Надвірна: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Halyna3 (обговорення | внесок) |
мНемає опису редагування |
||
(Не показані 36 проміжних версій 15 користувачів) | |||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
| прапор = Nadvirna prapor.png |
| прапор = Nadvirna prapor.png |
||
| опис прапора = Прапор Надвірної |
| опис прапора = Прапор Надвірної |
||
| герб = |
| герб = Coat of Arms of Nadvirna.svg |
||
| опис герба = Герб Надвірної |
| опис герба = Герб Надвірної |
||
| розташування = Map of Ukraine simple blank.png |
| розташування = Map of Ukraine simple blank.png |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
| статус = 1591 |
| статус = 1591 |
||
| поділ = |
| поділ = |
||
| населення = {{ |
| населення = {{стабільно}} {{Formatnum:22504 |
||
}} <small>(01.01. |
}} <small>(01.01.2022)</small><ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref> |
||
| площа = 25.53 |
| площа = 25.53 |
||
| ref-площа = |
| ref-площа = |
||
Рядок 53: | Рядок 53: | ||
З середини [[XIV століття]] до [[1772]] року Надвірна була частиною [[Корона Королівства Польського|Королівства Польського.]] У 1772 році Надвірна була приєднана до [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]] та залишалася частиною [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]] до [[1918]] року, поки не була утворена [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]. У [[міжвоєнний період]] місто стало частиною [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]]. Після [[Польська кампанія (1939)|вторгнення до Польщі]] [[1939]] року місто було приєднане до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]. Надвірна була окупована німцями у 1941 році під час Другої світової війни. Після війни місто знову увійшло до складу УРСР. З 12 червня 2020 року Надвірна є центром [[Надвірнянська міська громада|Надвірнянської міської громади]]. |
З середини [[XIV століття]] до [[1772]] року Надвірна була частиною [[Корона Королівства Польського|Королівства Польського.]] У 1772 році Надвірна була приєднана до [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]] та залишалася частиною [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]] до [[1918]] року, поки не була утворена [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]. У [[міжвоєнний період]] місто стало частиною [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]]. Після [[Польська кампанія (1939)|вторгнення до Польщі]] [[1939]] року місто було приєднане до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]. Надвірна була окупована німцями у 1941 році під час Другої світової війни. Після війни місто знову увійшло до складу УРСР. З 12 червня 2020 року Надвірна є центром [[Надвірнянська міська громада|Надвірнянської міської громади]]. |
||
Місто розташоване в злегка горбистій зеленій місцевості |
Місто розташоване в злегка горбистій зеленій місцевості у передгір'ї [[Українські Карпати|Українських Карпат]]. Основними експортними та сировинними ресурсами міста є сіль, нафта та нафтопродукти, а також ліс. Місто було популярним на початку [[XX століття]] як літній курорт із ресторанами та готелями. |
||
== Назва == |
== Назва == |
||
Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування деякого двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути [[Пнівський замок]], |
Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування деякого двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути [[Пнівський замок]], розташований занадто далеко (за 2 км). Існувала інша фортифікаційна споруда — замок Краснодвір, руїни якого збереглися в міському парку. Швидше за все, це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід [[Куропатви|Куропатвів]], ні рід [[Потоцькі|Потоцьких]]. |
||
Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви [[Ворона (притока Бистриці)|р. Ворона]], яка бере свій початок неподалік Надвірної (місто над Вороною). |
Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви [[Ворона (притока Бистриці)|р. Ворона]], яка бере свій початок неподалік Надвірної (місто над Вороною). |
||
Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою, виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. [[Делятин]]у міського статусу. Магнат [[Куропатви|Куропатва]] на межі свого маєтку з делятинським |
Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою, виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. [[Делятин]]у міського статусу. Магнат [[Куропатви|Куропатва]] на межі свого маєтку з делятинським збудував [[митниця|митницю]], пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками. |
||
Однак |
Однак автори [[Географічний словник Королівства Польського|«Географічного словника королівства Польського»]] вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:<ref>Nadwórna… — S. 866</ref> |
||
{{Цитата|''"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…"''|20|''Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів [[Потоцькі|Потоцьких]], котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.''}} |
{{Цитата|''"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…"''|20|''Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів [[Потоцькі|Потоцьких]], котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко.''}} |
||
Рядок 72: | Рядок 72: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
{{Докладніше|Історія Надвірної}} |
{{Докладніше|Історія Надвірної}} |
||
Надвірну заснували магнати Куропатви, які мали великі маєтності в [[Руське воєводство|Руському воєводстві.]] Вперше згадане 1589р в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. Поселення зазнавало частих нападів татар. У 1591р місто отримало [[магдебурзьке право]], а 1601р їй надано локаційний привілей. В 1599р Куропатви звели [[Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Надвірна)|костел Успіння Пресвятої Діви Марії.]] |
|||
Перші поселенці на теренах Надвірної з'явилися у II тис. до н. е. За містом, на східному пагорбі, виявлено поселення [[бронзова доба|бронзової доби]], яке було зруйноване під час будівництва [[Пнівський замок|Пнівського замку]]. Через відсутність джерел не можна точно визначити які саме племена жили на цій території. |
|||
На початку XVII ст. споруджено ратушу. Жителі міста брали участь в опришківському русі та Хмельниччині. У XVII – XVIII ст. Надвірна стала ремісничим і торгівельним центром. Найпопулярнішими тут були будівничі професії, розвивалися кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство, чумацтво. Протягом 1745–87 років місто належала графу І. Цетнеру. У другій половині XVIII ст. проживало понад 2,2 тис. осіб. Приблизно тоді ж почала формуватися єврейська громада. Після [[Перший поділ Речі Посполитої|Першого поділу Польщі]] 1772 р. – у складі [[Австрійська імперія|Австрії]] (від 1867р – [[Австро-Угорщина]]). Із закриттям у 1785р [[Манявський скит|Манявського скиту]] церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрано та перевезено до Надвірної. |
|||
Вважається, що виникнення міста пов'язане із Пнівським замком. Наприкінці XV ст. пнівським маєтком володів шляхетський рід [[Куропатви|Куропатвів]]. |
|||
Від 1867р – повітовий центр [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Ґаліції і Лодомерії]]. У другій половині ХІХ ст. засновано підприємства з виробництва сільськогосподарських машин, сірників, з нафтоперероблення та деревооброблення. 1880р мешкали 6552 особи, з яких 4182 (64%) були євреями; 1890р – відповідно 7227 і 3618 (50%). У 1887р. Надвірна перейшла у власність міського кредитного закладу у [[Відень|Відні,]] у 1891–1918 роках нею володів австрійський цісар. У 1894р. прокладено [[Надвірна (станція)|залізницю]]. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. заснована нафтоперегонний завод, від якого веде історію підприємство [[Нафтохімік Прикарпаття|«Нафтохімік Прикарпаття»]]. |
|||
=== Королівство Польське та Річ Посполита === |
