Перейти до вмісту

Анк Марцій: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
MonxBot (обговорення | внесок)
Боти
28 851 редагування
м Прибрано позиційні параметри з шаблонів '{{Cite...' (див. Довідка:Помилки_CS1#param_unknown_empty) за запитом на ЗДБ.
 
(Не показано 33 проміжні версії 14 користувачів)
Рядок 16: Рядок 16:
|віце-президент =
|віце-президент =
|партія =
|партія =
|дата народження = -675
|місце народження =
|дата смерті = -617
|місце смерті =
|в шлюбі =
|в шлюбі =
|діти =
|діти =
Рядок 27: Рядок 23:
}}
}}


'''Анк Ма́рцій''' ({{lang-la|Ancus Marcius}}; *[[675 до н. е.]]&nbsp;— †[[617 до н. е.]])&nbsp;— четвертий [[Царі стародавнього Риму|цар]] [[Стародавній Рим|стародавнього Риму]] ([[642 до н. е.|642]]&nbsp;— [[617 до н. е.]]). Він був сином Марція (чий батько, якого також звали Марцій, був близьким другом Нуми Помпілія) і Помпілії (дочка [[Нума Помпілій|Нуми Помпілія]]). За [[Тит Лівій|Тітом Лівієм]], після смерті попереднього царя, Тулл Гостілій, римський сенатор, призначив інтеррекс, який в свою чергу скликав народні збори, на яких обрали новим царем Анка Марція<ref name="s2">Тит Лівій - «Історія від заснування міста» - Книга 1, 1:32</ref>.
'''Анк Ма́рцій''' ({{lang-la|Ancus Marcius}}; *[[675 до н. е.]]&nbsp;— †[[617 до н. е.]])&nbsp;— четвертий [[Царі стародавнього Риму|цар]] [[Стародавній Рим|стародавнього Риму]] ([[642 до н. е.|642]]&nbsp;— [[617 до н. е.]]). Він був сином Марція (чий батько, якого також звали Марцій, був близьким другом Нуми Помпілія) і Помпілії (дочка [[Нума Помпілій|Нуми Помпілія]]). За [[Тит Лівій|Тітом Лівієм]], після смерті попереднього царя, Тулл Гостілій, римський сенатор, призначив [[інтеррекс]], який в свою чергу скликав народні збори, на яких обрали новим царем Анка Марція<ref name="s2">Тит Лівій&nbsp;— «Історія від заснування міста»&nbsp;— Книга 1, 1:32</ref>.


Марціі зводили своє походження до Анка Марція — і ще далі, оскільки дідом Анка Марція по материнській лінії був Нума Помпілій, який, видав свою дочку за одного з Марціїв. За відомостями античних авторів, у Марція, крім дочки, яку він видав за Нуму, було чотири сина, Помпон, Пін, Кальп і Мамерк<ref name="s10">Wiseman T.P. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome // G&R. 2nd ser. Vol. 21. № 2. (Oct., 1974). С. 154-155</ref>.
Марціі зводили своє походження до Анка Марція&nbsp;— і ще далі, оскільки дідом Анка Марція по материнській лінії був Нума Помпілій, який, видав свою дочку за одного з Марціїв. За відомостями античних авторів, у Марція, крім дочки, яку він видав за Нуму, було чотири сини: Помпон, Пін, Кальп і Мамерк<ref name="s10">Wiseman T.P. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome // G&R. 2nd ser. Vol. 21. №&nbsp;2. (Oct., 1974). С. 154—155</ref>.
⚫
== Біографія ==
⚫
Ім'я Анка Марція означає «служитель [[Марс (міфологія)|Марса]]». Справедливістю своєю і миролюбністю він скидався на Нуму Помпілія. Він був покровителем землеробства, ремесел і торгівлі<ref name="s8">Энман А. Легенда о римских царях, ее происхождение и развитие.
СПб., 1896.</ref>.


⚫
== Біографія ==
⚫
Його внутрішня політика була дуже пов´язана із зовнішньою. При ньому римляни підкорили низку сусідніх латинських міст і переселили їх жителів до [[Рим]]а; мала місце добровільна імміграція. Спочатку переселенців включали в [[Триба (Стародавній Рим)|триби]] і [[курія|курії]]; пізніше доступ туди був закритий<ref name="s12">Давній Рим — стаття з енциклопедії «Кругосвет»</ref>.
⚫
Ім'я Анка Марція означає «служитель [[Марс (міфологія)|Марса]]». Справедливістю своєю і миролюбністю він скидався на Нуму Помпілія. Він був покровителем землеробства, ремесел і торгівлі<ref name="лена">{{cite web|url=http://ancientrome.ru/publik/article.htm?a=1288638303|title=Энман А. Легенда о римских царях, ее происхождение и развитие.|accessdate=28 травня 2016|archive-date=13 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160613200451/http://ancientrome.ru/publik/article.htm?a=1288638303}}</ref>.


⚫
Його внутрішня політика була дуже пов´язана із зовнішньою. При ньому римляни підкорили низку сусідніх латинських міст і переселили їх жителів до [[Рим]]а; мала місце добровільна імміграція. Спочатку переселенців включали в [[Триба (Стародавній Рим)|триби]] та [[курія|курії]]; пізніше доступ туди був закритий<ref>{{cite web|url=http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/DREVNI_RIM.html|title=Древний Рим|accessdate=26 травня 2016|archive-date=1 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160601135117/http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/DREVNI_RIM.html}}</ref>.
⚫
Коптєв вважає, що зростання римської території і населення до 6 ст. до н. е. зажадав реорганізації громадського ладу. Нове населення, яке виросло в Римі після завоювань царя Анка Марція, утворило особливу групу населення — [[Плебей (Стародавній Рим)|плебс]]. Плебеї були позбавлені прав на громадську землю ([[ager publicus]]), вони не входили в курії і не брали участь, отже, в куріатних коміціях, не вважалися квіритами, їх представників не було в [[сенат]]і<ref name="s11">Коптєв А. В. Римске право в архаїчну епоху, 2001</ref>.


⚫
Коптєв вважає, що зростання римської території і населення до 6 ст. до н.&nbsp;е. зажадав реорганізації громадського ладу. Нове населення, яке виросло в Римі після завоювань царя Анка Марція, утворило особливу групу населення&nbsp;— [[Плебей (Стародавній Рим)|плебс]]. Плебеї були позбавлені прав на громадську землю ([[ager publicus]]), вони не входили в курії і не брали участь, отже, в куріатних коміціях, не вважалися квіритами, їх представників не було в [[сенат]]і<ref>{{cite web|url=http://ancientrome.ru/publik/article.htm?a=1302811460|title=Коптєв А. В. Римське право в архаїчну епоху|accessdate=28 травня 2016|archive-date=6 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160606064858/http://ancientrome.ru/publik/article.htm?a=1302811460}}</ref>.
⚫
Анк Марцій вважається засновником гавані і соляних копалень Остії, розташованої в гирлі [[Тібр]]у (археологічні розкопки показали, що Остія виникла лише в 4 ст. до н. е.). Щоб убезпечити Рим від нападів [[етруски|етрусків]], він укріпив фортецю Яникул по ту сторону Тибру, а через Тибр побудував перший дерев'яний міст<ref name="s3">Бокщанин А., Кузищин В. История Древнего Рима</ref>. Він також побудував першу в'язницю Риму, в'язницю [[Мамертинська в'язниця|Мамертинську]]<ref name="s5">Бартольд Георг Нібур, Римська історія, Книга 1, с. 301</ref>. Розширення території в сторону моря і етруського берега Тибру вказує про початок якихось реальних відносин з етрусками<ref name="s9">Ковальов С. І. Історія Риму. Санкт-Петербург, 1986, ст. 56</ref>.


⚫
Анк Марцій вважається засновником гавані Остії, розташованої в гирлі [[Тибр]]у (археологічні розкопки показали, що Остія виникла лише в 4 ст. до н.&nbsp;е.) і місцевих солеварень, а також запровадження в Римі соляної монополії<ref>Мустафін О. Смачні пригоди. Екскурсії власною кухнею. К., 2020, с.72</ref>. Щоб убезпечити Рим від нападів [[етруски|етрусків]], він укріпив фортецю Яникул по ту сторону Тибру<ref name="s3">Бокщанин А., Кузищин В. История Древнего Рима, Москва, 1981, ст.42-47</ref>,а через Тибр побудував перший дерев'яний міст на [[Янікул|Янусовому пагорбі]]<ref name="кот">Теодор Момзен, Історія Риму, СПб, 1997, ст. 54.</ref>. Він також побудував першу в'язницю Риму, в'язницю [[Мамертинська в'язниця|Мамертинську]]<ref name="s5">Бартольд Георг Нібур, Римська історія, Книга 1, с. 301</ref>. Розширення території в сторону моря і етруського берега Тибру вказує про початок якихось реальних відносин з етрусками<ref name="s9">Ковальов&nbsp;С.&nbsp;І. Історія Риму. Санкт-Петербург, 1986, ст. 56</ref>.
⚫
Енман говорить, що Анком Марцієм були встановлені у Римі правила [[феціали|феціалів]] про оголошення справедливої війни ([[Справедлива війна|bellum iustum]], aequum). Особливо турбота феціалів була спрямована на те, щоб вина початку війни лягала на ворогів. Римський народ тому приступав до оголошення війни не інакше, як вживши всі засоби до примирення. Коли чужий народ нападав на римську область і вивозив звідти полонених або майно, феціали спочатку пропонували примирення, вимагаючи повернення викраденого майна (res repetere). У разі ж неможливості доставити майно назад його власникам, вдавалися до останньої примусовою мірою, оголошення війни<ref name="s8"</ref>.


⚫
Енман говорить, що Анком Марцієм були встановлені у Римі правила [[феціали|феціалів]] про оголошення справедливої війни ([[Справедлива війна|bellum iustum]], aequum). Особливо турбота феціалів була спрямована на те, щоб вина початку війни лягала на ворогів. Римський народ тому приступав до оголошення війни не інакше, як вживши всі засоби до примирення. Коли чужий народ нападав на римську область і вивозив звідти полонених або майно, феціали спочатку пропонували примирення, вимагаючи повернення викраденого майна (res repetere). У разі ж неможливості доставити майно назад його власникам, вдавалися до останньої примусовою мірою, оголошення війни.<ref name="лена"/>.
Анк Марцій перебудував і збільшив храм [[Юпітер (міфологія)|Юпітера]], заснований вже [[Ромул]]ом, щоб відобразити ці територіальні успіхи.[5] У цьому храмі феціали зберігали свої священні приналежності, скіпетр Юпітера і камені (silices), що служили для скріплення союзів. Анк своєю миролюбністю і справедливістю представляв уособлення тих принципів, які лягли в основу діяльності феціалів. Він не ухилявся від воєн, але вирішувалося на оголошення їх не раніше, ніж були прийняті всі заходи до примирення, і тільки з найсправедливіших причин. Характер Анка вважається середнім між Ромулом і Нумою<ref name="s8"</ref>.
Анк Марцій перебудував і збільшив храм [[Юпітер (міфологія)|Юпітера]], заснований вже [[Ромул]]ом, щоб відобразити ці територіальні успіхи<ref name="s5"/>. У цьому храмі феціали зберігали свої священні приналежності, скіпетр Юпітера і камені (silices), що служили для скріплення союзів. Анк своєю миролюбністю і справедливістю представляв уособлення тих принципів, які лягли в основу діяльності феціалів. Він не ухилявся від воєн, але вирішувалося на оголошення їх не раніше, ніж були прийняті всі заходи до примирення, і тільки з найсправедливіших причин. Характер Анка вважається середнім між Ромулом і Нумою.


