Перегляд вихідного коду сторінки Легенда (жіночий футбольний клуб)

{{Футбольний клуб
 | назва клубу     = «Легенда»
 | емблема         = Lehenda Chernihiv.png
 | розмір емблеми  = 130
 | повна назва     = Футбольний клуб «Легенда»<ref>{{cite web|url=https://dasu.gov.ua/attachments/audit-reports/2018/9e3e5acc-7265-4dbe-80f2-eeaa435a2c07_document.pdf|title=Звіт державного фінансового аудиту виконання Управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Чернігівської міської ради бюджетних програм, спрямованих на розвиток дитячо-юнацького та резервного спорту та інші заходи з розвитку фізичної культури та спорту за 2015—2017 роки|publisher=Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області|date=2018-05-16|access-date=2023-04-22|pages=10|location=Чернігів}}</ref>
 | рік заснування  = [[1987]]
 | рік розформування = [[2018]]
 | місто           = [[Чернігів]]
 | країна          = [[Україна]]
 | стадіон         = [[Стадіон імені Юрія Гагаріна|імені Юрія Гагаріна]]<br/>«[[Текстильник (стадіон, Чернігів)|Текстильник]]»<br/>«[[Чернігів-Арена]]»
 | вміщує          = 
 | президент       = 
 | почесний президент = 
 | головний тренер = 
 | ліга            = ''не виступає''
 | сезон           = [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017—2018: вища ліга|2017/18]]
 | місце           = 3-тє у [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|Вищій лізі]]
 | візерунок_лр1   = 
 | візерунок1      = 
 | візерунок_пр1   = 
 | візерунок_ге1   =
 | візерунок_тр1   =
 | лівий_рукав1    = fd5ed4
 | футболка1       = fd5ed4
 | правий_рукав1   = fd5ed4
 | труси1          = 000000
 | гетри1          = fd5ed4
 | візерунок_лр2   = 
 | візерунок2      = 
 | візерунок_пр2   = 
 | візерунок_ге2   =
 | візерунок_тр2   =
 | лівий_рукав2    = fffff
 | футболка2       = fffff
 | правий_рукав2   = fffff
 | труси2          = fffff
 | гетри2          = fffff
}}
{{Otheruses}}
'''«Леге́нда»'''&nbsp;— [[Україна|український]] професіональний жіночий [[футбольний клуб]] із міста [[Чернігів|Чернігова]]. Заснований [[1987]] року на [[КСК «Чексіл»|Чернігівському камвольно-суконному комбінаті]] зусиллями [[Ющенко Михайло Федорович|Михайла Ющенка]], одного з перших організаторів професіонального [[Жіночий футбол|жіночого футболу]] в Україні.

«Легенда»&nbsp;— один із найтитулованіших клубів у історії жіночого футболу України, серед досягнень якого&nbsp;— 6 [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонських титулів]], 4 [[Кубок України з футболу серед жінок|національні Кубки]] та [[Italy Women's Cup|Відкритий Кубок Італії]]&nbsp;— неофіційний жіночий аналог [[Ліга Європи УЄФА|Ліги Європи УЄФА]]. Найкращий жіночий футбольний клуб України за підсумками перших двох десятиліть після [[Проголошення незалежності України 1991|відновлення незалежності]], 5-разовий учасник [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]]. За підсумками виступів у [[Футбол у Європі|єврокубках]] у сезонах 2001/02, 2003/04 та 2006/07 «Легенда» входила до числа 16 найкращих команд Європи.

Клуб мав найкращу школу підготовки молодих футболісток в Україні, яка виховала багатьох гравчинь [[Жіноча збірна України з футболу|національної збірної]]. Під час найбільших успіхів [[Жіноча збірна України з футболу|збірної України]]&nbsp;— виходу у фінальну частину [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок 2009|чемпіонату Європи 2009]], де вона посіла підсумкове 10-те місце, у її складі грали переважно вихованки «Легенди», а чернігівський [[стадіон імені Юрія Гагаріна]] на декілька років став домашньою ареною головної національної команди. П'ять гравчинь, що пройшли школу «Легенди», 12 разів визнавалися [[Найкраща футболістка України|найкращими футболістками України]]&nbsp;— [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]] (7 разів), [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]] (двічі), [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]], [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]] та [[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]]. Шість вихованок чернігівської команди (Дарина Апанащенко, Надія Баранова, [[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]], [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]], [[Зінченко Наталія Миколаївна|Наталія Зінченко]] та [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]) стали фіналістками [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] 2009 року.

Влітку 2018 року через фінансові проблеми «Легенда» припинила існування. На той час це був єдиний український жіночий футбольний клуб, що безперервно виступав у регулярних змаганнях починаючи з першого розіграшу [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок|чемпіонату СРСР]] [[Чемпіонат ВДФСТП з футболу серед жіночих команд|1989 року]].

== Історія ==
{{See also|Список сезонів ЖФК «Легенда»}}

=== Заснування клубу та виступи в чемпіонаті СРСР (1986—1991) ===
У другій половині 1980-х років у СРСР розпочалося масове відродження [[Жіночий футбол|жіночого футболу]], який упродовж тривалого часу перебував під забороною. Ідея створення в [[Чернігів|Чернігові]] жіночої футбольної команди належить [[Ющенко Михайло Федорович|Михайлові Ющенку]], працівнику [[КСК «Чексіл»|Чернігівського камвольно-суконного комбінату]], який активно розвивав спорт і тренував футбольну й хокейну команди підприємства. Дізнавшись про створення у різних містах Радянського Союзу жіночих футбольних команд, Михайло Федорович вирішив заснувати таку команду й у Чернігові. Поки функціонери камвольно-суконного комбінату розмірковували над його пропозицією, у вересні 1986 року Ющенко організував групу жіночого футболу та розпочав у ній навчання й тренування. Серед дівчат, які протягом осені почали підготовку під його керівництвом, була [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]]&nbsp;— майбутня рекордсменка «Легенди» за кількістю зіграних матчів. Наприкінці 1986 року керівництво комбінату вирішило поставити жіночу футбольну команду на баланс підприємства, а роком утворення «Легенди», яка спершу отримала назву СК «Полісся», вважається 1987. Улітку 1987 року команда зіграла свій перший товариський матч проти студенток факультету фізичного виховання [[Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка|Чернігівського педагогічного інституту]] та програла з рахунком 1:2. Проте невдовзі кілька дівчат, які навчалися на факультеті фізичного виховання, зокрема [[Петько Світлана Петрівна|Світлана Петько]] й [[Авдонченко Наталія Михайлівна|Наталія Авдонченко]], перейшли до СК «Полісся» та значно підсилили команду{{sfn|Волощук|2020|с=11—18, 346—348, 396}}.

У травні 1988 року команду перейменували на «Легенду». Нова назва походить від найменування однієї з найкращих марок тканини, що виготовлялися на камвольно-суконному комбінаті та призначалися для експорту. У жовтні 1988 року «Легенда» вперше взяла участь у офіційному турнірі&nbsp;— зональних змаганнях Української ради Добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок. Програвши у стартовому матчі майбутньому дворазовому [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок|чемпіону СРСР]] [[Баришівка|баришивській]] «[[Торнадо (жіночий футбольний клуб)|Ниві]]» з рахунком 1:2 (у складі «Легенди» з пенальті відзначилась Авдонченко), чернігівська команда зіграла внічию з київською «[[Арена (жіночий футбольний клуб)|Ареною]]» (0:0) та обіграла сумський «Авангард» (3:0), і в підсумку посіла 3-тє місце в групі{{sfn|Волощук|2020|с=19—21}}.

У березні 1989 року «Легенда» взяла участь у груповому етапі Всесоюзного турніру на приз щотижневика «Співрозмовник», де фінішувала на 5-му місці серед 7 команд. Потому чернігівську команду очікував старт у регулярному чемпіонаті. 1989 року відбувся розіграш [[Чемпіонат ВДФСТП з футболу серед жіночих команд|чемпіонату Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (ВДФСТП)]], що фактично був першим [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок|чемпіонатом СРСР серед жінок]], проте через небажання Держкомспорту СРСР брати на себе зайве навантаження турнір організувала Федерація футболу профспілок СРСР. «Легенда» увійшла до числа 30 команд Вищої ліги, розділених на 3 зони. У своєму дебютному матчі в чемпіонаті СРСР, що відбувся 22 квітня в Чернігові на [[Стадіон імені Юрія Гагаріна|стадіоні імені Юрія Гагаріна]], «Легенда» в присутності 2100 глядачів перемогла «[[Луганочка (жіночий футбольний клуб)|Луганочку]]» з рахунком 3:0. Авторкою першого «[[хет-трик]]у» в історії команди стала [[Кононихіна Світлана|Світлана Кононихіна]]. Зональний етап «Легенда» завершила на 5-й позиції, а за результатами турніру за 13—18 місця, що відбувся в російському [[Адлер (Сочі)|Адлері]], посіла підсумкове 16-те місце серед 30 команд Вищої ліги чемпіонату СРСР. У листопаді після завершення регулярного чемпіонату «Легенда» вирушила на всеукраїнські змагання в [[Мукачево]], де здобула свої перші нагороди&nbsp;— бронзові медалі першості Добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок України{{sfn|Волощук|2020|с=22—29}}.

1990 року «Легенда» першою серед жіночих команд СРСР отримала статус професіонального (за тодішньою термінологією&nbsp;— «госпрозрахункового») футбольного клубу. З футболістками почали укладатися контракти. У новому сезоні чемпіонат СРСР уперше проводився під егідою новоствореної Всесоюзної асоціації жіночого футболу. У своїй зоні «Легенда» посіла 7-ме місце з 12 команд, а в стиковому матчі за підсумкове 13-те місце серед 24 учасників Вищої ліги перемогла кишинівський «[[Кодру (жіночий футбольний клуб)|Кодру]]» з рахунком 3:1{{sfn|Волощук|2020|с=30—35}}.

З 1990 року футболісток «Легенди» почали викликати до [[Жіноча збірна СРСР з футболу|збірної СРСР]]. Першою з чернігівок запрошення отримала воротарка [[Петько Світлана Петрівна|Світлана Петько]], яка дебютувала за збірну навесні в товариському матчі проти [[Європейський конкурс з футболу серед жінок 1987|чемпіона Європи 1987 року]]&nbsp;— [[Жіноча збірна Норвегії з футболу|Норвегії]] (0:0). У серпні 1990 року Петько у складі збірної СРСР взяла участь у турнірі «North American Cup», що проходив у США, а згодом разом зі ще однією «легендівкою», [[Авдонченко Наталія Михайлівна|Наталією Авдонченко]]&nbsp;— у товариському турнірі в Китаї та в матчах проти [[Жіноча збірна Франції з футболу|збірної Франції]] в передмісті [[Париж]]а. Крім того, 3 травня 1990 року в Чернігові відбулася товариська зустріч збірних СРСР та УРСР, у якій перемогу з рахунком 4:0 здобула союзна команда. З футболісток «Легенди» СРСР у тому матчі представляла Світлана Петько, Україну&nbsp;— Наталія Авдонченко та [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]]{{sfn|Волощук|2020|с=31—32, 36—37}}<ref>{{cite web|url=http://www.womenfootball.ru/nt/allgames/games_nt_1990.html|title=Матчи национальной женской сборной СССР по футболу в 1990 году|publisher=Womenfootball.ru|lang=ru|accessdate=2023-03-20|archive-date=30 квітня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120430055036/http://www.womenfootball.ru/nt/allgames/games_nt_1990.html}}</ref>.

Посівши в [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок 1991|сезоні 1991 року]] 6-те місце серед 12 команд 1-ї зони, «Легенда» досягла свого найкращого результату за часів виступів у чемпіонаті СРСР&nbsp;— попри те, що стикові матчі між командами різних зон регламентом нового сезону вже не передбачалися, у разі їх проведення чернігівська команда змагалася б за 11-те підсумкове місце. У єдиному проведеному розіграші [[Кубок СРСР з футболу серед жінок 1991|Кубка СРСР]] «Легенда» зупинилася на стадії 1/4 фіналу. За збірну СРСР упродовж останнього року її існування виступали 3 представниці Чернігова&nbsp;— Світлана Петько, Наталія Авдонченко та Наталія Ігнатович{{sfn|Волощук|2020|с=38—44}}.

Загалом упродовж радянського періоду історії команди найбільше матчів у її складі в чемпіонаті та Кубку СРСР зіграли Світлана Петько, [[Тищенко Любов Іванівна|Любов Тищенко]] й Наталія Ігнатович&nbsp;— по 72. Найкращою бомбардиркою «Легенди» з 30 забитими м'ячами стала [[Кобилецька Віра Степанівна|Віра Кобилецька]]{{sfn|Волощук|2020|с=45}}.

=== Чемпіонат України: перша «бронза» та здобутки молодіжної команди (1992—1996) ===
[[Файл:Zinchenko.JPG|thumb|180px|праворуч|Майбутня фіналістка [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] [[Зінченко Наталія Миколаївна|Наталія Зінченко]] дебютувала у [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|Вищій лізі]] в 13-річному віці у складі «Легенди»]]
Перед стартом першого [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонату України]] команда зазнала суттєвих втрат. [[Петько Світлана Петрівна|Світлана Петько]] й [[Авдонченко Наталія Михайлівна|Наталія Авдонченко]] перейшли до московського «[[Спартак (жіночий футбольний клуб, Москва)|Спартака]]» та обрали виступи за [[Жіноча збірна Росії з футболу|збірну Росії]], у складі якої Петько надалі стала рекордсменкою за кількістю зіграних матчів. Найкраща бомбардирка «Легенди» в [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок|чемпіонаті СРСР]] [[Кобилецька Віра Степанівна|Віра Кобилецька]] підписала контракт із латвійським [[РАФ (жіночий футбольний клуб)|РАФ]]. Натомість із [[Бобровиця|бобровицької]] «[[Елегія (жіночий футбольний клуб)|Елегії]]», що припинила існування, до «Легенди» приєдналася 13-річна [[Зінченко Наталія Миколаївна|Наталія Зінченко]]&nbsp;— майбутня гравчиня й тренерка [[Жіноча збірна України з футболу|збірної України]], фіналістка [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] 2009 року. У [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1992: вища ліга|дебютному сезоні]] чемпіонату України боротьбу за чемпіонство вели київські «[[Динамо (жіночий футбольний клуб, Київ)|Динамо]]» й «[[Арена (жіночий футбольний клуб)|Арена]]», «Легенда», зі свого боку, претендувала на 3-тє місце. Перше коло чернігівська команда провела нестабільно, опинившись на проміжному фініші на 5-й позиції серед 10 учасників Вищої ліги. Друге коло «Легенда» розпочала невдало&nbsp;— з нічиєї та поразки, однак надалі в 7 матчах, що лишалися, відзначилась безпрограшною серією з 4 перемог та 3 нічиїх. Доля бронзових медалей вирішувалася в останньому турі в домашньому матчі проти київського [[Торнадо (жіночий футбольний клуб)|«Олімпу»]], який мав однакову з «Легендою» кількість очок, проте кращу різницю м'ячів, тож чернігівок влаштовувала тільки перемога. Продемонструвавши якісну командну гру, «Легенда» перемогла з рахунком 2:0 і стала бронзовим призером чемпіонату України{{sfn|Волощук|2020|с=46—55, 249, 351—352}}.

Сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1993: вища ліга|1993 року]] команда розпочала дуже впевнено, відігравши перші 9 турів без поразок та пропущених м'ячів. Проте надалі «Легенда» програла 3 завершальні матчі 1-го кола й після тривалого перебування в групі лідерів опинилася на 6-й позиції, а за підсумками сезону посіла 4-те місце серед 13 учасників Вищої ліги. Водночас принесли результат зусилля клубу з підготовки юних футболісток&nbsp;— молодіжна команда «Легенди», у складі якої виступали такі майбутні зірки українського жіночого футболу, як [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]], Наталія Зінченко, [[Шульга Вероніка Михайлівна|Вероніка Шульга]], [[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]] і [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]], виграла золоті медалі першого [[Чемпіонат України з футболу серед жінок (U-17)|молодіжного чемпіонату України]]. 1993 рік також став дебютним на офіційному рівні для [[Жіноча збірна України з футболу|національної збірної України]], до складу якої «Легенда» делегувала [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталію Ігнатович]] і [[Ступак Валентина Іванівна|Валентину Ступак]]. Крім того, головний тренер чернігівської команди [[Ющенко Михайло Федорович|Михайло Ющенко]] увійшов до тренерського штабу збірної{{sfn|Волощук|2020|с=57—64, 395}}<ref>{{cite web|url=https://womensfootball.com.ua/retrospektyva-1993-rik-kyyivska-arena-kynula-vyklyk-dynamivkam/|title=Ретроспектива. 1993 рік: київська «Арена» кинула виклик динамівкам|publisher=[[Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу]]|date=2020-05-21|accessdate=2023-03-21|author=Градищук В.}}</ref>.

