Перегляд вихідного коду сторінки Неокласична економіка

{{unibox}}{{Мовні помилки|дата=червень 2013}}
{{додаткові джерела|дата=грудень 2019}}
{{Оригінальне дослідження|дата=червень 2013}}
'''Неокласична економічна теорія''' ({{lang-en|Neoclassical economics}})&nbsp;— це підхід до економіки, згідно з яким виробництво, споживання та оцінка (ціноутворення) товарів та послуг керуються відомою [[Попит і пропозиція|моделлю попиту та пропозиції]]<ref>{{cite web |title=Neoclassical Economics: What It Is and Why It's Important |url=https://www.investopedia.com/terms/n/neoclassical.asp |website=Investopedia |language=en}}</ref>. Відповідно до цього напряму думки, цінність товару (матеріального або послуги) визначається шляхом гіпотетичної максимізації корисності приватними особами з обмеженим доходом та прибутками фірм, які стикаються з виробничими витратами та використовують доступну інформацію та фактори виробництва, відповідно до [[Теорія раціонального вибору|теорії раціонального вибору]].

Неокласична економіка домінувала у [[Мікроекономіка|мікроекономіці]] й разом з [[Кейнсіанство|кейнсіанською економікою]] сформувала [[неокласичний синтез]], який домінував у [[Мейнстрімна економіка|мейнстрімній економіці]], як неокейнсіанська економіка, з 1950-х до 1970-х років. Вона конкурувала з новою кейнсіанською економікою як новою класичною макроекономікою в поясненні макроекономічних явищ з 1970-х до 1990-х років, коли було визнано, що вона стала частиною нового неокласичного синтезу поряд з новим кейнсіанством.

Неокласична економіка отримала багато критики, зокрема зі сторони [[Австрійська школа|Австрійської школи економіки]].

Згідно з неокласичною економікою:
* непередбачені зміни рівня цін здатні викликати макроекономічну нестабільність тільки в короткостроковому періоді;
* у довгостроковому періоді економіка завжди зберігає стабільність при виробництві внутрішнього продукту, що забезпечує повну зайнятість ресурсів внаслідок гнучкості цін і заробітної плати.

[[Адаптивні сподівання|Теорія адаптивних очікувань]] ({{lang-en|Adaptive expectations theory}})&nbsp;— неокласична теорія, згідно з якою, люди, в очікуванні майбутніх змін, керуються подіями минулого і сьогодення і змінюють свої очікування у міру того, як розгортаються фактичні події. Наприклад, якщо інфляція була високою, люди очікують, що вона буде високою і надалі.

[[Теорія раціональних очікувань]] ({{lang-en|Rational expectations theory}})&nbsp;— неокласична теорія Дж. Ф. Мута, згідно з якою фірми й домогосподарства чекають, що кредитно-грошова і фіскальна політика держави, зробить певний вплив на економіку, і, керуючись власною вигодою, роблять дії, що роблять цю політику неефективною.

== Походження терміна ==
Термін був введений [[Торстейн Веблен|Торстейном Вебленом]] у статті «Преконцепції економічної науки» (1900), у якій він розглянув маржиналістів як послідовників [[Альфред Маршалл|Альфреда Маршалла]] та інших, а також [[Австрійська школа|Австрійської школи економіки]]<ref>Colander, David; "The Death of Neoclassical Economics, " ''Journal of the History of Economic Thought'' 22(2), 2000</ref><ref>Aspromourgos, T. (1986). On the origins of the term «neoclassical». Cambridge Journal of Economics, 10(3), 265–70. [1]</ref>.

== Основна методика неокласичної школи ==

=== Методологічний індивідуалізм ===
{{Основна стаття|Методологічний індивідуалізм}}
Всі економічні феномени пояснюються поведінкою і смаком людей. Вплив економіки на поведінку людей не цікавить неокласиків. Навпаки, пояснення індивідуального впливу на економіку головна їхня мета.&nbsp;Наприклад, [[Маргарет Тетчер]] говорила, що суспільство не існує, є тільки персони й сім'ї. Виходить, щоб пояснити поведінку якоїсь фірми або сім'ї потрібно спочатку зрозуміти, що керує поведінкою окремих людей.

