Перегляд вихідного коду сторінки Z13 Erich Koellner

{{Військовий корабель
|Назва              = Z13 «Еріх Келлнер»
|Оригінальна назва  = {{lang-de|Z13 Erich Koellner}}
|Зображення         =
|Підпис             = Однотипний есмінець [[Z8 Bruno Heinemann|Z8 «Бруно Гайнеманн»]]
|Тип судна          = [[Ескадрений міноносець]] [[Ескадрені міноносці типу 1934A|типу 1934A]]
|Прапор             = {{GERnazi}}
|Порт               =
|Організація        = {{FKriegsmarine}}
|Виробник           = [[Friedrich Krupp Germaniawerft|Germaniawerft]], [[Кіль (місто)|Кіль]]
| Вартість          =
| Замовлено         = [[10 листопада]] [[1934]]
| Закладено         = [[12 жовтня]] [[1935]]
| Спущено           = [[18 березня]] [[1937]]
| Експлуатація з    = [[28 серпня]] [[1939]]
|Виведений          =
| Загибель          = [[13 квітня]] [[1940]] року загинув у [[Битва за Нарвік|другої битви за Нарвік]] від вогню британського лінкора [[HMS Warspite (03)|«Воспайт»]] та британських есмінців
| Служба            = [[1939]]–[[1940]]
|Статус             =
| Бойовий досвід    = '''[[Друга світова війна]]'''<br/>[[Битва за Атлантику (1939—1945)|Битва за Атлантику]]<br/>[[Норвезька кампанія]]<br/>* [[Бій біля Лофотенських островів]]
| Водотоннажність   = 2 232 тонни (стандартна)<br/>3 156 тонн (повна)
| Довжина           = 119 м
| Ширина            = 11,31 м
| Висота            =
| Осадка            = 4,23 м
| Бронювання        =
| Двигуни           = 2 × [[Парова турбіна|парових турбіни]] ''Wagner''<br/>6 × [[паровий котел|парових котлів]] ''Benson''
| Гвинти            = 2
| Потужність        = 69 000 [[Кінська сила|к.с.]]
| Швидкість         = 36 [[Вузол (одиниця швидкості)|вузлів]] (67 км/год)
| Дальність плавання= 1 530 [[Морська миля|миль]] (2 830 км)
| Автономність плавання = 60 годин
| Екіпаж            = 325 [[офіцер]]ів та [[матрос]]ів
| Артилерія         = 5 (5 × 1) × 127-мм корабельних гармат [[127-мм корабельна гармата SKC/34|SKC/34]]
| Торпедно-мінне озброєння = 8 (2 × 4) × 533-мм [[торпедний апарат|торпедних апаратів]]<br/>60 морських мін загородження<br/>2 бомбоскидачі<br/>4 бомбомети<br/>18 глибинних бомб
| Ракетне озброєння =
| Зенітне озброєння = 4 (2 × 2) × 37-мм зенітних гармати [[37-мм зенітна гармата SKC/30|SKC/30]]<br/>6 (6 × 1) × 20-мм [[зенітна гармата|зенітних гармат]] [[20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling|FlaK 30]]
| Авіація           =
}}
{{Location map+ |Норвегія
| width = 350
| caption = Район загибелі Z13 «Еріх Келлнер»
| relief = 1
| places =
  {{Location map~ |Норвегія
    | label = '''Z13 «Еріх Келлнер»'''
    | label_size = 
    | position = left
    | background = 
    | mark = Red pog.svg
    | marksize = 
    | alt = 
    | link = 
    | lat_deg = 68| lat_min = 24| lat_sec = 00| lat_dir = N
    | lon_deg = 16 | lon_min = 48| lon_sec = 00| lon_dir = E
  }}
}}
'''Z13 «Еріх Келлнер»''' ({{lang-de|Z13 Erich Koellner}})&nbsp;— [[військовий корабель]], [[ескадрений міноносець]] [[Ескадрені міноносці типу 1934A|типу 1934A]] [[Військово-морські сили Третього Рейху|Кріґсмаріне]] за часів Другої світової війни.

