Анк Марцій
| Анк Марцій | |
|---|---|
| лат. Ancus Marcius | |
 Монета з зображенням Нуми Помпілія та Анка Марція | |
| 4-й Цар | |
| Початок правління: | 642 до н. е. |
| Кінець правління: | 617 до н. е. |
| Попередник: | Тулл Гостілій |
| Наступник: | Луцій Тарквіній Пріск |
| Дата народження: | 675 до н. е. |
| Місце народження: | невідомо |
| Країна: | стародавнього Риму |
| Дата смерті: | 617 до н. е. |
| Місце смерті: | Рим |
| Батько: | Нума Марцій |
| Мати: | Помпілія |
Анк Ма́рцій (лат. Ancus Marcius; *675 до н. е. — †617 до н. е.) — четвертий цар стародавнього Риму (642 — 617 до н. е.). Він був сином Марція (чий батько, якого також звали Марцій, був близьким другом Нуми Помпілія) і Помпілії (дочка Нуми Помпілія). За Тітом Лівієм, після смерті попереднього короля, Тулл Гостілій, римський сенатор, призначив інтеррекс, який в свою чергу скликав народні збори, на яких обрали новим царем Анка Марція[2].
Марціі, зводили своє походження до Анка Марція — і ще далі, оскільки дідом Анка Марція по материнській лінії був Нума Помпилий, який, видав свою дочку за одного з Марціїв. За відомостями античних авторів, у Марція, крім дочки, яку він видав за Нуму, було чотири сина, Помпон, Пін, Кальп і Мамерк[10].
Біографія
Ім'я Анка Марція означає «служитель Марса». Справедливістю своєю і миролюбністю він скидався на Нуму Помпілія. Він був покровителем землеробства, ремесел і торгівлі[8].
Його внутрішня політика була дуже пов´язана із зовнішньою. При ньому римляни підкорили низку сусідніх латинських міст і переселили їх жителів до Риму; мала місце добровільна імміграція. Спочатку переселенців включали в триби і курії; пізніше доступ туди був закритий[12] Коптєв вважає, що зростання римської території і населення до 6 ст. до н. е. зажадав реорганізації громадського ладу. Нове населення, яке виросло в Римі після завоювань царя Анка Марція, утворило особливу групу населення — плебс. Плебеї були позбавлені прав на громадську землю (ager publicus), вони не входили в курії і не брали участь, отже, в куриатных коміціях, не вважалися квіритами, їх представників не було в сенаті[11].
Анк Марцій вважається засновником гавані і соляних копалень Остії, розташованої в гирлі Тібру (археологічні розкопки показали, що Остія виникла лише в 4 ст. до н. е.). Щоб убезпечити Рим від нападів етрусків, він укріпив фортецю Яникул по ту сторону Тибру, а через Тибр побудував перший дерев'яний міст[3]. Він також побудував першу в'язницю Риму, в'язницю Мамертинську. [5] Розширення території в сторону моря і етруського берега Тибру вказує про початок якихось реальних відносин з етрусками.[9]
Енман говорить, що Анком Марцієм були встановлені у Римі правила феціалів про оголошення справедливої війни (bellum iustum, aequum). Особливо турбота феціалів була спрямована на те, щоб вина початку війни лягала на ворогів. Римський народ тому приступав до оголошення війни не інакше, як вживши всі засоби до примирення. Коли чужий народ нападав на римську область і вивозив звідти полонених або майно, феціали спочатку пропонували примирення, вимагаючи повернення викраденого майна (res repetere). У разі ж неможливості доставити майно назад його власникам, вдавалися до останньої примусовою мірою, оголошення війни[8] Ст. 177-178
Анк Марцій перебудував і збільшив храм Юпітера, заснований вже Ромулом,щоб відобразити ці територіальні успіхи. [5] У цьому храмі феціали зберігали свої священні приналежності, скіпетр Юпітера і камені (silices), що служили для скріплення союзів. Як ми вже сказали, Анк своєю миролюбністю і справедливістю представляв уособлення тих принципів, які лягли в основу діяльності фециалов. Він не ухилявся від воєн, але вирішувалося на оголошення їх не раніше, ніж були прийняті всі заходи до примирення, і тільки по найсправедливішим причин. Таким чином, характер Анка представляв собою щось середнє між Ромулом і Нумою[8]
Також Сенека пише,що за Анка Марція були введені понтифікальні книги,які писалися жерцями-понтифіками[13]
Згідно з реконструкцією Фасті Триумфаліс, Анк Марцій відзначав принаймні один тріумф: над сабінами та вольсками[5]
При Анку Марцію в Рим прибув з етруського міста Тарквінія і отримав почесний прийом майбутній цар Рима Тарквіній Пріск. За свій творчий хист він отримав посаду начальника кінноти і брав участь у війні проти сабінів [2].
На думку деяких істориків, Анк Марцій і Нума Помпилий є однією особою [1]. На це вказує друге ім'я Анка Марція – Нума Марцій. Таке роздвоєння було зроблено для того, щоб підкреслити роль Нуми як мостобудівника (понтифіка).
Гіпотези
На думку деяких істориків, Анк Марцій та Нума Помпілій є однією особою[1]. Це підтверджує друге ім'я Анка Марція — Нума Марцій. Таке роздвоєння було зроблено для того, аби підкреслити роль Нуми як мостобудівника (понтифіка).
Див. також
- 14088 Анкус — астероїд, названий на честь правителя[2].
Примітки
- ↑ Британська енциклопедія
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Ромул (753 до н. е. — 717 до н. е.) і співправитель Тіт Тацій · Нума Помпілій (717 до н. е. — 673 до н. е.) · Тулл Гостілій (673 до н. е. — 642 до н. е.) · Анк Марцій (642 до н. е. — 617 до н. е.) · Луцій Тарквіній Пріск (616 до н. е. — 579 до н. е.) · Сервій Туллій (578 до н. е. — 535 до н. е.) · Луцій Тарквіній Гордий (535 до н. е. — 510/509 до н. е.) |
