Перегляд вихідного коду сторінки Притча про таланти

'''При́тча про тала́нти''' — це [[притча]] [[Ісус Христос|Ісуса Христа]], яка описується у {{Біблія|Лк.|19:11—28}}, {{Біблія|Мт.|25:14—30}}. Вона осуджує лінивих та байдужих людей.

== Оригінальний текст ==
{{Згадки у Євангеліях
|Євангеліє від Марка =
|Євангеліє від Луки =19:11—28
|Євангеліє від Матвія = 25:14—30
|Євангеліє від Івана =
|текст Марка =
|текст Луки =Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі вважали, що Царство Боже з'явиться негайно, бо Він підходив до Єрусалима.
Він сказав: &laquo;Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому.
Чоловік покликав своїх десятьох слуг і роздав їм десять мін срібла. Він сказав слугам: &laquo;Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення&raquo;.
Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: &laquo;Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!&raquo;
Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.
Перший з них прийшов і доповів: &laquo;Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін&raquo;.
То хазяїн сказав йому: &laquo;Гарна праця. Ти добрий слуга. Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами&raquo;.
Тоді прийшов другий слуга й мовив: &laquo;Пане, твоя міна принесла ще п'ять мін&raquo;.
Цьому слузі він сказав: &laquo;Ти правитимеш п'ятьма містами&raquo;.
Інший слуга прийшов і сказав: &laquo;Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину.
Я боявся тебе, бо ти чоловік лихий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв&raquo;.
Хазяїн промовив: &laquo;Я судитиму тебе твоїми ж словами, злий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я лихий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв.
Тоді чому ж ти не віддав мої гроші мінялам? Повернувшись, я мав би їх із прибутком&raquo;.
І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: &laquo;Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін&raquo;.
А вони кажуть: &laquo;Пане, але ж він уже має десять мін!&raquo;.
&laquo;Кажу ж вам&raquo;, — відповів хазяїн, &laquo;кожному, хто має, додасться ще. А в того, який не має нічого, відніметься й те незначне, що він має.
Щодо тих моїх ворогів, що не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима&raquo;.
Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму.
|текст Матвія =Царство Небесне подібне до того чоловіка, що перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно.
Одному він дав п'ять талантів, другому — два, а третьому — один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав.
Одразу ж той, що одержав п'ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п'ять.
Так само зробив і той, що одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два.
А третій, що одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.
Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту.
Чоловік, що був одержав п'ять талантів, приніс до господаря його п'ять талантів і ще п'ять зароблених, мовивши: &laquo;Господарю, ти доручив мені п'ять талантів, а ось іще п'ять, що я заробив&raquo;.
Тоді той сказав йому на це: &laquo;Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість&raquo;.
Тоді підійшов той слуга, що був одержав два таланти від свого господаря, і мовив: &laquo;Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив&raquo;.
Хазяїн відповів йому на це: &laquo;Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість&raquo;.
І підійшов до нього той, що одержав був один талант, і мовив: &laquo;Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв.
Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!&raquo;
У відповідь той мовив: &laquo;Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв.
Тобі слід було пустити гроші в обіг, то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав.
Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має їх десять.
Той, хто має, одержить іще більше і матиме надміру, а у того, в кого нічого немає, забереться і те мале, що йому належить.
Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів&raquo;.
|текст Івана =
}}

=== Пояснення ===
Викриваючи [[гріх]] лінощів [[Ісус Христос|Господь]] розповів таку притчу. Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав ''п'ять талантів'', другому ''два таланти'', іншому ж ''один талант'', кожному за його можливостями; і відразу ж залишив їх.

Той хто отримав п'ять талантів, використав їх для справи і придбав на них ще п'ять талантів. Так само вчинив і той, хто отримав два таланти, придбавши на них ще два. Той же, хто отримав один, не побажав трудитися і пішов закопав його в землю, та сховав срібло господаря свого.

Після довгого часу повернувся господар рабів своїх і вимагав від них звіту. Той, хто отримав п'ять талантів, приніс ще п'ять і, підійшовши до нього, сказав: «Господарю, п'ять талантів ти дав мені; ось ще п'ять талантів, які я придбав на них».

Господар сказав йому: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого».

Підійшов також і той, хто отримав два таланти, і сказав: «Господарю, два таланти дав ти мені; ось інші два таланти, що я придбав на них».

Господар сказав йому: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого».

Підійшов і той, хто отримав один талант, і сказав: «Господарю! Я знав тебе, жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, злякавшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє».

А господар сказав йому у відповідь: «Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться; а в того, хто не має, відніметься і те, що має. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну; там буде плач і скрегіт зубів».

Розповівши цю притчу, Ісус Христос промовив: «Хто має вуха слухати, хай слухає!»

Ця притча означає: всі люди одержать від Господа різні дари, як-ось: життя, здоров'я, силу, душевні здібності, учення, [[Духовні дари|дари Святого Духа]], життєві блага та інші, щоб цими даруваннями служити Богу і ближнім. Усі ці дари Божі і розуміються у притчі як ''таланти''. Бог же знає, скільки потрібно дати кожному за його здібностями, тому й одержують — хто більше, хто менше. Хто як скористався дарами Божими, в тому кожна людина має звітувати перед Господом при другому Його пришесті. Хто використав їх на користь собі й іншим, той дістане похвалу від Господа і вічні небесні радощі; а ліниві й байдужі люди будуть осуджені Господом на вічні страждання.

== Джерела ==
* {{Книга Закон Божий|273-274}}
{{Притчі}}

[[Категорія:Новий Заповіт]]
[[Категорія:Євангеліє від Луки]]
[[Категорія:Євангеліє від Матвія]]
[[Категорія:Притчі Ісуса Христа]]