Також [[Луцій Анней Сенека|Сенека]] пише, що за Анка Марція були введені понтифікальні книги,які писалися [[Колегія понтифіків|жерцями-понтифіками]]<ref name="s13">Трухіна Н.Н. Історія Давнього Риму, Москва, 1994 ст. 20</ref>
Також [[Луцій Анней Сенека|Сенека]] пише, що за Анка Марція були введені понтифікальні книги, які писалися [[Колегія понтифіків|жерцями-понтифіками]]<ref name="s13">Трухіна&nbsp;Н.&nbsp;Н. Історія Давнього Риму, Москва, 1994 ст. 20</ref>


Згідно з реконструкцією Фасті Триумфаліс, Анк Марцій відзначав принаймні один тріумф: над [[сабіни|сабінами]] та [[вольски|вольсками]]<ref name="s5"></ref>.
Згідно з реконструкцією Фасті Триумфаліс, Анк Марцій відзначав принаймні один тріумф: над [[сабіни|сабінами]] та [[вольски|вольсками]]<ref name="s5"/>.


При Анку Марцію в Рим прибув з етруського міста Тарквінія і отримав почесний прийом майбутній цар Рима [[Тарквіній Пріск]]. За свій творчий хист він отримав посаду начальника кінноти і брав участь у війні проти сабінів<ref name="s2"></ref>.
При Анку Марцію в Рим прибув з етруського міста Тарквінія і отримав почесний прийом майбутній цар Рима [[Тарквіній Пріск]]. За свій творчий хист він отримав посаду начальника кінноти і брав участь у війні проти сабінів<ref name="s2"/>.


На думку деяких істориків, Анк Марцій і Нума Помпілій є однією особою<ref name="s1">"Ancus Marcius" in The New Encyclopædia Britannica. Chicago: Encyclopædia Britannica Inc., 15th edn., 1992, Vol. 1, p. 379.</ref>. На це вказує друге ім'я Анка Марція – Нума Марцій. Таке роздвоєння було зроблено для того, щоб підкреслити роль Нуми як мостобудівника (понтифіка).
На думку деяких істориків, Анк Марцій і Нума Помпілій є однією особою<ref name="s1">«Ancus Marcius» in The New Encyclopædia Britannica. Chicago: Encyclopædia Britannica Inc., 15th edn., 1992, Vol. 1, p. 379.</ref>. На це вказує друге ім'я Анка Марція&nbsp;— Нума Марцій. Таке роздвоєння було зроблено для того, щоб підкреслити роль Нуми як мостобудівника (понтифіка).


== Війни ==
== Війни ==
За розповіддю [[Тит Лівій|Тита Лівія]]<ref name="s2">Тит Лівій - «Історія від заснування міста» - Книга 1, 1:32</ref> і [[Діонісій Галікарнаський|Діонісія Галікарнаського]] <ref name="діонісій"> Діонісій Галікарнаський. "Римські старожитності"(3, 38)</ref>, ним були взяті латинські міста [[Політорій|Politorium]], [[Теленей|Tellenae]] , [[Фіскана|Ficana]] і [[Медулія|Medullia]] . Самі міста частково були зруйновані, а жителі переселені в [[Рим]] і приєднані до римського населення. Він вів успішну війну проти [[Латини|латинян]] , і деякі з них були поселені на пагорбі [[Авентин(пагорб)|Авентин]] . Відповідно до [[Тит Лівій|Тита Лівія]]<ref name="s2">Тит Лівій - «Історія від заснування міста» - Книга 1, 1:32</ref>, війна була розпочата латинянами, які думали, что Анк Марцій буде слідувати благочестивому прагненню до миру, як його дід, [[Нума Помпілій|Нума Помпілій]]. Але як зазначає Трухіна, Анк Марцій все ж був досить войовничим<ref name="s13">Трухіна Н.Н. Історія Давнього Риму, Москва, 1994 ст. 20</ref>.
За розповіддю [[Тит Лівій|Тита Лівія]]<ref name="s2"/> і [[Діонісій Галікарнаський|Діонісія Галікарнаського]]<ref name="діонісій"> Діонісій Галікарнаський. «Римські старожитності»(3, 38)</ref>, ним були взяті латинські міста [[Політорій|Politorium]], [[Теленей|Tellenae]] , [[Фіскана|Ficana]] і [[Медулія|Medullia]] . Самі міста частково були зруйновані, а жителі переселені в [[Рим]] і приєднані до римського населення. Він вів успішну війну проти [[Латини|латинян]], і деякі з них були поселені на пагорбі [[Авентин(пагорб)|Авентин]] . Відповідно до [[Тит Лівій|Тита Лівія]]<ref name="s2"/>, війна була розпочата латинянами, які думали, що Анк Марцій буде слідувати благочестивому прагненню до миру, як його дід, [[Нума Помпілій]]. Але як зазначає Трухіна, Анк Марцій все ж був досить войовничим<ref name="s13"/>.