Есмінець Z13 «Еріх Келлнер» був [[Закладка судна|закладений]] [[12 жовтня]] [[1935]] року на верфі [[Friedrich Krupp Germaniawerft|Germaniawerft]] у [[Кіль (місто)|Кілі]], [[18 березня]] [[1937]] року [[Церемонія спуску судна на воду|спущений на воду]], а [[28 серпня]] [[1939]] року [[Введення корабля в експлуатацію|введений до складу]] військово-морських сил Третього Рейху.

Z13 «Еріх Келлнер» отримав свою назву на честь капітан-лейтенанта Еріха Келлнера ({{lang-de|Erich Koellner}}), командира 8-ї флотилії тральщиків, який загинув 20 квітня 1918 року на тральщику SMS M-64, що підірвався на міні у [[Терсхеллінг]]а при спробі порятунку команди.

== Будова корабля ==

=== Дизайн та конструкція ===
Корпус Z13 «Еріх Келлнер» мав [[Головні розміри судна|загальну довжину між перпендикулярами]]&nbsp;— 119&nbsp;м, [[бімс]]&nbsp;— 11,31&nbsp;м та [[Осадка судна|осадку]] до 4,23&nbsp;м. [[Водотоннажність]] бойового корабля становила: стандартна&nbsp;— 2 171 та повна&nbsp;— 3 110 [[Англійська тонна|довгих тонн]] відповідно. По бортах і днищу з носа до корми йшли безперервні [[Лонжерон|стрингери]], з'єднані зі [[шпангоут]]ами. Майже 2/5 займав [[Бак (морський термін)|півбак]]. Висота борту над водою по форштевню доходила до 5 метрів. Форштевень був практично вертикальним і тільки нагорі трохи закруглявся. Корма у есмінця була транцевою, закругленою з дуже характерним для німецьких міноносців тунельним підводним пристроєм. Товщина сталевих листів для обшивки корпусу корабля була від 6 до 11&nbsp;мм, а палубна&nbsp;— до 13&nbsp;мм. Для скріплення сталевих листів використовувалося зварювання, завдяки цьому Z13 «Еріх Келлнер» був суцільнозварним.

[[Головна енергетична установка]] становила два триколекторні [[Парова турбіна|парових турбіни]] ''Wagner'' з горизонтальними [[пароперегрівник]]ами й підігрівачами повітря, кожний приводив у дію один ґвинт. На есмінці встановлювалися шість котлів ''Benson'' у трьох [[Котельне відділення|котельних відділеннях]]&nbsp;— кормовому, носовому і середньому, які розташовувалися по бортах без поздовжньої перебірки. У носовому котельному відділенні були розміщені котли «малого» типу, які були меншого розміру і паропродуктивності. Робочий тиск пару&nbsp;— 70 атм., температура&nbsp;— 175 °С, і забезпечувала ефективність при повному навантаженні 78&nbsp;%.

Проєктна потужність становила 69 000 к.с., що мало забезпечити [[Швидкість корабля|максимальну швидкість]] ходу (при повному навантаженні) в 36,4 вузлів (68 км/год). Запас палива зберігався в [[Паливний бак|паливних танках]], ємністю 752 тонни [[мазут]]у, що забезпечувало [[дальність плавання]] 4 400 [[Морська миля|миль]] (8 100 км) 19-вузловим ходом (35 км/год). Ефективна дальність дії есмінця Z13 «Еріх Келлнер» становила лише 1 530 миль (2 380 км) на цій швидкості.

[[Екіпаж]] корабля становив 10 [[офіцер]]ів та 315 [[матрос]]ів.

