Козел свійський
| Козел свійський | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Capra hircus | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Capra aegagrus | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Козе́л свійський, або цап — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra), підродини козлових родини бикових (Bovidae).
Систематика, походження
За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом, Capra hircus.
Пращури свійського козла походять із Південно-західної Азії і Східної Європи.
Історія
Кози є одними з перших тварин, одомашнених людиною.[1] Останній генетичний аналіз[2] підтверджує археологічні докази того, що дикі безоарові козероги з гір Загрос, є ймовірним початковим предком, ймовірно, усіх сучасних домашніх кіз.[3] Скотарі епохи неоліту почали випасати диких кіз, здебільшого для легкого доступу до молока та м’яса, а також до гною, який використовували як паливо; а їхні кістки, вовну та сухожилля використовувалися для одягу, будівництва та інструментів.[4] Найдавніші залишки одомашнених кіз, датовані 10 000 роками до сьогодення, знайдені в Гандж Даре в Ірані.[5] Останки кіз були знайдені в археологічних місцях в Єрихоні, Чога Мамі[6], Джейтуні та Чайоню, засвідчуючи одомашнення кіз у Західній Азії між 8000 і 9000 роками тому[7]. Дослідження ДНК свідчать про 10 000 років тому як дату одомашнення.[8] Історично козяча шкура використовувалася для пляшок з водою та вином як у подорожах, так і в доправленні вина на продаж. Її також використовували для виробництва пергаменту.
Назви
«Цап» — поширена назва самця козла, «коза» — самки. Слово «цап» може бути запозиченим з румунської мови (t̨ар). Схоже слово є в італійській мові (zappo). Вони являють собою субстантивований вигук для підкликання цапів, а за іншою версією — походять від лат. caper (з праіндоєвроп. *kapro)[9][10].
Біологічні особливості
Кози найбільше полюбляють їсти бур'яни, а також листя дерев. Кози завдають величезної шкоди молодій порослі дерев (під час випасання) у лісах і змагаються у цьому з лосями, та у палісадниках. Ці тварини мають ненаситний апетит і, як відомо, харчуються від 8 до 12 годин щодня. Кози мають широкий розбіг у поживі і, навіть їдять такі речі, як отруйний плющ, спроможні гризти тверду кору дорослої робінії! Проте є деякі рослини, які кози не їдять, оскільки вони шкодять їхньому нюху, мають гіркий смак, тож їх можна використовувати для відвернення тварин від культурних рослин або овочів. Наприклад, на відміну від людей, кози ненавидять запах лаванди, тож можна посадити рослини лаванди навколо власного подвір’я або розбризкувати розчин з лавандовою олією, щоби відлякати кіз від випасу в небажаних місцях. Також для цього годиться зокрема, дивина та шавлія, якщо кози не дуже голодні.[11] Декотрі кози здатні себе видоювати, тобто висмоктувати власне молоко або навіть плюватися.
Господарське значення
Як зазначено вище, домашня коза — один з найдавніших одомашнених видів тварин. Протягом тисяч років вони використовуються для отримання молока, бринзи, м'яса, вовни і шкіри. Козяче молоко є дуже поживним і набагато кориснішим для людей, ніж коров'яче.[джерело?]
У часи давніх великих експедицій, як морських (наприклад, Х. Колумба), так і сухопутних (наприклад, М. Пржевальського), козлів і кіз возили із собою. Вони давали молоко і були живим недоторканним запасом і провіантом, який не треба було спеціально зберігати.
Кози в культурі
У стародавніх народів козел символізував, як і бик, батька роду та родючість. Стародавні греки й римляни з огляду на це зображали сатирів і бога Пана як напів-людей, напів-козлів. На честь міфічної кози Амальтеї названо сузір'я Козорога[12].
У сучасній культурі козел є символом жертви за чужу провину через звичай юдеїв покладати на жертовного козла гріхи всього народу, після чого тварину відпускали в пустелю. Звідси зокрема походить вислів «козел відпущення» та асоціація цапа з дияволом. Інше джерело уявлень про стосунок козла до сил зла — демонізація з приходом християнства язичницьких богів та персонажів[12]. У ранньохристиянському мистецтві цап слугував символом грішників, приречених на покарання в Страшний суд[13].