[[Латини|Латиняни]] перші вторглися на римські землі. Коли римське посольство прагнуло реституції за шкоду, [[Латини|Латиняни]] надали їм зневажливу відповідь. Анк відповідно оголосив війну [[Латини|Латиняни]]. Цей акт примітний тому, що, як зазначає [[Тит Лівій|Тита Лівія]]<ref name="s2">Тит Лівій - «Історія від заснування міста» - Книга 1, 1:32</ref>, війну вперше оголосили за обрядами [[Феціали|феціалів]], про яких вже говорилось вище.
[[Латини|Латиняни]] перші вторглися на римські землі. Коли римське посольство прагнуло реституції за шкоду, [[Латини|латиняни]] надали їм зневажливу відповідь. Анк відповідно оголосив війну [[Латини|Латиняни]]. Цей акт примітний тому, що, як зазначає [[Тит Лівій|Тита Лівія]]<ref name="s2"/>, війну вперше оголосили за обрядами [[Феціали|феціалів]], про яких вже говорилось вище.


Анк Марцій виступив з [[Рим|Риму]]і взяв штурмом латинське місто [[Політорій|Politorium]], яке розташоване недалеко від міста [[Ланувіо|Ланувій]]. Його жителі були видалені, щоб оселитися на пагорбі [[Авентин(пагорб)|Авентин]] в Римі в якості нових громадян. Коли інші[[Латини|латиняни]] згодом зайняли порожнє місто [[Політорій|Politorium]], Анк Марцій взяв місто знову і зруйнував його. Латинські села [[Теленей|Tellenae]] і [[Фіскана|Ficana]] також були розгромлені і знесені.
Анк Марцій виступив з [[Рим]]у і взяв штурмом латинське місто [[Політорій|Politorium]], яке розташоване недалеко від міста [[Ланувіо|Ланувій]]. Його жителі були видалені, щоб оселитися на пагорбі [[Авентин(пагорб)|Авентин]] в Римі як нові громадяни. Коли інші [[Латини|латиняни]] згодом зайняли порожнє місто [[Політорій|Politorium]], Анк Марцій взяв місто знову і зруйнував його. Латинські села [[Теленей|Tellenae]] і [[Фіскана|Ficana]] також були розгромлені і знесені.


Війна тоді зосередилась на латинському місті [[Медулія|Medullia]]<ref name="s5">Бартольд Георг Нібур, Римська історія, Книга 1, с. 301</ref>. У місті був сильний гарнізон, який був добре укріплений. Кілька боїв мали місце за межами міста і римляни в кінці кінців перемогли. Анк повернувся в [[Рим]]з великою здобиччю. Більше [[Латини|латинян]] були доставлені в Рим в якості громадян і поселені у підніжжя [[Авентин(пагорб)|Авентина]] біля [[Палатин(пагорб)|пагорба Палатин]] та храма Мурсії.
Війна тоді зосередилась на латинському місті [[Медулія|Medullia]]<ref name="s5"/>. У місті був сильний гарнізон, який був добре укріплений. Кілька боїв мали місце за межами міста і римляни, зрештою, перемогли. Анк повернувся в [[Рим]] з великою здобиччю. Більше [[Латини|латинян]] були доставлені в Рим як громадяни і поселені біля підніжжя [[Авентин(пагорб)|Авентина]] поблизу [[Палатин(пагорб)|пагорба Палатин]] та храму Мурсії.


