Козел свійський
Козел свійський | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Capra hircus | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Capra aegagrus | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Козе́л свійський, або цап — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra), підродини козлових родини бикових (Bovidae).
Систематика, походження
За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом, Capra hircus.
Пращури свійського козла походять із Південно-західної Азії і Східної Європи.
Назви
«Цап» — поширена назва самця козла, «коза» — самки. Слово «цап» може бути запозиченим з румунської мови (t̨ар). Схоже слово є в італійській мові (zappo). Вони являють собою субстантивований вигук для підкликання цапів, а за іншою версією — походять від лат. caper (з праіндоєвроп. *kapro)[1][2].
Біологічні особливості
Кози найбільше люблять їсти бур'яни, а також листя дерев.
Господарське значення
Домашня коза — один з найстаріших одомашнених видів тварин. Протягом тисяч років вони використовуються для отримання молока, м'яса, вовни і шкіри. Козяче молоко є дуже поживним і набагато кориснішим для людей, ніж коров'яче.[джерело?]
У часи давніх великих експедицій, як морських (наприклад, Х. Колумба), так і сухопутних (наприклад, М. Пржевальського), козлів і кіз возили із собою. Вони давали молоко і були живим недоторканним запасом і провіантом, який не треба було спеціально зберігати.
Кози в культурі
У стародавніх народів козел символізував, як і бик, батька роду та родючість. Стародавні греки й римляни з огляду на це зображали сатирів і бога Пана як напів-людей, напів-козлів. На честь міфічної кози Амальтеї названо сузір'я Козорога[3].
У сучасній культурі козел є символом жертви за чужу провину через звичай юдеїв покладати на жертовного козла гріхи всього народу, після чого тварину відпускали в пустелю. Звідси зокрема походить фразеологізм «козел відпущення» та асоціація козла з дияволом. Інше джерело уявлень про стосунок козла до сил зла — демонізація з приходом християнства язичницьких богів та персонажів[3]. У ранньохристиянському мистецтві козел слугував символом грішників, приречених на покарання в Страшний суд[4].
Сленгове «козел» є зневажливою назвою чоловіка, або ув'язненого, що співпрацює з правоохоронними органами. Звідси також похідні слова на кшталт «козлити», пов'язані з негідною поведінкою[5].
Галерея
-
Коза у заповіднику Асканія-Нова
-
Коза у зоопарку Сімферополя
-
Кози на пасовиську перед Аккерманською фортецею
-
Кози, що рухаються по мосту над гірською річкою, Карпати
-
Козеня у селі Вікторія в Пирятинському районі Полтавської області
Джерела
- Вівці й кози — Рік 2003 (інтерв'ю з д.б.н. І. Акімовим) [1]
- Рослини й тварини в народній уяві. Н. Стаценко [2]
- Рассоха І. М. Південь України — один із світових центрів виникнення скотарства [3]
Примітки
- ↑ Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982—2009.
- ↑ Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
- ↑ а б Miller, Dean (1 січня 2014). Animals and Animal Symbols in World Culture (англ.). Cavendish Square Publishing, LLC. с. 68—71. ISBN 9781627125772.
- ↑ Ferguson, George; Ferguson, George Wells (1959). Signs & Symbols in Christian Art (англ.). Oxford University Press. с. 19. ISBN 9780195014327.
- ↑ Кондратюк, Т. М. (2006). Словник сучасного українського сленгу Файл формата PDF размером 10,62 МБ. Харків: Фоліо. с. 164.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |