Перегляд вихідного коду сторінки Термінологія

{{Мовознавство}}
'''Терміноло́гія''' (походить від {{lang-la|terminus}} «межа» або «розмежування» та {{lang-el|logos}} «доктрина»)&nbsp;— сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва або всіх термінів даної мови<ref name="сум">{{СУМ-11|Термінологія}}</ref>, та система короткого визначення понять, явищ, предметів певної області знань і досліджень<ref name="Айунц">Айунц Л.&nbsp;Р.&nbsp;Гімнастика. (Коротко про головне) Методичні матеріали до теортичної підготовки студентів факультету фізичного виховання і спорту.&nbsp;— Житомир: Вид-во [[Житомирський державний університет імені Івана Франка|ЖДУ]], 2008.&nbsp;— 62 с.</ref>. [[Термін]]и&nbsp;— спеціальні наукові чи професійні слова, які відрізняються [[точність|точністю]] семантичних меж (краще визначені з точки зору [[семантика|семантики]]), здебільшого функціонують у науковому стилі. Вони відрізняються від інших слів особливостями значення і сферою вживання. [[Формальна логіка|Формально]], тобто за своїм вираженням терміни від інших слів не відрізняються. Слово ''термінологія'' використовується як технічний термін.

[[Поняття]] термінологія стосується:

# Сукупності всіх [[термін]]ів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні [[поняття]] з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Термінологія&nbsp;— це фахова лексика.
# Академічної дисципліни (термінологія як наука; [[термінознавство]], [[термінологія]]). Розділ [[лексикологія|лексикології]], який вивчає терміни різних галузей знань<ref>{{Q|Q1725664}}</ref>.

Термінологія є невід'ємним і важливим складником лексичної [[Система мови|мовної системи]], відіграє важливу роль у розвитку науки й техніки та здатна певною мірою визначати напрям для подальшого розроблення їхніх теоретичних положень<ref name="томіленко" />. Термінологія також є засобом вираження, зберігання й передавання спеціальних науково-технічних понять, забезпечує формулювання проблем і наступність наукових знань<ref name="томіленко" />. Будь-яка галузь науки й техніки розвивається, спираючись на визначену й зафіксовану в термінах систему понять. У терміні відбиваються міцні зв'язки науки й мови: він є засобом організації, упорядкування й передавання знань<ref name="томіленко">Томіленко Л.&nbsp;М.&nbsp;Термінологічна лексика в сучасній тлумачній лексикографії української літературної мови: [монографія] / Л.&nbsp;М.&nbsp;Томіленко.&nbsp;— Івано-Франківськ: Фоліант, 2015.&nbsp;— 160 c. ISBN 978-966-2988-74-1</ref>.

Фіксація нових термінів, способи відтворення в національній мові, їх кодифікація є ключовими проблемами сучасного термінознавства<ref name="томіленко" />.

== Терміносистема ==
Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають '''[[терміносистема]]ми''', або '''термінологічними системами'''. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру:
# Логічними зв'язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв'язки&nbsp;— а вони є в кожній науці,&nbsp;— то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними).
# Мовними зв'язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а, відповідно, їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів&nbsp;— синонімічні, антонімічні, словотвірні, граматичні тощо).

== Термінологізація ==
Основні способи творення термінів:

* зміна значення слова звичайної мови;
* творення [[неологізм]]ів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов;
* [[Мовне запозичення|запозичення з іноземних мов]] (етранжизми).
Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до [[Мовний пуризм|пуризму]]. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних [[словник]]ах.

== Перший історичний текст пов'язаний із термінологією ==
До середини XIX&nbsp;ст. першим у Київській Русі текстом, пов'язаним із термінологією, був перекладений у Болгарії «<nowiki/>[[Ізборник Святослава]]<nowiki/>» (1073&nbsp;р.), де є пояснення незрозумілих слів Святого Письма і статей Георгія Херобоска «О&nbsp;образ<SMALL>Ђ</SMALL>х», що докладно тлумачить церковно-слов'янські назви, головним чином кальки з грецької, 27 літературних фігур і тропів («инословие», «пр<SMALL>Ђ</SMALL>вод», «поругание», тобто алегорія, [[метафора]], [[іронія]] тощо).

