Перейти до вмісту

Сексуальність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:39, 18 серпня 2024, створена 188.163.113.146 (обговорення) (додано про пригнічену сексуальність)

Сексуа́льність люди́ни — сукупність біологічних, психофізіологічних і емоційних реакцій, переживань і вчинків людини, пов'язаних з проявом і задоволенням статевого потягу.

Сексуальність є вродженою потребою і функцією людського організму. Людина народжується з певним фізіологічним сексуальним потенціалом, далі сексуальність формується в рамках індивідуального життєвого досвіду. У цілому сексуальність людини обумовлена ​​інтегрованою взаємодією біологічних, психічних і соціокультурних факторів.

На даний момент ВООЗ дає таке визначення сексуальності:

центральний аспект людського життя, що охоплює стать, гендерні ідентичності та ролі, сексуальну орієнтацію, еротизм, задоволення, близькість та розмноження. Сексуальність переживається і виражається в думках, фантазіях, бажаннях, переконаннях, відносинах, цінностях, поведінці, практиці, ролях та стосунках. Хоча сексуальність і може включати всі ці прояви, не завжди всі вони обов'язково мають переживатися або виражатися. На сексуальність впливає взаємодія біологічних, психологічних, соціальних, економічних, політичних, культурних, правових, історичних, релігійних та духовних факторів.[1]

Є дуже багато форм людської сексуальності. Сексуальність людини включає: фізіологічні, психологічні, соціальні, культурні, політичні, духовні або релігійні аспекти сексу, а також людську сексуальну поведінку.

Значення сексуальності

Сексуальність – це про контакт зі своїм задоволенням і бажанням, а також вміння розслабитись і довіряти партнерові. Сексуальність різноманітна і індивідуальна. Питання про сексуальність звучить як: "Чи я сексі?", "Чи він/вона сексі?"

Сексуальність є одним з важливих рушійних факторів у пізнанні людиною себе у навколишній дійсності.

Чотири аспекти сексуальності:

  • біологічна – фізичні аспекти пов’язані зі статевим розвитком і репродуктивною системою. Сексуальність закладається під час ембріонального розвитку. Кожна людина має генетичний набір сексуальних реакцій, активності, потреб – тобто статеву конституцію.
  • емоційна – здатність будувати взаємовідносини, розуміти, переживати, відчувати пристрасть.
  • соціальна – культурні та соціальні чинники, що впливають на розвиток відчуття сексуальності – освіта, релігія, норми моралі, сексуальна освіта, традиції.[2]

Сексуальність є однією з основних формуючих складових сімейного життя. Сексуальність пов’язана із поняттям лібідо, яке описав Фрейд.[3]

Формування сексуальності

Формування сексуальності проходить ряд етапів:

  • Формування статевої самосвідомості: передумови для сексуальності закладаються ще у внутрішньоутробному житті дитини, коли закладаються основні органи та системи, які впливають на сексуальність. Рання сексуальність базується на тілесному контакті  з мамою. Згодом в дитини формується статево-рольова ідентичність, і дитина переймає поведінку тата і мами. В цей період може виникати рання випадкова мастурбація. З 3 до 6 років настає активна фаза, дитина цікавиться як вона з'явилась на світ, продовжує досліджувати своє тіло.
  • Формування ґендерної/соціальної ідентичності: наступає в 10-12 років, коли формується ґендер дитини, відчуття у соціумі, співставлення та переживання згоди чи незгоди з пропонованими діями чи рішеннями.
  • Формування психосексуальної ідентичності: підлітковий період пов'язаний з активним розвитком сексуальності, що складається з 3 стадій: платонічний потяг і перша закоханість, захоплення; еротичний потяг, сексуальні фантазії, цікавість до еротичної літератури; статевий акт.[4]

Причини пригнічення сексуальності

Фактори, які негативно впливають на сексуальність:

  • Травми негативно впливають на сексуальність, так як можуть пригнічувати сексуальність, зменшують здатність відчувати задоволення.[5]
  • Військові конфлікти негативно впливають на сексуальність, так як є причиною різних травм.
  • Сімейне виховання та відсутність сексуальної освіти, які встановлюють традиційні цінності та можуть встановлювати заборони.[6][7]
  • Релігія встановлює норми вираження сексуальності.
  • соціальні норми і табу встановлюють обмеження на прояви сексуальності через соціальні та культурні норми.[8]

Типи сексуальних культур

Зважаючи соціальний характер сексуальності, можна виділити кілька її культурних типів, що відрізняються характером допустимих проявів статевих почуттів[9]:

