Байов Олексій Костянтинович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
RarBot (обговорення | внесок) м Завідуючий -> Завідувач |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7 |
||
| (Не показано 3 проміжні версії 3 користувачів) | |||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
|звання = |
|звання = |
||
}} |
}} |
||
'''Байов Олексій Костянтинович''' (Баиов) (*[[ |
'''Байов Олексій Костянтинович''' (Баиов) (*[[20 лютого]] [[1871]] — †[[8 вересня]] [[1935]]) — військовий [[історик]] і теоретик, [[генерал-лейтенант]]. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Народився в [[Умань|Умані]]. Походив з родини полтавських дворян, син генерала. Закінчив Володимирський кадетський корпус у Києві, друге військове Костянтинівське училище (1890) та Імператорську військову академію в Санкт-Петербурзі (1896). Служив у Віленському військ. окрузі. 1902 призначений штаб-офіцером, завідувачем навчальної частини, управителем справ (1904—1914), водночас від 1906 — професор кафедри історії військового мистецтва [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Академії Генштабу]], Військово-історичної комісії з опису [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]]. Автор праць з історії [[Воєнне мистецтво|військового мистецтва]]. Редактор «Известий Императорской Николаевской военной академии» (1910—1914), один із засновників [[Імператорське Російське військово-історичне товариство|Імператорського Російського військово-історичного товариства]] і редактор його журналу в 1912—1914 роках. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був генералом для доручень при командуванні 8-ю армією, начальником штабу армійського корпусу і 3-ї армії, командиром піхотної дивізії 50-го армійського корпусу. Після [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневої революції]] 1917 очолював комісію з упорядкування історичних архівів при Комісаріаті військово-навчальних закладів Петроградського військового округу. Проте згодом воював у Північно-Західній армії генерала від інфантерії [[Юденич Микола Миколайович|Миколи Юденича]], потрапив до Естонії, де до 1926 викладав у Талліннському військовому училищі і на курсах Генштабу естонської армії. На еміграції друкувався в журналі «Часовой» та газеті «Возрождение» (Париж). За військово-теоретичними поглядами належав до «академічної школи» російського військового теоретика Г. Леєра. Був засновником «російської школи», яка стверджувала, що військова доктрина мусить мати національний характер і будуватися на вивченні російського військового мистецтва у його класичних зразках. Найповніше свої погляди виклав у праці «История военного искусства как наука» (1912). Помер у [[Таллінн]]і. |
Народився в [[Умань|Умані]]. Походив з родини полтавських дворян, син генерала. Закінчив [[Київський Володимирський кадетський корпус|Володимирський кадетський корпус]] у Києві, друге військове Костянтинівське училище (1890) та Імператорську військову академію в Санкт-Петербурзі (1896). Служив у Віленському військ. окрузі. 1902 призначений штаб-офіцером, завідувачем навчальної частини, управителем справ (1904—1914), водночас від 1906 — професор кафедри історії військового мистецтва [[Військова академія Генерального штабу (Росія)|Академії Генштабу]], Військово-історичної комісії з опису [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]]. Автор праць з історії [[Воєнне мистецтво|військового мистецтва]]. Редактор «Известий Императорской Николаевской военной академии» (1910—1914), один із засновників [[Імператорське Російське військово-історичне товариство|Імператорського Російського військово-історичного товариства]] і редактор його журналу в 1912—1914 роках. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] був генералом для доручень при командуванні 8-ю армією, начальником штабу армійського корпусу і 3-ї армії, командиром піхотної дивізії 50-го армійського корпусу. Після [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневої революції]] 1917 очолював комісію з упорядкування історичних архівів при Комісаріаті військово-навчальних закладів Петроградського військового округу. Проте згодом воював у Північно-Західній армії генерала від інфантерії [[Юденич Микола Миколайович|Миколи Юденича]], потрапив до Естонії, де до 1926 викладав у Талліннському військовому училищі і на курсах Генштабу естонської армії. На еміграції друкувався в журналі «Часовой» та газеті «Возрождение» (Париж). За військово-теоретичними поглядами належав до «академічної школи» російського військового теоретика Г. Леєра. Був засновником «російської школи», яка стверджувала, що військова доктрина мусить мати національний характер і будуватися на вивченні російського військового мистецтва у його класичних зразках. Найповніше свої погляди виклав у праці «История военного искусства как наука» (1912). Помер у [[Таллінн]]і. |
||
== Твори == |
== Твори == |
||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Bajov_O&abcvar=2&bbcvar=1 Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України] |
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Bajov_O&abcvar=2&bbcvar=1 Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305200349/http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Bajov_O&abcvar=2&bbcvar=1 |date=5 березня 2016 }} |
||
== Література == |
== Література == |
||
| Рядок 58: | Рядок 58: | ||
[[Категорія:Російські історики]] |
[[Категорія:Російські історики]] |
||
[[Категорія:Члени Імператорського військово-історичного товариства]] |
[[Категорія:Члени Імператорського військово-історичного товариства]] |
||
[[Категорія:Російські монархісти]] |
|||
Поточна версія на 05:48, 27 травня 2022
| Байов Олексій Костянтинович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 лютого 1871[2] Умань, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 8 травня 1935[1] (64 роки) Таллінн, Естонія[1] |
| Поховання | Олександро-Невський цвинтар |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Академія Генерального штабу |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Нагороди |      |
Байов Олексій Костянтинович (Баиов) (*20 лютого 1871 — †8 вересня 1935) — військовий історик і теоретик, генерал-лейтенант.