Напередодні сезону [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1994: вища ліга|1994 року]] через фінансові проблеми припинила існування низка клубів Вищої ліги (на старт чемпіонату не вийшла навіть київська «Арена»&nbsp;— чемпіон і володар [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубка України]] попереднього сезону), внаслідок чого [[Українська асоціація футболу|Федерація футболу України]] об'єднала всі професіональні жіночі команди в одну лігу. «Легенда» у новому сезоні опинилася поміж «середняків», посівши в підсумку 6-те місце серед 11 учасників. У складі команди вирізнялася [[Зінченко Наталія Миколаївна|Наталія Зінченко]], яка в 17 матчах чемпіонату відзначилася 18 голами, зокрема «[[пента-трик]]ом» у грі з кіровоградською [[Краяна (футбольний клуб)|«Краяною»]] (8:1). Втім, ще до завершення сезону Наталія припинила виступи в Чернігові, відгукнувшись на запрошення одного з лідерів чемпіонату. Другий сезон поспіль «легендівки» здобули золоті медалі молодіжного чемпіонату України&nbsp;— цього разу вони склали основу збірної [[Чернігівська область|Чернігівської області]]. Михайло Ющенко продовжував працювати у збірній України, до складу якої з «Легенди» викликалися Валентина Ступак і [[Федосова Тетяна Іванівна|Тетяна Нестерчук]]{{sfn|Волощук|2020|с=66—77}}.

До сезону [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1995: вища ліга|1995 року]] клуб підійшов зі значними фінансовими проблемами&nbsp;— ставилося навіть питання про його подальше існування. Владнати ситуацію з боргами та знайти кошти для фінансування «Легенди» вдалося спільними зусиллями новопризначеного генерального директора клубу Володимира Магеррамова, керівництва концерну [[КСК «Чексіл»|«Чексіл»]] (колишній камвольно-суконний комбінат) і чернігівського підприємця Олександра Атрощенка. Підсумковий результат команди в чемпіонаті України виявився кращим за попередній сезон&nbsp;— 4-те місце з 9 учасників. Через нестачу досвідчених футболісток до матчів команди активно залучалися вихованки власних груп підготовки&nbsp;— майже половина футболісток основного складу мали вік від 14 до 16 років. Зокрема, уже в 14-річному віці висококласну гру демонструвала майбутня воротарка збірної України [[Шульга Вероніка Михайлівна|Вероніка Шульга]]. Високий рівень підготовки молодих футболісток укотре позначився на результатах молодіжної команди «Легенди», яка втретє поспіль стала чемпіоном України{{sfn|Волощук|2020|с=78—85}}.

Чемпіонат [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1996: вища ліга|1996 року]] «Легенда» провела невдало&nbsp;— передостаннє 5-те місце серед 6 команд. Далися взнаки втрати лідерок ([[Міщенко Надія Сергіївна|Надія Міщенко]] перейшла в «[[ЦПОР-Донеччанка|Донецьк]]», [[Федосова Тетяна Іванівна|Тетяна Федосова (Нестерчук)]] тимчасово зупинила виступи у зв'язку з народженням [[Федосов Павло Ігорович|сина]]), водночас для запрошення досвідчених футболісток клуб не мав достатніх коштів{{sfn|Волощук|2020|с=86—91}}<ref>{{cite web|author=Іванченко А.|url=http://pfl.ua/news/details/9458|title=Родинна династія. Герой 28 туру. Молодь. Павло Федосов|publisher=[[Професіональна футбольна ліга України|ПФЛ]]|date=2017-05-07|accessdate=2023-04-27|archive-date=2021-04-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20210420210110/http://pfl.ua/news/details/9458}}</ref>.

=== У статусі віце-чемпіона (1997—1999) ===
[[Файл:Lyudmyla Pekur 2012.jpg|thumb|170px|left|[[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]]&nbsp;— лідерка «Легенди» другої половини 1990-х років, [[найкраща футболістка України]] 2014 року{{sfn|Волощук|2020|с=115, 399, 410—411}}]]
У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1997: вища ліга|1997 року]] «Легендою» керував тандем головних тренерів&nbsp;— до [[Ющенко Михайло Федорович|Михайла Ющенка]] приєднався [[Литвин Микола Вікторович|Микола Литвин]]. Склад учасників чемпіонату скоротився до 5 команд, тому його вирішили розіграти в 4 кола. На «золото» претендували одразу 3 команди&nbsp;— «Легенда», київська [[Аліна (жіночий футбольний клуб)|«Аліна»]] та чемпіон трьох попередніх сезонів [[ЦПОР-Донеччанка|«Варна»]] (Донецьк). У 1—3 колах за підсумками кожного з них ситуація в групі лідерів була незмінною&nbsp;— «Аліна» очолювала турнірну таблицю й випереджала «Легенду» та «Варну» на 5 очок. На старті 4-го кола
чернігівська команда обіграла «Аліну» з рахунком 1:0 та наблизилася до неї на відстань у 2 очки, проте надалі киянки перемогли «Варну» й фактично забезпечили собі чемпіонство. Щоб посісти 2-ге місце, «Легенді» в останньому турі було достатньо не програти «Варні» на виїзді. Втім, із 66-ї хвилини та майже до завершення зустрічі в рахунку вели донеччанки (відзначилась колишня футболістка «Легенди» [[Міщенко Надія Сергіївна|Надія Міщенко]]). Йшла остання хвилина матчу, коли нападниці чернігівської команди [[Кобилецька Віра Степанівна|Вірі Кобилецькій]] вдалося зрівняти рахунок. Гра завершилася внічию, відтак десятирічний ювілей «Легенди» ознаменувався для неї першим «сріблом» [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонату України]]{{sfn|Волощук|2020|с=94—102}}.

До [[Жіноча збірна України з футболу|національної збірної України]] впродовж 1997 року викликалися 6 футболісток «Легенди»: [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]], [[Ступак Валентина Іванівна|Валентина Ступак]], [[Шульга Вероніка Михайлівна|Вероніка Шульга]], [[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]], [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]] та [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]]. 1997 року на базі чернігівської команди, що мала найкращу в Україні школу підготовки молодих футболісток, була утворена [[Молодіжна жіноча збірна України з футболу (WU-19)|молодіжна збірна України]], яку очолили тренери «Легенди» Михайло Ющенко та Микола Литвин{{sfn|Волощук|2020|с=98—101}}<ref name="Десна">{{публікація
 |книга
 |автор          = Муха В. А.
 |назва          = Взгляд через шесть десятилетий
 |місце          = {{К.}}
 |видавництво    = Конви принт
 |рік            = 2021
 |тираж          = 300
 |сторінок       = 552
 |isbn           = 978-617-7724-79-6
 |мова           = ru
 |сторінки       = 530—531
}}</ref>.

У міжсезоння склад «Легенди» поповнили футболістки, які надалі відіграють значну роль в історії клубу й жіночого футболу України загалом&nbsp;— власна вихованка [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]] та нападниця «[[Львів'янка (жіночий футбольний клуб)|Львів'янки]]» [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]], обидві&nbsp;— майбутні фіналістки [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]]. Один із наставників команди Микола Литвин прийняв пропозицію «[[ЦПОР-Донеччанка|Донеччанки]]» (нова назва «Варни»), тому «Легенду» знову одноосібно очолював Михайло Ющенко. Кількість учасників чемпіонату України в сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1998: вища ліга|1998 року]] скоротилася до свого історичного мінімуму&nbsp;— 4 команд, зокрема припинив існування чемпіон України київська «Аліна». З огляду на це, розіграш чемпіонату провели в 6 кіл. «Легенда» суттєво поступалася «Донеччанці», яка в підсумку стала чемпіоном, та значно переважала дві інші команди, відтак другий сезон поспіль стала срібним призером. У [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубку України]] «Легенда» вперше вийшла у фінал, де теж поступилася «Донеччанці» (основний і додатковий час&nbsp;— 1:1, за пенальті&nbsp;— 2:3){{sfn|Волощук|2020|с=103—107, 249, 367—373}}.

1999 року новим головним тренером команди став [[Пісковець Анатолій Павлович|Анатолій Пісковець]], який раніше очолював жіночу збірну України та здобував чемпіонські титули з українською «Аліною» і російською [[Енергія (жіночий футбольний клуб, Воронеж)|«Енергією»]] (Воронеж). З [[Воронеж]]а до Чернігова також перейшли захисниця збірної України [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Карпенкова]] й нападниця [[Жіноча збірна Білорусі з футболу|збірної Білорусі]] [[Кузнєцова Людмила Сергіївна|Людмила Кузнєцова]], у зворотному напрямку&nbsp;— найкраща бомбардирка «Легенди» двох попередніх сезонів Людмила Пекур і основна воротарка Вероніка Шульга. За таких обставин отримала нагоду проявити себе у воротах 16-річна вихованка чернігівського футболу [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]], надалі&nbsp;— гравчиня збірної України й низки європейських клубів, [[найкраща футболістка України]] 2012 та 2013 років. Розпочавши підготовку до сезону, новий наставник стикнувся із систематичними затримками заробітної плати та відсутністю належного фінансового забезпечення з боку титульного спонсора клубу, концерну «[[КСК «Чексіл»|Чексіл]]», через що звернувся за допомогою до прем'єр-міністра [[Пустовойтенко Валерій Павлович|Валерія Пустовойтенка]], який з-поміж іншого курував жіночий футбол. У результаті генеральний директор клубу ще до початку регулярного чемпіонату мусив звільнити головного тренера на вимогу президента концерну, що розцінив дії Пісковця, як «зайву норовливість». Новим наставником «Легенди» став тренер воротарів [[Умен Сергій Григорович|Сергій Умен]]{{sfn|Волощук|2020|с=111—115, 122, 384—388}}.

Чемпіонат [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1999: вища ліга|1999 року]] пройшов для «Легенди» в наполегливій боротьбі за чемпіонський титул із «Донеччанкою». У вирішальному матчі останнього туру чернігівська команда в разі перемоги наздоганяла конкурента й отримувала нагоду поборотися за чемпіонство в додатковому «золотому матчі», проте перемогу з рахунком 1:0 здобула «Донеччанка». «Легенда» втретє поспіль виграла срібні медалі чемпіонату України, однак цього разу такий результат уже сприймався, як невдача. Другий сезон поспіль чернігівки намагалися реваншувати над донеччанками у фіналі Кубка України, проте зазнали поразки з рахунком 2:3{{sfn|Волощук|2020|с=111—121}}.

=== Початок «золотого десятиліття»: три чемпіонства поспіль, два «золотих дубля» (2000—2003) ===
[[Файл:Легенда Чернігів - перший чемпіонський склад.jpg|300px|thumb|right|«Легенда»&nbsp;— чемпіон України 2000 року]]
Сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2000: вища ліга|2000 року]] відзначився вкрай низьким рівнем організації. Через відверту бездіяльність Комітету жіночого футболу [[Українська асоціація футболу|ФФУ]] команди півроку очікували початку сезону, поки свої збори та матчі проводили [[Жіноча збірна України з футболу|національна]] й [[Молодіжна жіноча збірна України з футболу (WU-19)|молодіжна збірні]]. У результаті попередній етап [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонату]] стартував лише в серпні, а [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубок України]] взагалі не розігрувався. У першому колі попереднього етапу «Легенда» перемогла всіх своїх трьох суперників і впевнено очолила групу «А». Про дату початку другого кола, однак, відомостей не було й у підсумку воно не відбулося. Оскільки чемпіонат потребував завершення, через 2 місяці після останнього проведеного матчу ФФУ вирішила розіграти титул чемпіона у фінальному турнірі, у якому крім «Легенди» взяли участь ще одна команда з групи «А» ([[Київська Русь (жіночий футбольний клуб)|«Київська Русь»]]) та [[ЦПОР-Донеччанка|«Донеччанка»]], що перемогла в групі «Б». У матчах із «Київською Руссю» «Легенда» й «Донеччанка» досягли максимального результату, проте чернігівки перемогли з більшим рахунком і перед очним протистоянням забезпечили собі кращу різницю м'ячів, тож їх влаштовувала й нічия. На 20-й хвилині завершальної зустрічі фінального турніру рахунок відкрила футболістка «Легенди» [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]], а після перерви нападниця «Донеччанки» [[Фрішко Світлана Валентинівна|Світлана Фрішко]] відновила рівновагу. На 85-й хвилині донецька команда залишилася в меншості й наприкінці матчу чернігівка [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]] ударом головою після подачі [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлії Карпенкової]] оформила перемогу та перший в історії «Легенди» титул чемпіона України{{sfn|Волощук|2020|с=124—130}}.

{| class="mw-collapsible mw-collapsed" style="background:#f9f9f9; border: 1px solid #aaaaaa;clear:right; width:40%"
! <div style="font-size: 105%;">Перший чемпіонський склад «Легенди» (2000){{sfn|Волощук|2020|с=130, 396—399, 409}}</div>
|-
|<hr style="border-color:#aaaaaa;"/>
{| class="wikitable sortable" style="text-align:center"
|-
!{{comment|Поз.|Позиція}}
!class="unsortable"|Футболістка
!Матчі
!Голи
|-
|ЗХ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Федосова Тетяна Іванівна|Тетяна Федосова]]
|5
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мільчевська Дарія Юріївна|Дарія Мільчевська]]
|5
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]]
|5
|2
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Пожарська Оксана Станіславівна|Оксана Пожарська]]
|5
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]
|5
|4
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Карпенкова]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан]]
|5
|1
|-
|ЗХ / ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|RUS}} [[Леонтьєва Олена Юріївна|Олена Леонтьєва]]
|5
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Гусакова Тетяна Станіславівна|Тетяна Гусакова]]
|5
|3
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]]
|5
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]]
|5
|2
|-
|ПЗ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]
|5
|5
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Кобилецька Віра Степанівна|Віра Кобилецька]]
|5
|2
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Чуланова Тетяна Вікторівна|Тетяна Чуланова]]
|4
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Панасюк Наталія Віталіївна|Наталія Панасюк]]
|3
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Романів Олександра Миколаївна|Олександра Романів]]
|2
|0
|-
|ЗХ / ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]]
|2
|0
|-
|ЗХ / ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]]
|2
|1
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]]
|1
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Боярова Наталя Олександрівна|Наталя Боярова]]
|1
|0
|}
|}

У міжсезоння «Легенда» втратила Тетяну Чорну й [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталію Ігнатович]], які перейшли до заможніших російських клубів, проте одночасно склад команди підсилили досвідчені [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]] та [[Іванова Галина Іванівна|Галина Іванова]]. Чемпіонат знову стартував зі значною затримкою (наприкінці липня). За підсумками попереднього етапу чернігівська команда розташувалася на першому місці у своїй зоні, вигравши всі 6 матчів із загальним рахунком 41:0. У фінальному турнірі, в якому взяли участь по 2 найкращі команди з кожної зони, фаворитами знову були «Легенда» та «Донеччанка». Здобувши по 6 очок у зустрічах зі слабшими суперниками, чернігівки й донеччанки зійшлися у вирішальному поєдинку, однак навіть попри небажання арбітра давати фінальний свисток за рахунку 2:2 переможця виявити не вдалося. Зважаючи на однакову кількість набраних очок, лідери провели додатковий «золотий матч», і цього разу «Легенда» здобула переконливу перемогу з рахунком 5:0 та другий сезон поспіль виборола звання чемпіона України. Найкращою бомбардиркою команди з 17 голами в 10 матчах чемпіонату стала Галина Іванова, яка жодного разу не залишала поле без хоча б одного забитого м'яча. Також за підсумками сезону «Легенда» вперше стала володарем Кубка України, розгромивши у [[Фінал Кубка України з футболу серед жінок 2001|фінальному матчі]] «Донеччанку» з рахунком 4:1{{sfn|Волощук|2020|с=126—142, 358}}. Вигравши одночасно і національну першість, і Кубок країни, чернігівки оформили свій перший [[Дубль (футбол)|«золотий дубль»]].

