Перейти до вмісту

Фонтан Дюшана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 31 жовтня 2021, заснована на цій версії.
Фотографія оригіналу роботи Дюшана, зроблена Альфредом Стігліцем, як тло була обрана картина Хартлі Марсдена «Війни»[1]

Фонтан (англ. Fountain, фр. Fontaine) — найвідоміший реді-мейд, представлений Марселем Дюшаном в 1917 році, який є звичайним пісуаром з підписом "R.Mutt " (Р. М.). Дурень). Він був представлений як фонтан для виставки Товариства незалежних художників. Твір Дюшана був офіційно відхилено комітетом через правила, за яким у художників, які сплатили внесок, всі роботи мали прийняти; проте на показ роботу не було виставлено. «Фонтан» був сфотографований у студії Альфреда Стігліца. Фото було опубліковано в журналі The Blind Man, проте оригінал вважається загубленим. «Фонтан» вважається важливою віхою напряму мистецтва XX століття і визнаний британськими фахівцями найбільш впливовим твором своєї епохи[2]. Сьогодні у кількох музеях представлені копії пісуару.

Створення

Майже за два роки до створення «Фонтану» Марсель Дюшан прибув до США, де був залучений до фрондерського антихудожнього культурного руху «Дада» у Нью-Йорку. За однією з версій передбачається, що створення «Фонтану» почалося, коли Дюшан при супроводі художника Джозефа Стелла та колекціонера творів мистецтва Уолтера Аренсберга придбав стандартну модель пісуара виробництва <i id="mwIg">JL Mott Iron Works</i> на п'ятій авеню 118. Дюшан приніс пісуар у свою студію, перевернув на 90 градусів, підписавши: «R. Mutt 1917»[3][4] . За іншою версією, в 1917 Дюшан відправив лист своїй сестрі, де вказував, що одна з його подруг під псевдонімом Річард Мутт подарувала йому фарфоровий пісуар в якості скульптури[5] . Дюшан ніколи не визнавав співавторства у створенні своєї роботи, проте дві людини називали себе співавторами: дадаїстка Фрейтаг-Лерінгховен та Аллен Нортон, який опублікував у журналі The Blind Man есе, присвячене «Фонтану» Дюшана[6].

Коли Дюшан входив до складу ради товариства незалежних художників, навколо «Фонтану» розгорілися гарячі суперечки, оскільки решта членів не знала, хто був автором «Фонтану». Внаслідок цього було вирішено не допускати твір до виставки. На знак протесту Дюшан пішов із ради[7] .

Другий випуск журналу Тhe Blind Man описував суперечки відомих дадаїстів (Беатріс Вуд, Вальтера Аренсберга) щодо того, чи можна вважати роботу Дюшана мистецтвом. Зокрема Беатріс відзначила таке:

Не має значення, зробив Містер Мутт (Дюшан) фонтан своїми руками чи ні. Він ОБРАВ саме його. Він узяв непримітний предмет побуту і розташував композиційно так, що з новою назвою і під новим кутом зору пропало його старе утилітарне призначення, сформувавши нове розуміння об'єкта[8] .

Невдовзі після демонстрації фонтану він зник. За припущенням біографа Дюшана Келвіка Томкінса, пісуар був викинутий як сміття[9].

Перша репродукція «Фонтану» була зроблена Дюшаном у 1950 році, пізніше також у 1953 та 1963 роках. В 1964 іншими художниками було зроблено вісім фонтанів-пісуарів[10]. Твори представлені в різних громадських фондах: Індіанському університеті в Блумінгтоні, музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско, художньому музеї Філадельфії, національній галереї Канади, центрі Помпіду та Тейт Модерні. Всі вісім експонатів були виготовлені з фаянсу, що були схожі на оригінальну порцеляну з чорним підписом[11].

Сам Дюшан у відповідь на те, що його твір став користуватися високою популярністю, через багато років відповів так:

Я жбурнув їм в обличчя полку з пісуаром, і тепер вони захоплюються їхньою естетичною досконалістю[12].

Передумова до створення

Початок ХХ століття вважається епохою радикальних змін традиційного поняття ідеалів та мистецтва. Так широкою популярністю став користуватися імпресіонізм, було утворено радикальніший рух — дадаїзм, суть якого полягала в запереченні традиційного поняття раціоналізму і логіки і послідовне руйнування будь-якої естетики[13]. У Європі та Америці утворювалися нові співтовариства художників імпресіонізму та дадаїзму[14]. Сам «фонтан» є видом тоді інноваційного реді-мейду[15]. Вважалося, що найрадикальнішим викликом традиційного мистецтва став саме пісуар Дюшана, проте сам автор «Фонтану» не визнавав у своєму творі мистецтва, а навпаки глузував з мистецтва як такого і авангарду[16].

Спадщина

«Фонтан»: одна з восьми копій 1964 року, створена Артуром Шварцем на основі фотографії оригіналу. Тейт Модерн, Лондон
Бронзовий пісуар Sherrie Levine, 1996

У грудні 2004 року в результаті опитування серед британських професіоналів з мистецтва робота Дюшана «Фонтан» була визнана найбільш впливовим твором XX століття[17], набравши 64 % голосів і випередивши тим самим картину Пікассо «Авіньйонські дівчата»[18] . Представники журналу The Independent відзначили в 2008 році, що Дюшан у такий спосіб винайшов концептуальне мистецтво і «назавжди розірвав традиційний зв'язок між працею художника та заслугами за роботу»[19].