=== Озброєння ===

[[Корабельна артилерія]] [[головний калібр|головного калібру]] (ГК) есмінця Z13 «Еріх Келлнер»: п'ять 127-мм корабельних гармат [[127-мм корабельна гармата SKC/34|SKC/34]] компанії ''Rheinmetall-Borsig'' з довжиною ствола 45 калібрів у поодиноких штирових установках ''LC/34''. Загальна маса установки становила 10 220&nbsp;кг, з яких 1870&nbsp;кг припадало на бронещит завтовшки 8&nbsp;мм. Гарматні установки розташовувалися на кораблі лінійно. Дві перших гармати розміщувалися лінійно в [[Ніс (морський термін)|носовій частині]] на узвишші. Третя&nbsp;— перед кормовою надбудовою. Дві останніх у [[Корма|кормовій частині]] есмінця також розміщувалися лінійно на узвишші. Кут обстрілу для гармат, що стояли по краях, становив 240 °, а для гармати №&nbsp;3&nbsp;— від 30 ° до 150 ° на кожен борт. Максимальний кут піднесення +30°, зниження на −10°. Маса снаряда 28&nbsp;кг, [[Початкова швидкість (балістика)|початкова швидкість]]&nbsp;— 830 м/с, на дальність&nbsp;— до 17 400&nbsp;м. Гармати мали [[швидкострільність]] 15-18 пострілів на хвилину. [[Бойовий комплект|Боєзапас]] становив 120 пострілів на [[Ствол (зброя)|ствол]] (фактично вистачало на 7-10 хвилин бою).

Основу [[Засоби ППО|зенітного озброєння]] становили дві спарені 37-мм напівавтоматичні [[зенітна гармата|зенітні гармати]] [[37-мм зенітна гармата SKC/30|SKC/30]] з довжиною ствола 80 калібрів. Гармати в установках ''Dopp. LC/30 (Doppellafette С/30)'', стабілізовані в трьох площинах, розміщувалися на майданчиках біля другої [[Труба (морська справа)|димової труби]]. Теоретична [[швидкострільність]] досягала 80 пострілів на хвилину, але в реальних бойових умовах ледве досягала 30-40 пострілів на хвилину, а іноді ще й менше. Вертикальне наведення: -9&nbsp;— +85°. Дальність стрільби&nbsp;— 8,5&nbsp;км, досяжність повітряної цілі по висоті&nbsp;— 6 800&nbsp;м.

Також на борту Z13 «Еріх Келлнер» розміщувалися шість 20-мм [[Автоматична гармата|автоматична]] [[зенітна гармата]] [[20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling|FlaK 30 C/30]] з довжиною ствола 65 калібрів. Гармати розташовувалися парами на півбак з боків гармати головного калібру №&nbsp;2, з боків шлюпочних кранів і на кормовій надбудові між гарматами №&nbsp;3 і №&nbsp;4. Скорострільність&nbsp;— 120 пострілів на хвилину. Однак магазин був всього на 20 пострілів, що вимагало його частої заміни. Живучість [[Ствол (зброя)|ствола]] досягала 20 тисяч пострілів.

Мінно-торпедне озброєння корабля складалося з двох чотиритрубних 533-мм [[торпедний апарат|торпедних апаратів]]. Для стрільби використовувалися тільки парогазові торпеди типу [[G7a (торпеда)|G7a]] із зарядом бойової частини&nbsp;— 340&nbsp;кг [[ТГА]]{{#tag:ref|[[Тринітротолуол|тротил]], [[гексоген]], [[алюміній]]|group=Прим.}}. Дальність ходу торпеди на швидкості 44 вузли становила 6 000&nbsp;м, на 40 вузлах&nbsp;— 8 000&nbsp;м, на 30 вузлах&nbsp;— 14 000&nbsp;м. Для постановки мін Z13 «Еріх Келлнер» мав стаціонарні мінні шляхи, виконані зі сталі [[швелер]]ного профілю і приварені до палубі електрозварюванням. Штатний боєкомплект становив 60 якірних мін (контактних ''EMC'', [[Магнітна міна|магнітних]] ''EMF'' і ''RMB'', протичовнових ''UMA'' і ''UMB'') або 80-100 мінних захисників (''RB'' і ''EMR'').