== Термінологія в Україні. Історія ==
Пізніше [[Величковський Іван|Іван Величковський]] у збірнику «Млеко» (1691&nbsp;р.) подав пояснення термінів фігурного [[вірш]]ування («ехо», «[[Паліндром|рак літеральний]]», «вірш жартовний» та ін.) з прикладами. «Руська Правда» і грамоти відбивають своєрідну і високорозвинену юридичну, а літописи також військову термінологію. З кінця XVI&nbsp;ст. зберігся уривок фармакотерапевтичного трактату з відповідною термінологією, а з 1636 року дійшов «Люцідарій» із природничою термінологією, «Адельфотес» (1591&nbsp;р.) систематично подає в тексті грецьку граматичну та літературно-стилістичну термінологію з церковно-слов'янськими (в українській редакції) відповідниками-кальками з грецької мови. Ця церковно-слов'янська термінологія стала взірцем для термінології, якої вживали у своїх граматиках [[Лаврентій Зизаній]] Тустановський (1596&nbsp;р.) та Мелетій Смотрицький (1619&nbsp;р.); його термінологія ближча до церковно-слов'янської, тоді як термінологія його попередників має більше українських елементів.

=== 1850—1914 роки ===
Українське національне відродження та розвиток науки і техніки в XIX—XX&nbsp;ст. викликали потребу створення української термінолігії, брак якої (або опрацювання якої) був спричинений колоніальним становищем України, рядом заборон українського слова і зокрема тим, що інженерно-технічні навчальні заклади були російсько-, польсько- або німецько-мовними. Спроби поставити ширше проблему української термінології почалися з середини XIX&nbsp;ст. М.&nbsp;Левченко писав в «Основі» (VII, 1861&nbsp;р.), що наукові терміни треба укладати в дусі народної мови, і подав словничок своїх перекладів кількох десятків інтернаціональних термінів. У відгуку на статтю М.&nbsp;Левченка П.&nbsp;Єфименко додав ще низку термінів (там само, VIII, 1862&nbsp;р.).

В Австро-Угорщині, де обмежень було менше, українська секція урядової комісії для укладання слов'янської юридичної термінології (Я.&nbsp;Головацький, М.&nbsp;Шашкевич, Ю.&nbsp;Вислобоцький) видала «Juridisch-politische Т. für die slav: Sprachen Österreichs … Deutsch-ruthenische Separatausgabe» (1851&nbsp;р.); новішу термінологію цієї області подав Кость Левицький у «Німецько-руському словарі висловів правничих і адміністраційних» ([[Наукове товариство імені Шевченка|НТШ]], 1893&nbsp;р.; друге видання 1920&nbsp;р.), де німецьку термінологію перекладено то чисто народними словами, то укладеними автором, то запозиченими ним з інших слов'янських мов.

Видатне місце в природничій термінології мають «Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної» [[Верхратський Іван Григорович|Івана Верхратського]] (6 випусків, 1864—1879&nbsp;рр.) і його пізніші розвідки з термінології (до 1909&nbsp;р.). У&nbsp;1894&nbsp;р. надруковано в «Зорі» (ч.&nbsp;2) заклик НТШ збирати термінологію, вживану «в реміслах, домашнім промислі, господарці, торгівлі, народній медицині», бо «вчені… густо-часто суть приневолені позичати (терміни) з інших слов'янських язиків або творити їх не раз … дуже невдало і проти духа нашої мови». У 1890-х pp. і пізніше у низці випусків Збірника Математично-Природописно-Лікарської Секції друковано матеріали до української термінології та номенклятури з математики, фізики й хімії В.&nbsp;Левицького, з географії С. Рибницького, з ботаніки [[Мельник Микола Ількович|Миколи Мельника]]. На Східній і Центральній Україні вийшов «Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии» Віктора Василенка (1902&nbsp;р.), а після 1905&nbsp;р. у кожному томі УНТК подавано показники термінології до друкованих там розвідок. Багато працювали над виписуванням літератури та збиранням народних матеріалів термінологічні гуртки-комісії українських студентських організацій при Київському Політехнічному Інституті і Московському Інституті та Товариства ім. Квітки-Основ'яненка в Харкові. У 1913&nbsp;р. у Києві відбулася нелеґальна нарада представників гуртків, і Українське Наукове Товариство в Києві стало організаційним осередком: всі матеріали&nbsp;— кілька тисяч карток з записами сільсько-господарскої, природничої, технічної термінології&nbsp;— гуртки передали УНТК.