У листопаді 1999 року на аукціоні Сотбіс одна з восьми копій «Фонтану» 1964 року була продана за 1,7 мільйона доларів[20].

Вплив

  • У листопаді 1991 року Авдей Тер-Оганьян надав можливість відвідувачам Галереї в Трьохпрудному провулку помочитися в пісуар Дюшана, назвавши цей проект «Не фонтан».
  • 1993 року Авдей Тер-Оганьян представив публіці в Галереї в Трипрудному провулку роботу «Проблеми реставрації творів сучасного мистецтва»[21]. Авторський коментар був наступним: «Я представив ситуацію, в якій „Фонтан“ Дюшана розбився. Як надійдуть музейні працівники? Склеять старий або куплять новий. Думаю, вони надійдуть найбезглуздішим чином — виготовлять копію. Адже справа не в конкретному предметі, а в ідеї. Дюшан навіть залишив інструкцію, щоб у музеях завжди виставляли звичайну нову модель за три копійки — щоб уникнути перетворення „фонтану“ в ностальгічний антикваріат»[21].
  • Південноафриканський артист Кенделл Гірс набув широкої популярності після того, як у 1993 році під час виставки у Венеції помочився у «Фонтан»[22] . Те саме зробив шведський артист Бйорн Кьельдтофт в 1999 році на виставці сучасного мистецтва в Стокгольмі[23].
  • У 2006 році 77-річний П'єр Піночеллі розбив молотком пісуар у Центрі Помпіду[24] . За його словами, таким чином він хотів «збільшити цінність пісуара». Суд у результаті засудив П'єра до тримісячного умовного строку та штрафу у розмірі 245 490 доларів[25][26].
  • У 2020 році вийшов фільм «Готель „Бєлград“» від авторів кіновселеної «Кухні», сюжет якого будується навколо викрадення та пошкодження фонтану Дюшана[27].

Примітки

  1. ↑ Tomkins, Duchamp: A Biography, p. 186.
  2. ↑ Duchamp's urinal tops art survey. BBC News. 1 грудня 2004.
  3. ↑ Tomkins, Duchamp: A Biography, p. 181.
  4. ↑ Saltz, Jerry. Idol Thoughts: The glory of Fountain, Marcel Duchamp's ground-breaking 'moneybags piss pot' // The Village Voice : newspaper. — 2006. — . — 2.
  5. ↑ Duchamp, Marcel trans. and qtd. in Gammel, 224.
  6. ↑ Gammel, 224—225.
  7. ↑ Cabanne, Dialogs with Marcel Duchamp, p. 55.
  8. ↑ The Blind Man, Vol. 2, 1917, p. 5.
  9. ↑ Quoted in Gayford, Martin (16 лютого 2008). The practical joke that launched an artistic revolution. London: The Daily Telegraph (Review). с. 10 at 11.
  10. ↑ Essay on Fountain. Архів оригіналу за 12 жовтня 2004. Процитовано 10 квітня 2013.
  11. ↑ Marcel Duchamp, 'Fountain' 1917, replica 1964. Tate. Процитовано 10 квітня 2016.
  12. ↑ Вынесен приговор осквернителю писсуара Марселя Дюшана. РИА Новости. 28 липня 2012.
  13. ↑ Дадаизм и сюрреализм / Ред. Ванслова В. В. и Колпинского Ю. Д.
  14. ↑ В парижском Центре Помпиду открылась беспрецедентно большая выставка дадаистов. newizv.ru. 19 жовтня 2005.
  15. ↑ The Collection. The Museum of Modern Art. Процитовано 10 квітня 2016.
  16. ↑ «Фонтан» Дюшана — реди-мейд как вызов и демонстрация. teterin.ru.
  17. ↑ Наибольшее влияние на искусство XX века оказал писсуар. BBC News. 1 грудня 2004.
  18. ↑ Duchamp's urinal tops art survey. http://newsru.com. 2 грудня 2004.
  19. ↑ Hensher, Philip (20 лютого 2008). The loo that shook the world: Duchamp, Man Ray, Picabi. London: The Independent (Extra). с. 2—5.
  20. ↑ Marquis, Marcel Duchamp: The Bachelor Stripped Bare A Biography, p. 5.
  21. ↑ а б Кругликов В. Марсель Дюшан и его «Фонтан» // adindex.ru. — 2011. — 19 апр.
  22. ↑ Kendell Geers - Conceptual Artist. www.onepeople.com. Процитовано 10 квітня 2016.
  23. ↑ ÅRETS STÖRSTA KONSTHÄNDELSE. Архів оригіналу за 17 травня 2011. Процитовано 11 квітня 2013.
  24. ↑ «Pierre Pinoncelli: This man is not an artist» at infoshop.org. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 11 квітня 2013.
  25. ↑ Вынесен приговор осквернителю писсуара Марселя Дюшана. http://newsru.com. 25 січня 2006.
  26. ↑ Man held for hitting urinal work. BBC News. 6 січня 2006.
  27. ↑ stranger. Фильм Отель Белград смотреть онлайн бесплатно | Grand-serial.ru (рос.). Процитовано 1 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фонтан_Дюшана&oldid=33712387