Ґрем Ґрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґрін.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґрін.
Ґрем Ґрін
Graham Greene
Ім'я при народженніГенрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene)
Народився2 жовтня 1904(1904-10-02)
Беркгемстед, Англія
Помер3 квітня 1991(1991-04-03) (86 років)
Веве, Швейцарія
·лейкоз
ПохованняКорсо[1]
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Національністьанглієць
Місце проживанняБеркхемстед
Діяльністьписьменник, драматург
Сфера роботироман[2], кінокритик[3] і літературний критик[3]
Alma materКоледж Бейлліол[1] і Berkhamsted Schoold[1]
ЗакладТаємна розвідувальна служба[1]
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1925
Жанркатолицький роман, шпигунські оповідання
Magnum opus«Тихий американець» (1955)
«Наш резидент у Гавані» (1958)
ЧленствоКоролівське літературне товариство
Конфесіякатолицтво
БатькоCharles Henry Greened[4]
МатиMarion Raymond Greened[4]
Брати, сестриHugh Greened[4], Elisabeth Katherine Greened[4], [William] Herbert Greene[d][4], Alice Marion Greened[4] і Raymond Greened[4]
У шлюбі зVivien Greened[1][4]
Діти[Lucy] Caroline Greene[d][4] і Francis Greened[4]
Нагороди
Сайт: grahamgreenebt.org
CMNS: Ґрем Ґрін у Вікісховищі

Ґрем Ґрін (англ. Graham Greene, повне ім'я: Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene), 2 жовтня 1904, Беркгемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.

Життя і творчість

Народився у містечку Беркгемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Ґрін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (англ. The Human Factor, 1978).

Батько був директором школи, і Ґрін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це стосувалося наклепництва серед учнів. З цієї причини страждав на депресію. Через постійне глузування інших дітей у школі, вчинив декілька спроб самогубства, зрештою був змушений покинути школу.

У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Ґрін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою твою творчість.

Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі» , під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів — «Гомінкий квітень» (англ. Babbling April).

У 1925 познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінґ, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася у 1927 році і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Ґрема Ґріна. Та сам письменник заперечував причетність до жанру «католицької літератури», у багатьох його книгах священнослужителі та місіонери зображені іронічно, що спричинило несприятливі відгуки з Ватикану, зокрема щодо творів «Влада і слава» (The Power and the Glory, 1940)[5] і «Суть справи» (The Heart of the Matter, 1948).

Могила Ґрема Ґріна у Швейцарії, фото 2009 року

Відомим автор став завдяки своєму першому роману — «Людина зсередини» (англ. The Man Within, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.

Ґрін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті, СРСР тощо) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни — його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).

Помер у швейцарському місті Веве 3 квітня 1991.

Основні риси творчості

Багато критиків сходяться на думці: Ґрем Ґрін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Ґріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Ґрін не раз міняв суспільно-політичні пристрасті, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі - чи це диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості - залишалася непохитною. Письменник зажив слави своєрідного "політичного сейсмографа", що реагує на поштовхи і вибухи історії, близько до серця бере всі «больові місця» планети.

Ґрем Ґрін і СРСР

Письменник з таким контроверсійним світоглядом, але послідовним відстоюванням ідеалів гуманізму і справедливості в цілому позитивно сприймався радянською критикою, був популярним у нашій країні.

Ґрем Ґрін тричі відвідував СРСР - у 1957, 1960 і 1987 роках[6]. Письменника достатньо часто перекладали і видавали в Радянському Союзі, в першу чергу російською. Окремі твори автора українською переклали І. Коваленко, П. Шарандак, Т. Шевеля та інші.

Головні твори

Романи

  • 1929 — Людина зсередини (The Man Within)
  • 1932 — Стамбульський експрес (Stamboul Train)
  • 1935 — Мене створила Англія (England Made Me)
  • 1936 — Найманий вбивця (A Gun for Sale)
  • 1938 — Брайтонський льодяник (Brighton Rock)
  • 1939 — Таємний агент (The Confidential Agent)
  • 1940 — Сила і слава (The Power and the Glory)
  • 1943 — Відомство страху (The Ministry of Fear)
  • 1948 — Суть справи (The Heart of the Matter)
  • 1951 — Кінець одного любовного зв'язку (The End of the Affair)
  • 1955 — Тихий американець (The Quiet American)
  • 1955 — Невдаха забирає все (Loser Takes All)
  • 1955 — Наш резидент у Гавані (Our Man in Havana)
  • 1966 — Комедіанти (The Comedians)
  • 1969 — Подорожі з тіткою (Travels with My Aunt)
  • 1973 — Почесний консул (The Honorary Consul)
  • 1978 — Людський фактор (The Human Factor)
  • 1982 — Монсеньйор Кіхот (Monsignor Quixote)
  • 1980 — Доктор Фішер з Женеви, або Вечеря з бомбою (Doctor Fischer of Geneva or The Bomb Party)
  • 1985 — Десятий (The Tenth Man)
  • 1988 — Капітан і ворог (The Captain and the Enemy)

Дорожні щоденники

  • 1936 — Подорож без карт (Journey Without Maps)
  • 1939 — Дороги беззаконня (The Lawless Roads)

Автобіографії

  • 1971 — Таке життя (A Sort of Life)

Вибрана бібліографія видань Гріна українською мовою

  • Тихий американець. Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с.

Фільмографія

Джерела

Примітки

  1. ↑ а б в г д Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  3. ↑ а б The New Yorker / за ред. (not translated to en-us) — New York City: (untranslated), 2021. — С. 64. — ISSN 0028-792X; 2163-3827
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Kindred Britain
  5. ↑ Vatican's bid to censure Graham Greene (ВВС, 3 листопада 2000)(англ.) переглянуто 18 серпня 2008
  6. ↑ УЛЕ т. 1 - С. 496

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґрем_Ґрін&oldid=17877240