Птолемей (цар Мавретанії)
| Птолемей | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 до н. е. або 5 до н. е. Кейсарія (сучасне м.Шершель, Алжир) |
| Помер | 40 м. Рим ·страта |
| Поховання | Мавретанський королівський мавзолей |
| Діяльність | політик |
| Титул | цар Мавретанії |
| Посада | King of Mauritaniad |
| Термін | 23-40 роки н. е. |
| Попередник | Юба II |
| Наступник | окуповано римлянами |
| Рід | Птолемеї |
| Батько | Юба II |
| Мати | Клеопатра Селена II |
| Брати, сестри | Julia of Mauretaniad |
| У шлюбі з | Юлія Уранія |
| Діти | Друзилла |
Птолемей I (*Ptolemaeus, 6 до н. е. або 5 до н. е. — 40) — цар Мавретанії з 21 року (разом з Юбою II), з 23 до 40 року — самостійно.
Походив з династії Юби I за батьківською лінією та нащадок Марка Антонія й роду Птолемеїв — за материнською лінією (таким чином був у родинних зв'язках з династією Юліїв-Клавдіїв). Син Юби II та Клеопатри Селени II, володарів Мавретанії. Завдяки батькові здобув гарну освіту у Римі, де жив до 21 року.
По поверненню до Мавретанії Птолемей володарював разом зі своїм батьком. Після смерті батька у 23 році став одноосібним правителем. Спочатку вимушений був реагувати на повстання Такфаріната, на бік якого перейшли деякі піддані Птолемея. Зрештою надав суттєву допомогу проконсулу Публію Корнелію Долабеллі. На дяку за це римський сенат відновив старовинний звичай і нагородив його почесною нагородою: до нього був посланий один з сенаторів, щоб вручити жезл зі слонової кістки і розшиту тогу — прийняті в давнину подарунки сенату — та назвати його царем, союзником, другом.
В подальшому зберігав статус-кво, тобто фактично знаходився у залежності від Римської імперії. Був доволі відомим у Римі своїм меценатством. Багато подорожував імперією. Водночас сприяв розвитку землеробства, зведеню численних споруд, храмів, зростанню та розширенню міст.
У 40 році за наказом імператора Калігули прибув до Риму. Тут привернув до себе увагу розкішним плащем. Від заздрощів імператор наказав стратити Птолемея.[1]
Коли мавританці дізналися, що їх царя стратили в Римі, країну охопило повстання Едемона, колишнього раба Птолемея. Едемон і берберський вождь Сабалус вели в 40-44 роках війну проти Риму. Римські війська дійшли до сучасного Танжера і придушили повстання. Імператор Клавдій, який змінив Калігулу, вирішив анексувати Мавретанію і розділити її на дві провінції — Кесарейську та Тингитанську.
Був одружений з Юлією Уранією з берберської родини. Їх донька Друзилла була спочатку одружена з Марком Антонієм Феліксом, прокуратором Юдеї. Другим шлюбом — за Гаєм Юлієм Соемом, царем-жерцем Емесу. Далеким нащадком Друзилли та Соема була цариця Зенобія.
- ↑ Suetonius, Caligula, 35
- Hans Volkmann: Ptolemaios II 34. In: Der Kleine Pauly. Band 4, 1972, Sp. 1224.
- Michael Brett & Elizabeth Fentress, The Berbers, Blackwell Publishers 1997