У листопаді 2001 року «Легенда» як чемпіон України попереднього сезону взяла участь у першому в історії розіграші [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубка УЄФА серед жінок]] (нинішня [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліга чемпіонів]]). На груповому етапі турніру 32 команди були розділені на 8 груп, переможці яких виходили до 1/4 фіналу. Суперниками «Легенди» стали французька {{нп|Тулуза (жіночий футбольний клуб)|«Тулуза»||Toulouse FC (women)}}, шотландський «Ер Юнайтед» і хорватський {{нп|Осієк (жіночий футбольний клуб)|«Осієк»||ŽNK Osijek}}. Матчі проходили в шотландському місті [[Ер (місто)|Ер]]. Перед дебютом на євроарені склад чернігівської команди поповнила майбутня зірка українського та європейського футболу, 15-річна нападниця [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]]. У першому матчі, в якому «Легенді» протистояла
«Тулуза», чернігівки програли з рахунком 0:1. Потому «Легенда» зіграла внічию з шотландками (авторкою першого голу українок у [[Футбол у Європі|єврокубках]] стала Наталія Жданова), а в матчі 3-го туру здобула свою першу перемогу на міжнародному рівні, обігравши «Осієк» із рахунком 3:2. У підсумку чернігівська команда посіла 2-ге місце у своїй групі, а відтак увійшла до числа 16 найкращих команд Європи, що в підсумку стало для неї найбільшим успіхом у єврокубках{{sfn|Волощук|2020|с=136—139, 394}}.

{| class="mw-collapsible mw-collapsed" style="background:#f9f9f9; border: 1px solid #aaaaaa;clear:right; width:40%"
! <div style="font-size: 105%;">Другий чемпіонський склад «Легенди» (2001){{sfn|Волощук|2020|с=141, 396—401, 409}}</div>
|-
|<hr style="border-color:#aaaaaa;"/>
{| class="wikitable sortable" style="text-align:center"
|-
!{{comment|Поз.|Позиція}}
!class="unsortable"|Футболістка
!Матчі
!Голи
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан]]
|10
|2
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мільчевська Дарія Юріївна|Дарія Мільчевська]]
|10
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Чуланова Тетяна Вікторівна|Тетяна Чуланова]]
|10
|1
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]
|10
|16
|-
|ПЗ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]
|10
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]]
|10
|2
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Іванова Галина Іванівна|Галина Іванова]]
|10
|17
|-
|ЗХ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Федосова Тетяна Іванівна|Тетяна Федосова]]
|9
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Панасюк Наталія Віталіївна|Наталія Панасюк]]
|8
|6
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]]
|8
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Романів Олександра Миколаївна|Олександра Романів]]
|8
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Бондаренко Ірина Олександрівна|Ірина Бондаренко]]
|8
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Карпенкова]]
|7
|2
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]]
|7
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]
|7
|2
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Новікова Вікторія Володимирівна|Вікторія Новікова]]
|7
|3
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Гусакова Тетяна Станіславівна|Тетяна Гусакова]]
|6
|4
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Пожарська Оксана Станіславівна|Оксана Пожарська]]
|6
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Боярова Наталя Олександрівна|Наталя Боярова]]
|4
|0
|}
|}

2002 року [[Умен Сергій Григорович|Сергія Умена]] на посаді головного тренера змінив [[Литвин Микола Вікторович|Микола Литвин]]. З лідерок Чернігів залишила Юлія Карпенкова, натомість із «Донеччанки» запросили талановиту нападницю [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлію Корнієвець]]&nbsp;— майбутню найкращу бомбардирку в історії «Легенди». У новому сезоні клуб мав у своєму розпорядженні багатьох висококласних футболісток, які згодом проявлять себе у Європі, а за національну збірну у відбіркових матчах [[Чемпіонат світу з футболу серед жінок|чемпіонату світу]] виступала рекордна кількість представниць Чернігова&nbsp;— 7. Перемігши у своїй групі, «Легенда» у фінальному турнірі найкращих трьох команд випередила [[Арсенал (жіночий футбольний клуб, Харків)|«Харків'янку»]] й «Донеччанку» та втретє поспіль стала чемпіоном України. У єврокубках, однак, цього разу команда не грала&nbsp;— незважаючи на перемогу в чемпіонаті попереднього року, «Легенду» не допустили до участі в [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубку УЄФА]] через відмову клубу сплатити внесок у розмірі 15 000 [[Швейцарський франк|швейцарських франків]] на вимогу віце-президента ФФУ [[Стороженко Сергій Михайлович|Сергія Стороженка]]. Втім, інформацію про необхідність сплати клубами будь-яких внесків за участь у турнірі згодом спростувала [[УЄФА]]. У підсумку розіграш Кубка УЄФА серед жінок у сезоні {{нп|Кубок УЄФА серед жінок 2002—2003|2002/03||2002–03 UEFA Women's Cup}} відбувся без представника України. Попри це, 13 футболісток чернігівської команди того сезону зіграли у єврокубках на умовах короткострокової оренди за азербайджанський «[[Гемрюкчу]]», з яким вони посіли 3-тє місце у груповому турнірі Кубка УЄФА{{sfn|Волощук|2020|с=143—149, 154, 373—376}}.

Розіграш [[Кубок України з футболу серед жінок 2002|Кубка України 2002 року]] складався з одного фінального матчу між «Легендою» та «Харків'янкою», перебіг подій у якому виглядав, як своєрідний «футбольний [[трилер]]». На 7-й хвилині рахунок відкрила капітан харків'янок [[Михайленко Галина Михайлівна|Галина Михайленко]], але невдовзі [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]] забила 2 м'ячі у відповідь і вивела «Легенду» вперед. Наприкінці першого тайму екс-чернігівка [[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]] зрівняла рахунок. На початку другої половини зустрічі Михайленко оформила «дубль», однак уже через 5 хвилин м'яч у відповідь забила нападниця «Легенди» Корнієвець. Із 63-ї хвилини «Харків'янка» завдяки третьому голу Михайленко знову мала перевагу, яку утримувала до 88-ї хвилини, коли після інтенсивного штурму воріт суперника у виконанні «Легенди» відзначилась Жданова. На старті додаткової тридцятихвилинки Апанащенко оформила «[[хет-трик]]» і рахунок став 5:4 на користь чернігівок. Потому протягом кількох хвилин арбітр матчу, екс-футболістка «Легенди» [[Стеценко Вікторія Петрівна|Вікторія Стеценко]] призначила у ворота своєї колишньої команди 2 сумнівних пенальті, однак з обома ударами з 11-метрової позначки у виконанні Михайленко впоралася [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]]. Обуреного суддівством директора «Легенди» Магеррамова, який намагався висловити свої претензії арбітру й представникам ФФУ, довелося вгамовувати працівникам міліції. Тим часом «легендівки» Людмила Лемешко та [[Титова Юлія Іванівна|Юлія Титова]] встановили остаточний рахунок&nbsp;— 7:4 на користь своєї команди. Вигравши одночасно чемпіонат і Кубок України, «Легенда» другий сезон поспіль здобула «золотий дубль»{{sfn|Волощук|2020|с=150—153}}.

{| class="mw-collapsible mw-collapsed" style="background:#f9f9f9; border: 1px solid #aaaaaa;clear:right; width:40%"
! <div style="font-size: 105%;">Третій чемпіонський склад «Легенди» (2002){{sfn|Волощук|2020|с=156, 396—401, 409}}</div>
|-
|<hr style="border-color:#aaaaaa;"/>
{| class="wikitable sortable" style="text-align:center"
|-
!{{comment|Поз.|Позиція}}
!class="unsortable"|Футболістка
!Матчі
!Голи
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Чуланова Тетяна Вікторівна|Тетяна Чуланова]]
|9
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мільчевська Дарія Юріївна|Дарія Мільчевська]]
|9
|1
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|BLR}} [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]]
|9
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]]
|9
|2
|-
|ЗХ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Федосова Тетяна Іванівна|Тетяна Федосова]]
|9
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]]
|9
|5
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Бондаренко Ірина Олександрівна|Ірина Бондаренко]]
|9
|1
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]]
|8
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]
|8
|4
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]
|8
|7
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Панасюк Наталія Віталіївна|Наталія Панасюк]]
|7
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Іванова Галина Іванівна|Галина Іванова]]
|7
|7
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан]]
|7
|2
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]
|6
|1
|-
|ПЗ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]
|6
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Титова Юлія Іванівна|Юлія Титова]]
|5
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Пожарська Оксана Станіславівна|Оксана Пожарська]]
|5
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Соколенко Ольга Олександрівна|Ольга Сєрова]]
|3
|1
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]]
|3
|0
|}
|}

Перед стартом сезону [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2003: вища ліга|2003 року]] команда втратила свою найкращу бомбардирку останніх двох років Галину Іванову й повернула заслужену ветеранку Наталію Ігнатович. Головний тренер «Легенди» Микола Литвин одночасно очолив національну збірну України, до складу якої знову викликалися 7 футболісток чернігівської команди. У чемпіонаті «Легенда» легко виграла свою групу (результати варіювалися від 7:0 до 11:0) і надалі взяла участь у фінальному турнірі 7 команд. У першому колі чернігівки, поміж іншим, розгромили свого давнього суперника «Донеччанку» з рахунком 6:1 (весь 2-й тайм «Легенда» провела в меншості), проте розділили очки з головним конкурентом&nbsp;— «[[Арсенал (жіночий футбольний клуб, Харків)|Харковом]]» (нова назва «Харків'янки»). Друге коло розпочалося для «Легенди» на тлі значних проблем із фінансуванням, оскільки головний спонсор клубу, концерн [[КСК «Чексіл»|«Чексіл»]], відмовився від його підтримки. Спершу чернігівки оновили низку власних рекордів у матчі з київським «[[Атекс]]ом»&nbsp;— перемога з рахунком 19:0, 8 голів у одній грі у виконанні Дарини Апанащенко та 2 забиті м'ячі впродовж однієї хвилини. Проте надалі команда програла важливий матч проти «Харкова» з рахунком 0:1 і в підсумку посіла 2-ге місце в чемпіонаті. У Кубку України чернігівки також поступилися харків'янкам, програвши фінальний поєдинок із рахунком 1:2. На думку автора книги з історії «Легенди» [[Волощук Олександр Миколайович|Олександра Волощука]], головними причинами невдач команди стали фінансові проблеми та сприяння «Харкову» з боку функціонерів Федерації футболу України. Зокрема, в єдиному програному матчі чемпіонату супернику для перемоги знадобилися 2 не безсумнівних пенальті, призначених наприкінці кожного тайму. Втім, своїми гольовими моментами в тій зустрічі чернігівки теж не скористалися{{sfn|Волощук|2020|с=141—142, 156—168}}.

У серпні 2003 року «Легенда» взяла участь у груповому турнірі [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубка УЄФА]]. Цього разу єврокубки вперше в історії приймав Чернігів. «Легенда» перемогла ізраїльський {{нп|Маккабі (жіночий футбольний клуб, Холон)|«Маккабі»||Maccabi Holon F.C. (women)}} (4:0) та фінський {{нп|Юнайтед (жіночий футбольний клуб, Якобстад)|«Юнайтед»||FC United (Jakobstad)}} (2:0), проте поступилася з рахунком 0:3 фавориту групи, шведському [[Русенгорд (жіночий футбольний клуб)|«Мальме»]]. Посівши 2-ге місце в одній із 8 груп, чернігівська команда не пройшла до 1/4 фіналу, однак повторила свій найвищий результат у єврокубках та знову увійшла до числа 16 найкращих команд Європи{{sfn|Волощук|2020|с=161—163}}.

<gallery mode=packed heights=280px>
Daryna Apanaschenko 2012.jpg|[[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]]&nbsp;— одна з найзірковіших футболісток в історії українського футболу, фіналістка [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] 2009 року{{sfn|Волощук|2020|с=249, 410—411}}
20130323 - PSG-Juvisy - 093.jpg|[[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]]&nbsp;— основна воротарка «Легенди» впродовж перших трьох чемпіонських сезонів, [[найкраща футболістка України]] 2012—2013 років{{sfn|Волощук|2020|с=384—385, 410—411}}
Vera Djatel.JPG|[[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]]&nbsp;— вихованка «Легенди», фіналістка [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] 2009 року{{sfn|Волощук|2020|с=249}}
</gallery>

=== Перемога в «Італійському Кубку» (2004—2006) ===
[[Файл:Yulia Kornievets 2012.JPG|thumb|180px|left|[[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]&nbsp;— найкраща бомбардирка в історії «Легенди» (148 голів у 142 матчах), рекордсменка клубу за кількістю забитих м'ячів упродовж сезону (37) та в одній грі (10){{sfn|Волощук|2020|с=373—376}}]]
2004 року на посаду головного тренера «Легенди» повернувся [[Умен Сергій Григорович|Сергій Умен]]. Команда втратила кількох провідних футболісток&nbsp;— воротарку [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірину Зварич]], захисницю [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталію Жданову]] та найкращу бомбардирку попереднього сезону [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарину Апанащенко]], які перейшли до російської «[[Енергія (жіночий футбольний клуб, Воронеж)|Енергії]]» (Воронеж). Надалі Апанащенко&nbsp;— фіналістка [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] і семиразова лауреатка премії «[[Найкраща футболістка України|Футболістка року в Україні]]». У червні «Легенда» вперше взяла участь у [[Italy Women's Cup|Відкритому Кубку Італії]]&nbsp;— престижному міжнародному турнірі, що проводився за ініціативою [[Італійська федерація футболу|Італійської федерації футболу]] та за початковим задумом мав стати другим за значенням жіночим єврокубком на взірець нинішньої [[Ліга Європи УЄФА|Ліги Європи]], проте офіційного визнання з боку [[УЄФА]] у підсумку не отримав. За результатами виступів на полях провінції [[Венеція (провінція)|Венеція]] «Легенда» посіла 3-тє місце в групі A, обігравши з рахунком 3:1 {{нп|Лаціо (жіночий футбольний клуб)|жіночу команду||S.S. Lazio Women 2015}} римського «[[Лаціо (футбольний клуб)|Лаціо]]» та поступившись італійському [[Торрес (жіночий футбольний клуб)|«Торрес Терра Сарда»]] (0:2) й нідерландському {{нп|Саестум (жіночий футбольний клуб)|«Саестуму»||SV Saestum}} (0:1). У всеукраїнських змаганнях після втрати кількох лідерок «Легенда» суттєво поступалася «[[Арсенал (жіночий футбольний клуб, Харків)|Металісту]]» (назва харківської команди після чергового «ребрендингу»). За підсумками сезону чернігівки знову посіли 2-ге місце в [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонаті]] та програли харків'янкам у фіналі [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубка України]] з рахунком 1:3. Після завершення сезону «Легенду» залишила капітан команди 2001—2003 років [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]]{{sfn|Волощук|2020|с=171—183, 249, 365}}.

Сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2005: вища ліга|2005 року]] став одним із найкращих в історії «Легенди»&nbsp;— команда завоювала всі трофеї на всеукраїнській арені, здобула перші вагомі нагороди на міжнародному рівні й установила низку командних та особистих рекордів. Спершу чернігівки перемогли в дебютному розіграші [[Зимова першість України з футболу серед жінок|Зимової першості України]]. Не мала собі рівних «Легенда» й у чемпіонаті України&nbsp;— 15 перемог у 16 матчах за різниці м'ячів + 100, жодної поразки та в підсумку 4-й в історії чемпіонський титул для Чернігова. У грі з херсонською «[[Южанка (жіночий футбольний клуб)|Южанкою]]» «Легенда» оформила свою найбільшу перемогу в чемпіонаті України&nbsp;— 20:0, а нападниця [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]] забила рекордну кількість м'ячів у одному матчі&nbsp;— 10. У фіналі Кубка України «Легенда» здолала свого вже традиційного суперника з Харкова, що в новому сезоні отримав назву [[Арсенал (жіночий футбольний клуб, Харків)|«Арсенал»]] (1:1, за пенальті&nbsp;— 4:3). Чернігівкам удалося перевершити харків'янок у всіх турнірах навіть попри те, що в складі «Арсеналу» виступало 5 футболісток, які були лідерками «Легенди» попередніх років. За підсумками року Юлія Корнієвець стала найкращою бомбардиркою чемпіонату України та рекордсменкою чернігівської команди за кількістю голів протягом сезону в лізі (34) й у всіх офіційних матчах (37){{sfn|Волощук|2020|с=183—196}}.

У червні 2005 року «Легенда» вирушила до [[Ломбардія|Ломбардії]] для участі в черговому розіграші Відкритого Кубка Італії. Перший матч групового етапу проти італійської «Аталанти» завершився внічию&nbsp;— вже на 2-й хвилині рахунок відкрила чернігівка [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]], а суперник, маючи чисельну перевагу впродовж майже всього другого тайму, забив м'яч у відповідь лише наприкінці поєдинку. У наступній грі «Легенда» з рахунком 7:0 розгромила австрійський «Тіроль» («[[хет-трик]]ом» відзначилася Корнієвець) і завдяки кращій, ніж у «Аталанти», різниці м'ячів посіла 1-ше місце у групі та вийшла до півфіналу. Втім, у матчі з «Тіролем» отримала червону картку та дискваліфікацію на наступну гру [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]]&nbsp;— єдина воротарка, що перебувала з «Легендою» в Італії, тому надалі ворота довелося захищати одній із польових гравчинь. Це позначилося на результаті півфінального матчу, в якому чернігівська команда з рахунком 1:4 програла російській {{нп|Лада (жіночий футбольний клуб)|«Ладі»||FC Lada Togliatti (women)}} (один із м'ячів забила капітан росіянок, колишня «легендівка» [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]]){{sfn|Волощук|2020|с=185—187}}.