  • Аполлонівський тип, характерний для античного суспільства, а в сучасний період — для корінних жителів деяких островів Тихого океану. У цьому культурному типі сексуальність розглядається нарівні з іншими потребами людини (в їжі, сні і т. д.), відсутня розвинена система пов'язаних зі статевими стосунками табу та обмежень. Окремі складові частини цієї культури простежуються також у сучасних рухах натуризму, а також деяких релігійних сектах (адаміти).
  • Ліберальний тип, що характеризується терпимістю щодо широкого розмаїття проявів сексуальності, відсутністю примусу до певних нормативним форм сексуального поведінки. У той же час, цей тип культури не розглядає сексуальність суворо як природну, біологічну складову життя людини, сексуальність в ньому є однією з важливих складових соціальних взаємин.
  • «Культури бідності», що формуються в пролетарському та селянському середовищі, як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються з помітним впливом патріархальних традицій. Для цієї культури характерний малий рівень поінформованості окремих суб'єктів про питання сексуальності, відсутність організованої системи сексуального виховання, у тому числі в сім'ї, ставлення до чільної ролі чоловіка та підпорядкованої ролі жінки, допустимості насильства в статевому та сімейному житті.
  • Культури коханців, які характеризуються поширеністю «подвійних» моральних стандартів, які засуджують відкриті прояви сексуальності, але допускають «за закритими дверима» окремі прояви сексуальної свободи, у тому числі подружню зраду (для обох партнерів або тільки для чоловіка).
  • Оргіастичні культура, абсолютизує мету досягнення задоволення як результату сексуальних відносин, і що допускають для цього всі форми сексуальної активності, у тому числі гомосексуальність, сексуальні девіації, групові форми сексуальної активності і т. д. Елементи оргіастичної культури були характерні для Давнього Риму, комуністичних сект перших століть християнства[9], придворної, аристократичної і богемного середовища Нового часу, лібертинажу, комун хіпі, а зараз вони зустрічаються в деяких міських субкультурах.
  • Містичні культури, в яких сексуальна поведінка є формою реалізації релігійних і філософських приписів (даосизм, тантризм).
  • Репресивні культури, які прагнуть до практично повного придушення сексуальності, що виражається у вкрай суворих заборонах на позашлюбні та дошлюбні зв'язки, відсутності системи сексуального виховання, обмеження ролі сексуальних стосунків у шлюбі продовженням роду. Вказується, що такі культури пригнічують розвиток пов'язаних з сексуальністю особистісних рис, у тому числі романтичної любові.
  • Пуританська культура, яка є крайнім вираженням релігійної установки християнства на відмову від земних задоволень, в тому числі сексуальних. Для пуританської культури характерні цензурні заборони, що стосуються всіх хоча б опосередковано пов'язаних з сексуальністю тим літератури та мистецтва, і навіть медицини, поширення хибних уявлень про шкоду сексуальних відносин (наприклад, про те, що мастурбація викликає імпотенцію, сліпоту, оволосіння долонь), жорстокі методи заходу сексуальних переживань у підлітків, встановлення кримінальної відповідальності за окремі різновиди сексуальних практик. Пуританська культура з'явилася в XVII столітті в Англії, розквіт її зв'язується з правлінням королеви Вікторії в XIX столітті («вікторіанства»), пізніше вона розповсюдилася в Європі та США. Позиції пуританської культури в західній цивілізації були дуже ослаблені сексуальними революціями в XX столітті, однак в окремих країнах її вплив продовжує залишатися досить високим.

Див. також

Примітки

  1. WHO Health topics/Sexual health, Definitions: Sexuality (англійською) . 2006. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 16.07.2021.
  2. Більше, ніж привабливість і орієнтація. Що таке сексуальність та як її покращити. LIGA (укр.). 4 лютого 2024. Процитовано 12 серпня 2024.
  3. Що таке лібідо по Фрейду - основні теорії та способи підвищення потягу. Журнал KOZAKY (ru-RU) . 11 вересня 2020. Процитовано 12 серпня 2024.
  4. «Я – сексі?», «Зі мною все окей?» – вічні питання про сексуальність. The Village Україна (укр.). 10 червня 2020. Процитовано 12 серпня 2024.
  5. What to Know About Sexual Repression. Verywell Mind (англ.). Процитовано 18 серпня 2024.
  6. What to know about sexual repression. www.medicalnewstoday.com (англ.). 26 липня 2023. Процитовано 18 серпня 2024.
  7. AWARENESS AND ATTITUDES OF TEACHERS AND PARENTS TO COMPREHENSIVE SEXUALITY EDUCATION (PDF) (англ.). {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  8. admin (11 березня 2024). Про зміни в сексуальності. Veteran Hub (укр.). Процитовано 18 серпня 2024.
  9. а б Дерягін Г. Б. Кримінальна сексологія. Курс лекцій для юридичних факультетів. М., 2008. С. 36—40. ISBN 978-5-93004-274-0. (рос.)

Посилання