Anima mundi: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: hr:Duša svijeta |
м r2.6.5) (робот додав: sv:Världssjäl |
||
| Рядок 51: | Рядок 51: | ||
[[sk:Duša sveta]] |
[[sk:Duša sveta]] |
||
[[sr:Душа света]] |
[[sr:Душа света]] |
||
[[sv:Världssjäl]] |
|||
[[tr:Anima mundi]] |
[[tr:Anima mundi]] |
||
Версія за 17:40, 24 грудня 2011
Anima mundi (з лат., дослівно — Душа світу, гр. — ψυχή κόσμου) — латинська фраза, якою деякі древні філософи окреслювали душу матеріального світу, уявляючи його як живу істоту. Прихильники таких поглядів стверджували, що Anima mundi пронизує космос і оживляє все матеріальне, подібно як душа оживляє організм людини. Ідея Anima mundi була сформульована Платоном і стала основним компонентом кількох неоплатоністських філософських систем:
«...отже ми можемо стверджувати, що цей світ дійсно є живою істотою, наділеною душею і інтелектом ... окремою видимою живою істотою, що вміщує в собі всі інші живі істоти, пов'язані за своєю природою.»[1]
Стоїки увляли Космос як першооснову усього живого на світі. Такі підходи також присутні в системах східної філософії, зокрема як Брахман і Атман в індуїзмі, та як Ч'і ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)спрощ.: 气; кит. трад.: 氣; піньїнь: qì) в філософській школі Інь і ян, Даосизмі та в неоконфуціанстві.
Подібна концепція була присутньою в поглядах низки герметичних філософів, таких як Парацельс, Спіноза, Лейбніц, а пізніше — у Фрідріха Шеллінга. З 1960 року ідея Anima mundi стала ідеологічним підґрунтям гіпотезі Геї — космогонічної гіпотези, запропонованої англійським вченим Джеймсом Лавлоком:
«Земля — більше, ніж просто дім, це жива істота, і ми є її невід'ємною частиною.»[2]
Anima mundi в назвах сучасних творів
- Godfrey Reggio (директор, сценарист) — назва фільму Anima mundi (1992)[3]
- Козакова Олена (директор, автор) — назва віртуальної езотеричної галереї Anima mundi[4]
- "Anima Mundi" (рок-група) — назва прогресивної кубинської рок-групи Anima mundi[5]
- Dionysus (рок-група) — назва музичного альбомуAnima mundi (2004)[6]
Див. також
Примітки
Джерела
- Jung, C. G. (1968). Psychology and Alchemy. Т. 12. London: Routledge. ISBN 0-691-01831-6.(анг.)
- Roszak, Theodore (2001) [1992]. The Voice of the Earth: An Exploration of Ecopsychology. Phanes Press. ISBN 1890482803.(анг.)
- Southern, R. W. (2001). Scholastic Humanism and the Unification of Europe, Volume II: The Heroic Age. Wiley-Blackwell. ISBN 978-0-631-22079-4.(анг.)