У матчі за 3-тє місце в Кубку Італії суперником «Легенди» стала данська [[Фортуна (Йоррінг)|«Фортуна»]] (Йоррінг)&nbsp;— одна з найсильніших команд турніру, фіналіст [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубка УЄФА]] 2003 року. Гра проходила на розташованому в низині стадіоні містечка [[Поццоленго]] за вкрай несприятливих погодних умов&nbsp;— температура повітря сягала 38 градусів{{sfn|Волощук|2020|с=187—188}}. За спогадами головного тренера «Легенди» [[Умен Сергій Григорович|Сергія Умена]], у першому таймі його підопічним насилу вдалося стримати атаки суперника, проте вони витратили багато сил і на перерву пішли у вкрай виснаженому стані. Перед виходом на другу половину гри Умен звернувся до футболісток, закликавши їх, попри втому, проявити характер&nbsp;— суперниці, мовляв, не залізні й теж не витримають і видихнуться. Данки дійсно почали втомлюватися й зменшили тиск на ворота «Легенди», а українки, навпаки, повірили у власні сили та проявили волю до перемоги. На 82-й хвилині нападниця «Легенди» [[Андрущак Ія Рафаелівна|Ія Андрущак]] пасом у розріз вивела на ударну позицію Юлію Корнієвець, яка точним ударом зафіксувала перемогу своєї команди&nbsp;— сил, щоб відігратися, футболістки «Фортуни» вже не мали. За спогадами Сергія Умена, організатори турніру настільки були впевнені в перемозі данської команди, що спершу піднесли «Легенді» нагороду за 4-те місце, тож представникам української команди довелося пояснювати, що бронзовими призерами Кубка Італії стали саме вони. За словами Умена, «Легенда» тих часів залишається для нього «еталоном згуртованості, волі, сили духу та ігрової дисципліни»{{sfn|Волощук|2020|с=188—189}}.

{| class="mw-collapsible mw-collapsed" style="background:#f9f9f9; border: 1px solid #aaaaaa;clear:right; width:40%"
! <div style="font-size: 105%;">Четвертий чемпіонський склад «Легенди» (2005){{sfn|Волощук|2020|с=196, 396—401, 409}}</div>
|-
|<hr style="border-color:#aaaaaa;"/>
{| class="wikitable sortable" style="text-align:center"
|-
!{{comment|Поз.|Позиція}}
!class="unsortable"|Футболістка
!Матчі
!Голи
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]]
|15
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Пожарська Оксана Станіславівна|Оксана Пожарська]]
|15
|1
|-
|ЗХ / ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]]
|15
|3
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мільчевська Дарія Юріївна|Дарія Мільчевська]]
|15
|2
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|BLR}} [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]]
|14
|3
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Бондаренко Ірина Олександрівна|Ірина Бондаренко]]
|14
|8
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Романів Олександра Миколаївна|Олександра Романів]]
|14
|1
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан]]
|13
|21
|-
|ПЗ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]
|13
|10
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]
|13
|34
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Андрущак Ія Рафаелівна|Ія Андрущак]]
|13
|10
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Боярова Наталя Олександрівна|Наталя Боярова]]
|13
|2
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Клевець Олена Анатоліївна|Олена Клевець]]
|12
|1
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Станкевич Віра Костянтинівна|Віра Станкевич]]
|12
|3
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Константінова Катерина Миколаївна|Катерина Константінова]]
|9
|2
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Соколенко Ольга Олександрівна|Ольга Сєрова]]
|9
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Клевець Алла Анатоліївна|Алла Клевець]]
|8
|4
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лутченко Ірина Геннадіївна|Ірина Санець]]
|3
|0
|}
|}

У міжсезоння до [[Чемпіонат Росії з футболу серед жінок|російського чемпіонату]] перейшла капітан команди та найкраща на той час бомбардирка «Легенди» [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]], проте з Харкова повернулась захисниця [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]. У лютому команда взяла участь у Зимовій першості, де посіла 2-ге місце. За новим регламентом чемпіонату України 10 учасників спочатку зіграли між собою у 2 кола, а потім 4 найкращі з них розіграли між собою чемпіонський титул, причому підсумковий результат визначався винятково на основі матчів четвірки лідерів між собою на обох стадіях чемпіонату. Попередній етап «Легенда» завершила на 1-му місці, однак надалі на тлі чергових фінансових негараздів провалила кінцівку фінального етапу й фінішувала другою після [[Житлобуд-1 (футбольний клуб)|«Харкова»]]. У фіналі Кубка України чернігівки також поступилися харків'янкам, програвши з рахунком 0:2{{sfn|Волощук|2020|с=197—199, 210—212}}.

{{Hider|
  title = Виступи «Легенди» у [[Italy Women's Cup|Відкритому Кубку Італії]] 2006{{sfn|Волощук|2020|с=200—202}} |
  content =

'''Груповий етап (Група C)'''
* {{Прапорець|UKR}} «Легенда»&nbsp;— «Сеніні» {{Прапорець|ITA}}&nbsp;— 1:0. Гол: [[Крилова Вікторія Вікторівна|Крилова]]
* {{Прапорець|UKR}} «Легенда»&nbsp;— «Масінац» {{Прапорець|SCG}}&nbsp;— 2:1. Голи: [[Крилова Вікторія Вікторівна|Крилова]], [[Соколенко Ольга Олександрівна|Сєрова]]

# {{Прапорець|UKR}} «Легенда»&nbsp;— 6
# {{Прапорець|ITA}} «Сеніні»&nbsp;— 3
# {{Прапорець|SCG}} «Масінац»&nbsp;— 0

'''Півфінал'''
* {{Прапорець|UKR}} «Легенда»&nbsp;— «Торрес Терра Сарда» {{Прапорець|ITA}}&nbsp;— 1:0. Гол: [[Крилова Вікторія Вікторівна|Крилова]]

'''Фінал'''
* {{Прапорець|UKR}} «Легенда»&nbsp;— «Лада» {{Прапорець|RUS}}&nbsp;— 1:1, (2:0 [[Післяматчеві пенальті|пен.]]) Гол: [[Бондаренко Ірина Олександрівна|Бондаренко]]
 |
  frame-style = border: 1px solid Blue; |
  title-style = color: black; background-color: transparent; font-weight: bold; |
  content-style = color: black; background-color: ghostwhite; text-align: left; |
  hidden = 1
}}
2006 року «Легенда» вкотре взяла участь у Відкритому Кубку Італії, який цього разу проводився на півдні країни в регіоні [[Калабрія]]. У своїй групі чернігівки посіли 1-ше місце, обігравши італійський {{нп|Верона (жіночий футбольний клуб)|«Сеніні»||S.S.D. Women Hellas Verona}} (1:0) та сербський {{нп|Масінац (жіночий футбольний клуб)|«Масінац»||ŽFK Mašinac PZP Niš}} (2:1). У півфіналі суперником «Легенди» став уже знайомий чернігівкам «Торрес Терра Сарда», володар Відкритого Кубка Італії 2004 року. У напруженому протистоянні перемогу здобула українська команда, а єдиний м'яч потужним ударом у «дев'ятку» зі штрафного з відстані 26 метрів забила білоруська легіонерка «Легенди» [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]], яка відзначилась на турнірі у третій грі поспіль{{sfn|Волощук|2020|с=199—202}}.

[[Файл:Легенда (Чернігів) з Кубком Італії.jpg|300px|thumb|right|Футболістки та головний тренер «Легенди» з [[Italy Women's Cup|Кубком Італії]] на зустрічі в [[Чернігівська обласна державна адміністрація|Чернігівській обласній державній адміністрації]], 2006 рік]]
У фінальному матчі Відкритого Кубка Італії, що відбувся в місті [[Реджо-ді-Калабрія]] на стадіоні «Оресте Гранільо», «Легенді» протистояв російський клуб «Лада» (Тольятті)&nbsp;— переможець турніру попереднього року, який того разу на шляху до фіналу обіграв якраз команду з Чернігова. Основний час поєдинку переможця не виявив&nbsp;— спершу ворота своєї колишньої команди вразила білоруська нападниця «Лади» [[Кузнєцова Людмила Сергіївна|Людмила Кузнєцова]], а потому рахунок зрівняла півзахисниця «Легенди» [[Бондаренко Ірина Олександрівна|Ірина Бондаренко]]. У серії післяматчевих пенальті особливо відзначилась воротарка чернігівської команди [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]], яка не пропустила жодного м'яча й відбила 3 удари (ще один пролетів повз ворота). У складі «Легенди» пенальті реалізували Жданова та [[Лишафай Алла Іванівна|Лишафай]], схибили [[Мільчевська Дарія Юріївна|Мільчевська]] (стійка) та [[Ігнатович Наталія Григорівна|Ігнатович]] (поперечина). Здобувши в серії одинадцятиметрових ударів перемогу з рахунком 2:0, українська команда стала володарем Відкритого Кубка Італії, а Надію Баранову визнали найкращою воротаркою турніру. Перемога в «Італійському Кубку» стала для «Легенди» найвагомішим досягненням на міжнародному рівні й залишається найвизначнішим успіхом жіночого клубного футболу України загалом{{sfn|Волощук|2020|с=201—202}}<ref name="Легенда">{{cite web|url=https://www.footboom.com/ua/ukrainian/news/11-12-2013--lehenda-chernihiv-vid-kamvolno-sukonnoho-kombinatu-do-lehendy.html|title=«Легенда» (Чернігів): від камвольно-суконного комбінату — до легенди|publisher=Footboom.com|date=2013-12-11|accessdate=2023-02-21|archive-date=21 лютого 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230221192419/https://www.footboom.com/ua/ukrainian/news/11-12-2013--lehenda-chernihiv-vid-kamvolno-sukonnoho-kombinatu-do-lehendy.html}}</ref>.

У серпні 2006 року на чернігівських стадіонах [[Стадіон імені Юрія Гагаріна|імені Юрія Гагаріна]] та «[[Текстильник (стадіон, Чернігів)|Текстильник]]» відбулися матчі кваліфікаційного раунду [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубка УЄФА]]. До однієї групи з «Легендою» потрапили ізраїльський {{нп|Маккабі (жіночий футбольний клуб, Холон)|«Маккабі»||Maccabi Holon F.C. (women)}} (Холон), який уже гостював у Чернігові 2003 року, грецький {{нп|ПАОК (жіночий футбольний клуб)|ПАОК||PAOK FC (Women)}} і кіпрський АЕК «Коккінохоріон» (Фамагуста). Розгромивши по черзі кіпріоток (4:0&nbsp;— своєрідний успіх для гостей, які у своїй попередній зустрічі у єврокубках із представницями України програли харківському «Арсеналу» з рахунком 0:20), грекинь (5:0) та ізраїльтянок (3:0), чернігівки впевнено посіли 1-ше місце та пройшли до наступної стадії. Проте візит до Норвегії, де були зіграні матчі групового етапу, виявився для «Легенди» невдалим&nbsp;— поразки від дворазового володаря Кубка УЄФА, шведського «[[Умео (жіночий футбольний клуб)|Умео]]» (0:2) та від господарів поля, норвезького {{нп|Колботн (жіночий футбольний клуб)|«Колботна»||Kolbotn Fotball}} (1:2) і несподіваний розгром із рахунком 0:5 у матчі проти {{нп|Еспаньйол (жіночий футбольний клуб)|жіночої команди||RCD Espanyol (women)}} «[[Еспаньйол]]у» (Барселона), яка за своїм рівнем аж ніяк не належала до фаворитів. Програвши всі три матчі групового етапу, «Легенда» посіла останнє місце в групі та припинила виступи у єврокубках{{sfn|Волощук|2020|с=205—209}}<ref>{{cite web|author=Коваленко С.|date=2006-08-11|url=http://www.newvv.net/politics/chernigov/183930.html|title=Кубок УЄФА: «Легенда» Чернігів — «ПАОК» Греція — 5:0|publisher=Svoboda.fm|accessdate=2023-03-26|archive-date=26 березня 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230326120821/http://www.newvv.net/politics/chernigov/183930.html}}</ref><ref>{{cite web|url=https://womensfootball.com.ua/competition/liga-chempioniv-uefa/|title=Протоколи всіх матчів українських клубів у Лізі чемпіонів УЄФА серед жінок|publisher=[[Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу]]|accessdate=2023-03-26}}</ref>. Втім, оскільки тодішній груповий турнір Кубка УЄФА складався лише з 4 груп, чернігівська команда втретє у своїй історії опинилася серед 16 найкращих команд Європи, а в [[Таблиця коефіцієнтів УЄФА|рейтингу УЄФА]] посіла 15-те місце{{sfn|Волощук|2020|с=197}}.

=== Нетривалий спад і повернення на вершину (2007—2011) ===
[[Файл:Olena Khodyreva 2012.JPG|thumb|150px|left|[[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]&nbsp;— лідерка команди впродовж багатьох сезонів, друга в історії «Легенди» за кількістю забитих м'ячів (107){{sfn|Волощук|2020|с=367—370}}]]
У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2007: вища ліга|2007 року]] замість [[Умен Сергій Григорович|Сергія Умена]], який перейшов працювати тренером воротарів до російського клубу «[[Росіянка (жіночий футбольний клуб)|Росіянка]]», новим головним тренером «Легенди» став [[Жилін Володимир Васильович|Володимир Жилін]]. Команда втратила кількох важливих футболісток, зокрема до російської «[[Зірка-2005|Зірки]]» перейшли [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]] та [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]. Водночас коштів для підсилення складу й навіть на проведення повноцінних навчально-тренувальних зборів клуб не мав. У [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонаті України]] після завершення попереднього етапу «Легенда» перебувала на 2-му місці, поступаючись лише новому лідеру, калуському «[[Нафтохімік (Калуш)|Нафтохіміку]]», і суттєво випереджаючи харківський «[[Житлобуд-1 (футбольний клуб)|Житлобуд-1]]». Проте на фінальному етапі команда вкотре розгубила всю перевагу над переслідувачем і в підсумку фінішувала на 3-му місці, поступившись не лише чемпіону&nbsp;— «Нафтохіміку», але й харків'янкам. Після останнього матчу чемпіонату Жилін пішов у відставку. Під керівництвом [[Третьяков Валерій Вадимович|Валерія Третьякова]], якому доручили виконання обов'язків головного тренера, команда вийшла на фінальну гру [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубка України]], у якій програла «Житлобуду-1» із рахунком 4:5, пропустивши вирішальний гол на останніх хвилинах{{sfn|Волощук|2020|с=215—222}}.

2008 року команду на посаді головного тренера очолив [[Сапронов Сергій Валентинович|Сергій Сапронов]]&nbsp;— легендарний футболіст чернігівської «[[Десна (футбольний клуб)|Десни]]», її рекордсмен за кількістю зіграних матчів. Його помічницею стала [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]], яка завершила кар'єру футболістки, відігравши за «Легенду» рекордну кількість матчів&nbsp;— 279. Замість лідерок, що залишили «Легенду» останніми роками, клуб запрошував талановитих футболісток, як-от нападницю [[Бойченко Ольга Володимирівна|Ольгу Бойченко]] та воротарку [[Самсон Катерина Юріївна|Катерину Самсон]]. Поступово в Чернігові формувалася команда, здатна знову позмагатися за найвищі місця. У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2008: вища ліга|2008 року]] «Легенда» повернула собі статус однієї з двох найсильніших команд України, проте все ще поступалася «Житлобуду-1». У чемпіонаті команда посіла 2-ге місце, а у фіналі Кубка України програла харків'янкам із рахунком 1:2. Також «Легенда» стала срібним призером [[Зимова першість України з футболу серед жінок|Зимової першості]], під час розіграшу якої, зокрема, перемогла луганську «[[Луганочка (жіночий футбольний клуб)|Зорю]]» з рекордним для себе рахунком 26:0. 2008 року вперше проводилося опитування для визначення [[Найкраща футболістка України|найкращої футболістки України]], перемогу в якому здобула вихованка чернігівської команди Надія Баранова{{sfn|Волощук|2020|с=224—234}}.