Протичовнове озброєння есмінця складалося з двох типів [[глибинна бомба|глибинних бомб]] ''WBF'' і ''WBG''. Боєзапас бомб становив 18 штук, з яких 6 зберігалися на кормових схилах, а решта&nbsp;— в [[Артилерійський льох|льоху]]. Пізніше число бомб збільшили до 30-36, а у кормової надбудови стали монтувати по чотири [[бомбомет]]и.

Для протимінного захисту корабель мав два комплекти [[Параван (морська справа)|параванів-захисників]] (''OGG''&nbsp;— {{lang-de|Ouer Geleit Gerate}}). Вони встановлювалися на спеціальний [[шпірон]], що висувався через отвір у [[Форштевень|форштевні]] нижче [[ватерлінія|ватерлінії]]. Ширина протраленої смуги становила 20-25&nbsp;см.

[[Корабельні системи керування артилерійським вогнем|Корабельна система керування артилерійським вогнем]] на есмінці включала два артилерійські пости, що розташовувалися на верхньому містку і середньої надбудові. У кожному з них були встановлені 4-метровий стереоскопічний [[далекомір]] і стабілізований у двох площинах візир. Система управління зенітним вогнем фактично була відсутня.

Управління торпедною стрільбою здійснювалося з торпедного поста, який знаходився поруч з артилерійським. На крилах містка були встановлені торпедні приціли типу ''TZA-2'' зі стабілізованою оптикою.

Як гідроакустичний засіб на Z13 «Еріх Келлнер» встановлювалася [[шумопеленгаторна станція]] ''GHG'' ({{lang-de|Gruppenhorchgerdt}}). За розрахунковими даними виявлення шуму торпед мало відбуватися на дистанції у 2000 метрів, а підводного човна&nbsp;— на дистанції 500—700 метрів.

== Історія служби ==
З початком Другої світової війни Z13 «Еріх Келлнер» разом з [[Кораблі одного типу|однотипними]] кораблями здійснювали постановку мінних полів у [[Німецька бухта|Німецькій бухті]]. У жовтні він патрулював [[Скагеррак]] з інспекційними перевірками нейтральних перевезень на наявність контрабанди. Згодом діяв у складі груп есмінців, що займалися постановкою мін біля британського узбережжя.

[[22 лютого]] Z13 «Еріх Келлнер» та есмінці [[Z3 Max Schultz|Z3 «Макс Шультц»]], [[Z-1 Leberecht Maass|Z-1 «Леберехт Маасс»]], [[Z4 Richard Beitzen|Z4 «Ріхард Бітцен»]], [[Z6 Theodor Riedel|Z6 «Теодор Рідель»]] і [[Z16 Friedrich Eckoldt|Z16 «Фрідріх Еккольдт»]] вирушили до [[Доггер-банка|Доггер-банки]] для перехоплення британських риболовецьких суден в [[операція «Вікінгер»|операції «Вікінгер»]]. По дорозі [[флотилія]] була помилково атакована німецьким бомбардувальником [[Heinkel He 111|He 111]] [[Kampfgeschwader 26|26-ї бомбардувальної ескадри]]. [[Z-1 Leberecht Maass|Z1 «Леберехт Маасс»]] був уражений принаймні однією бомбою, втратив рульове управління і переламався навпіл. Корабель потонув, загинуло 280 членів екіпажу. Під час рятувальних зусиль інший есмінець, [[Z3 Max Schultz|Z3 «Макс Шультц»]], наразився на міну і також затонув, загинув увесь екіпаж у 308 осіб. Гітлер наказав провести розслідування причин катастрофи, комісія дійшла висновку, що обидва кораблі були затоплені бомбами He 111. Командування Крігсмаріне не попередило свої есмінці про те, що Люфтваффе в той час проводить протикорабельне патрулювання, а також не повідомив Люфтваффе про те, що його есмінці перебуватимуть у морі в цьому районі. Післявоєнні дослідження довели, що один або обидва [[Список ескадрених міноносців Третього Рейху|німецькі есмінці]] підірвалися на британських [[Морська міна|мінах]], встановлених есмінцями [[HMS Ivanhoe (D16)|«Айвенго»]] та [[HMS Intrepid (D10)|«Інтрепід»]].