=== 1917—1932 роки ===
Війна 1914&nbsp;р. перервала цю роботу, але вже в ч. від 7 січня 1917&nbsp;р. московського «Променя» [[Яната Олександр Алоїзович|Олександр Яната]] передбачав недалеке виникнення рідної школи і вказував на потребу вибирати термінологію «з гущі народної мови», далі&nbsp;— зібрати літературні матеріали, а тоді науковець зможе доповнювати цю народну наукову мову «власними штучними термінами». [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевський]] виступив у березні 1917&nbsp;р. проти крайнього [[етнографізм]]у й закликав до використання вже приготованого в роботі над шкільною і популярною літературою. За це й узялося київське Товариство шкільної освіти у згоді з УНТК, що мало матеріали з галицьких підручників, і ще в 1917&nbsp;р. вийшли брошурки-проекти термінології з географії, граматики, аритметики, геометрії та алгебри, тоді як різні установи та товариства в кількох інших мовах видали не менше 12 словників термінів. Найголовніші з них: І.&nbsp;Л.&nbsp;Жигадло, «Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства» (1917&nbsp;р.; вид.&nbsp;2 доповнене 1918&nbsp;р.; вид.&nbsp;З&nbsp;— 1919&nbsp;р.), [[Падалка Лев Васильович|Л. Падалка]], «Російсько-український діловодний словник» (1917&nbsp;р.; вид.&nbsp;2&nbsp;— 1918&nbsp;р.), В.&nbsp;Леонтович, О.&nbsp;Єфимов, «Московсько-український правничий словничок» (1917&nbsp;р., вид.&nbsp;2&nbsp;— 1919&nbsp;р.); інші словнички подавали термінологію з математики, фізики, хімії, медицини, природознавства, зоології, географії, метеорології, але більшість із них були невдалими аматорськими спробами.

Восени 1917&nbsp;р. Генеральний Секретаріат освіти доручив [[Курило Олена Борисівна|Олені Курило]], що тоді працювала в Термінологічній Комісії УНТК, впорядкувати матеріали до шкільної термінології; вона почала з фізичної і медичної термінології, що вийшла у 1918&nbsp;р. як «Словник української фізичної термінології» (у співавторстві з Г.&nbsp;Холодним) та накладом «Українських Медичних Вістей»&nbsp;— «Російсько-український словничок медичної термінології». Тоді ж таки підготовану нею правничу термінологію використано щойно у 1926&nbsp;р. для великого «Російсько-українського словника правничої мови» (ред. А.&nbsp;Кримський). У 1918—1919&nbsp;рр. виходили ще інші словники різної якості, разом не менше 20.