=== Раціональність ===
{{Основна стаття|Теорія раціонального вибору}}
Персони поводяться раціонально. Кожен цікавиться тільки собою і слідує певній цілі найефективнішим способом, що відповідає принципу максимізації. Споживачі максимізують собі на втіху (потреба), перш за все шукають той продукт який їм принесе найбільше задоволення за найменшу ціну. Фірми також діють згідно з раціональністю. Люди й фірми не підкоряються соціальним нормам і цінностям. Тоді, якщо для економістів класичної школи особи діють відповідно до характеристики соціального класу до якої вони належать (залежно від статусу в процесі виробництва), неокласичні теоретики запевняють нас в нашій індивідуальної незалежності від суспільства, в нашій раціональності й переслідувані наших суб'єктивних бажань. Особи раціонально приймають свої рішення. Людина вибирає найкращий інструмент для виконання якоїсь даної мети (максимізації свого особистого інтересу) в незалежності від роздумів етичних або політичних щодо використаних способів. [[Людина економічна]], Homo oeconomicus шукає найефективніший спосіб досягнення своїх цілей, є маржиналістом.

=== Рівновага ===
{{Основна стаття|Ринкова рівновага}}
Ринкова рівновага відповідає ситуації, коли ринкова ціна знаходиться на такому рівні, що все покупці можуть купити стільки, скільки їм хочеться, а продавці можуть продати за цю ціну стільки, скільки їм хочеться. Ціна настільки прийнятна для всіх, що вона не обмежує бажання осіб. Ціна відповідає в цьому випадку ціні рівноваги. Ані покупець, ні продавець не зацікавлений в якихось змінах. Status quo триває поки немає втручання інших сил (держава, природні явища …). Неокласичні економісти шукають умови існування цієї рівноваги й визначають вплив кожного явища (підвищення цін на сировину …).

=== Важливість цінового визначення ===
За неокласиками, важливі й досить часто єдині відносини між особами є відносини через систему цін. Одні тільки ціни диктують нам рішення (купувати, продавати, виробляти …) з огляду на нашу тотальну раціональність. Ціни, в незалежності від продуктів, включають в себе всю інформацію необхідну покупцеві та продавцю. Чим більше продукт приносить задоволення, тим більше він коштує. Тому, ринок і ціни повідомляють нам всю інформацію про все навколо.

== Інші неокласичні думки ==
Синтезувати здобутки неокласичної економічної теорії та соціології спробував теоретик [[Теорія раціонального вибору|раціонального вибору]] [[Джеймс Коулман|Джеймс С. Коулман]]<ref>Коулман Дж. Введение социальной структуры в экономический анализ// Экономическая социология.&nbsp;— 2009.&nbsp;— Том 10, №&nbsp;39.&nbsp;— с. 33-41</ref>.

=== Змагання  ===
Окремі економічні діячі не мають великого впливу на їх осереддя. Особи не можуть вплинути на загальну цінову систему, але в реальному житті великі окремі одиниці є досить впливовими, щоб змінювати ціни на ринках на яких вони набувають і збувають.

=== Знання економічних діячів ===
За неокласиками, всі особи прекрасно знають абсолютно все, що впливало на їх рішення раніше, все, що впливає сьогодні, все, що буде впливати на них в майбутньому. Особливо, особи знають всі майбутні ціни.

== Критика неокласичної парадигми ==
Представники [[Австрійська школа|Австрійської школи]] критикують основні положення неокласичної парадигми:

'''Ринкова рівновага за умов досконалої конкуренції.''' Ця ситуація є цілком гіпотетичною і є принципово недосяжною в реальності.

'''Ринкова інформація.''' Згідно з австрійським підходом, [[ринкова інформація]] не є ресурсом, який можна придбати, а ринкова інформація створюється, відкривається завдяки зусиллям підприємців.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''О.&nbsp;І.&nbsp;Ступницький''. Неокласична економічна теорія // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т./Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К.:Знання України, 2004&nbsp;— Т.2&nbsp;— 812 с. ISBN 966-316-045-4
* {{книга |автор= [[Блауг Марк|Блауг М.]]|частина= Неоклассическая теория денег, процента и цен|ссылка часть= |заголовок= Экономическая мысль в ретроспективе|оригінал= Economic Theory in Retrospect|ссылка= |викитека= |ответственный= |издание= |місто= {{М.}}|видавництво=Дело|рік= 1994|том= |сторінки= 586—606|столбцы= |страниц= XVII, 627|серия= |isbn= 5-86461-151-4|тираж= |ref= Блауг}}

{{Економічні школи}}

[[Категорія:Економічні теорії та школи]]
[[Категорія:Економічні теорії]]