|||
[[Файл:Пнівський замок (XVI ст.).JPG|міні|праворуч|200px|[[Пнівський замок]]]] |
|||
[[Файл:Руїни цитаделі.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Руїни цитаделі в міському парку м. Надвірна]] |
|||
Уперше згадується місто 1589 року в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. В документі йдеться про напад татар на [[Галичина|Галичину]], внаслідок якого було знищено право власності автора протестації на села [[Пнів]], [[Битків]], містечко Надвірна. |
|||
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]], з вересня 1914р до весни 1915р й у червні–грудні 1916р – під контролем російських військ. Від листопада 1918 – у складі [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР.]] У травні 1919 у Надвірну увійшли польські війська. До 1939р. – повітовий центр [[Станиславівське воєводство|Станіславівського воєводства]] [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]]. 1921 з 6062-х мешканців 2042 (34%) були євреями. У міжвоєнний період діяли осередки українських «<nowiki/>[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіта]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Рідна школа (товариство)|Рідна школа]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Сільський господар]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Пласт (організація)|Пласт]]<nowiki/>» та ін. |
|||
1591 року Надвірній було надане [[Магдебурзьке право]] і вона отримала статус міста. |
|||
Від 1939р – у складі УРСР. Від 1940р – райцентр [[Івано-Франківська область|Станіславівської області]]. 1 липня 1941р. місто окупували румунські війська, яких наприкінці серпня 1941р змінили німецькі війська (контролювали Надвірну до 26 липня 1944р). Нацисти вбили 6,3 тис. надвірнянців. Жителі зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля [[ОУН-УПА|ОУН–УПА]]. <ref>{{Cite book |
|||
У серпні [[1589]] р. татарські орди несподівано напали на [[Прикарпаття]]. В згадуваній протестації М. Куропатви не сказано чи було зруйновано м. Надвірну, однак в проміжку між 1589—1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати надійнішу оборонну споруду — Пнівський замок. |
|||
|title=Надвірна / У. І. Бошко, В. Ю. Гринішак, О. М. Зварчук, Н. Я. Сербенюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-70865 |
|||
}}</ref> |
|||
Зараз у місті діють 4 ліцеїв, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат<ref>[https://if.isuo.org/schools/view/id/11351 Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат Івано-Франківської обласної ради]</ref>, сім дитячих садків, ПТУ №11, Прикарпатський військово-спортивний ліцей, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, [[Музей історії Надвірнянщини]]. |
|||
У [[1621]] р. на [[Покуття|Покутті]] діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Александра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею [[Галичина|Галичини]]. |
|||
У травні [[1648]] р. на Прикарпатті почався рух непокори польській шляхті. Миколай Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо [[Височан Семен Гнатович|Семена Височана]] підійшло до Пнівського замку. Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С. Височан пішов на з'єднання з [[Богдан Хмельницький|Богданом Хмельницьким]] до [[Львів|Львова]]. |
|||
У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну<ref>[http://leninstatues.ru/photo/4391/nadvornaya Памятники Ленину: Надворная] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307010818/http://leninstatues.ru/photo/4391/nadvornaya |date=7 березня 2016 }} на leninstatues.ru {{ref-ru}}</ref>. |
|||
У XVII — XVIII ст. Надвірна стає центром торгівлі. Мешканці міста часто [[Чумацтво|чумакували]]. На початку XVII ст. купці з Угорщини почали проїжджати через Надвірну. Щороку тут відбувалися два ярмарки і щотижня — торги. |
|||
== Мікротопоніми == |
|||
=== Австро-Угорщина === |
|||
'''А''' |
|||
[[Файл:Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії Надвірна.jpg|міні|праворуч|200px|[[Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Надвірна)|Костел Успіння Пресвятої Діви Марії]] в м. Надвірна]] |
|||
Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд. |
|||
'''Аля́ска,''' -''и''; так називають віддалений від центру житловий район міста. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятиву ''Аляска'' – найпівнічніший штат США». Розташований у східній частині міста. |
|||
У 1867 р. було створено [[Надвірнянський повіт]] на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових. На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у [[Відень|Відні]], а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві. |
|||
'''Б''' |
|||
Влітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної гілки [[Івано-Франківськ|Станіслав]] — [[Вороненка]], яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів. Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці, на якому були присутні урядовці зі Львова та Відня, відбулося 19 листопада. |
|||
'''Балко́нчик,''' ''-а''; вершина гори Городище, з якої видно ціле місто. «Мікротопонім вказує на зовнішній вигляд ділянки на вершині гори, походить від апелятива ''балкон'' – прибудована до зовнішньої стіни будинку на певній висоті площадка [СУМ, т. 1, с. 97] + зменш. пестл. суф. -''чик''». Розташована у північній частині міста. |
|||
Розпорядженням міністра внутрішніх справ [[15 травня]] [[1934]] р. територія міста розширена за рахунок приєднання частини земель і забудови села [[Пнів]]<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340430383 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 maja 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Nadwórna w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161230091135/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19340430383 |date=30 грудня 2016 }} {{ref-pl}}</ref>. |
|||
'''Г''' |
|||
Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура. На початку XVII ст. в місті вже діяла церква Різдва Христового, що мала кілька дочірніх церков. Після закриття у 1785 р. [[Манявський скит|Манявського скиту]] головну монастирську [[церква Воздвиження Чесного Хреста (Манявський скит)|церкву Воздвиження Чесного Хреста]] розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Воздвиження Чесного Хреста. |
|||
'''Гнилу́ша,''' -''і''; назва потічка, що розташований неподалік р. Бистриця. «Мікротопонім походить від апелятива ''гнилий'', що вказує на застій води і неприємний запах». Розташований у північній частині міста. |
|||
Крім [[греко-католики|греко-католицької]] церкви в Надвірній діяв [[римо-католики|римо-католицький]] [[Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Надвірна)|костел Святої Трійці]]. Спорудили його в 1599 р. У 1609 р. в Надвірній було створено римо-католицьку парафію. В першій половині XIX ст. до неї належали громади з 16 населених пунктів. |
|||
'''Го́лубів хрест,''' ''...-ого́ ...-а́''; меморіальний хрест, розташований в урочищі Городище. «Мікротопонім вказує на місце загибелі майора УПА, позивне якого Голуб, що загинув у боротьбі з НКВДистами». Розташований у північній частині міста. |
|||
=== Польська Республіка === |
|||
[[Файл:Pniv_Castle,_1932.jpg|міні|[[Пнівський замок]], 1932 рік]] |
|||
З 23 грудня 1920 року Надвірна була частиною [[Станиславівське воєводство|Станіславівського воєводства]] [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської Республіки]]. |
|||
'''Горі́шній за́мок,''' ''...-ого ...-у''; давня назва Пнівського замку, на околицях міста. «Мікротопонім походить від місця розташування споруди, ймовірно від присл. ''вгорі''». Розташований у південно-західній частині міста. |
|||
[[1 вересня]] [[1939]] [[Вермахт|німецькі]] війська напали на [[Польська Республіка (1918—1939)|Польську Республіку]], почалася [[Друга світова війна]].<ref name="autogenerated14">Военный энциклопедический словарь. М., Военное издательство, 1984.</ref> |
|||
'''Д''' |
|||
=== Радянський період === |