11 серпня 1918&nbsp;р. при Природничій секції УНТК оформлено Термінологічну комісію, а в 1919&nbsp;р. при Історично-філологічному відділі УАН організовано Правописно-кермінологічну комісію. У кінці 1920&nbsp;р. комісія при УНТК зібрала понад 200&nbsp;000 карток матеріалів із друкованих джерел, але за перші 3 роки після повного встановлення радянської влади (1920—1922&nbsp;рр.) вийшло лише 3 словники термінів, найголовніший із них&nbsp;— [[Галин Мартирій Андрійович|М. Галин]] «Російсько-український медичний словник» (Київський губернський відділ охорони народного здоров'я, 1920&nbsp;р.); його «Медичний латинсько-український словник» з'явився 1926&nbsp;р. вже у Празі (2 вид. 1969&nbsp;р. у Детройті). УНТК і УАН об'єдналися 30 травня 1921&nbsp;р., і їхні термінологічні установи злилися в [[Інститут української наукової мови ВУАН|Інститут української наукової мови]], головою якого був А.&nbsp;Кримський, пізніше&nbsp;— Г.&nbsp;Холодний. Інститут розгорнув енергійну працю, видавши за 1923—1930&nbsp;pp. 20 томів словників у серії «Матеріали», багато з них у співпраці з НТШ, а загальна кількість термінологічних словників разом із тими, що вийшли в інших видавництвах, досягла за цей період близько 60. Найголовнішими з них були словники: хімічної термінології Олени Курило (1923&nbsp;р.) і ботанічної номенклятури О.&nbsp;Янати і Н.&nbsp;Осадци (1928&nbsp;р.); геологічної термінології (1923&nbsp;р.) П.&nbsp;Тутковського; математичної термінології (1925—1926&nbsp;рр.) Ф.&nbsp;Калиновича; «Німецько-російсько-український словник термінів з обсягу механіки» за редакцією [[Секунда Тадей|Тадея Секунди]] (1925&nbsp;р.); «Фразеологія ділової мови» (1926&nbsp;р.; вид. 2, виправлене, 1927&nbsp;р.) В.&nbsp;Підмогильного і Є.&nbsp;Плужника; техн. Т. (1927) М. і Л. Дарморосів; техн. Т.&nbsp;— комунальне господарство (1927) К.&nbsp;Туркала і В.&nbsp;Фаворського; природничої термінології X.&nbsp;Полонського (1928&nbsp;р.); зоологічної номенклятури (3 частини, 1927—1928&nbsp;рр.) М.&nbsp;Шарлеманя й ін.; військової термінології (1928&nbsp;р.) С. та О.&nbsp;Якубських; загальнотехнічної термінології (1928&nbsp;р.) І. Шелудька та [[Садовський Тодось|Т. Садовського]]; технічної термінології&nbsp;— електротехніка (1928&nbsp;р.) І. Шелудька; ділової мови (1930&nbsp;р.) М.&nbsp;Дорошенка й ін.; будівничої термінології (1930&nbsp;р.) С.&nbsp;Булди. Головною настановою цих словників була розбудова національної української термінології через термінологізацію народної лексики і творення [[неологізм]]ів на її основі. Цю настанову здійснювано з різним ступенем послідовності, залежно від упорядника того чи іншого словника. Спорадично термінологічні словники виходили на Західній Україні (анатомічний Є.&nbsp;Лукасевича 1926&nbsp;р., музичний З. Лиська 1933&nbsp;р. та ін.).

На [[Процес Спілки визволення України|Процесі Спілки Визволення України]] «викрито» в Інституті української наукової мови «організований» наприкінці 1926&nbsp;р. активний осередок [[Спілка визволення України|СВУ]]&nbsp;— «[[ІНАРАК]]» (очевидно, фіктивний) «на чолі з директором Інституту Г.&nbsp;Холодним». Холодний і ще 7 працівників Інституту стали жертвами процесу. Інститут ліквідовано «за контрреволюційну діяльність», однак, частина складу Інституту перейшла до новоорганізованого в кінці 1930&nbsp;р. Науково-дослідного інституту мовознавства УАН із відділом (потім сектором) термінології та номенклатури, якому в 1931—1933&nbsp;рр. вдалося видати ще 7 томів словників у серії «Матеріали» і 4 «практичні словники», а всього словників із термінології вийшло тоді близько 14. Найважливіші: математичної термінології (частина 3, 1931&nbsp;р.) Ф.&nbsp;Калиновича і Г.&nbsp;Холодного; гірничої термінології (1931&nbsp;р.) П.&nbsp;Василенка та І.&nbsp;Шелудька; антропогеографічної термінології (1931&nbsp;р.) А.&nbsp;Носова; ботанічної термінології (1932&nbsp;р.) В.&nbsp;Вовчанецького та Я.&nbsp;Лепченка; транспортової термінології (1932&nbsp;р.), фізичної термінології (1932&nbsp;р.) В.&nbsp;Фаворського; сільськогосподарської термінології (1933&nbsp;р.) П.&nbsp;Сабалдиря.