Сленгове «козел(-иха)» є зневажливою назвою певної людини, або ув'язненого, що співпрацює з правоохоронними органами. Звідси також похідні слова на зразок «козлити», пов'язані з негідною поведінкою[14].
Галерея
-
-
Коза у заповіднику Асканія-Нова -
Коза у зоопарку Сімферополя -
Кози на пасовиську перед Аккерманською фортецею -
Кози, що рухаються по мосту над гірською річкою, Карпати -
Козеня у селі Вікторія в Пирятинському районі Полтавської області
Джерела
- Вівці й кози — Рік 2003 (інтерв'ю з д.б.н. І. Акімовим) [1] [Архівовано 9 Лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Рослини й тварини в народній уяві. Н. Стаценко [2] [Архівовано 20 Січня 2012 у Wayback Machine.]
- Рассоха І. М. Південь України — один із світових центрів виникнення скотарства [3] [Архівовано 31 Січня 2012 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ Adkison, Danny M.; Palmer, Lisa McNair (17 вересня 2020). Board of Regents of Oklahoma Colleges. The Oklahoma State Constitution. Oxford University Press. с. 269—272.
- ↑ Naderi, Saeid; Rezaei, Hamid-Reza; Pompanon, François; Blum, Michael G. B.; Negrini, Riccardo; Naghash, Hamid-Reza; Balkız, Özge; Mashkour, Marjan; Gaggiotti, Oscar E. (18 листопада 2008). The goat domestication process inferred from large-scale mitochondrial DNA analysis of wild and domestic individuals. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 105, № 46. с. 17659—17664. doi:10.1073/pnas.0804782105. ISSN 0027-8424. Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Adkison, Danny M.; Palmer, Lisa McNair (17 вересня 2020). Board of Regents of Oklahoma Colleges. The Oklahoma State Constitution. Oxford University Press. с. 269—272.
- ↑ Hirst, Kris (2008). ARCHAEOLOGY TODAY. Encyclopedia of Archaeology. Elsevier. с. 478—489.
- ↑ Shaw, George Ferdinand, (26 June 1821–19 June 1899), Senior Fellow Trinity College, Dublin. Who Was Who. Oxford University Press. 1 грудня 2007. Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Maisels, Charles Keith (24 жовтня 2005). The Near East. doi:10.4324/9780203981481. Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Adkison, Danny M.; Palmer, Lisa McNair (17 вересня 2020). Board of Regents of Oklahoma Colleges. The Oklahoma State Constitution. Oxford University Press. с. 269—272.
- ↑ Naderi, Saeid; Rezaei, Hamid-Reza; Pompanon, François; Blum, Michael G. B.; Negrini, Riccardo; Naghash, Hamid-Reza; Balkız, Özge; Mashkour, Marjan; Gaggiotti, Oscar E. (18 листопада 2008). The goat domestication process inferred from large-scale mitochondrial DNA analysis of wild and domestic individuals. Proceedings of the National Academy of Sciences. Т. 105, № 46. с. 17659—17664. doi:10.1073/pnas.0804782105. ISSN 0027-8424. Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982—2009.
- ↑ Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 1 Червня 2016. Процитовано 16 Травня 2016.
- ↑ DeAngelis, Zack (4 листопада 2021). 7 Scents That Goats Hate (And How to Use Them) - Pest Pointers (амер.). Процитовано 29 квітня 2023.
- ↑ а б Miller, Dean (1 січня 2014). Animals and Animal Symbols in World Culture (англ.). Cavendish Square Publishing, LLC. с. 68—71. ISBN 9781627125772. Архів оригіналу за 12 Лютого 2019. Процитовано 11 Лютого 2019.
- ↑ Ferguson, George; Ferguson, George Wells (1959). Signs & Symbols in Christian Art (англ.). Oxford University Press. с. 19. ISBN 9780195014327. Архів оригіналу за 12 Лютого 2019. Процитовано 11 Лютого 2019.
- ↑ Кондратюк, Т. М. (2006). Словник сучасного українського сленгу Файл формата PDF размером 10,62 МБ. Харків: Фоліо. с. 164.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