|||
З 17 вересня 1939 року війська [[Український фронт (1939)|Українського фронту]] Червоної Армії вступили до східних районів Польщі — [[Західна Україна|Західної України]]. Похід закінчився підписанням 28 вересня 1939 року Договору про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною. 27 жовтня 1939 року в Надвірні була встановлено радянську владу. 14 листопада 1939 року Надвірна була приєднана до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]]. 4 грудня 1939 року у Станіславській області (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року). 1939 року в УРСР Надвірна отримала статус міста. |
|||
'''Док,''' ''-у''; територія міста, розташована на півдні, недалеко від Лісокомбінатного заводу. «Мікротопонім заснований у радянський період, походить від апелятива ''док'' – промислова або господарська зона». Розташований у південній частині міста. |
|||
З червня 1940 до березня 1941 року знаходився 15-й мотострілковий полк [[15-та танкова дивізія (СРСР)|15-й тд]] 8-го мк [[Київський військовий округ|Київського ВО]]. |
|||
'''Долі́шній за́мок''', ...-''ого ...-у''; давня назва колишнього замку ''Краснодвір''. «Мікротопонім походить від місця розташування споруди, ймовірно від діал. присл. ''вдолині''». Розташований у центральній частині міста. |
|||
3 липня 1941 року окупована німецькими військами. |
|||
'''Дібро́ва,''' -''и''; центральна, найвища, в рельєфі частина лісу біля гори Городище м. Надвірна. «Мікротопонім утворено від апелятива ''діброва'' – листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб [СУМ, т. 2, с. 296]». Розташований у північній частині міста. |
|||
29 березня 1944 року у Надвірні була відновлена радянська влада в ході [[Проскурівсько-Чернівецька операція|Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції]] 1944 року. |
|||
'''З''' |
|||
18 квітня 1944 року Надвірна була знову окуповано німецькими військами. |
|||
'''За́береж,''' ''-у''; вулиці Я. Мудрого та У. Кармелюка – об’їзна дорога. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, від апелятива ''берег'' – край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін. [СУМ, т. 1, с. 158]». Розташована у західній частині міста. |
|||
25 липня 1944 року радянські війська в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції звільнили місто від нацистських загарбників. |
|||
'''І''' |
|||
У Надвірні був лісокомбінат, харчокомбінат, цегельний, сироробний заводи; автотранспортний технікум; залізнична станція на лінії Делятин Івано-Франківськ. Вузол автошляхів. Розвинуто нафтопереробку. У районі проводиться видобуток нафти та газу. |
|||
'''І́ндія,''' ''-ї''; так називають найбільш забудований житловий район міста. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятиву ''Індія'' – країна, яка є першою за чисельністю населення». Розташований у північно-східній частині міста. |
|||
=== Незалежна Україна === |
|||
У місті діють 4 загальноосвітні школи, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат<ref>[https://if.isuo.org/schools/view/id/11351 Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат Івано-Франківської обласної ради]</ref>, сім дитячих садків, ПТУ № 11, [[Надвірнянський коледж|коледж]], заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, [[Музей історії Надвірнянщини]]. |
|||
'''К''' |
|||
Також у Надвірній функціонує Прикарпатський військово-спортивний ліцей. |
|||
'''Ко́ло желі́зного'''; територія біля магазину, побудованого із заліза. Назва побутує у мовленні сучасної молоді. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є ''желізного,'' із семантикою – зроблений із заліза [СУМ, т. 3, с. 189]». Розташована у північно-західній частині міста. |
|||
У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну<ref>[http://leninstatues.ru/photo/4391/nadvornaya Памятники Ленину: Надворная] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307010818/http://leninstatues.ru/photo/4391/nadvornaya |date=7 березня 2016 }} на leninstatues.ru {{ref-ru}}</ref>. |
|||
'''Ко́ло Хре́ста'''; хрест в центральній частині міста, поставлений на честь скасуванням панщини. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом від прийменникового словосполучення, у якому опорним словом є ''хрест'' – предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., які перетинаються між собою [СУМ, т. 11, с. 139]». Розташований у північній частині міста. |
|||
'''Коло Мохня́ка'''; невеличка ділянка, неподалік Нафтопереробного заводу. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є ''Мохняк'' – прізвище, або прізвизько чоловіка, який колись володів цією ділянкою». Розташована у східній частині міста. |
|||
'''Колооко́писько,''' -''а''; частина міста, біля єврейського цвинтаря. «Мікротопонім утворено за допомогою основоскладання, з опорним компонентом окоп – рів з земляним насипом, валом навколо чого-небудь [СУМ, т. 5, с. 675] + суф. ''-ськ'' із загрубілою конотацією». Розташована у центральній частині міста. |
|||
'''Кольо́нія,''' ''-ї''; частина міста, де колись містилося баракове поселення німців-колоністів. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, походить від апелятива колонія – Поселення переселенців з іншої країни, області [СУМ, т. 4, с. 231]». Розташований у південній частині міста. |
|||
'''Кірни́ченьки,''' ''-ок''; обладнане джерело біля підніжжя гори Городище. «Мікротопонім походить від апелятива ''криниця'' – яма для добування води [СУМ, т. 4, с. 348]». Розташований у північній частині міста. |
|||
'''Л''' |
|||
'''Лази́,''' ''-і́в''; назва поля, яке знаходиться біля підніжжя гори Городище. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ''лаз'', що у діалектному мовленні означає ''лука'' – рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду [СУМ, т. 4, с. 553]». Розташоване у північній частині міста. |
|||
'''Лазо́к,''' ''-а''; вузька стежка поміж кущів та дерев, вздовж р. Бистриця. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, з додаванням суф. -''ок'' до апелятива ''лаз'' – стежка в густих заростях, якою звичайно ходять звірі [СУМ, т. 4, с. 436]». Розташований у північній частині міста. |
|||
'''Н''' |
|||
'''На ка́мнях'''; фрагмент русла р. Бистриця, де розкриваються пісковикові валуни. Вони доволі масивні та мають вигляд великих каменів. Місцеві жителі організували тут місце для купання». Розташована у північно-західній частині міста. |
|||
'''Над Млині́вкою'''; куток міста, де колись стояв млинок. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є ''млин'' – споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії [СУМ, т. 4, с. 764]». Розташований у північній частині міста. |
|||
'''Нови́й Цви́нтар,''' ...-''о́го ...-я''; міське кладовище, розташоване на околицях міста. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є ''цвинтар'' – місце, відведене для поховання померлих; кладовище [СУМ, т. 11, с. 185], зі значенням ''новий'' – який недавно виник, з’явився, не існував раніше [СУМ, т. 5, с. 433]». Розташоване у південно-західній частині міста. |
|||
'''П''' |
|||
'''Пні́вська кла́дка,''' ''...-ої ...-и''; назва моста через р. Бистрицю, розташованого у південно-західній частині міста. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ''кладка'' – дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу [СУМ, т. 4, с. 172], апелятив ''пнівський'' вказує на близькість розташування до с. Пнів». Розташована у північно-західній частині міста. |
|||
'''Підза́мче,''' ''-а''; частина міста неподалік Пнівського замку. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, від апелятива ''замок'' – Укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим кам'яним муром з кількома вежами [СУМ, т. 3, с. 218] + преф. -під». Розташована у південно-західній частині міста. |
|||
'''С''' |
|||
'''Солє́нка,''' ''-и''; колишнє родовище солі, розташоване на околицях міста. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, від апелятива ''сіль''. Назва є дуже давньою та трапляється лише у мовленні літніх людей». Розташоване у північній частині міста. |