[[Файл:Alla Lyshafay 2012.jpg|thumb|150px|праворуч|[[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]&nbsp;— одна з найкращих вихованок «Легенди», учасниця [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок 2009|Євро-2009]] та фіналістка [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]]{{sfn|Волощук|2020|с=249, 371—373}}]]
З 2008 року домашньою ареною [[Жіноча збірна України з футболу|збірної України]], у складі якої грали переважно вихованки «Легенди», став чернігівський [[стадіон імені Юрія Гагаріна]]. 30 жовтня 2008 року в Чернігові відбувся матч-відповідь [[плей-оф]] за вихід на [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок 2009|Євро-2009]], у якому збірна України перемогла {{нп|Жіноча збірна Словенії з футболу|Словенію||Slovenia women's national football team}} та вперше у своїй історії отримала право на участь у фінальній частині [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок|чемпіонату Європи]]{{sfn|Волощук|2020|с=224, 232—233}}.

Перед стартом сезону [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2009: вища ліга|2009 року]] «Легенда» значно підсилилася. Повернулася до Чернігова та знову отримала капітанську пов'язку [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]. Також команду поповнили кілька провідних футболісток «Нафтохіміка», що припинив існування, зокрема флангова півзахисниця [[Маслянко Ольга Анатоліївна|Ольга Маслянко]] та нападниця [[Яковишин Оксана Василівна|Оксана Яковишин]]. У чемпіонаті «Легенда» впевнено лідирувала. Розгромивши в матчі другого кола «Житлобуд-1» із рахунком 3:0 (відзначились Маслянко та двічі&nbsp;— Яковишин), чернігівська команда фактично забезпечила собі титул чемпіона України й офіційно оформила його за 2 тури до завершення сезону. Повернула собі «Легенда» й Кубок України, обігравши «Житлобуд-1» у фінальному матчі (єдиний м'яч у додатковий час забила Ходирєва){{sfn|Волощук|2020|с=236—248}}.

У серпні 2009 року 4 футболістки «Легенди»&nbsp;— Катерина Самсон, Олена Ходирєва, Ольга Бойченко та Оксана Яковишин, вирушили у складі збірної України до Фінляндії для участі в чемпіонаті Європи. На груповому етапі Україна обіграла господарів поля, [[Жіноча збірна Фінляндії з футболу|Фінляндію]], і поступилася [[Жіноча збірна Данії з футболу|Данії]] та [[Жіноча збірна Нідерландів з футболу|Нідерландам]], посівши в результаті останнє, 4-те місце в одній із трьох груп. З урахуванням набраних очок збірна України стала 10-ю командою Європи, що стало для неї найвищим досягненням в історії. У всіх матчах Євро-2009 зіграли 3 футболістки «Легенди» (Ходирєва, Яковишин і Бойченко), також у стартовому складі на поле виходили 8 її вихованок, що представляли інші клуби ([[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]], [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]], [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]], [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]], [[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]], [[Зінченко Наталія Миколаївна|Наталія Зінченко]], [[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]] і [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]]){{sfn|Волощук|2020|с=236, 243—246}}<ref>{{cite web|url=https://www.uefa.com/printoutfiles/competitions/woco/2009/E/E_304291_pk.pdf|title=2009 UEFA European Women's Championship. Match Press Kit. Ukraine — Denmark|publisher=[[УЄФА|UEFA]]|date=2009-08-26|accessdate=2023-03-28|lang=en|pages=5}}</ref>.

2009 рік ознаменувався ще одним значним успіхом вихованок «Легенди»&nbsp;— 6 із них (Баранова, Лишафай, Зінченко, Дятел, Апанащенко та Ходирєва) стали фіналістками [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] сезону 2008/09 у складі російської «[[Зірка-2005|Зірки]]» (Перм). П'ятеро колишніх «легендівок»{{#tag:ref|Крім [[Ходирєва Олена Олександрівна|Ходирєвої]], що 2009 року повернулася до Чернігова.|group="К."}} зіграли в обох фінальних матчах головного європейського футбольного турніру серед жіночих команд, де поступилися німецькому [[ФКР 2001 Дуйсбург|«Дуйсбургу»]] (0:6, 1:1). Про вагомий вплив вихованок чернігівського футболу в провідних клубах тогочасної Росії свідчить список 33 найкращих футболісток [[Чемпіонат Росії з футболу серед жінок|російського чемпіонату]] за підсумками сезону 2009 року, до якого внесли 8 колишніх гравчинь «Легенди»{{sfn|Волощук|2020|с=249—250}}.

{| class="mw-collapsible mw-collapsed" style="background:#f9f9f9; border: 1px solid #aaaaaa;clear:right; width:40%"
! <div style="font-size: 105%;">П'ятий чемпіонський склад «Легенди» (2009){{sfn|Волощук|2020|с=250—251, 396—401, 410}}</div>
|-
|<hr style="border-color:#aaaaaa;"/>
{| class="wikitable sortable" style="text-align:center"
|-
!{{comment|Поз.|Позиція}}
!class="unsortable"|Футболістка
!Матчі
!Голи
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Гнидюк Юлія Миколаївна|Юлія Гнидюк]]
|11
|5
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Яковишин Оксана Василівна|Оксана Яковишин]]
|11
|8
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Самсон Катерина Юріївна|Катерина Самсон]]
|10
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан]]
|10
|8
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мелконянц Ольга Володимирівна|Ольга Мелконянц]]
|10
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Романів Олександра Миколаївна|Олександра Романів]]
|10
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Руда Олена Олексіївна|Олена Фесюк]]
|10
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мільчевська Дарія Юріївна|Дарія Мільчевська]]
|10
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Бойченко Ольга Володимирівна|Ольга Бойченко]]
|10
|7
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]
|9
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Чуланова Тетяна Вікторівна|Тетяна Чуланова]]
|9
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Станкевич Віра Костянтинівна|Віра Станкевич]]
|8
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Маслянко Ольга Анатоліївна|Ольга Маслянко]]
|8
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ванюшкіна Світлана Олександрівна|Світлана Ванюшкіна]]
|8
|1
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|BLR}} [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]]
|8
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Єрьоменко Христина Олександрівна|Христина Єрьоменко]]
|8
|0
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лутченко Ірина Геннадіївна|Ірина Санець]]
|6
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]
|6
|9
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Іванишин Мар'яна Юріївна|Мар'яна Іванишин]]
|6
|0
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Шматко Любов Дмитрівна|Любов Шматко]]
|4
|1
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Томилко Інна Володимирівна|Інна Томилко]]
|2
|0
|}
|}

У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2010: вища ліга|2010 року]] клуб здійснив низку потужних трансферів&nbsp;— до «Легенди» повернулися лідерки попередніх років, футболістки збірної України [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]], Алла Лишафай та [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Ващенко (Карпенкова)]]. З «Житлобуда-1» до Чернігова переїхала досвідчена нападниця [[Михайленко Галина Михайлівна|Галина Михайленко]], відома своїми виступами за команди Донецька та Харкова. У результаті склад команди виявився настільки сильним, що її успіху в національній першості не завадила навіть неочікувана втрата посеред сезону Ходирєвої та Бойченко, які, попри наявність чинних контрактів, вирішили перейти до пермської «Зірки». За підсумками сезону «Легенда» другий рік поспіль випередила «Житлобуд-1» і вшосте стала чемпіоном України&nbsp;— на ті часи це був рекорд за кількістю чемпіонських титулів. У Кубку України команда вкотре досягла фіналу, проте програла «Житлобуду-1» із рахунком 2:3. Як чемпіон України попереднього сезону «Легенда» взяла участь у Лізі чемпіонів, розпочавши турнір одразу зі стадії 1/16 фіналу. Суперником чернігівок став російський клуб «Росіянка» ([[Красноармійськ (Московська область)|Красноармійськ]]), за який виступали колишні «легендівки» Зварич і Чорна. Напередодні єврокубків «Легенда» додатково підсилилася учасницею Євро-2009, півзахисницею [[Сухорукова Наталія Володимирівна|Наталією Сухоруковою]] з польського {{нп|Медик (жіночий футбольний клуб, Конін)|«Медика»||KKPK Medyk Konin}}. Перша гра проходила в Чернігові. «Легенда» вдало розпочала матч, відкривши рахунок на 32-й хвилині, проте впродовж другого тайму росіянки забили тричі та перемогли. Виїзд до Росії на матч-відповідь завершився розгромом чернігівської команди з рахунком 0:4{{sfn|Волощук|2020|с=252—251, 396—401, 410}}<ref>{{cite web|url=https://www.uefa.com/womenseuro/match/304286--ukraine-vs-netherlands/|title=Ukraine — Netherlands. UEFA Women's Euro 2009|publisher=[[УЄФА|UEFA]]|accessdate=2023-03-28|lang=en}}</ref>.

{| class="mw-collapsible mw-collapsed" style="background:#f9f9f9; border: 1px solid #aaaaaa;clear:right; width:40%"
! <div style="font-size: 105%;">Шостий чемпіонський склад «Легенди» (2010){{sfn|Волощук|2020|с=265, 396—401, 410}}</div>
|-
|<hr style="border-color:#aaaaaa;"/>
{| class="wikitable sortable" style="text-align:center"
|-
!{{comment|Поз.|Позиція}}
!class="unsortable"|Футболістка
!Матчі
!Голи
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Гнидюк Юлія Миколаївна|Юлія Гнидюк]]
|12
|3
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Мелконянц Ольга Володимирівна|Ольга Мелконянц]]
|12
|11
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]
|12
|14
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Яковишин Оксана Василівна|Оксана Яковишин]]
|12
|15
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан (із червня по серпень та в листопаді)]]
|11
|3
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан (із вересня по листопад)]]
|11
|2
|-
|ПЗ / НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]
|11
|3
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Єрьоменко Христина Олександрівна|Христина Єрьоменко]]
|11
|0
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Самсон Катерина Юріївна|Катерина Самсон]]
|10
|0
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Ващенко (Карпенкова)]]
|10
|2
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Маслянко Ольга Анатоліївна|Ольга Маслянко]]
|9
|4
|-
|ПЗ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Шматко Любов Дмитрівна|Любов Шматко]]
|8
|1
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Іванишин Мар'яна Юріївна|Мар'яна Іванишин]]
|8
|1
|-
|ВР
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Лутченко Ірина Геннадіївна|Ірина Санець]]
|7
|0
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Станкевич Віра Костянтинівна|Віра Станкевич]]
|5
|1
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]] [[Файл:NYCS-bull-trans-C.svg|15px|капітан (до червня)]]
|4
|2
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Михайленко Галина Михайлівна|Галина Михайленко]]
|4
|1
|-
|ЗХ
|align="left"|{{Прапорець|BLR}} [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]]
|4
|2
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Бойченко Ольга Володимирівна|Ольга Бойченко]]
|4
|5
|-
|НП
|align="left"|{{Прапорець|UKR}} [[Чуланова Тетяна Вікторівна|Тетяна Чуланова]]
|1
|0
|}
|}

У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2011: вища ліга|2011 року]] команда втратила кількох досвідчених футболісток&nbsp;— Лемешко, Лишафай та Яковишин перейшли до російських клубів, [[Крилова Вікторія Вікторівна|Крилова]] на рік зупинила виступи у зв'язку з народженням дитини, а Михайленко завершила кар'єру. У травні «Легенда» побувала в Ірані, де зіграла два товариські матчі проти {{нп|Жіноча збірна Ірану з футболу|національної збірної||Iran women's national football team}} цієї країни (4:2 та 2:2). Після повернення до України команда розпочала виступи в черговому розіграші чемпіонату та після завершення першого кола очолила турнірну таблицю, не пропустивши жодного м'яча. Під час перерви в чемпіонаті відбувся розіграш Кубка України, у якому «Легенда» вийшла до фіналу, де зустрілась із «Житлобудом-1». Основний і додатковий час матчу завершилися з рахунком 1:1, а в серії пенальті кращими виявилися харків'янки&nbsp;— 3:4. У серпні «Легенда» вирушила на Кіпр, де взяла участь у кваліфікаційному раунді [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]]. Чернігівки обіграли [[вельс]]ький {{нп|Свонсі Сіті (жіночий футбольний клуб)|«Свонсі Сіті»||Swansea City Ladies F.C.}} (2:0) та люксембурзький «Прогрес» (8:0, рекордна перемога «Легенди» у єврокубках), однак програли з рахунком 1:2 кіпрському {{нп|Аполлон (жіночий футбольний клуб, Лімасол)|«Аполлону»||Apollon Ladies F.C.}}&nbsp;— цього разу острівну країну представляла значно сильніша команда, у складі якої виступало 8 футболісток {{нп|Жіноча збірна Румунії з футболу|збірної Румунії||Romania women's national football team}} та найкраща бомбардирка {{нп|Жіноча збірна Болгарії з футболу|збірної Болгарії||Bulgaria women's national football team}}. У підсумку чернігівська команда посіла 2-ге місце у своїй групі та припинила виступи в Лізі чемпіонів. У другому колі чемпіонату «Легенда» поступилася з рахунком 1:2 у важливому матчі проти «Житлобуда-1» і в результаті програла йому боротьбу за чемпіонство, закінчивши сезон на 2-му місці. Найкращою бомбардиркою чемпіонату України стала нападниця чернігівської команди [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]], яка забила 18 м'ячів{{sfn|Волощук|2020|с=267—280}}<ref>{{публікація|стаття|автор = М'ячинський В.|назва = «Легенда» проти збірної збірних Румунії, Болгарії і Кіпру|видання = [[Деснянська правда|Деснянка вільна]]|тип = газета|видавництво = Деснянська правда|рік = 2011|місяць = 8|день = 6|номер = 73 (257)|сторінки = 5|issn = 2076-8567|посилання=https://issuu.com/desnjnka/docs/257|тираж=15 600}}</ref>.

Здобувши в період із 1992 по 2011 роки 6 чемпіонських титулів і 4 національні Кубки, «Легенда» стала найтитулованішим жіночим футбольним клубом України за підсумками перших двох десятиліть після [[Проголошення незалежності України 1991|відновлення незалежності]]<ref name="Десна" />.

=== Втрата лідерського статусу та зникнення (2012—2018) ===
[[Файл:TetyanaKozyrenko (3).jpg|thumb|150px|left|[[Козиренко Тетяна Андріївна|Тетяна Козиренко]]&nbsp;— найкраща молода футболістка України 2012 року, авторка найшвидшого голу «Легенди» (35-та секунда){{sfn|Волощук|2020|с=290—291}}<ref>{{cite web|url=https://wfpl.com.ua/news/?id_news=2168|title=Федерация футбола Украины и «Команда» огласили лучших игроков в сезоне 2012!|publisher=Женский футбол Украины|date=2012-11-02|accessdate=2023-04-05|archive-date=12 березня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180312005004/http://wfpl.com.ua/news/?id_news=2168|lang=ru}}</ref>]]
2012 року рівень команди значно знизився внаслідок чергової втрати ряду футболісток основного складу&nbsp;— її залишили, зокрема, [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Ващенко (Карпенкова)]], [[Самсон Катерина Юріївна|Катерина Самсон]], [[Сухорукова Наталія Володимирівна|Наталія Сухорукова]] та найкраща бомбардирка в історії клубу [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]. Через відсутність належного фінансування запрошувати в команду довелося переважно малодосвідчених вихованок [[Спартак ШВСМ Чернігів|клубної академії]]. Невдовзі після старту сезону [[Сапронов Сергій Валентинович|Сергія Сапронова]] на посаді головного тренера замінив один із його помічників, [[Кулик Володимир Миколайович|Володимир Кулик]]. У результаті «Легенда» опинилась поміж «середняків» та вперше після 1996 року залишилась без медалей, посівши 4-те місце серед 8 учасників [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонату України]]. У [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубку України]] команда вперше за останні 15 років не потрапила до фіналу, зупинившись на стадії 1/4. Уперше за часів незалежної України жодної представниці «Легенди» не викликали до [[Жіноча збірна України з футболу|національної збірної]]{{sfn|Волощук|2020|с=280—286}}.

У лютому 2013 року «Легенда» вдруге стала переможцем [[Зимова першість України з футболу серед жінок|Зимової першості України]], обігравши «[[Житлобуд-1 (футбольний клуб)|Житлобуд-1]]» у півфіналі (1:0) та «[[ЦПОР-Донеччанка|Донеччанку]]»&nbsp;— у фінальному матчі (0:0, за пенальті&nbsp;— 4:3). У чемпіонаті України чернігівська команда повернула собі статус одного з лідерів, проте значно поступалась «Житлобуду» й фінішувала 2-ю. У Кубку України «Легенда» вийшла у фінал, де програла «Житлобуду-1» із рахунком 0:3{{sfn|Волощук|2020|с=290—297}}.