Володіння Риму розширилися до самого гирла [[Тибр|Тибру]]. Потім Анк Марцій рушив назустріч [[Вольски|вольськам]] , які кількома загонами йшли на Рим. Він розбив їх і з сильним військом обложив їх столицю – [[Велітра|Велітру]]. [[Вольски|Вольски]] змушені були укласти з Римом наступальний і оборонний союз. Анком Марція були захоплені етруські міста [[Вейї|Вейї]] і [[Фідени|Фідени]].
Володіння Риму розширилися до самого гирла [[Тибр]]у. Потім Анк Марцій рушив назустріч [[Вольски|вольськам]], які кількома загонами йшли на Рим. Він розбив їх і з сильним військом обложив їх столицю&nbsp;— [[Велітра|Велітру]]. [[Вольски]] змушені були укласти з Римом наступальний і оборонний союз. Анком Марцієм були захоплені етруські міста [[Вейї]] і [[Фідени]].

== Характеристика правління ==
[[Тит Лівій]] пише, що Анк царював двадцять чотири роки; мистецтвом і славою в справах війни і миру він дорівнював будь-якому з попередніх царів<ref name="s2"/>.


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[14088 Анкус]] — астероїд, названий на честь правителя<ref>{{DMPN}}</ref>.
* [[14088 Анкус]]&nbsp;— астероїд, названий на честь правителя<ref>{{DMPN}}</ref>.


== Джерела ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}


== Література ==
{{commonscat|Ancus Marcius}}
{{commonscat|Ancus Marcius}}
* Wiseman T.P. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome // G&R. 2nd ser. Vol. 21. №&nbsp;2. (Oct., 1974).
* Бокщанин А., Кузищин В. История Древнего Рима, Москва, 1981.
* Ковальов&nbsp;С.&nbsp;І. Історія Риму, Санкт-Петербург, 1986.
* Трухіна&nbsp;Н.&nbsp;Н. Історія Давнього Риму, Москва, 1994.

{{Царі стародавнього Риму}}
{{Царі стародавнього Риму}}
{{ac}}
{{Правителі Риму}}


[[Категорія:Царі стародавнього Риму]]
[[Категорія:Римська міфологія]]
[[Категорія:Марції]]
[[Категорія:Марції]]

Поточна версія на 12:25, 13 грудня 2024

Анк Марцій
лат. Ancus Marcius
Анк Марцій
Анк Марцій
Монета з зображенням Нуми Помпілія та Анка Марція
4-й Цар
Початок правління:642 до н. е.
Кінець правління:617 до н. е.
Попередник:Тулл Гостілій
Наступник:Луцій Тарквіній Пріск
Дата народження:675 до н. е.
Місце народження:невідомо
Країна:стародавнього Риму
Дата смерті:616 до н. е.[1]
Місце смерті:Рим
Батько:Нума Марцій
Мати:Помпілія

Анк Ма́рцій (лат. Ancus Marcius; *675 до н. е. — †617 до н. е.) — четвертий цар стародавнього Риму (642 — 617 до н. е.). Він був сином Марція (чий батько, якого також звали Марцій, був близьким другом Нуми Помпілія) і Помпілії (дочка Нуми Помпілія). За Тітом Лівієм, після смерті попереднього царя, Тулл Гостілій, римський сенатор, призначив інтеррекс, який в свою чергу скликав народні збори, на яких обрали новим царем Анка Марція[2].