|||
'''Стара́ Доро́га,''' ''...-о́ї ...-и''; суч. вул. Б. Хмельницького. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є ''дорога'' – смуга землі, по якій їздять і ходять [СУМ, т. 9, с. 654], із семантикою ''старий'' – який існує довгий час, давно створений [СУМ, т. 2, с. 378]». |
|||
'''Стари́й Цви́нтар,''' ''...-о́го ...-я''; частина міського кладовища. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є ''цвинтар'' – місце, відведене для поховання померлих; кладовище [СУМ, т. 11, с. 185], із семантикою ''старий'' – який існує довгий час, давно створений [СУМ, т. 9, с. 654]». Розташована у центральній частині міста. |
|||
'''Т''' |
|||
'''Толо́ка,''' ''-и''; куток вздовж міста біля р. Бистриця. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятива ''толока'' – залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби [СУМ, т. 10, с. 180]». Розташований у північній частині міста. |
|||
'''Торго́виця,''' ''-і''; куток міста де двічі на тиждень організовують ринок. «Мікротопонім представляє господарсько-виробничу діяльність людини, утворений лексико-семантичним способом від апелятиву ''торговиця'' – місце, де відбувається торгівля [СУМ, т. 10, с. 202]». Розташований у північно-східній частині міста. |
|||
'''Тре́тій спуск,''' ''...-ого ...-у''; частина території гори Городище оснащена трамплінами для катання на лижах. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом від однойменного апелятивного утворення, у якому компонент ''спуск'' – похила поверхня, місце, по якому спускаються вниз [СУМ, т. 9, с. 611]. Компонент ''третій'' утворився неформально, серед місцевих мешканців та передавався з покоління в покоління». Розташована у північно-східній частині міста. |
|||
'''Ф''' |
|||
'''Фа́нтома́с,''' ''-а''; місцева назва пам’ятника «100 років надвірнянській нафті». «Мікротопонім утворено шляхом каламбуру, за допомогою основоскладання. Компонент ''фанто'', походить від апелятиву ''нафта –'' мінеральна рідка масляниста горюча речовина, темно-бурого або чорного кольору, що залягає в надрах землі й уживається як паливо, а також як сировина для одержання ряду цінних продуктів (гасу, бензину і т. ін.) [СУМ, т. 5, с. 224], а ''мас'', від ''маска'' – зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось, чогось [СУМ, т. 4, с. 637]». Розташований у північно-західній частині міста. |
|||
'''Фе́рма,''' ''-и''; територія, де раніше була радгоспна ферма. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ''ферма'' – господарське спеціалізоване підприємство радгоспу або колгоспу, що займається певною галуззю тваринництва [СУМ, т. 10, с. 577]». Розташована у північній частині міста. |
|||
'''Флє́комийка,''' ''-и''; назва потічка. «Мікротопонім утворено за допомогою основоскладання. Компонент ''флєко'' походить від назви корінних жителів м. Надвірна – ''флєки'', мийка – Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають [СУМ, т. 4, с. 701]». Розташований у центральній частині міста. |
|||
'''Фі́рис,''' ''-а''; куток міста, де колись працювали тартаки німецької фірми «Foresta» (суч. ''Лісокомбінат''). «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, місцеві жителі спростували назву». Розташований у південній частині міста. |
|||
'''Ц''' |
|||
'''Ца́рина,''' ''-и''; колишнє поселення євреїв, за єврейським цвинтарем. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ''цар'' – повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник [СУМ, т. 11, с. 180]. В певний період євреї були основною елітою міста». Розташоване у центральній частині міста. |
|||
'''Ца́рське село́,''' ''...-ого ...-а́''; район міста, де побудовані приватні будинки, раніше там жили лише заможні люди. «Мікротопонім утворений синтаксичним спобом, де опорним словом є ''село'', із семантикою – розкішний, величний, багатий; такий, як у царя [СУМ, т. 11, с. 183]». Розташований у південно-західній частині міста. |
|||
'''Цего́льня,''' ''-і''; куток міста, де раніше був цегляний завод. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ''цегельня'' – завод, який виробляє цеглу [СУМ, т. 11, с. 191]». Розташований у південній частині міста. |
|||
'''Центри́,''' -''і́в''; центральна площа міста. «Мікротопонім утворений лексико-семантичним спобом, від апелятива ''центр'' – частина населеного пункту (''перев.'' розташована всередині), де містяться основні установи [СУМ, т. 11, с. 197]». Розташована у центрі міста. |
|||
'''Ціпцю́рина,''' ''-ої''; давня назва гори Потоки. «Мікротопонім має антропонімічне походження, від прізвиська ''Ціпцюра'' + присвійний суф. ''-ин''». Розташована у північно-східній частині міста. |
|||
== Населення == |
== Населення == |
||
Рядок 218: | Рядок 278: | ||
Розподіл населення за національністю за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-ethnic-cities}}: |
Розподіл населення за національністю за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-ethnic-cities}}: |
||
{| class="standard" |
{| class="standard" |
||
![[Національний склад населення України|Національність]] |
|||
!Відсоток |
|||
|- |
|- |
||
|[[Українці в Україні|українці]] |
|||
! [[Національний склад населення України|Національність]] |
|||
| align="right" |94,26% |
|||
! Відсоток |
|||
|- |
|- |
||
| |
|[[Росіяни в Україні|росіяни]] |
||
| align="right" |
| align="right" |3,32% |
||
|- |
|- |
||
| |
|[[Поляки в Україні|поляки]] |
||
| align="right" |
| align="right" |0,25% |
||
|- |
|- |
||
|[[Білоруси в Україні|білоруси]] |
|||
| інші/не вказали |
|||
| align="right" |
| align="right" |0,24% |
||
|- |
|||
|інші/не вказали |
|||
| align="right" |1,93% |
|||
|} |
|} |
||
==== Єврейська громада ==== |
|||
Надвірна колись мала велику єврейську громаду, описана історія якої почалася з 1765 року. З Надвірної походить відома [[Хасидизм|хасидська]] община. |
|||
У 1880 році перепис населення показав 6552 мешканця, з яких 4182 (64 %) були євреями. У 1890 році з 7227 мешканців 3618 (50 %) були євреями. У 1921 році з 6062 мешканців 2042 (34 %) були євреями. У 1942 більшість єврейського населення було страчено нацистами у міських гетто і у концентраційному таборі [[Белжець (винищувальний табір)|Белжець]]. |
|||
=== Мова === |
=== Мова === |
||
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-languages-cities}}{{UKR-socialdata-mova-2001}}: |
Розподіл населення за рідною мовою за даними [[Перепис населення України (2001)|перепису 2001 року]]{{UKR-languages-cities}}{{UKR-socialdata-mova-2001}}: |
||
{| class="standard" |
{| class="standard" |
||
!Мова |
|||
!Чисельність, осіб |
|||
!Відсоток |
|||
|- |
|- |
||
|[[Українська мова|Українська]] |
|||
! [[Мови в Україні|Мова]] |
|||
| align="right" |19 593 |
|||
! Відсоток |
|||
| align="right" |95,02% |
|||
|- |
|- |
||
| |
|[[Російська мова в Україні|Російська]] |
||
| align="right" |
| align="right" |653 |
||
| align="right" |3,17% |
|||
|- |
|- |
||
| |
|[[Білоруська мова|Білоруська]] |
||
| align="right" |
| align="right" |19 |
||
| align="right" |0,09% |
|||
|- |
|- |
||
|[[Румунська мова|Румунська]] |
|||
| інші/не вказали |
|||
| align="right" |
| align="right" |9 |
||
| align="right" |0,04% |
|||
|- |
|||
|[[Польська мова|Польська]] |
|||
| align="right" |8 |
|||
| align="right" |0,04% |
|||
|- |
|||
|Інші/Не вказали |
|||
| align="right" |338 |
|||
| align="right" |1,64% |
|||
|- |
|||
|'''Разом''' |
|||
| align="right" |20 620 |
|||
| align="right" |100% |
|||
|} |
|} |
||
Рядок 271: | Рядок 350: | ||
[[Файл:Церква Успіння Діви Марії.jpg|міні|праворуч|200пкс|Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]]]] |
[[Файл:Церква Успіння Діви Марії.jpg|міні|праворуч|200пкс|Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]]]] |
||
[[Файл:Володимирська церква.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Церква святого Володимира Великого (Надвірна)|Церква св. Володимира Великого]] [[Православна церква України|ПЦУ]]]] |