Народився в Умані. Походив з родини полтавських дворян, син генерала. Закінчив Володимирський кадетський корпус у Києві, друге військове Костянтинівське училище (1890) та Імператорську військову академію в Санкт-Петербурзі (1896). Служив у Віленському військ. окрузі. 1902 призначений штаб-офіцером, завідувачем навчальної частини, управителем справ (1904—1914), водночас від 1906 — професор кафедри історії військового мистецтва Академії Генштабу, Військово-історичної комісії з опису російсько-японської війни. Автор праць з історії військового мистецтва. Редактор «Известий Императорской Николаевской военной академии» (1910—1914), один із засновників Імператорського Російського військово-історичного товариства і редактор його журналу в 1912—1914 роках. Під час Першої світової війни був генералом для доручень при командуванні 8-ю армією, начальником штабу армійського корпусу і 3-ї армії, командиром піхотної дивізії 50-го армійського корпусу. Після Жовтневої революції 1917 очолював комісію з упорядкування історичних архівів при Комісаріаті військово-навчальних закладів Петроградського військового округу. Проте згодом воював у Північно-Західній армії генерала від інфантерії Миколи Юденича, потрапив до Естонії, де до 1926 викладав у Талліннському військовому училищі і на курсах Генштабу естонської армії. На еміграції друкувався в журналі «Часовой» та газеті «Возрождение» (Париж). За військово-теоретичними поглядами належав до «академічної школи» російського військового теоретика Г. Леєра. Був засновником «російської школи», яка стверджувала, що військова доктрина мусить мати національний характер і будуватися на вивченні російського військового мистецтва у його класичних зразках. Найповніше свої погляди виклав у праці «История военного искусства как наука» (1912). Помер у Таллінні.
- (рос.)Военно-географический и статистический очерк Северной Кореи. СПб., 1904;
- (рос.)Приказы графа Миниха в 1736—1739 гг. В кн.: Сборник военно-исторических материалов, вып. 14. СПб., 1904;
- (рос.)Русская армия в царствование императрицы Анны Иоанновны: Война России с Турцией в 1736–39 гг., т. 1–2. СПб., 1906;
- (рос.)Курс истории русского военного искусства, вып. 1–7. СПб., 1909–13; Военное дело в эпоху императора Павла I. В кн.: История русской армии и флота, т. 3. М., 1911;
- (рос.)Значение В. О. Ключевского для русской военной исторической науки. «Известия Императорской Николаевской военной академии», 1911, № 21;
- (рос.)История русской армии: Курс военных училищ, вып. 1, СПб., 1912; Записка об инструкции отделам Императорского Русского военно-исторического общества, кн. 1. СПб., 1913;
- (рос.)Национальные черты русского военного искусства в романовский период нашей истории. СПб., 1913;
- (рос.)Конспект по истории военного искусства России. СПб., 1914;
- (рос.)Отзыв о сочинении Н. П. Волынского «Постепенное развитие русской регулярной кавалерии в эпоху Петра Великого». Пг., 1917.
- ↑ а б в Баиов Алексей Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- Електронна енциклопедія історії України на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Павловский И. Ф., Краткий биографический словарь. Полтава, 1912; (рос.)
- Павловский И. Ф., Первое дополнение. Полтава, 1913;(рос.)
- Бескровный Л. Г., Очерки военной историографии России. М., 1962; (рос.)
- Климова К., Перший військово-історичний часопис в Україні. «Військово-історичний альманах», 2001, ч. 2(3).
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | CONOR.BG: 49339237 · ERRR: 11227539, 11347119 · FAST: 134557 · GND: 13912084X · GKG: /g/121rctpq · ISNI: 0000000071288815 · LCCN: n84099114 · MAK: 9810583513105606 · NKC: uk2009534375 · NLP: a0000002582674 · NUKAT: n2012268568 · SUDOC: 190904917 · VIAF: 100427066 |
Категорії:
- Народились 8 лютого
- Народились 1871
- Уродженці Умані
- Померли 8 травня
- Померли 1935
- Померли в Таллінні
- Поховані на Олександро-Невському цвинтарі
- Випускники Імператорської Миколаївської військової академії
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Російські військовики
- Російські історики
- Члени Імператорського військово-історичного товариства
- Російські монархісти