=== Норвезька кампанія ===
{{main|Норвезька кампанія}}
[[2 квітня]] 1940 року Гітлер віддав розпорядження про початок [[Операція «Везерюбунг»|операції «Везербюнг»]] («Вчення на Везері») з [[Данська операція|окупації Данії]] та [[Норвезька кампанія|Норвегії]]. Висадку було призначено на 9 квітня. Для цього було сформовано 11 корабельних груп. Група 1, призначена для захоплення Нарвіка, складалася з 10 ескадрених міноносців під командуванням адмірала флотилії [[Фрідріх Бонте|Бонте]]. 4-та флотилія ([[капітан-цур-зее]] [[Еріх Бей|Бей]]) налічувала чотири есмінці: [[Z9 Wolfgang Zenker|Z9 «Вольфганг Зенкер»]], [[Z11 Bernd von Arnim|Z11 «Бернд фон Арнім»]], [[Z12 Erich Giese|Z12 «Еріх Гізе»]] і Z13 «Еріх Келлнер».
{{main|Битва за Нарвік}}
Вранці 9 квітня на вході до [[Уфут-фіорд]]у німецькі есмінці затримали три норвезьких сторожових кораблі (''HNoMS Michael Sars, HNoMS Kelt'' та ''HNoMS Senja''). [[Z18 Hans Lüdemann|Z18 «Ганс Людеман»]] та [[Z22 Anton Schmitt|Z22 «Антон Шмітт»]] висадили на берег загін гірських єгерів із завданням нейтралізувати норвезькі берегові батареї. [[Z9 Wolfgang Zenker|Z9 «Вольфганг Зенкер»]], Z13 «Еріх Келлнер» та [[Z19 Hermann Künne|Z19 «Герман Кунне»]] висадили десант у Хер'янґс-фіорд, пізніше туди ж прибув [[Z12 Erich Giese|Z12 «Еріх Гізе»]], який відстав від групи через заливання машин.

Отримавши тривожне звістку про висадку німців у Норвегії, [[британське адміралтейство]] направило до Уфут-фіорду 2-гу флотилію есмінців ([[HMS Hardy (1936)|«Гарді»]], [[HMS Hotspur (H01)|«Хотспар»]], [[HMS Havock (H43)|«Хавок»]], [[HMS Hunter (H35)|«Хантер»]], [[HMS Hostile (H55)|«Хостайл»]]), що раніше входила до ескорту [[Список лінійних крейсерів Великої Британії|лінійного крейсера]] [[HMS Renown (1916)|«Рінаун»]]. Німці не очікували появи сил противника, і в результаті раптової атаки британських кораблів чотири з п'яти німецьких есмінців, що знаходилися в Нарвіку, були потоплені або серйозно пошкоджені, тоді як кораблі капітана Ворбертона-Лі залишалися практично неушкодженими.

Після годинного бою британський командир віддав наказ про відхід, вважаючи, що всі німецькі кораблі виведені з ладу, а своє завдання виконаним.

Тим часом п'ять есмінців німецької флотилії, які залишилися в Баланген і Хер'янґс-фіордах, були повідомлені по радіо про британську атаку порту Нарвіка. Вони не змогли оперативно прийти на допомогу кораблям, атакованим у порту, проте через годину, коли британці вже відходили на захід, їм на перехоплення майже одночасно вийшли есмінці [[Z9 Wolfgang Zenker|Z9 «Вольфганг Зенкер»]], «[[Z12 Erich Giese|Z12 «Еріх Гізе»]] та «Еріх Келлнер» з півночі та [[Z11 Bernd von Arnim|Z11 «Бернд фон Арнім»]] та [[Z-2 Georg Thiele|«Тіле»]] з півдня.