[[Файл:Володимирська церква.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Церква святого Володимира Великого (Надвірна)|Церква св. Володимира Великого]] [[Православна церква України|ПЦУ]]]] |
||
[[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]] |
|||
В останнє десятиріччя XX ст. бурхливо розвивалося духовне життя Надвірної, яке особливо пригнічувалося за радянських часів. Навесні 1990 р. мирянам греко-католицької конфесії було передано церкву, що раніше підпорядковувався Московському патріархату. 1991 року вірним [[РКЦ]] було повернуто [[Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Надвірна)|Костел Успіння Пресвятої Діви Марії]], який освятили 23 жовтня 1991.<ref>''Petrus J. T.'' Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej… — T. 4. — S. 99.</ref> У місті діє громада Української Православної Церкви Київського Патріархату ([[Церква святого Володимира Великого (Надвірна)|Церква святого Володимира Великого]]). Також існує церква Християн Віри Євангельської (ХВЄ). |
|||
* 1991 року вірним УГКЦ було повернуто [[Церква Воздвиження Чесного Хреста (Надвірна)|церкву Воздвиження Чесного Хреста]] |
|||
* діють громади Храму Благовіщення Пречистої Діви Марії, Церкви Покрови Пресвятої Богородиці |
|||
[[Римсько-католицька церква в Україні|РКЦ]] |
|||
* 1991 року вірним [[РКЦ]] було повернуто [[Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Надвірна)|Костел Успіння Пресвятої Діви Марії]], який освятили 23 жовтня 1991.<ref>''Petrus J. T.'' Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej… — T. 4. — S. 99.</ref> |
|||
[[Православна церква України|ПЦУ]] |
|||
* діє громада [[Церква святого Володимира Великого (Надвірна)|Церкви святого Володимира Великого]] |
|||
== Відомі особи == |
== Відомі особи == |
||
Рядок 281: | Рядок 368: | ||
* [[Fiinka|Вихованець Ірина Ярославівна]], більш відома як '''FIЇNKA''' — українська співачка та акторка. Популяризує гуцульську культуру. |
* [[Fiinka|Вихованець Ірина Ярославівна]], більш відома як '''FIЇNKA''' — українська співачка та акторка. Популяризує гуцульську культуру. |
||
* [[Ядвіга Волошинська]] (1882—1951) — польський ботанік, альголог, лімнолог та палеоботанік. |
* [[Ядвіга Волошинська]] (1882—1951) — польський ботанік, альголог, лімнолог та палеоботанік. |
||
* [[Роман Гавриляк]] (1919—2018) — фізик, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Вояк дивізії «Галичина». |
|||
* [[Гальчук Любомир Богданович]] — український футболіст. |
* [[Гальчук Любомир Богданович]] — український футболіст. |
||
* [[Гонтюк Роман Володимирович]] — український [[дзюдо]]їст, заслужений майстер спорту України. |
* [[Гонтюк Роман Володимирович]] — український [[дзюдо]]їст, заслужений майстер спорту України. |
||
Рядок 289: | Рядок 377: | ||
* [[Мандичевський Іван Корнилович]] — [[адвокат]], [[громадський діяч]]. |
* [[Мандичевський Іван Корнилович]] — [[адвокат]], [[громадський діяч]]. |
||
* отець [[Мандичевський Корнило]] — парох Надвірної, маршалок Надвірнянського повіту<ref>''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — C. 157—158.</ref> |
* отець [[Мандичевський Корнило]] — парох Надвірної, маршалок Надвірнянського повіту<ref>''Чорновол І.'' 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — C. 157—158.</ref> |
||
* [[Николайчук Микола Іванович]] — український громадсько-культурний діяч, адвокат, фундатор читальні, футбольного клубу «<nowiki/>[[Бескид (футбольний клуб)|Бескид»]], хору <nowiki/>та [[Пласт (організація)|Пласту]]. |
|||
* [[Марк Лівін]] — сучасний український письменник, музикант та блогер. |
|||
* [[Паращук Юрій Степанович]] (1949—2018) — акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України. |
* [[Паращук Юрій Степанович]] (1949—2018) — акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України. |
||
* [[Сакель Манфред Іошуа]] — лікар-психіатр. |
* [[Сакель Манфред Іошуа]] — лікар-психіатр. |
||
* [[Василь Свищ|Свищ Василь]] — купець, громадсько-політичний діяч, голова філії Спілки українських купців у Надвірній (з 1934), член товариства [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіта»]]. У 1920-х роках— голова міської управи. |
|||
* [[Свідрук Марта Іванівна]] - учасниця повстанського руху, зв'язкова [[Дяченко Михайло Васильович|Михайла Дяченка]]. |
|||
* [[Свідрук Мирон Іванович]] - учасник повстанського руху, стрільлець СБ Солотвинського райпроводу ОУН. |
|||
* [[Свідрук Микола Михайлович|Свідрук Микола-«Завзятий»]] — сотенний УПА, командир сотні «Зелені» [[ТВ-22 «Чорний ліс»]]. Зрадник, ліквідований за це [[Служба безпеки ОУН (б)|СБ ОУНР]] [[22 червня]] [[1946]] року. |
* [[Свідрук Микола Михайлович|Свідрук Микола-«Завзятий»]] — сотенний УПА, командир сотні «Зелені» [[ТВ-22 «Чорний ліс»]]. Зрадник, ліквідований за це [[Служба безпеки ОУН (б)|СБ ОУНР]] [[22 червня]] [[1946]] року. |
||
* [[Срібний Юрій Васильович]] — адміністративний [[сотник]] [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]], член товариства «<nowiki/>[[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|Просвіта]]<nowiki/>», засновник товариства «<nowiki/>[[Товариство «Сокіл» (Україна)|Сокіл]]<nowiki/>» на Надвірнянщині. |
|||
* [[Ястребов Віктор Анатолійович]] — український легкоатлет, майстер спорту України міжнародного класу, срібний призер чемпіонату Європи в потрійному стрибку, Старший тренер національної збірної команди України з легкої атлетики. |
* [[Ястребов Віктор Анатолійович]] — український легкоатлет, майстер спорту України міжнародного класу, срібний призер чемпіонату Європи в потрійному стрибку, Старший тренер національної збірної команди України з легкої атлетики. |
||
* [[Марк Лівін]] – відомий український блогер та журналіст, письменник, музикант, лауреат літературної премії «Смолоскип». |
|||
=== Перебували === |
=== Перебували === |
||
Рядок 325: | Рядок 418: | ||
|- |
|- |
||
| [[Крнов]] || {{CZE}} || [[2011]] |
| [[Крнов]] || {{CZE}} || [[2011]] |
||
|- |
|||
|[[Миргород]] |
|||
|{{UKR}} |
|||
|[[2024]] |
|||
|} |
|} |
||
== |
== Галерея == |
||
{{center|<gallery> |
|||
Файл:Церква Чесного Хреста.jpg|Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна <br/><small>(фото 2009 року)</small> |
Файл:Церква Чесного Хреста.jpg| Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна <br /><small>(фото 2009 року)</small> |
||
Файл:Надвірна Пам'ятник |
Файл:Надвірна, Пам'ятник І.Франкові.jpg|Пам'ятник І.Франкові |
||
Файл:Надвірна Пам'ятник Т.Г.Шевченку.jpg|Пам'ятник Т.Г.Шевченку <br/><small>(фото 2010 року)</small> |
|||
Файл:Надвірна 1.jpg|Готель "Смарагд" <br/><small>(фото 2009 року)</small> |
Файл:Надвірна 1.jpg|Готель "Смарагд" <br/><small>(фото 2009 року)</small> |
||
Файл:Надвірна 2.jpg|Універмаг <br/><small>(фото 2009 року)</small> |
Файл:Надвірна 2.jpg|Універмаг <br/><small>(фото 2009 року)</small> |
||
Файл:Надвірна - Гетьмана Мазепи, 29-1.jpg|[[Надвірнянська міська рада]] <br/><small>(фото 2014 року)</small> |
Файл:Надвірна - Гетьмана Мазепи, 29-1.jpg|[[Надвірнянська міська рада]] <br/><small>(фото 2014 року)</small> |
||
</gallery> |
</gallery>}} |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 343: | Рядок 440: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist|2}} |
|||
<references responsive="" /> |
|||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
Рядок 365: | Рядок 462: | ||
{{Надвірнянська міська громада}} |
{{Надвірнянська міська громада}} |
||
{{Надвірнянський район}} |
{{Надвірнянський район}} |
||
{{ |
{{Міста Івано-Франківської області}} |
||
{{Історичні місця Івано-Франківської області}} |
{{Історичні місця Івано-Франківської області}} |
||
{{Бібліоінформація}} |
{{Бібліоінформація}} |
Поточна версія на 11:06, 9 грудня 2024
Надві́рна — місто в Україні, адміністративний центр Надвірнянського району Івано-Франківської області, резиденція Надвірнянської районної ради.