=== З 1933 року ===
З приходом П. Постишева в Україну на весні 1933&nbsp;р. відбувся погром також і в Інституті Мовознавства, серед головних жертв якого були О.&nbsp;Курило, М.&nbsp;Трохименко, М.&nbsp;Драй-Хмара. Окремий сектор термінології та номенклатури ліквідовано. Щоб звільнити вже видані словники від пуристичних тенденцій та запровадити «спільні для обох (української і російської) мов слова», «очищений» вже Інститут Мовознавства мав видавати до них додатки, так звані «термінологічні бюлетені», з тими тільки гаслами, що підлягали виправленню. Крім того, Інститутові доручено переглянути 21 словник, що були в процесі готування або друку ще перед погромом. Однак, за 1934—1935&nbsp;рр. Інститут Мовознавства видав тільки 5 корегувальних «бюлетенів»; ще два (біологічний і загальнотехнічний) були вже на початку 1934&nbsp;р. у друку, але не вийшли; після перегляду з усіх 21 готових російсько-українських словників вийшов тільки «Словник медичної термінології» І. Кириченка (1936&nbsp;р.), доля інших невідома. Поза Інститутом Мовознавства вийшло за 1934—1935&nbsp;рр. у видавництві «<nowiki/>[[Радянська школа (видавництво)|Радянська школа]]<nowiki/>» для початкової і середньої школи 9 словничків, складених «відповідно до тексту підручників». Катастрофа 1936—1937&nbsp;рр. перервала всю діяльність Інституту Мовознавства в галузі термінології на цілих два десятиліття, а в інших видавництвах вийшов лише «Словник медичної термінології латинсько-українсько-російський» (Держмедвидав, 1948&nbsp;р.) М.&nbsp;Книповича.

Термінологічна праця відновилася, коли у квітні 1957&nbsp;р. Президія АН УРСР створила Комісію для складання термінологічних словників. Було заплановано на першу чергу 18 російсько-українських словників, з яких 16 видано у 1959—1966&nbsp;рр. і у 1970&nbsp;р. (ботанічний, геологічний, хімічний, фізичний, гірничий та інші). Також вийшли три, очевидно, «з другої черги», серед них великий «Російсько-український технічний словник» М.&nbsp;Матійка й ін. (1961&nbsp;р.); кілька вийшло поза АН УРСР. Словники цього періоду складалися «з критичним використанням» термінологічних словників 1920—1930-х pp., український пуризм у термінології засуджувався не менше, ніж у 1933&nbsp;р., а кількість пропонованих запозичень із російської мови зростала; наприклад, технічний словник (1961&nbsp;р.) уже не знає «відсоток», «прямовисний», а лише «процент», «вертикальний» і так далі. Як правило усі ці словники будовані на російській мові, а добір українських відповідників суворо обмежений. Тільки винятково подаються всі наявні терміни, а селекція виявляється в рекомендації одного з них («Мінералогічний словник» Є.&nbsp;Лазаренка і О.&nbsp;Вина, 1975&nbsp;р.); другою інновацією зрідка є включення, поряд російських, англійських термінів.

Від кінця 1960-х pp. праця над термінологічними словниками загальмована і вони з'являються тільки вряди-годи («Словник соціально-економічний» С.&nbsp;Воробйової й Термінологія Молоді д, 1976&nbsp;р.&nbsp;— дещо поширене вид. словника 1966&nbsp;р.).