[[Файл:LiudmylaShmatko (10).jpg|thumb|150px|праворуч|[[Шматко Людмила Дмитрівна|Людмила Шматко]]&nbsp;— найкраща бомбардирка «Легенди» в сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017: вища ліга|2017 року]]{{sfn|Волощук|2020|с=330}}]]
2014 року на посаду головного тренера «Легенди» повернувся Сергій Сапронов. У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2014: вища ліга|2014 року]] за чемпіонський титул боролися вже 2 харківські команди&nbsp;— «[[Житлобуд-1 (футбольний клуб)|Житлобуд-1]]» і «[[Ворскла (жіночий футбольний клуб)|Житлобуд-2]]»{{#tag:ref|Попри майже ідентичні назви, обидві команди не мали одна до одної жодного стосунку.|group="К."}}, а «Легенда» посіла місце, яке фактично було для неї тоді максимально можливим&nbsp;— 3-тє. Ще до завершення сезону Сапронов залишив команду й в останніх кількох матчах обов'язки головного тренера тимчасово виконував [[Грузнов Юрій Миколайович|Юрій Грузнов]]. У Кубку України «Легенда» другий рік поспіль вийшла до фіналу, де програла «Житлобуду-1» із рахунком 2:4{{sfn|Волощук|2020|с=299—304}}.

У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2015: вища ліга|2015 року]] команду знову очолив Володимир Кулик. Фаворитом чемпіонату України був «Житлобуд-1», а «Легенда» змагалася з «Житлобудом-2» за срібні медалі. Чернігівська команда розпочала сезон із 5 перемог поспіль, обігравши, зокрема головного конкурента, й завершила перше коло на 2-й позиції. Після поразки від «Житлобуда-2» у другій половині чемпіонату «Легенда» тимчасово перемістилася на 3-тє місце, проте надалі виграла всі матчі національної першості, зокрема зустріч останнього туру проти «Житлобуда-1», що вже забезпечив собі золоті медалі, та здобула свій 10-й титул віце-чемпіона України. Натомість у фіналі Кубка України чернігівки розгромно програли «Житлобуду-1» із рахунком 0:4. Вперше після 4-річної перерви до збірної України викликали футболісток «Легенди»&nbsp;— [[Козиренко Тетяна Андріївна|Тетяну Козиренко]] та [[Кочнєва Ірина Юріївна|Ірину Кочнєву]]{{sfn|Волощук|2020|с=308—315}}.

[[Файл:NatiaPantsulaia (11).jpg|thumb|150px|left|[[Панцулая Натія Титикоївна|Натія Панцулая]]&nbsp;— остання представниця «Легенди» у [[Жіноча збірна України з футболу|збірній України]]{{sfn|Волощук|2020|с=340}}]]
У сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2016: вища ліга|2016 року]] боротьбу за чемпіонство вели обидва харківські «Житлобуди» (володарем титулу вперше став «Житлобуд-2»). «Легенда», зі свого боку, переважала всі інші команди й завоювала «бронзу». Найкращою бомбардиркою Вищої ліги стала нападниця «Легенди» та збірної України [[Хімич Таміла Миколаївна|Таміла Хімич]], яка відзначилась у воротах суперників 16 разів. У Кубку України чернігівська команда вчетверте поспіль досягла фіналу, де поступилася «Житлобуду-1» із рахунком 1:4{{sfn|Волощук|2020|с=317—325}}.

У зв'язку із запланованим переведенням чемпіонату України серед жінок на систему «осінь-весна» сезон Вищої ліги [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017: вища ліга|2017 року]] розігрувався в одне коло впродовж першого півріччя, а Кубок України не проводився. За підсумками перехідного чемпіонату «Легенда» вдруге поспіль посіла 3-тє місце{{sfn|Волощук|2020|с=326—329}}.

У другій половині 2010-х років у жіночому футболі України остаточно утвердилася гегемонія двох харківських команд, які значно переважали всіх інших за класом футболісток і рівнем фінансового забезпечення. За підсумками сезону [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017—2018: вища ліга|2017/18]] «Легенда» втретє поспіль стала бронзовим призером чемпіонату України. Найкращою бомбардиркою команди в лізі стала нападниця [[Михайлюк Марія Миколаївна|Марія Михайлюк]], яка забила 18 м'ячів, 9 із яких&nbsp;— у матчі проти київського «[[Атекс]]а» (17:0). Також чернігівки виграли срібні медалі Зимової першості України, поступившись у фіналі «Житлобуду-2» (0:0, за пенальті&nbsp;— 5:6). У Кубку України «Легенда» вп'яте поспіль вийшла до фіналу, де зазнала найрозгромнішої поразки у своїй історії&nbsp;— 0:8 від «Житлобуда-1». Цей матч став для чернігівської команди останнім&nbsp;— після завершення сезону вона припинила існування через фінансові проблеми. На той час це був єдиний український жіночий футбольний клуб, що безперервно виступав у регулярних змаганнях починаючи з першого розіграшу [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок|чемпіонату СРСР]] [[Чемпіонат ВДФСТП з футболу серед жіночих команд|1989 року]]{{sfn|Волощук|2020|с=3, 331—345}}. «Легенда» залишається одним із найтитулованіших клубів у історії жіночого футболу України&nbsp;— за кількістю здобутих чемпіонських титулів і національних Кубків вона поступається лише «Житлобуду-1»<ref name="Десна" /><ref>{{cite web|url=https://womensfootball.com.ua/chempionat-ukrayiny-vyshcha-liga-istoriya-chempioniv-vid-dynamo-do-zhytlobud/|title=Чемпіонат України. Вища ліга. Історія чемпіонів — від Динамо до Житлобуд|publisher=[[Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу]]|accessdate=2023-04-05}}</ref><ref>{{cite web|url=https://womensfootball.com.ua/kubok-ukrayiny-z-futbolu-sered-zhinok-istoriya-volodariv-kubka/|title=Кубок України з футболу серед жінок. Історія володарів Кубка|publisher=[[Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу]]|date=2022-11-28|accessdate=2023-04-05}}</ref>.

== Досягнення ==

=== Національні ===
* '''[[Чемпіонат України з футболу серед жінок|Чемпіонат України]]'''
** [[Файл:Gold medal icon.svg|15px]] '''Чемпіон (6):''' [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2000: вища ліга|2000]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2001: вища ліга|2001]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2002: вища ліга|2002]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2005: вища ліга|2005]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2009: вища ліга|2009]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2010: вища ліга|2010]]
** [[Файл:Silver medal icon.svg|15px]] '''Віце-чемпіон (10):''' [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1997: вища ліга|1997]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1998: вища ліга|1998]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1999: вища ліга|1999]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2003: вища ліга|2003]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2004: вища ліга|2004]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2006: вища ліга|2006]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2008: вища ліга|2008]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2011: вища ліга|2011]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2013: вища ліга|2013]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2015: вища ліга|2015]]
** [[Файл:Bronze medal icon.svg|15px]] '''Бронзовий призер (6):''' [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1992: вища ліга|1992]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2007: вища ліга|2007]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2014: вища ліга|2014]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2016: вища ліга|2016]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017: вища ліга|2017]], [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017—2018: вища ліга|2017/18]]
* '''[[Кубок України з футболу серед жінок|Кубок України]]'''
** [[Файл:Gold medal icon.svg|15px]] '''Володар (4):''' [[Кубок України з футболу серед жінок 2001|2001]], [[Кубок України з футболу серед жінок 2002|2002]], 2005, 2009
** [[Файл:Silver medal icon.svg|15px]] '''Фіналіст (14):''' 1998, 1999, 2003, 2004, 2006, 2007, 2008, 2010, 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017/18
* '''[[Зимова першість України з футболу серед жінок|Зимова першість України]]'''
** [[Файл:Gold medal icon.svg|15px]] '''Чемпіон (2):''' 2005, [[Зимова першість України з футболу 2013 року серед жіночих команд|2013]]
** [[Файл:Silver medal icon.svg|15px]] '''Віце-чемпіон (3):''' 2006, [[Зимова першість України з футболу 2008 року серед жіночих команд|2008]], 2018

=== Міжнародні ===
* '''[[Italy Women's Cup|Відкритий Кубок Італії]]'''
** [[Файл:Gold medal icon.svg|15px]] '''Володар:''' 2006
** [[Файл:Bronze medal icon.svg|15px]] '''Бронзовий призер:''' 2005

== Клуб ==

=== Назви ===
* 1987—1988: СК «Полісся»
* 1988—1993: «Легенда»
* 1994—2003: «Легенда-Чексіл»<ref name="Програмка">{{cite web|url=https://favoritmarket.com/6371076.htm|title=«Легенда-Чексіл» Чернігів — «Інгульчанка» Кривий Ріг. Програмка матчу|date=1994|accessdate=2023-05-20|archive-date=2023-05-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20230520171046/https://favoritmarket.com/6371076.htm}}</ref><ref>{{cite web|date=2002-11-01|url=http://www.golos.com.ua/article/249694|title=Кубкова «Легенда» стала реальністю|publisher=[[Голос України]]|accessdate=2023-05-20}}</ref>{{sfn|Волощук|2020|с=164}}
* 2003—2008: «Легенда»
* 2009—2018: «Легенда-ШВСМ»<ref name="ШВСМ">{{cite web|date=2018-05-31|url=https://womensfootball.com.ua/final-odynadcyatyj-dvobij-mizh-legendoyu-shvsm-ta-zhytlobud-1/|title=Фінал: одинадцятий двобій між «Легендою-ШВСМ» та «Житлобуд-1»|publisher=[[Всеукраїнська Асоціація жіночого футболу]]|accessdate=2023-05-20}}</ref>

=== Символіка ===
Клуб не мав традиційних кольорів і впродовж своєї історії виступав у різнобарвних комплектах форми{{sfn|Волощук|2020|с=394}}. 1990 року «Легенда» отримала першу емблему&nbsp;— літера «Л», стилізована у вигляді рулону тканини, футбольний м'яч і напис по колу «Футбольний клуб „Легенда“»{{sfn|Волощук|2020|с=30}}. На передматчевих програмках 1994—1995 років зустрічається клубна емблема із зображенням [[сирени]] з [[Давньогрецька міфологія|давньогрецької міфології]]<ref name="Програмка" /><ref>{{cite web|url=https://favoritmarket.com/7506684.htm|title=«Легенда-Чексіл» Чернігів — «Інгульчанка» Кривий Ріг. Програмка матчу|date=1995|accessdate=2023-05-20|archive-date=2023-05-20|archive-url=https://web.archive.org/web/20230520173901/https://favoritmarket.com/7506684.htm}}</ref>. Пізніше була затверджена нова емблема клубу, виконана в чорно-білих кольорах. У середині кола розміщувалися літера «Л» і футбольний м'яч, по колу&nbsp;— напис латинкою «FC „Legenda“ Chernihiv»<ref name="Сайт">{{cite web|url=http://legendacn.ucoz.ru/board/|title=Історія команди|publisher=Сайт уболівальників ЖФК «Легенда»|accessdate=2023-04-17|archive-date=2009-06-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20090624213055/http://legendacn.ucoz.ru/board/}}</ref>.

=== Спонсори та керівництво ===
Засновник і перший спонсор команди&nbsp;— [[КСК «Чексіл»|Чернігівський камвольно-суконний комбінат]], згодом перейменований на КСК «Чексіл»{{sfn|Волощук|2020|с=17, 79, 164}}. 1990 року «Легенда» першою серед жіночих команд СРСР отримала статус професіонального (за тодішньою термінологією&nbsp;— «госпрозрахункового») футбольного клубу. Головою, а з 1991 року&nbsp;— першим президентом «Легенди» став Андрій Янчук{{sfn|Волощук|2020|с=30—31, 45}}. Попри високі результати клубу його матеріальна складова значно поступалася спортивній, і фінансові складнощі виникали регулярно, навіть під час чемпіонських сезонів{{sfn|Волощук|2020|с=344—345}}. 1995 року «Легенда» ледь не припинила існування, однак команду тоді вдалося врятувати спільними зусиллями нового генерального директора клубу Володимира Магеррамова, керівництва концерну «Чексіл» і чернігівського підприємця Олександра Атрощенка. 2003 року сталася нова фінансова криза через відмову КСК «Чексіл» від подальшої підтримки клубу. До фінансування «Легенди» долучилися міська та обласна влада, а Володимир Магеррамов обійняв посаду президента клубу. Втім, як і раніше, рівень фінансового забезпечення лишався недостатнім{{sfn|Волощук|2020|с=164, 170, 211}}<ref name="Легенда" />. До того ж навіть попри високий рівень власної академії «Легенда» не мала змоги існувати завдяки трансферам своїх вихованок, оскільки вони зазвичай погоджувалися лише на короткострокові контракти з клубом та надалі залишали його, як [[Вільний агент|вільні агентки]]. У результаті від переходів своїх футболісток до інших клубів «Легенда» отримувала лише незначну компенсацію за їх виховання{{sfn|Волощук|2020|с=344}}<ref name="Легенда" />. З 2009 року базовим джерелом фінансування «Легенди» стала Чернігівська обласна [[школа вищої спортивної майстерності]] з ігрових видів спорту, а до її назви доєднався відповідний додаток «ШВСМ». Додатково команду підтримували [[Чернігівська міська рада]], [[Чернігівська обласна державна адміністрація]] та Комунальне підприємство «Чернігівводоканал»<ref name="Легенда" /><ref name="ШВСМ" />.
;Президенти «Легенди»
{| class="wikitable"
|-
! Президент !! Період
|-
| {{Прапорець|URS}} →&nbsp;{{Прапорець|UKR}} Андрій Янчук || 1991—1995
|-
| {{Прапорець|UKR}} Володимир Магеррамов || 2003—2018
|}

=== Академія та молодіжна команда ===
Власні групи підготовки молодих футболісток з'явилися у «Легенди» впродовж перших років її існування. Завдяки системній і цілеспрямованій роботі клубу та дитячих тренерів чернігівська жіноча футбольна школа поступово досягла рівня, якого не було в жодному іншому місті України{{sfn|Волощук|2020|с=63—64}}<ref name="Десна" />. У 1993—1995 роках футболістки молодіжної команди «Легенди» тричі поспіль ставали чемпіонками України серед молоді{{sfn|Волощук|2020|с=64, 76, 84}}. У 1995—1996 роках юні «легендівки» брали участь у міжнародних турнірах, що проходили у столицях Норвегії та Фінляндії{{sfn|Волощук|2020|с=81—82, 371}}. 1997 року на базі чернігівської команди була утворена [[Молодіжна жіноча збірна України з футболу (WU-19)|молодіжна збірна України]], яку очолили тренери «Легенди» [[Ющенко Михайло Федорович|Михайло Ющенко]] та [[Литвин Микола Вікторович|Микола Литвин]]{{sfn|Волощук|2020|с=98—101}}. Майже 3/4 складу «молодіжки» тоді складали представниці чернігівської команди{{sfn|Волощук|2020|с=98, 108}}. 1998 року за домовленістю з [[Чернігівська обласна державна адміністрація|Чернігівською обласною державною адміністрацією]] групи підготовки клубу перетворилися на обласну дитячо-юнацьку спортивну школу, в якій могли навчатися юні футболістки з усієї області (пізніше відома як [[Спартак ШВСМ Чернігів|СДЮШОР ФСО «Спартак»]]){{sfn|Волощук|2020|с=109, 234}}. Високий рівень випускниць академії дозволив «Легенді» стати найуспішнішою командою України 2000-х років&nbsp;— як на внутрішній арені, так і на міжнародному рівні<ref name="Десна" />{{sfn|Волощук|2020|с=202}}. Серед вихованок клубної академії&nbsp;— гравчині [[Жіноча збірна України з футболу|збірної України]], учасниці [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок 2009|Євро-2009]], [[Найкраща футболістка України|найкращі футболістки України]] різних років ([[Чорна Тетяна Михайлівна|Чорна]], [[Зварич Ірина Михайлівна|Зварич]] і [[Пекур Людмила Михайлівна|Пекур]]) та фіналістки [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] ([[Лишафай Алла Іванівна|Лишафай]] та [[Зінченко Наталія Миколаївна|Зінченко]]){{sfn|Волощук|2020|с=63—64, 245—249, 371—386, 410—411}}.
;Досягнення молодіжної команди «Легенди»
* [[Файл:Gold medal icon.svg|15px]] '''Чемпіон України серед молоді (3):''' 1993, 1994, 1995

=== Фарм-клуб ===
Після відновлення у 2013 році [[Чемпіонат України з футболу серед жінок: перша ліга|Першої ліги]] чемпіонату України серед жінок до складу її учасників увійшов «[[Спартак ШВСМ Чернігів|Спартак]]» (Чернігів)&nbsp;— фактично фарм-клуб «Легенди», за який виступали вихованки її спортивної школи{{sfn|Волощук|2020|с=290}}. Футболістки, які проявили себе у фарм-клубі, надалі переходили до головної команди{{sfn|Волощук|2020|с=317—318}}. 2016 року «Спартак» став переможцем Першої ліги та отримав право на підвищення у класі, однак у підсумку замість нього найвищий дивізіон поповнила інша команда з [[Чернігівська область|Чернігівської області]]&nbsp;— новостворена «[[Єдність (жіночий футбольний клуб)|Єдність]]» (Плиски), власник якої мав змогу забезпечити фінансування, необхідне для участі у Вищій лізі{{sfn|Волощук|2020|с=327, 344}}.