З середини XIV століття до 1772 року Надвірна була частиною Королівства Польського. У 1772 році Надвірна була приєднана до Габсбурзької монархії та залишалася частиною Королівства Галичини та Володимирії до 1918 року, поки не була утворена ЗУНР. У міжвоєнний період місто стало частиною Польської Республіки. Після вторгнення до Польщі 1939 року місто було приєднане до УРСР. Надвірна була окупована німцями у 1941 році під час Другої світової війни. Після війни місто знову увійшло до складу УРСР. З 12 червня 2020 року Надвірна є центром Надвірнянської міської громади.
Місто розташоване в злегка горбистій зеленій місцевості у передгір'ї Українських Карпат. Основними експортними та сировинними ресурсами міста є сіль, нафта та нафтопродукти, а також ліс. Місто було популярним на початку XX століття як літній курорт із ресторанами та готелями.
Щодо назви міста, то Р. Гандзюк вважає, що вона вказує на існування деякого двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, розташований занадто далеко (за 2 км). Існувала інша фортифікаційна споруда — замок Краснодвір, руїни якого збереглися в міському парку. Швидше за все, це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.
Існує гіпотеза, що назва міста пішла від назви р. Ворона, яка бере свій початок неподалік Надвірної (місто над Вороною).
Львівський історик Петро Сіреджук відстоює версію, згідно з якою, виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.
Однак автори «Географічного словника королівства Польського» вважають, що Надвірна отримала назву від поселення челяді, яке утворилося за мурами замку:[2]
"…Nazwisko Nadworna pochodzi od licznej służby nadwornej możnych Potockich, która w zamku, nie mająс miejsca, około tego w pryrządzonych domach została osadzona, z których poźniej miasteczko powstało…" | ||
— Назва Надвірна походить від численної прислуги магнатів Потоцьких, котра, не маючи місця для проживання в замку, осіла коло нього, з чого пізніше постало містечко. |
Місто розташоване на правому березі річки Бистриці Надвірнянської, що у передгір'ї Українських Карпат. Його розділяє на дві частини річка Стримба, притока Ворони. На лівому березі Бистриці височіють дві гори — Городище і Скала або Потоки.
На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході — Верхній Майдан, Красна, на півдні — Стримба і Лоїва, на заході — селище Битків, на північному заході — село Молодків, на півночі — Гвізд, на південному заході — Пнів, Пасічна.
Надвірну заснували магнати Куропатви, які мали великі маєтності в Руському воєводстві. Вперше згадане 1589р в протестації, яку подав до суду М. Куропатва. Поселення зазнавало частих нападів татар. У 1591р місто отримало магдебурзьке право, а 1601р їй надано локаційний привілей. В 1599р Куропатви звели костел Успіння Пресвятої Діви Марії.
На початку XVII ст. споруджено ратушу. Жителі міста брали участь в опришківському русі та Хмельниччині. У XVII – XVIII ст. Надвірна стала ремісничим і торгівельним центром. Найпопулярнішими тут були будівничі професії, розвивалися кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство, чумацтво. Протягом 1745–87 років місто належала графу І. Цетнеру. У другій половині XVIII ст. проживало понад 2,2 тис. осіб. Приблизно тоді ж почала формуватися єврейська громада. Після Першого поділу Польщі 1772 р. – у складі Австрії (від 1867р – Австро-Угорщина). Із закриттям у 1785р Манявського скиту церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрано та перевезено до Надвірної.
Від 1867р – повітовий центр Королівства Ґаліції і Лодомерії. У другій половині ХІХ ст. засновано підприємства з виробництва сільськогосподарських машин, сірників, з нафтоперероблення та деревооброблення. 1880р мешкали 6552 особи, з яких 4182 (64%) були євреями; 1890р – відповідно 7227 і 3618 (50%). У 1887р. Надвірна перейшла у власність міського кредитного закладу у Відні, у 1891–1918 роках нею володів австрійський цісар. У 1894р. прокладено залізницю. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. заснована нафтоперегонний завод, від якого веде історію підприємство «Нафтохімік Прикарпаття».
Під час Першої світової війни, з вересня 1914р до весни 1915р й у червні–грудні 1916р – під контролем російських військ. Від листопада 1918 – у складі ЗУНР. У травні 1919 у Надвірну увійшли польські війська. До 1939р. – повітовий центр Станіславівського воєводства Польщі. 1921 з 6062-х мешканців 2042 (34%) були євреями. У міжвоєнний період діяли осередки українських «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Пласт» та ін.
Від 1939р – у складі УРСР. Від 1940р – райцентр Станіславівської області. 1 липня 1941р. місто окупували румунські війська, яких наприкінці серпня 1941р змінили німецькі війська (контролювали Надвірну до 26 липня 1944р). Нацисти вбили 6,3 тис. надвірнянців. Жителі зазнали сталінських репресій. До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. [3]
Зараз у місті діють 4 ліцеїв, фізико-математичний ліцей, середня школа-інтернат[4], сім дитячих садків, ПТУ №11, Прикарпатський військово-спортивний ліцей, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи, Музей історії Надвірнянщини.
У 2014 році на території дитсадку «Квітка Карпат» демонтовано останній на Івано-Франківщині та Галичині пам'ятник Леніну[5].
А
Аля́ска, -и; так називають віддалений від центру житловий район міста. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятиву Аляска – найпівнічніший штат США». Розташований у східній частині міста.
Б
Балко́нчик, -а; вершина гори Городище, з якої видно ціле місто. «Мікротопонім вказує на зовнішній вигляд ділянки на вершині гори, походить від апелятива балкон – прибудована до зовнішньої стіни будинку на певній висоті площадка [СУМ, т. 1, с. 97] + зменш. пестл. суф. -чик». Розташована у північній частині міста.
Г
Гнилу́ша, -і; назва потічка, що розташований неподалік р. Бистриця. «Мікротопонім походить від апелятива гнилий, що вказує на застій води і неприємний запах». Розташований у північній частині міста.
Го́лубів хрест, ...-ого́ ...-а́; меморіальний хрест, розташований в урочищі Городище. «Мікротопонім вказує на місце загибелі майора УПА, позивне якого Голуб, що загинув у боротьбі з НКВДистами». Розташований у північній частині міста.
Горі́шній за́мок, ...-ого ...-у; давня назва Пнівського замку, на околицях міста. «Мікротопонім походить від місця розташування споруди, ймовірно від присл. вгорі». Розташований у південно-західній частині міста.
Д
Док, -у; територія міста, розташована на півдні, недалеко від Лісокомбінатного заводу. «Мікротопонім заснований у радянський період, походить від апелятива док – промислова або господарська зона». Розташований у південній частині міста.
Долі́шній за́мок, ...-ого ...-у; давня назва колишнього замку Краснодвір. «Мікротопонім походить від місця розташування споруди, ймовірно від діал. присл. вдолині». Розташований у центральній частині міста.
Дібро́ва, -и; центральна, найвища, в рельєфі частина лісу біля гори Городище м. Надвірна. «Мікротопонім утворено від апелятива діброва – листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб [СУМ, т. 2, с. 296]». Розташований у північній частині міста.
З
За́береж, -у; вулиці Я. Мудрого та У. Кармелюка – об’їзна дорога. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, від апелятива берег – край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін. [СУМ, т. 1, с. 158]». Розташована у західній частині міста.
І
І́ндія, -ї; так називають найбільш забудований житловий район міста. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятиву Індія – країна, яка є першою за чисельністю населення». Розташований у північно-східній частині міста.