О 6:50 п'ять британських і три німецькі есмінці північної групи обмінялися кількома артилерійськими залпами, але не досягли влучень через велику дистанцію і погану видимість. У цей момент поблизу німецьких кораблів пройшли торпеди, пущені з гавані [[Нарвік]]а з есмінця [[Z18 Hans Lüdemann|Z18 «Ганс Людеман»]] услід британським кораблям. Щоб уникнути торпед, [[Z9 Wolfgang Zenker|Z9 «Вольфганг Зенкер»]], [[Z12 Erich Giese|Z12 «Еріх Гізе»]] та «Келлнер» змушені були відвернути убік і вийти з бою. Саме в цей час флотилія Ворбертона-Лі виявила поблизу лівого борту південну групу німців&nbsp;— есмінці [[Z-2 Georg Thiele|«Тіле»]] та [[Z11 Bernd von Arnim|Z11 «Бернд фон Арнім»]]. У бою проти п'яти британських два німецькі есмінці не мали жодних шансів, проте Ворбертон-Лі помилково прийняв супротивника за свої кораблі.

У результаті запеклого бою британці втратили два есмінці, один есмінець був важко пошкоджений; у німців також було потоплено два есмінці, але серйозних пошкоджень зазнали три кораблі. Противники мали порівняні людські втрати, у бою загинули обидва командувачі флотилій.

Незадовго до півночі 12 квітня Z13 «Еріх Келлнер» вибув зі строю, після того, як налетів на каміння у Балланген-фіорді. Затоплення двох котелень майже позбавило корабель ходу.

Ввечері 12 квітня 9 британських торпедоносців [[Fairey Swordfish|«Сордфіш»]] 816-й і 818-й ескадрилій з авіаносця [[HMS Furious (47)|«Фьюріос»]] атакували німецькі кораблі. «Еріх Келлнер» отримав пряме влучення бомби, при цьому загинула одна людини, ще п'ять дістали поранень. Також були затоплені три захоплених норвезьких [[сторожовий корабель|сторожових кораблі]], були жертви серед особового складу на березі. З настанням ранку пошкоджений «Еріх Келлнер» вийшов з [[Нарвік]]а, щоб вчасно зайняти свою позицію у Торстадта. Його супроводжував [[Z19 Hermann Künne|Z19 «Герман Кунне»]].

Британська ескадра під командуванням віцеадмірала Вайтворта, що складалася з лінкору [[HMS Warspite (03)|«Воспайт»]] і дев'яти есмінців ([[HMS Bedouin (F67)|«Бедуїн»]], [[HMS Cossack (F03)|«Козак»]], [[HMS Punjabi (F21)|«Панджабі»]], [[HMS Eskimo (F75)|«Ескімо»]], [[HMS Kimberley (F50)|«Кімберлі»]], [[HMS Hero (H99)|«Хіроу»]], [[HMS Icarus (D03)|«Ікарус»]], [[HMS Forester (H74)|«Форестер»]] і [[HMS Foxhound (H69)|«Фоксхаунд»]]) незабаром після полудня 13 квітня увійшла в Уфут-фіорд. Піднятий з авіаносця гідролітак «Сордфіш» потопив у Хер'янґс-фіорді [[підводний човен]] [[U-64 (1939)|U-64]].

Близько 13:00 Z13 «Еріх Келлнер», який не встиг дійти до Торстадта, раптовим торпедним залпом і артилерійським вогнем вступив у бій з британськими кораблями, після чого змінив курс і пішов на південь, сподіваючись сховатися у Дьюпвіка.