Марціі зводили своє походження до Анка Марція — і ще далі, оскільки дідом Анка Марція по материнській лінії був Нума Помпілій, який, видав свою дочку за одного з Марціїв. За відомостями античних авторів, у Марція, крім дочки, яку він видав за Нуму, було чотири сини: Помпон, Пін, Кальп і Мамерк[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ім'я Анка Марція означає «служитель Марса». Справедливістю своєю і миролюбністю він скидався на Нуму Помпілія. Він був покровителем землеробства, ремесел і торгівлі[4].

Його внутрішня політика була дуже пов´язана із зовнішньою. При ньому римляни підкорили низку сусідніх латинських міст і переселили їх жителів до Рима; мала місце добровільна імміграція. Спочатку переселенців включали в триби та курії; пізніше доступ туди був закритий[5].

Коптєв вважає, що зростання римської території і населення до 6 ст. до н. е. зажадав реорганізації громадського ладу. Нове населення, яке виросло в Римі після завоювань царя Анка Марція, утворило особливу групу населення — плебс. Плебеї були позбавлені прав на громадську землю (ager publicus), вони не входили в курії і не брали участь, отже, в куріатних коміціях, не вважалися квіритами, їх представників не було в сенаті[6].

Анк Марцій вважається засновником гавані Остії, розташованої в гирлі Тибру (археологічні розкопки показали, що Остія виникла лише в 4 ст. до н. е.) і місцевих солеварень, а також запровадження в Римі соляної монополії[7]. Щоб убезпечити Рим від нападів етрусків, він укріпив фортецю Яникул по ту сторону Тибру[8],а через Тибр побудував перший дерев'яний міст на Янусовому пагорбі[9]. Він також побудував першу в'язницю Риму, в'язницю Мамертинську[10]. Розширення території в сторону моря і етруського берега Тибру вказує про початок якихось реальних відносин з етрусками[11].

Енман говорить, що Анком Марцієм були встановлені у Римі правила феціалів про оголошення справедливої війни (bellum iustum, aequum). Особливо турбота феціалів була спрямована на те, щоб вина початку війни лягала на ворогів. Римський народ тому приступав до оголошення війни не інакше, як вживши всі засоби до примирення. Коли чужий народ нападав на римську область і вивозив звідти полонених або майно, феціали спочатку пропонували примирення, вимагаючи повернення викраденого майна (res repetere). У разі ж неможливості доставити майно назад його власникам, вдавалися до останньої примусовою мірою, оголошення війни.[4]. Анк Марцій перебудував і збільшив храм Юпітера, заснований вже Ромулом, щоб відобразити ці територіальні успіхи[10]. У цьому храмі феціали зберігали свої священні приналежності, скіпетр Юпітера і камені (silices), що служили для скріплення союзів. Анк своєю миролюбністю і справедливістю представляв уособлення тих принципів, які лягли в основу діяльності феціалів. Він не ухилявся від воєн, але вирішувалося на оголошення їх не раніше, ніж були прийняті всі заходи до примирення, і тільки з найсправедливіших причин. Характер Анка вважається середнім між Ромулом і Нумою.

Також Сенека пише, що за Анка Марція були введені понтифікальні книги, які писалися жерцями-понтифіками[12]

Згідно з реконструкцією Фасті Триумфаліс, Анк Марцій відзначав принаймні один тріумф: над сабінами та вольсками[10].

При Анку Марцію в Рим прибув з етруського міста Тарквінія і отримав почесний прийом майбутній цар Рима Тарквіній Пріск. За свій творчий хист він отримав посаду начальника кінноти і брав участь у війні проти сабінів[2].

На думку деяких істориків, Анк Марцій і Нума Помпілій є однією особою[13]. На це вказує друге ім'я Анка Марція — Нума Марцій. Таке роздвоєння було зроблено для того, щоб підкреслити роль Нуми як мостобудівника (понтифіка).

Війни

[ред. | ред. код]

За розповіддю Тита Лівія[2] і Діонісія Галікарнаського[14], ним були взяті латинські міста Politorium, Tellenae , Ficana і Medullia . Самі міста частково були зруйновані, а жителі переселені в Рим і приєднані до римського населення. Він вів успішну війну проти латинян, і деякі з них були поселені на пагорбі Авентин . Відповідно до Тита Лівія[2], війна була розпочата латинянами, які думали, що Анк Марцій буде слідувати благочестивому прагненню до миру, як його дід, Нума Помпілій. Але як зазначає Трухіна, Анк Марцій все ж був досить войовничим[12].