К
Ко́ло желі́зного; територія біля магазину, побудованого із заліза. Назва побутує у мовленні сучасної молоді. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є желізного, із семантикою – зроблений із заліза [СУМ, т. 3, с. 189]». Розташована у північно-західній частині міста.
Ко́ло Хре́ста; хрест в центральній частині міста, поставлений на честь скасуванням панщини. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом від прийменникового словосполучення, у якому опорним словом є хрест – предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., які перетинаються між собою [СУМ, т. 11, с. 139]». Розташований у північній частині міста.
Коло Мохня́ка; невеличка ділянка, неподалік Нафтопереробного заводу. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є Мохняк – прізвище, або прізвизько чоловіка, який колись володів цією ділянкою». Розташована у східній частині міста.
Колооко́писько, -а; частина міста, біля єврейського цвинтаря. «Мікротопонім утворено за допомогою основоскладання, з опорним компонентом окоп – рів з земляним насипом, валом навколо чого-небудь [СУМ, т. 5, с. 675] + суф. -ськ із загрубілою конотацією». Розташована у центральній частині міста.
Кольо́нія, -ї; частина міста, де колись містилося баракове поселення німців-колоністів. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, походить від апелятива колонія – Поселення переселенців з іншої країни, області [СУМ, т. 4, с. 231]». Розташований у південній частині міста.
Кірни́ченьки, -ок; обладнане джерело біля підніжжя гори Городище. «Мікротопонім походить від апелятива криниця – яма для добування води [СУМ, т. 4, с. 348]». Розташований у північній частині міста.
Л
Лази́, -і́в; назва поля, яке знаходиться біля підніжжя гори Городище. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива лаз, що у діалектному мовленні означає лука – рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду [СУМ, т. 4, с. 553]». Розташоване у північній частині міста.
Лазо́к, -а; вузька стежка поміж кущів та дерев, вздовж р. Бистриця. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, з додаванням суф. -ок до апелятива лаз – стежка в густих заростях, якою звичайно ходять звірі [СУМ, т. 4, с. 436]». Розташований у північній частині міста.
Н
На ка́мнях; фрагмент русла р. Бистриця, де розкриваються пісковикові валуни. Вони доволі масивні та мають вигляд великих каменів. Місцеві жителі організували тут місце для купання». Розташована у північно-західній частині міста.
Над Млині́вкою; куток міста, де колись стояв млинок. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є млин – споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії [СУМ, т. 4, с. 764]». Розташований у північній частині міста.
Нови́й Цви́нтар, ...-о́го ...-я; міське кладовище, розташоване на околицях міста. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є цвинтар – місце, відведене для поховання померлих; кладовище [СУМ, т. 11, с. 185], зі значенням новий – який недавно виник, з’явився, не існував раніше [СУМ, т. 5, с. 433]». Розташоване у південно-західній частині міста.
П
Пні́вська кла́дка, ...-ої ...-и; назва моста через р. Бистрицю, розташованого у південно-західній частині міста. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива кладка – дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу [СУМ, т. 4, с. 172], апелятив пнівський вказує на близькість розташування до с. Пнів». Розташована у північно-західній частині міста.
Підза́мче, -а; частина міста неподалік Пнівського замку. «Мікротопонім утворено морфолого-синтаксичним способом, від апелятива замок – Укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим кам'яним муром з кількома вежами [СУМ, т. 3, с. 218] + преф. -під». Розташована у південно-західній частині міста.
С
Солє́нка, -и; колишнє родовище солі, розташоване на околицях міста. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, від апелятива сіль. Назва є дуже давньою та трапляється лише у мовленні літніх людей». Розташоване у північній частині міста.
Стара́ Доро́га, ...-о́ї ...-и; суч. вул. Б. Хмельницького. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є дорога – смуга землі, по якій їздять і ходять [СУМ, т. 9, с. 654], із семантикою старий – який існує довгий час, давно створений [СУМ, т. 2, с. 378]».
Стари́й Цви́нтар, ...-о́го ...-я; частина міського кладовища. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом, де опорним словом є цвинтар – місце, відведене для поховання померлих; кладовище [СУМ, т. 11, с. 185], із семантикою старий – який існує довгий час, давно створений [СУМ, т. 9, с. 654]». Розташована у центральній частині міста.
Т
Толо́ка, -и; куток вздовж міста біля р. Бистриця. «Мікротопонім утворено семантичним способом від апелятива толока – залишене під пар поле, що служить пасовищем для худоби [СУМ, т. 10, с. 180]». Розташований у північній частині міста.
Торго́виця, -і; куток міста де двічі на тиждень організовують ринок. «Мікротопонім представляє господарсько-виробничу діяльність людини, утворений лексико-семантичним способом від апелятиву торговиця – місце, де відбувається торгівля [СУМ, т. 10, с. 202]». Розташований у північно-східній частині міста.
Тре́тій спуск, ...-ого ...-у; частина території гори Городище оснащена трамплінами для катання на лижах. «Мікротопонім утворено синтаксичним способом від однойменного апелятивного утворення, у якому компонент спуск – похила поверхня, місце, по якому спускаються вниз [СУМ, т. 9, с. 611]. Компонент третій утворився неформально, серед місцевих мешканців та передавався з покоління в покоління». Розташована у північно-східній частині міста.
Ф
Фа́нтома́с, -а; місцева назва пам’ятника «100 років надвірнянській нафті». «Мікротопонім утворено шляхом каламбуру, за допомогою основоскладання. Компонент фанто, походить від апелятиву нафта – мінеральна рідка масляниста горюча речовина, темно-бурого або чорного кольору, що залягає в надрах землі й уживається як паливо, а також як сировина для одержання ряду цінних продуктів (гасу, бензину і т. ін.) [СУМ, т. 5, с. 224], а мас, від маска – зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось, чогось [СУМ, т. 4, с. 637]». Розташований у північно-західній частині міста.
Фе́рма, -и; територія, де раніше була радгоспна ферма. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива ферма – господарське спеціалізоване підприємство радгоспу або колгоспу, що займається певною галуззю тваринництва [СУМ, т. 10, с. 577]». Розташована у північній частині міста.
Флє́комийка, -и; назва потічка. «Мікротопонім утворено за допомогою основоскладання. Компонент флєко походить від назви корінних жителів м. Надвірна – флєки, мийка – Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають [СУМ, т. 4, с. 701]». Розташований у центральній частині міста.
Фі́рис, -а; куток міста, де колись працювали тартаки німецької фірми «Foresta» (суч. Лісокомбінат). «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом, місцеві жителі спростували назву». Розташований у південній частині міста.
Ц
Ца́рина, -и; колишнє поселення євреїв, за єврейським цвинтарем. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива цар – повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник [СУМ, т. 11, с. 180]. В певний період євреї були основною елітою міста». Розташоване у центральній частині міста.
Ца́рське село́, ...-ого ...-а́; район міста, де побудовані приватні будинки, раніше там жили лише заможні люди. «Мікротопонім утворений синтаксичним спобом, де опорним словом є село, із семантикою – розкішний, величний, багатий; такий, як у царя [СУМ, т. 11, с. 183]». Розташований у південно-західній частині міста.
Цего́льня, -і; куток міста, де раніше був цегляний завод. «Мікротопонім утворено лексико-семантичним способом від апелятива цегельня – завод, який виробляє цеглу [СУМ, т. 11, с. 191]». Розташований у південній частині міста.
Центри́, -і́в; центральна площа міста. «Мікротопонім утворений лексико-семантичним спобом, від апелятива центр – частина населеного пункту (перев. розташована всередині), де містяться основні установи [СУМ, т. 11, с. 197]». Розташована у центрі міста.