=== Футзальна команда ===
Поряд із «великим» футболом у 1998—2005 роках футболістки «Легенди» паралельно виступали за команду «Фортуна» (Чернігів) у [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок|чемпіонаті України з футзалу]]. Турнір розігрувався за системою «осінь-весна» й участь у його зимовій частині слугувала для «легендівок» одним з етапів передсезонної підготовки. Крім футболісток «Легенди» за «Фортуну» грали також вихованки [[Городня]]нського спортивного інтернату{{sfn|Волощук|2020|с=108—109, 124—125, 194—197}}. У 1999—2004 роках команда 6 сезонів поспіль здобувала срібні медалі чемпіонату України{{sfn|Волощук|2020|с=122—125, 140, 157, 181—183}}. 2004 року «Фортуна» стала фіналістом Кубка України{{sfn|Волощук|2020|с=181}}. Після завершення сезону [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 2004—2005|2004/05]] клуб вирішив припинити участь у змаганнях із [[футзал]]у, щоб футболістки мали змогу зосередилися на виступах за «Легенду»{{sfn|Волощук|2020|с=194—197}}.
;Досягнення «Фортуни»
* [[Файл:Silver medal icon.svg|15px]] '''Віце-чемпіон України (6):''' [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 1998—1999|1998/99]], [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 1999—2000|1999/00]], [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 2000—2001|2000/01]], [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 2001—2002|2001/02]], [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 2002—2003|2002/03]], [[Чемпіонат України з футзалу серед жінок 2003—2004|2003/04]]
* [[Файл:Silver medal icon.svg|15px]] '''Фіналіст Кубка України:''' 2004

== Стадіони та вболівальники ==
[[Файл:Gagarin Stadium.jpg|thumb|350px|ліворуч|[[Стадіон імені Юрія Гагаріна]]]]
Домашні матчі «Легенда» проводила переважно на чернігівських стадіонах «[[Текстильник (стадіон, Чернігів)|Текстильник]]» та [[Стадіон імені Юрія Гагаріна|імені Юрія Гагаріна]]. Більшу частину історії клубу функцію основного домашнього стадіону виконував «Текстильник», який уміщав 2000 глядачів та належав [[КСК «Чексіл»|Чернігівському камвольно-суконному комбінату]]&nbsp;— підприємству-засновнику «Легенди». У проектуванні стадіону брав активну участь [[Ющенко Михайло Федорович|Михайло Ющенко]], перший головний тренер команди{{sfn|Волощук|2020|с=347, 394}}<ref name="Сайт" />. Дебют «Легенди» в [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок|чемпіонаті СРСР]] відбувся 22 квітня 1989 року на головній арені [[Чернігівська область|Чернігівської області]], стадіоні імені Юрія Гагаріна, у присутності 2100 глядачів. В історії Чернігова це був перший футбольний матч між командами найвищого дивізіону{{sfn|Волощук|2020|с=24}}. Окремі матчі сезону [[Чемпіонат СРСР з футболу серед жінок 1990|1990 року]] збирали в місті 2800—3000 вболівальників{{sfn|Волощук|2020|с=32—33}}.

У [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонаті України]] команда грала домашні матчі переважно на «Текстильнику», який зазвичай відвідувало небагато глядачів&nbsp;— у сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2010: вища ліга|2010 року]], зокрема, кількість уболівальників рідко сягала 250. Такий стан речей є типовим для українського жіночого футболу, який не набув у країні значної популярності{{sfn|Волощук|2020|с=259}}. Водночас серед українських жіночих футбольних клубів чернігівський був одним із найпопулярніших, зокрема за підсумками 2015 року він вийшов у лідери за кількістю підписників у соціальних мережах<ref>{{cite web|date=2014-11-30|url=https://wfpl.com.ua/news/?id_news=4583|title=Социальный рейтинг женских футбольных клубов Украины|publisher=Женский футбол Украины|accessdate=2023-04-23|lang=ru}}</ref><ref>{{cite web|date=2016-01-05|url=https://wfpl.com.ua/news/?id_news=6080|title=Социальный рейтинг женских футбольных клубов Украины|publisher=Женский футбол Украины|accessdate=2023-04-23|lang=ru}}</ref>. На деяких гостьових іграх «Легенду» підтримували фанати чернігівської «[[Десна (футбольний клуб)|Десни]]»{{sfn|Волощук|2020|с=239}}.

У [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2008: вища ліга|2008]] та [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2010: вища ліга|2010]] команда провела по одній грі чемпіонату на стадіоні [[Полісся (стадіон, Добрянка)|«Полісся»]] в [[Добрянка (смт)|Добрянці]] на запрошення президента [[Полісся (Добрянка)|однойменного клубу]] [[Чаус Іван Петрович|Івана Чауса]] — «Легенда» мала там значну підтримку вболівальників<ref>{{cite web|date=2008-11-04|url=https://wfc-naftokhimik.at.ua/news/2008-11-04-198 |title=Прикра поразка у п'ятому турі фінальної частини чемпіонату (додано звіт + фото)|publisher=ЖФК
"Нафтохімік"|accessdate=2023-05-20}}</ref><ref>{{cite web|author=Комаровський О.|date=2010-06-02|url=https://sport.ua/news/95344-pershe-protistoyannya-sezonu-za-chernigivkami |title=Перше протистояння сезону - за чернігівками|publisher=Український футбол|accessdate=2023-05-20}}</ref><ref>{{cite web|author=Комаровський О.|date=2010-04-10|url=https://sport.ua/news/91262-mageramov-kilka-matchiv-legenda-zigraie-v-dobryantsi |title=МАГЕРАМОВ: «Кілька матчів Легенда зіграє в Добрянці»|publisher=Український футбол|accessdate=2023-05-20}}</ref>. Упродовж сезону [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017—2018: вища ліга|2017/18]] через украй занедбаний стан «Текстильника» домашнім стадіоном команди стала «[[Чернігів-Арена]]», поле якої має штучне покриття{{sfn|Волощук|2020|с=334—335, 394}}<ref>{{cite web|author=Карась С.|date=2017-04-22|url=https://val.ua/uk/94010.html|title=Повернення «Легенди». У Чернігові стартував новий сезон українського футболу. Фоторепортаж|publisher=Високий Вал|accessdate=2023-04-15}}</ref>. Окрім того, під час підготовки «Текстильника» до єврокубків одна гра [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2003: вища ліга|чемпіонату 2003 року]] мала відбутися на [[Хімік (стадіон, Чернігів)|«Хіміку»]], але суперник чернігівок&nbsp;— [[Колос (жіночий футбольний клуб, Полтава)|полтавський «Колос»]]&nbsp;— не з'явився на матч<ref>{{cite web|author=Карась С.|date=2003-07-15|url=https://start.uaf.ua/protocol/30001664|title=Протокол матчу 2 між командами Легенда-Чексіл Чернігів - Колос Полтава|publisher=Інформаційно-статистична база УАФ|accessdate=2023-05-20}}</ref>.

[[Файл:Лєкарцев.jpg|thumb|праворуч|Стадіон «[[Текстильник (стадіон, Чернігів)|Текстильник]]». Світлина 2022 року]]
2003 року завдяки перемозі «Легенди» в чемпіонаті України [[Чернігів]] уперше прийняв [[Футбол у Європі|єврокубки]]. Матчі групового етапу [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубка УЄФА]] на стадіоні «Текстильник» тоді відвідували в середньому по 600 уболівальників{{sfn|Волощук|2020|с=161}}. Пік популярності «Легенди» в рідному місті припав на 2006 рік, коли команда грала матчі кваліфікаційного раунду Кубка УЄФА на стадіоні імені Гагаріна. Зокрема, зустріч 3-го туру проти ізраїльського «Маккабі» зібрала рекордні в історії клубу 6000 глядачів{{sfn|Волощук|2020|с=205—207}}. Останню єврокубкову гру на головному стадіоні області&nbsp;— матч 1/16 фіналу [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]] проти «[[Росіянка (жіночий футбольний клуб)|Росіянки]]», «Легенда» провела 2010 року{{sfn|Волощук|2020|с=259}}.

З огляду на ключове значення Чернігова для розвитку жіночого футболу України в місті неодноразово проводилися матчі [[Жіноча збірна України з футболу|національної збірної]]{{sfn|Волощук|2020|с=75, 95, 131}}. У 2008—2012 роках стадіон імені Юрія Гагаріна був домашньою ареною збірної України, яка 2008 року на його полі вперше у своїй історії виборола путівку на [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок|чемпіонат Європи]]. Переважну більшість тодішнього основного складу збірної становили вихованки «Легенди», зокрема уродженки Чернігова, які отримали нагоду представляти країну у своєму рідному місті{{sfn|Волощук|2020|с=224, 232—233, 243—252, 286}}<ref>{{cite web|author=[[Волощук Олександр Миколайович|Волощук О. М.]]|date=2008-06-23|url=http://svoboda.fm/sport/ukraine/191668.html|title=Футбол: Україна—Данія — 1:0. Вдалий дебют жіночої збірної. Фоторепортаж|publisher=Svoboda.fm|accessdate=2023-04-15}}</ref>.

=== Відвідування ===
: Відвідуваність домашніх матчів «Легенди» в чемпіонатах та кубках України (чорний колір), у всіх офіційних турнірах з урахуванням єврокубків (рожевий колір)<ref>За даними протоколів на сайтах [https://start.uaf.ua/ S.T.A.R.T. УАФ], [https://wfpl.com.ua/archive/ «Жіночий футбол України»], [https://www.uefa.com/womenschampionsleague/history/ УЄФА] та книги [[Волощук Олександр Миколайович|Олександра Волощука]].</ref>. Середня кількість глядачів на грі впродовж сезону:
<timeline>
ImageSize = width:800 height:250
PlotArea = left:50 right:20 top:25 bottom:30
TimeAxis = orientation:vertical
AlignBars = late
Colors =
  id:linegrey2 value:gray(0.9)
  id:linegrey value:gray(0.7)
  id:blue1 value:rgb(0,0,0)
  id:purple value:rgb(1,0.4,0.8)
DateFormat = yyyy
Period = from:0 till:1300
ScaleMajor = unit:year increment:100 start:0 gridcolor:linegrey
ScaleMinor = unit:year increment:250 start:0 gridcolor:linegrey2
PlotData =
  color:blue1 width:19 align:left
  bar:1992 from:0 till:655
  bar:1993 from:0 till:1171
  bar:1994 from:0 till:944
  bar:1995 from:0 till:325
  bar:1996 from:0 till:400
  bar:1997 from:0 till:294
  bar:1998 from:0 till:179
  bar:1999 from:0 till:350
  bar:2000 from:0 till:300
  bar:2001 from:0 till:145
  bar:2002 from:0 till:750
  color:purple width:19 align:left
  bar:2003 from:0 till:1257
  color:blue1 width:19 align:left
  bar:2003 from:0 till:200
  bar:2004 from:0 till:148
  bar:2005 from:0 till:127
  color:purple width:19 align:left
  bar:2006 from:0 till:1127
  color:blue1 width:19 align:left
  bar:2006 from:0 till:313
  bar:2007 from:0 till:255
  bar:2008 from:0 till:327
  bar:2009 from:0 till:408
  color:purple width:19 align:left
  bar:2010 from:0 till:294
  color:blue1 width:19 align:left
  bar:2010 from:0 till:200
  bar:2011 from:0 till:257
  bar:2012 from:0 till:214
  bar:2013 from:0 till:214
  bar:2014 from:0 till:217
  bar:2015 from:0 till:219
  bar:2016 from:0 till:214
  bar:2017 from:0 till:200
  bar:17/18 from:0 till:177
PlotData=
  textcolor:black fontsize:S
  bar:1992 at: 655 text: 655 shift:(-9,5)
  bar:1993 at: 1171 text: 1171 shift:(-13,5)
  bar:1994 at: 944 text: 944 shift:(-9,5)
  bar:1995 at: 325 text: 325 shift:(-9,5)
  bar:1996 at: 400 text: 400 shift:(-9,5)
  bar:1997 at: 294 text: 294 shift:(-9,5)
  bar:1998 at: 179 text: 179 shift:(-9,5)
  bar:2000 at: 300 text: 300 shift:(-9,5)
  bar:2001 at: 145 text: 145 shift:(-9,5)
  bar:2002 at: 750 text: 750 shift:(-9,5)
  bar:2003 at: 200 text: 200 shift:(-9,5)
  bar:2003 at: 1257 text: 1257 shift:(-13,5)
  bar:2004 at: 148 text: 148 shift:(-9,5)
  bar:2005 at: 127 text: 127 shift:(-9,5)
  bar:2006 at: 313 text: 313 shift:(-9,5)
  bar:2006 at: 1127 text: 1127 shift:(-13,5)
  bar:2007 at: 255 text: 255 shift:(-9,5)
  bar:2008 at: 327 text: 327 shift:(-9,5)
  bar:2009 at: 408 text: 408 shift:(-9,5)
  bar:2010 at: 200 text: 200 shift:(-9,5)
  bar:2010 at: 294 text: 294 shift:(-9,5)
  bar:2011 at: 257 text: 257 shift:(-9,5)
  bar:2012 at: 214 text: 214 shift:(-9,5)
  bar:2013 at: 214 text: 214 shift:(-9,5)
  bar:2014 at: 217 text: 217 shift:(-9,5)
  bar:2015 at: 198 text: 219 shift:(-9,5)
  bar:2016 at: 214 text: 214 shift:(-9,5)
  bar:2017 at: 200 text: 200 shift:(-9,5)
  bar:17/18 at: 177 text: 177 shift:(-9,5)
</timeline>

== Головні тренери ==
{{Main|Список головних тренерів ЖФК «Легенда»}}

Творець і перший головний тренер «Легенди»&nbsp;— [[Ющенко Михайло Федорович|Михайло Ющенко]]. Він очолював команду найдовше&nbsp;— протягом 12 років (з 1987 по 1998 рік) та провів із нею найбільшу кількість офіційних матчів (210). Йому ж належить перше вагоме досягнення «Легенди»&nbsp;— бронзові медалі [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонату України]] в сезоні [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 1992: вища ліга|1992]]{{sfn|Волощук|2020|с=23—110, 409}}.

Першим тренером, який привів команду до виграшу трофея національного масштабу, став [[Умен Сергій Григорович|Сергій Умен]] (звання [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2000: вища ліга|чемпіона України 2000 року]]). Під його керівництвом «Легенда» також оформила свій перший «[[золотий дубль]]» (2001) і вперше здобула міжнародний трофей&nbsp;— [[Italy Women's Cup|Відкритий Кубок Італії]] (2006). У підсумку Сергій Умен став найуспішнішим тренером «Легенди», який загалом виграв із командою 7 трофеїв&nbsp;— 3 титули чемпіона України, 2 [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубки України]], 1 [[Зимова першість України з футболу серед жінок|Зимову першість]] і Відкритий Кубок Італії. Йому ж належить клубний рекорд за кількістю «золотих дублів»&nbsp;— 2 з 4{{sfn|Волощук|2020|с=183—203, 394, 409}}.