Латиняни перші вторглися на римські землі. Коли римське посольство прагнуло реституції за шкоду, латиняни надали їм зневажливу відповідь. Анк відповідно оголосив війну Латиняни. Цей акт примітний тому, що, як зазначає Тита Лівія[2], війну вперше оголосили за обрядами феціалів, про яких вже говорилось вище.

Анк Марцій виступив з Риму і взяв штурмом латинське місто Politorium, яке розташоване недалеко від міста Ланувій. Його жителі були видалені, щоб оселитися на пагорбі Авентин в Римі як нові громадяни. Коли інші латиняни згодом зайняли порожнє місто Politorium, Анк Марцій взяв місто знову і зруйнував його. Латинські села Tellenae і Ficana також були розгромлені і знесені.

Війна тоді зосередилась на латинському місті Medullia[10]. У місті був сильний гарнізон, який був добре укріплений. Кілька боїв мали місце за межами міста і римляни, зрештою, перемогли. Анк повернувся в Рим з великою здобиччю. Більше латинян були доставлені в Рим як громадяни і поселені біля підніжжя Авентина поблизу пагорба Палатин та храму Мурсії.

Володіння Риму розширилися до самого гирла Тибру. Потім Анк Марцій рушив назустріч вольськам, які кількома загонами йшли на Рим. Він розбив їх і з сильним військом обложив їх столицю — Велітру. Вольски змушені були укласти з Римом наступальний і оборонний союз. Анком Марцієм були захоплені етруські міста Вейї і Фідени.

Характеристика правління

[ред. | ред. код]

Тит Лівій пише, що Анк царював двадцять чотири роки; мистецтвом і славою в справах війни і миру він дорівнював будь-якому з попередніх царів[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Анкъ-Марцій // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 317.
  2. ↑ а б в г д е Тит Лівій — «Історія від заснування міста» — Книга 1, 1:32
  3. ↑ Wiseman T.P. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome // G&R. 2nd ser. Vol. 21. № 2. (Oct., 1974). С. 154—155
  4. ↑ а б Энман А. Легенда о римских царях, ее происхождение и развитие. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 28 травня 2016.
  5. ↑ Древний Рим. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  6. ↑ Коптєв А. В. Римське право в архаїчну епоху. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 28 травня 2016.
  7. ↑ Мустафін О. Смачні пригоди. Екскурсії власною кухнею. К., 2020, с.72
  8. ↑ Бокщанин А., Кузищин В. История Древнего Рима, Москва, 1981, ст.42-47
  9. ↑ Теодор Момзен, Історія Риму, СПб, 1997, ст. 54.
  10. ↑ а б в г Бартольд Георг Нібур, Римська історія, Книга 1, с. 301
  11. ↑ Ковальов С. І. Історія Риму. Санкт-Петербург, 1986, ст. 56
  12. ↑ а б Трухіна Н. Н. Історія Давнього Риму, Москва, 1994 ст. 20
  13. ↑ «Ancus Marcius» in The New Encyclopædia Britannica. Chicago: Encyclopædia Britannica Inc., 15th edn., 1992, Vol. 1, p. 379.
  14. ↑ Діонісій Галікарнаський. «Римські старожитності»(3, 38)
  15. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анк Марцій
  • Wiseman T.P. Legendary Genealogies in Late-Republican Rome // G&R. 2nd ser. Vol. 21. № 2. (Oct., 1974).
  • Бокщанин А., Кузищин В. История Древнего Рима, Москва, 1981.
  • Ковальов С. І. Історія Риму, Санкт-Петербург, 1986.
  • Трухіна Н. Н. Історія Давнього Риму, Москва, 1994.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анк_Марцій&oldid=44147674