Критичний стан термінологічної справи в УРСР спричинив спроби опрацювання термінології в еміграції. Початки цієї праці виводяться від спроб студентських громад по першій світовій війні в Празі, Берліні й Данціґу. Більшого розміру праці були здійснені в Української Господарській Академії в Подєбрадах у Чехо-Словаччині, де утворено Науково-термінологічну комісію при сільськогосподарському інженерному відділі («Німецько-український лісотехнічний словник», 1928&nbsp;р.; «Російсько-український сільськогосподарський словник», 1927&nbsp;р. та інші), і пізніше в Словниковому відділі Українського Наукового Інституту в Берліні («Німецько-український технічний словник» І. Жуковського&nbsp;— 3.&nbsp;Кузелі 1943&nbsp;р., німецько-український медичний П.&nbsp;Оестерле&nbsp;— Р.&nbsp;Смика 1944&nbsp;р.).

По [[друга світова війна|Другій світовій війні]] термінологічні праці реалізовано у [[Сполучені Штати Америки|США]]. НТШ видало 2 випуски «Бюлетеню Термінологічної Комісії» (1958—1962&nbsp;рр.; автор А.&nbsp;Вовк). Осередками термінологічних зацікавлень стали українські професійні товариства, зокрема [[ветеринар]]ів, [[лікар]]ів та [[інженер]]ів. Їх конференція утворила Український термінологічний центр (1965&nbsp;р., [[Нью-Йорк]]), що зібрав чималі матеріали, видав кілька коротких словничків як матеріал до дискусії (англо-український: летунський [[Пежанський Михайло Григорович|Михайла Пежанського]], медичний [[Данилюк Михайло|Михайла Данилюка]] та інші) і підготував до видань кілька більших словників (вибраних термінів і назв [[Вовк Анатолій Іванович|Анатолія Вовка]]). [[Українська вільна академія наук]] у США видала працю [[Осадча-Яната Наталія Тихонівна|Наталії Осадчої-Янати]] «Українські народні назви рослин» (Нью-Йорк, 1973&nbsp;р.).

== Термінознавство як наука ==
{{головна|Термінознавство}}

Вивченням термінів та терміносистем займається наука [[термінознавство]]. Отже, термінознавство&nbsp;— це наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

Початок термінознавства пов'язаний з іменами австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського термінознавця Д.&nbsp;С.&nbsp;Лотте, які опублікували свої перші роботи в 1930&nbsp;р. У наш час{{коли}} роботою з теоретичними проблемами термінознавства займається ряд національних шкіл&nbsp;— австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська. У термінознавстві виділяється ряд незалежних напрямків дослідження. Насамперед можна назвати теоретичне термінознавство, яке вивчає закономірності розвитку і вживання спеціальної лексики. Своєю чергою, прикладне термінознавство займається встановленням практичних принципів та рекомендацій з метою усунення нестачі термінів; їх оцінкою, описом, редагуванням, упорядкуванням, створенням, перекладом і використанням.

Загальне термінознавство вивчає найзагальніші якості, проблеми і процеси, що стосуються спеціальної лексики, а галузеве термінознавство займається вивченням спеціальної лексики і понять, які належать до окремих областей знань конкретних мов. Типологічне термінознавство займається порівняльним дослідженням особливостей окремих термінологій з метою визначення спільних рис та відмінностей окремих терміносистем, а порівняльне термінознавство, своєю чергою, займається порівняльним вивченням спільних та відмінних рис лексики різних мов, наприклад, української та англійської. Семасіологічне термінознавство займається вивченням проблем, що пов'язані із значенням ([[Семантика|семантикою]]) спеціальних [[лексема|лексем]], зміною значень і різноманітними семантичними явищами&nbsp;— [[полісемія|полісемією]], [[омонімія|омонімією]], [[синонімія|синонімією]], [[антонімія|антонімією]] і&nbsp;т.&nbsp;д. Ономасіологічне термінознавство вивчає структурні форми спеціальних лексем, займається процесом найменування спеціальних понять і вибором оптимальних форм найменування.

Історичне термінознавство вивчає історію термінів та терміносистем для того, щоб виявити тенденції їх утворення та розвитку, що в свою чергу дозволяє дати вірні рекомендації стосовно їх упорядкування. У наш час{{коли}} на основі цих досліджень виникає нова самостійна лінгвістична дисципліна&nbsp;— антрополінгвістика.