Деякі тренери «Легенди» свою діяльність у клубі поєднували з роботою в різних жіночих збірних. [[Литвин Микола Вікторович|Микола Литвин]], зокрема, протягом 2003 року одночасно обіймав посади головного тренера «Легенди» та [[Жіноча збірна України з футболу|національної збірної України]]{{sfn|Волощук|2020|с=157}}. Сергій Умен у 2006 році тимчасово очолював збірну України у відбіркових матчах до [[Чемпіонат світу з футболу серед жінок|чемпіонату світу]]{{sfn|Волощук|2020|с=212}}. Михайло Ющенко у 1993—1994 роках входив до тренерського штабу збірної України, а у 1997—1998 роках перебував на посаді одного з двох тренерів [[Молодіжна жіноча збірна України з футболу (WU-19)|молодіжної збірної України]]{{sfn|Волощук|2020|с=63, 75, 94—108}}. [[Сапронов Сергій Валентинович|Сергій Сапронов]] 2014 року працював одночасно головним тренером «Легенди» та дівочої збірної України (WU-15){{sfn|Волощук|2020|с=302}}.
{| class="wikitable"
|-
! Тренер !! Період
|-
| {{Прапорець|URS}} {{Прапорець|UKR}} [[Ющенко Михайло Федорович|Михайло Ющенко]] || 1987—1998
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Литвин Микола Вікторович|Микола Литвин]]{{#tag:ref|Разом із [[Ющенко Михайло Федорович|Михайлом Ющенком]].|group="К."}} || 1997
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Пісковець Анатолій Павлович|Анатолій Пісковець]] || 1999
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Умен Сергій Григорович|Сергій Умен]] || 1999—2001
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Литвин Микола Вікторович|Микола Литвин]] || 2002—2003
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Умен Сергій Григорович|Сергій Умен]] || 2004—2006
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Пісковець Анатолій Павлович|Анатолій Пісковець]] || 2007
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Жилін Володимир Васильович|Володимир Жилін]] || 2007
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Третьяков Валерій Вадимович|Валерій Третьяков]] {{comment|(в.о.)|виконувач обов'язків}} || 2007
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Сапронов Сергій Валентинович|Сергій Сапронов]] || 2008—2012
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Кулик Володимир Миколайович|Володимир Кулик]] || 2012—2013
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Сапронов Сергій Валентинович|Сергій Сапронов]] || 2014
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Грузнов Юрій Миколайович|Юрій Грузнов]] {{comment|(в.о.)|виконувач обов'язків}} || 2014
|-
| {{Прапорець|UKR}} [[Кулик Володимир Миколайович|Володимир Кулик]] || 2015—2018
|}

== Виступи у єврокубках ==
[[Файл:Lehenda Chernihiv in European football.png|thumb|300px|Мапа країн, з представниками яких «Легенда» грала у єврокубках]]
{{Main|Список матчів ЖФК «Легенда» у єврокубкових турнірах}}
Як володар чемпіонського титулу 2000 року «Легенда» представляла Україну в дебютному розіграші [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубка УЄФА серед жінок]]&nbsp;— єдиного жіночого футбольного [[Футбол у Європі|єврокубка]], нинішньої [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]]. Загалом команда взяла участь у єврокубках 5 разів. Найкращими результатами команди на євроарені стали 2-гі місця на груповому етапі в сезонах 2001/02 та 2003/04. Тричі (сезони 2001/02, 2003/04 та 2006/07) «Легенда» входила до числа 16 найкращих команд Європи. Зокрема, за підсумками виступів у 2006 році команда з Чернігова посідала 15-те місце в [[Таблиця коефіцієнтів УЄФА|рейтингу УЄФА]]{{sfn|Волощук|2020|с=136—139, 197, 394}}.
;Загальний результат виступів у єврокубках
{| class="wikitable" style="text-align: center;"
!Турнір
!{{comment|І|Ігри}}
!{{comment|В|Виграші}}
!{{comment|Н|Нічиї}}
!{{comment|П|Поразки}}
!{{comment|ЗМ|Забиті м'ячі}}
!{{comment|ПМ|Пропущені м'ячі}}
!{{comment|РМ|Різниця м'ячів}}
|-
|align=left|[[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубок УЄФА / Ліга чемпіонів]]
|17||8||1||8||35||25||+10
|}

== Рекорди ==

=== Командні рекорди ===
;Найбільші перемоги:
* Найбільша перемога в усіх змаганнях: '''26:0'''&nbsp;— проти «[[Луганочка (жіночий футбольний клуб)|Зорі-Спартак]]» ([[Луганськ]]), [[Зимова першість України з футболу серед жінок|Зимова першість України]], сезон [[Зимова першість України з футболу 2008 року серед жіночих команд|2008]], 27 лютого 2008 року{{sfn|Волощук|2020|с=225}}
* Найбільша перемога в чемпіонаті: '''20:0'''&nbsp;— вдома проти «[[Южанка (жіночий футбольний клуб)|Южанки]]» (Херсон), сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2005: вища ліга|2005]], 3 вересня 2005 року{{sfn|Волощук|2020|с=191, 394—395}}
* Найбільша перемога в кубку: '''13:0'''&nbsp;— вдома проти «[[Янтарочка|Янтарочки]]» (Новояворівськ), сезон [[Кубок України з футболу серед жінок 2015|2015]], 11 липня 2015 року
* Найбільша перемога в [[Футбол у Європі|єврокубках]]: '''8:0'''&nbsp;— проти «Прогресу» (Люксембург), [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліга чемпіонів]], сезон 2011/12, 13 серпня 2011 року{{sfn|Волощук|2020|с=272—273, 394—395}}
;Найбільші поразки:
* Найбільша поразка в усіх змаганнях: '''0:8'''&nbsp;— проти «[[Житлобуд-1 (футбольний клуб)|Житлобуда-1]]» (Харків), [[Кубок України з футболу серед жінок|Кубок України]], сезон 2017/18, 2 червня 2018 року{{sfn|Волощук|2020|с=395}}
* Найбільша поразка в чемпіонаті: '''0:7'''&nbsp;— на виїзді проти «[[Ворскла (жіночий футбольний клуб)|Житлобуда-2]]» (Харків), сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2017—2018: вища ліга|2017/18]], 13 травня 2018 року{{sfn|Волощук|2020|с=395}}
* Найбільша поразка в єврокубках: '''0:5'''&nbsp;— проти «Еспаньйолу» (Іспанія), [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Кубок УЄФА]], сезон 2006/07, 17 вересня 2006 року{{sfn|Волощук|2020|с=395}}

=== Рекорди футболісток ===
* Найбільша кількість голів у сезоні: '''37'''&nbsp;— [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]], сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2005: вища ліга|2005]]{{sfn|Волощук|2020|с=376, 395}}
* Найбільша кількість голів у чемпіонаті за сезон: '''34'''&nbsp;— [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]], сезон [[Чемпіонат України з футболу серед жінок 2005: вища ліга|2005]]{{sfn|Волощук|2020|с=376}}
* Найбільша кількість голів у одному матчі: '''10'''&nbsp;— [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]], проти «[[Южанка (жіночий футбольний клуб)|Южанки]]» (Херсон), [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонат України]], 3 вересня 2005 року{{sfn|Волощук|2020|с=191}}
* Найбільша кількість голів у [[Футбол у Європі|єврокубках]]: '''8'''&nbsp;— [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]
* Найшвидший гол: '''на 35-й секунді'''&nbsp;— [[Козиренко Тетяна Андріївна|Тетяна Козиренко]], проти «[[Атекс]]а» (Київ), [[Чемпіонат України з футболу серед жінок|чемпіонат України]], 25 квітня 2013 року{{sfn|Волощук|2020|с=290—291}}

==== Рекордсменки за кількістю матчів ====
{| class="wikitable sortable" cellpadding="3" style="text-align: center;"
!№
!width=190|Ім'я
!width=80|Період
!width=80|Загалом
!width=80|Ліга
!width=80|Кубок
!width=80|Єврокубки
|-
|1||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]]||{{comment|1987—2007|1987—1997, 1999—2000, 2003—2007}}||'''279'''||241||32||6
|-
|2||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Федосова Тетяна Іванівна|Тетяна Федосова]]||{{comment|1991—2004|1991—1995, 1997—2004}}||'''212'''||175||31||6
|-
|3||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Мільчевська Дарія Юріївна|Дарія Мільчевська]]||1995—2009||'''211'''||173||27||11
|-
|4||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]]||{{comment|1993—2010|1993—2004, 2010}}||'''177'''||145||24||8
|-
|5||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Пархоменко Зоя|Зоя Пархоменко]]||1988—1997||'''170'''||155||15||0
|-
|6||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]||{{comment|2001—2012|2001—2003, 2006—2012}}||'''161'''||123||22||16
|-
|7||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Ступак Валентина Іванівна|Валентина Ступак]]||{{comment|1991—2006|1991—1999, 2006}}||'''157'''||135||16||6
|-
|8||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Кобилецька Віра|Віра Кобилецька]]||{{comment|1987—2000|1987—1991, 1994—2000}}||'''155'''||139||16||0
|-
|9||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Красножон Параскевія Іванівна|Параскевія Красножон]]||{{comment|1989—1998|1989—1996, 1998}}||'''153'''||137||16||0
|-
|10||align="left"|{{Прапорець|BLR}} [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]]||{{comment|2002—2012|2002—2010, 2012}}||'''150'''||121||20||9
|}

==== Найкращі бомбардирки ====
{| class="wikitable sortable" cellpadding="3" style="text-align: center;"
!№
!width=190|Ім'я
!width=80|Період
!width=80|Загалом
!width=80|Ліга
!width=80|Кубок
!width=80|Єврокубки
|-
|1||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]]||2002—2011||'''148'''||126||14||8
|-
|2||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]||{{comment|1998—2010|1998—2005, 2009—2010}}||'''107'''||88||16||3
|-
|3||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Хімич Таміла Миколаївна|Таміла Хімич]]||2011—2016||'''60'''||49||11||0
|-
|4||align="left"|{{Прапорець|URS}} {{Прапор України|20px}} [[Кобилецька Віра|Віра Кобилецька]]||{{comment|1987—2000|1987—1991, 1994—2000}}||'''57'''||52||5||0
|-
|4||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Михайлюк Марія Миколаївна|Марія Михайлюк]]||2014—2018||'''57'''||44||13||0
|-
|6||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]]||{{comment|1998—2010|1998—2006, 2010}}||'''44'''||37||5||2
|-
|7||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]||{{comment|2001—2012|2001—2003, 2006—2012}}||'''42'''||35||4||3
|-
|8||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Мелконянц Ольга Володимирівна|Ольга Мелконянц]]||2007—2013||'''40'''||32||5||3
|-
|9||align="left"|{{Прапор України|20px}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]]||{{comment|1993—2010|1993—2004, 2010}}||'''31'''||26||4||1
|-
|9||align="left"|{{Прапорець|BLR}} [[Крилова Вікторія Вікторівна|Вікторія Крилова]]||{{comment|2002—2012|2002—2010, 2012}}||'''31'''||28||2||1
|}

== Відомі футболістки ==

=== Найвизначніші футболістки, які грали за «Легенду» ===
''До переліку внесені найвідоміші футболістки «Легенди» за версією автора книги з історії клубу [[Волощук Олександр Миколайович|Олександра Волощука]], [[Найкраща футболістка України|футболістки року в Україні]] та фіналістки [[Ліга чемпіонів УЄФА серед жінок|Ліги чемпіонів]]{{sfn|Волощук|2020|с=395, 410—411}}.''
{{3|
* {{Прапорець|UKR}} [[Ігнатович Наталія Григорівна|Наталія Ігнатович]] ({{comment|1987—2007|1987—1997, 1999—2000, 2003—2007}})
* {{Прапорець|URS}} [[Петько Світлана Петрівна|Світлана Петько]] (1987—1991)
* {{Прапорець|URS}} [[Авдонченко Наталія Михайлівна|Наталія Авдонченко]] (1987—1991)
* {{Прапорець|UKR}} [[Міщенко Надія Сергіївна|Надія Міщенко]] ({{comment|1990—1995|1990—1992, 1994—1995}})
* {{Прапорець|UKR}} [[Зінченко Наталія Миколаївна|Наталія Зінченко]] (1992—1994)
* {{Прапорець|UKR}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]] ({{comment|1993—2010|1993—2004, 2010}})
* {{Прапорець|UKR}} [[Шульга Вероніка Михайлівна|Вероніка Шульга]] (1994—1998)
|
* {{Прапорець|UKR}} [[Пекур Людмила Михайлівна|Людмила Пекур]] (1995—1998)
* {{Прапорець|UKR}} [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]] (1995—2000)
* {{Прапорець|UKR}} [[Зварич Ірина Михайлівна|Ірина Зварич]] (1997—2003)
* {{Прапорець|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]] ({{comment|1998—2010|1998—2005, 2009—2010}})
* {{Прапорець|UKR}} [[Лишафай Алла Іванівна|Алла Лишафай]] ({{comment|1998—2010|1998—2006, 2010}})
* {{Прапорець|UKR}} [[Ващенко Юлія Юріївна|Юлія Ващенко (Карпенкова)]] ({{comment|1999—2011|1999—2001, 2010—2011}})
* {{Прапорець|UKR}} [[Баранова Надія Андріївна|Надія Баранова]] (1999—2006)
|
* {{Прапорець|UKR}} [[Дятел Віра Григорівна|Віра Дятел]] (2000—2003)
* {{Прапорець|UKR}} [[Іванова Галина Іванівна|Галина Іванова]] (2001—2002)
* {{Прапорець|UKR}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]] ({{comment|2001—2012|2001—2003, 2006—2012}})
* {{Прапорець|UKR}} [[Апанащенко Дарина Олександрівна|Дарина Апанащенко]] (2001—2003)
* {{Прапорець|UKR}} [[Корнієвець Юлія Геннадіївна|Юлія Корнієвець]] (2002—2011)
* {{Прапорець|UKR}} [[Овдійчук Ольга Вікторівна|Ольга Овдійчук]] (2011)
}}

=== Учасниці чемпіонату Європи ===
{|class="wikitable"
|-
! '''Рік'''
! '''Турнір'''
! '''Футболістки'''
|-
| [[2009]]
| {{Прапор|FIN}} [[Чемпіонат Європи з футболу серед жінок 2009|Чемпіонат Європи]]
| {{Прапор|UKR}} [[Яковишин Оксана Василівна|Оксана Яковишин]]<br/>{{Прапор|UKR}} [[Ходирєва Олена Олександрівна|Олена Ходирєва]]<br/>{{Прапор|UKR}} [[Бойченко Ольга Володимирівна|Ольга Бойченко]]<br/>{{Прапор|UKR}} [[Самсон Катерина Юріївна|Катерина Самсон]]
|}

=== Найкращі футболістки «Легенди» ===
''Опитування для визначення найкращої футболістки клубу в 1996—1999 роках проводилися редакцією газети концерну [[КСК «Чексіл»|«Чексіл»]], 2002 року&nbsp;— газетою «Чернігівські відомості»:''{{sfn|Волощук|2020|с=410}}
{|class="wikitable"
|-
! '''Рік'''
! '''Футболістка'''
|-
| 1996
| {{Прапорець|UKR}} [[Лемешко Людмила Олегівна|Людмила Лемешко]]
|-
| 1997
| {{Прапорець|UKR}} [[Шульга Вероніка Михайлівна|Вероніка Шульга]]
|-
| 1998
| {{Прапорець|UKR}} [[Шульга Вероніка Михайлівна|Вероніка Шульга]]
|-
| 1999
| {{Прапорець|UKR}} [[Чорна Тетяна Михайлівна|Тетяна Чорна]]
|-
| 2002
| {{Прапорець|UKR}} [[Жданова Наталія Анатоліївна|Наталія Жданова]]
|}

== Примітки ==
;Коментарі
{{примітки|group=К.}}

;Джерела
{{references|4}}

== Література ==
* {{публікація
 |книга
 |автор          = [[Волощук Олександр Миколайович|Волощук О. М.]]
 |назва          = «Легенда» молодости нашей
 |місце          = Чернигов
 |видавництво    = Десна Полиграф
 |рік            = 2020
 |тираж          = 250
 |сторінок       = 416
 |isbn           = 978-617-7833-49-8
 |мова           = ru
 |ref            = Волощук
}}

== Посилання ==
* {{cite web|url=https://web.archive.org/web/20090503164031/http://legendacn.ucoz.ru/news|title=Сайт уболівальників «Легенди» (архівна копія)}}
* {{cite web|url=https://wfpl.com.ua/team/?id_team=3|title=Профіль «Легенди» на сайті «Жіночий футбол України»|lang=ru}}

{{Легенда (Чернігів)}}
{{Тренери ЖФК Легенда Чернігів}}
{{Матчі ФК «Легенда» (Чернігів)}}
{{Футбол у Чернігові}}
{{Чемпіони України з футболу серед жінок}}
{{Володарі Кубка України з футболу серед жінок}}
{{Переможці Зимової першості України з футболу серед жінок}}

{{Портали|Український футбол|Футбол|Спорт|Чернігівщина}}

{{добра стаття}}

[[Категорія:Жіночі футбольні клуби України]]
[[Категорія:Легенда (жіночий футбольний клуб)|*]]
[[Категорія:Футбольні клуби, засновані 1987]]
[[Категорія:Футбольні клуби, розформовані 2018]]
[[Категорія:Зникли в Україні 2018]]