Есмінці [[HMS Bedouin (F67)|«Бедуїн»]], [[HMS Punjabi (F21)|«Панджабі»]] і [[HMS Eskimo (F75)|«Ескімо»]], що підійшли через деякий час, отримали попередження з літака, тому встигли розгорнути свої гармати і торпедні апарати. Положення «Еріх Келлнер» стало безнадійним, але він чинив досить завзятий опір переважаючому противнику. О 14:09 практично одночасно обидві сторони відкрили вогонь з дистанції 18 кабельтових. Протягом наступних десяти хвилин «Еріх Келлнер» отримав безліч снарядних влучень, що спричинили сильні руйнування та пожежу. За наказом командира есмінця [[фрегаттен-капітан]]а [[Альфред Шульце-Гінрікс|А.Шульце-Гінрігса]] [[екіпаж]] залишив приречений корабель. Але обслуга однієї 127-мм палубної гармати продовжувала вести бій. Тоді лінкор «Воспайт» відкрив вогонь зі своїх гармат [[головний калібр|головного калібру]]. [[381-мм корабельна гармата BL 15 inch Mk I|381-мм бронебійні снаряди]] прошивали тонкі борти німецького есмінця навиліт, руйнуючи все на своєму шляху, але не встигаючи розірватися. Після шостого залпу британського лінкора бій закінчився. Z13 «Еріх Келлнер» затонув від зазнаних уражень. Втрати команди есмінця склали 31 убитий та 39 поранених. Німецькі моряки з Альфредом Шульце-Гінріхсом, що опинилися на березі, на чолі потрапили в полон до норвежців і були звільнені тільки в червні.

== Див. також ==
* [[Бдительний (есмінець, 1937)]]
* [[Загреб (1939)]]
* [[Daniele Manin]]
* [[Basque (1929)]]
* [[USS Borie (DD-215)]]
* [[Токіцукадзе (1940)]]

== Примітки ==
;Виноски
{{Reflist|group=Прим.}}

;Джерела
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.german-navy.de/kriegsmarine/ships/destroyer/zerstorer1934a/z13erichkoellner/index.html Z13 Erich Koellner]{{ref-en}}
* [http://www.bismarck-class.dk/graf_zeppelin/other_german_vessels/destroyers/z13.html Z13&nbsp;— Erich Koellner]{{ref-en}}
* [https://www.feldgrau.com/ww2-german-z13-erich-koellner/ DESTROYER Z13 ERICH KOELLNER]{{ref-en}}
* [https://wiki.wargaming.net/ru/Navy:Z-13_Erich_Koellner_(1937) Z-13 Erich Koellner (1937)]{{ref-ru}}

== Література ==
* Erich Gröner, Dieter Jung [Bearb.]: Die Schiffe der deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939—1945 und ihr Verbleib. Bernard & Graefe, Bonn 2000 (9., neu bearb. und erw. Aufl.), ISBN 978-3-7637-6215-6.{{ref-de}}
* Koop, Gerhard; Schmolke, Klaus-Peter (2003). German Destroyers of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-307-1.{{ref-en}}
* Wolfgang Harnack: Zerstörer unter deutscher Flagge: 1934 bis 1945. Koehler, Hamburg, 1997 (3., überarb. Aufl.), ISBN 3-7822-0698-3.{{ref-de}}
* Ulrich Elfrath: Deutsche Zerstörer, 1934—1945. Podzun-Pallas, 1990, ISBN 3-7909-0161-X.
* Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
* Патянин С. В., Морозов М.&nbsp;Э.&nbsp;Немецкие эсминцы Второй мировой. Демоны морских сражений.&nbsp;— Война на море.&nbsp;— Москва: Эксмо, Яуза, 2007 №&nbsp;10.&nbsp;— 160 с.&nbsp;— ISBN 978-5-699-24368-6
{{coord|68|24|N|16|48|E|display=title}}


{{Портали|Нацистська Німеччина|Друга світова війна|Військова техніка|Війна|Морська справа}}

[[Категорія:Кораблі 1937]]
[[Категорія:Ескадрені міноносці типу 1934А]]
[[Категорія:Кораблі, затоплені в бою кораблями]]
[[Категорія:Кораблі, побудовані в Кілі]]
[[Категорія:Кораблі, названі на честь людей]]