Функціональне термінознавство пов'язане з вивченням сучасних функцій терміну в різних текстах та ситуаціях професійного спілкування і підготовки спеціалістів, а також досліджує особливості використання термінів у мові і комп'ютерних системах.

На сучасному етапі формується ряд нових напрямків, серед яких слід зазначити когнітивне або гносеологічне термінознавство, що займається дослідженням ролі термінів у науковому мисленні та знаннях. Як самостійні розділи термінознавства можна розглядати також термінознавчу теорію тексту; ця теорія займає позицію між термінознавством і власне теорією тексту і займається питаннями типології текстів (де наявні терміни), термінологічним аналізом тексту і текстовим аналізом терміну.

Термінознавство тісно пов'язане з термінографією. [[Термінографія]]&nbsp;— це наука, що займається складанням словників спеціальної лексики. Ряд вчених навіть розглядає термінографію як розділ термінознавства.

== Технічна термінологія ==
{{головна|Технічна термінологія}}

== Див. також ==
* [[Список словників української мови]]
* [[Термінознавство]]
* [[Терміносистема]]
* [[Маркетингова термінологія]]
* [[Медична термінологія]]
* [[Біологічна термінологія]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{ЕУ}}
* Вісник Інституту Укр. Наук. Мови. 1, 2. К. 1928&nbsp;— 30 (зокрема іст. та оглядові ст. Холодного Г.. Калиновича Ф.); [http://movahistory.org.ua/wiki/Вісник_Інституту_Української_Наукової_Мови Djvu файли з текстовим шаром та навігацією]
* Трохименко М. Доповідь в ж. На мовознавчому фронті. 1.&nbsp;— К., 1931.
* Мовознавство, чч.&nbsp;1&nbsp;— 1, 9. К., 1934&nbsp;— 36; т. 4—5. К., 1947.
* Вісник AH УРСР, ч.&nbsp;4.&nbsp;— К., 1957; ч.&nbsp;7, 1959.
* Лексикографічний бюлетень, чч. 1—9.&nbsp;— К., 1951—1962.
* Григорович О. Список словників Укр. АН у Києві 1918&nbsp;— 33.&nbsp;— Торонто, 1957.
* Lewanski R. C. A Bibliography o£ Slavic Dictionaries. Т.&nbsp;2, 4. Болонья, 1972—1973.
* Дослідження з лексикології та лексикографії, АН УРСР.&nbsp;— К., 1965.
* Гольденберг Л. і Королевич Н. Укр. мова. Бібліографічний покажчик (1918—1961).&nbsp;— К., 1963 (розділ Термінологічні словники і ін.).
* Пежанський М. Список термінологічних словників та споріднених видань, опублікованих в УССР в 1950—1960-х pp.
* [[Пежанський Михайло|Пежанський М.]] Вклад інженерів Зах. України в укр. термінологію та огляд сучасного її стану (обидва в зб. Укр. Інженер. Нью-Йорк, 1969).
{{commons|File:Вакуленко М.О. Українська термінологія- комплексний лінгвістичний аналіз.pdf|Вакуленко М.О. Українська термінологія- комплексний лінгвістичний аналіз.pdf}}

== Посилання ==
* {{ЛЗЕ2|частина =Термінологія|сторінки =479}}
* {{ЛЗПЛ2001|частина = Термінологія|сторінки =561}}
* [http://tc.terminology.lp.edu.ua/ Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ)]
* [http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_concept.htm ТК СНТТ. Засади унормування української фахової термінології. Стандартування термінології ]
* [http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/Structure/Departments/Departments7/Pages/default.aspx Відділ наукової термінології (Інститут української мови НАН України)]

{{Ling-stub}}
{{Термінологія}}
{{ac}}
{{ВП-портали|Мовознавство|Українська мова|Наука}}

[[Категорія:Термінологія| ]]
[[Категорія:Мова]]
[[Категорія:Прикладна лінгвістика]]
[[Категорія:Лексикологія]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]