Ціпцю́рина, -ої; давня назва гори Потоки. «Мікротопонім має антропонімічне походження, від прізвиська Ціпцюра + присвійний суф. -ин». Розташована у північно-східній частині міста.
У 1973 році в місто проживало 17,3 тис. жителів.
Станом на 2022 рік населення міста налічувало 22 504 осіб[6].
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[7]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 94,26% |
росіяни | 3,32% |
поляки | 0,25% |
білоруси | 0,24% |
інші/не вказали | 1,93% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8][9]:
Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
---|---|---|
Українська | 19 593 | 95,02% |
Російська | 653 | 3,17% |
Білоруська | 19 | 0,09% |
Румунська | 9 | 0,04% |
Польська | 8 | 0,04% |
Інші/Не вказали | 338 | 1,64% |
Разом | 20 620 | 100% |
22 жовтня 2018 року рішенням Надвірнянської міської ради у Надвірній було запроваджено мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту[10].
ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», НГВУ «Надвірнанафтогаз», ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна».
Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн кубометрів газу. Крім того, нафтопромисловий район має значні перспективи відкриття нових родовищ. Щоб не допустити падіння нафтовидобутку в період важкої економічної ситуації в Україні, у зв'язку з виснаженням нафтогазових родовищ та зменшення обсягів буріння колектив НГВУ «Надвірнанафтогаз» застосував комплексування таких методів, як польові й сейсморозвідувальні роботи, вертикальне сейсмічне профілювання газо-геохімічні прогнози. За сприяння українсько-американського підприємства «Укркарпатойл ЛТД» закупили потужні американські перфоратори та бурові долота, які мають у три і більше разів вищі показники швидкості проходження. У 1997 р. підприємство у 4 рази збільшило сплату до бюджету податку з прибутку.
ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є одним з шести нафтопереробних заводів України, та єдиний, який працює з українською сировиною. Працюють відділення Укрпошти, найбільших банків України (ПриватБанк, УкрсибБанк та ін.).
- 1991 року вірним УГКЦ було повернуто церкву Воздвиження Чесного Хреста
- діють громади Храму Благовіщення Пречистої Діви Марії, Церкви Покрови Пресвятої Богородиці
- 1991 року вірним РКЦ було повернуто Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який освятили 23 жовтня 1991.[11]
- діє громада Церкви святого Володимира Великого
- Білас Ростислав-Едмунд — полковник УГА, санітарний референт Державного секретаріату військових справ, керівник медичної служби УГА.
- Вахняк Євген Дмитрович — український хоровий диригент, педагог, композитор, народний артист України.
- Вихованець Ірина Ярославівна, більш відома як FIЇNKA — українська співачка та акторка. Популяризує гуцульську культуру.
- Ядвіга Волошинська (1882—1951) — польський ботанік, альголог, лімнолог та палеоботанік.
- Роман Гавриляк (1919—2018) — фізик, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Вояк дивізії «Галичина».
- Гальчук Любомир Богданович — український футболіст.
- Гонтюк Роман Володимирович — український дзюдоїст, заслужений майстер спорту України.
- Гринішак Олекса Матвійович — український театральний діяч, диригент, хорунжий УСС.
- Дем'янчук Василь Климентійович — український мовознавець.
- Дерев'янко Юрій Богданович — депутат Верховної Ради України, меценат.
- Луців Володимир Гаврилович — бандурист, концертний співак-тенор, виконавець дум та автор статей про бандуру.
- Мандичевський Іван Корнилович — адвокат, громадський діяч.
- отець Мандичевський Корнило — парох Надвірної, маршалок Надвірнянського повіту[12]
- Николайчук Микола Іванович — український громадсько-культурний діяч, адвокат, фундатор читальні, футбольного клубу «Бескид», хору та Пласту.
- Паращук Юрій Степанович (1949—2018) — акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, заслужений працівник освіти України.
- Сакель Манфред Іошуа — лікар-психіатр.
- Свищ Василь — купець, громадсько-політичний діяч, голова філії Спілки українських купців у Надвірній (з 1934), член товариства «Просвіта». У 1920-х роках— голова міської управи.
- Свідрук Марта Іванівна - учасниця повстанського руху, зв'язкова Михайла Дяченка.
- Свідрук Мирон Іванович - учасник повстанського руху, стрільлець СБ Солотвинського райпроводу ОУН.
- Свідрук Микола-«Завзятий» — сотенний УПА, командир сотні «Зелені» ТВ-22 «Чорний ліс». Зрадник, ліквідований за це СБ ОУНР 22 червня 1946 року.
- Срібний Юрій Васильович — адміністративний сотник армії УНР, член товариства «Просвіта», засновник товариства «Сокіл» на Надвірнянщині.
- Ястребов Віктор Анатолійович — український легкоатлет, майстер спорту України міжнародного класу, срібний призер чемпіонату Європи в потрійному стрибку, Старший тренер національної збірної команди України з легкої атлетики.
- Марк Лівін – відомий український блогер та журналіст, письменник, музикант, лауреат літературної премії «Смолоскип».
- Катря Гриневичева — українська письменниця.
- Любомир Т. Винник — швейцарський журналіст, письменник та художник українського походження.
- Бандера Степан Андрійович
- Бобровський Петро Сидорович
- Боднарук Євген Миколайович
- Бунь Ростислав Адамович
- Веприк-Попович Євдокія Степанівна
- Гонтюк Роман Володимирович
- Гринішак Олекса Матвійович
- Ленкавський Степан
- Луців Володимир Гаврилович
- Орел Сергій Степанович
- Свідрук Мирон Іванович
- Свідрук Марта Іванівна
- Стецько Ярослава Йосипівна
- Шухевич Роман Осипович
- Яцура Ірина Василівна
Місто | Країна | Дата угоди |
---|---|---|
Пруднік | Польща | 2000[13] |
Крнов | Чехія | 2011 |
Миргород | Україна | 2024 |
-
Церква Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ в м. Надвірна
(фото 2009 року) -
Пам'ятник І.Франкові
-
Пам'ятник Т.Г.Шевченку
(фото 2010 року) -
Готель "Смарагд"
(фото 2009 року) -
Універмаг
(фото 2009 року) -
Надвірнянська міська рада
(фото 2014 року)
- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Nadwórna… — S. 866
- ↑ Надвірна / У. І. Бошко, В. Ю. Гринішак, О. М. Зварчук, Н. Я. Сербенюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-70865.
- ↑ Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат Івано-Франківської обласної ради
- ↑ Памятники Ленину: Надворная [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] на leninstatues.ru (рос.)
- ↑ Україна / Ukrajina
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ https://gk-press.if.ua/u-nadvirnij-zaboronyly-publichne-vykorystannya-rosijskomovnogo-produktu/
- ↑ Petrus J. T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej… — T. 4. — S. 99.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — C. 157—158.
- ↑ Miasta partnerskie - Urząd Miejski w Prudniku. prudnik.pl. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
- Вортман . Надвірна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 155. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Nadwórna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 866. (пол.) — S. 866—868. (пол.)
- Petrus J. T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — tom 4. — 211 s. — 402 il. — S. 95—118. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
- Надвірна і її замок / Замки та храми України [Архівовано 19 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Вебсторінка Надвірнянського ПТУ № 11 [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Надвірнянський коледж [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- http://nadvirnamr.gov.ua/ [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт міста Надвірна
- Надвірна — портал міста
- Надвірна — форум міста
- NadvirnaTV на Youtube [Архівовано 4 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- Лариса Іроденко: «Позитивний канал про наш край» на Youtube [Архівовано 7 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Населені пункти України, засновані 1589
- Міста магдебурзького права
- Населені пункти Надвірнянської міської громади
- Населені пункти Надвірнянського району
- Історичні місця України
- Надвірна
- Районні центри Івано-Франківської області
- Міста Івано-Франківської області
- Населені пункти з історичною єврейською громадою