Перегляд вихідного коду сторінки Грейт-Смокі-Маунтінс (національний парк)

{{Infobox Protected area
 | name            = Національний парк «Грейт-Смокі-Маунтінс»<br/>Great Smoky Mountains National Park
 | iucn_category   = II
 | image           = Cherokee, NC entrance sign to Great Smoky Mtn. Nat. Park IMG_4905.JPG
 | image_caption   = Вхід до парку в Черокі, [[Північна Кароліна]]
 | map             = US_Locator_Blank.svg
 | caption         = Місцеположення парку на карті
 | locator_x = 202
 | locator_y = 112
 | location        = [[Північна Кароліна]], [[Теннессі]], [[Сполучені Штати Америки|США]]
 |nomap=1
 | nearest_city    = Гетлінбург (Теннессі), Черокі (Північна Кароліна)
 | lat_degrees   = 35
 | lat_minutes   = 41
 | lat_seconds   = 0
 | lat_direction = N
 | long_degrees  = 83
 | long_minutes  = 32
 | long_seconds  = 0
 | long_direction= W
 | area            = 2 114 км²
 | established     = 
 | visitation_num  = 10 099 276
 | visitation_year = 2014
 | governing_body  = 
 | website         = http://www.nps.gov/grsm/
 | WHS_name        = <!--Great Smoky Mountains National Park-->
 | WHS_State Party = {{USA}}
 | WHS_Type        = Природний
 | WHS_Criteria    = vii, viii, ix, x
 | WHS_ID          = 259
 | WHS_Region      = Європа і Північна Америка
 | WHS_Year        = 1983
 | WHS_Session     = 7-ма
 | WHS_Link        = http://whc.unesco.org/en/list/259
}}
'''Національний парк Грейт-Смокі-Маунтінс''' ({{lang-en|Great Smoky Mountains National Park}}, <small>МФА</small> {{IPA|[gɹeɪt ˈsməʊki ˈmaʊn.tənz ˈnæʃənəl pɑɹk]}})&nbsp;— [[національний парк]], складова частина [[Світова мережа біосферних резерватів|біосферного резервату]] та природний об'єкт [[Світова спадщина|Світової спадщини ЮНЕСКО]], розташований в центральній частині {{не перекладено|Грейт-Смокі-Маунтінс (хребет)|однойменного хребта||Great Smoky Mountains}} (який можна дослівно перекласти як «Великі Димчасті гори») гірської системи [[Аппалачі]]. Адміністративно парк розташований в штатах [[Північна Кароліна]] та [[Теннессі]], кордон між якими проходить серединною частиною хребта. За даними федеральної [[Служба національних парків США|Служби національних парків США]], Грейт-Смокі-Маунтінс є найвідвідуванішим національним парком на території цієї країни<ref name="nps">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/|title=Great Smoky Mountains National Park (U. S. National Park Service)|publisher=[[Служба національних парків США]]|lang=en|accessdate=2011-07-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101107042427/http://www.nps.gov/grsm|archivedate=2010-11-07|deadurl=yes}}</ref>&nbsp;— наприклад, [[2014]] року в ньому побувало більше 19&nbsp;млн осіб, що більше ніж удвічі перевищує кількість відвідувачів другого за популярністю [[Гранд-Каньйон (національний парк)|Гранд-Каньйону]]<ref>{{стаття|автор=Walls, Margaret A.|заголовок=Parks and Recreation in the United States|посилання=http://www.rff.org/RFF/Documents/RFF-BCK-ORRG_State%20Parks.pdf|видання=Local Parks Backgrounder. Backgrounder|місце=Washington, DC|год=2009|випуск=June|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120512085756/http://www.rff.org/RFF/Documents/RFF-BCK-ORRG_State%20Parks.pdf|archivedate=2012-05-12|accessdate=2016-03-11}}</ref>. Через територію заповідної зони проходить так звана [[Аппалачська стежка]] ({{lang-en|Appalachian Trail}})&nbsp;— найдовший безперервний пішохідний маршрут у світі та один з найвідоміших у США, що проходить уздовж цієї гірської системи від штату [[Мен (штат)|Мен]] до [[Джорджія|Джорджії]].

Парк було засновано [[1934]] року рішенням [[Конгрес США|Конгресу США]], а [[1940]] року про його відкриття для відвідувачів офіційно оголосив президент [[Франклін Делано Рузвельт]]<ref name="stories">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/historyculture/stories.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Stories (U. S. National Park Service)|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-07-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111010193613/http://www.nps.gov/grsm/historyculture/stories.htm|archivedate=2011-10-10|deadurl=yes}}</ref>. Загальна площа парку становить 2108 км² (814 кв. милі), що робить його однією з найбільших охоронних природних зон в східній частині США. Основні в'їзди розташовані вздовж магістралі [[U. S. Highway 441]] (відомої в межах парку як «Newfound Gap Road») в містах [[Гатлінбург (Теннессі)|Гетлінбург]] та [[Черокі (Північна Кароліна)|Черокі]]. Саме завдяки існуванню цієї дороги, що в першій половині XX століття була однією з найбільших, які перетинають Аппалачі, в'їзд на територію Грейт-Смокі-Маунтінс залишається безкоштовним, на відміну від переважної більшості інших національних парків США{{sfn|Fodor's|2009|p=15}}.

== Географія ==

=== Географічне положення ===
Національний парк Грейт-Смокі-Маунтінс розташований на схилах {{не перекладено|Грейт-Смокі-Маунтінс (хребет)|однойменного хребта||Great Smoky Mountains}}, який, у свою чергу, відноситься до [[Фізико-географічне районування|району]] [[Блакитний хребет|Блу-Ридж-Маунтінс]] ({{lang-en|Blue Ridge Mountains}}) в південній частині гірської системи [[Аппалачі]], на сході [[Північна Америка|Північної Америки]].
[[Файл:Map of Great Smoky Mountains National Park.png|thumb|right|400px|Мапа національного парку]]

Територія парку адміністративно підпорядкована кільком [[Округ (США)|округам]] штатів [[Північна Кароліна]] і [[Теннессі]]: [[Суейн (округ, Північна Кароліна)|Суейн]], [[Гейвуд (округ, Північна Кароліна)|Гейвуд]], [[Севі (округ, Теннессі)|Севі]], [[Блант (округ, Теннессі)|Блант]] та [[Кок (округ, Теннессі)|Кок]]. Вона приблизно порівну поділена між штатами: 1118,32 км² (276 344 акри) відносяться до Північної Кароліни та 990,44 км² (244 742 акри)&nbsp;— до Теннессі<ref name="stat">{{cite web|url=http://www.greatsmokymountainsnationalpark.com/park_data.html|title=Park Statistics|publisher=www.greatsmokymountainsnationalpark.com|accessdate=2011-07-29|archiveurl=https://www.webcitation.org/64FKRoVkA?url=http://www.greatsmokymountainsnationalpark.com/park_data.html|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref>. Управлінням парку займається федеральне відомство&nbsp;— [[Служба національних парків США]]. Із сходу й півдня до Грейт-Смокі-Маунтінс прилягають ще кілька природоохоронних зон, що мають статус державних заповідників ({{lang-en|National Forest}}): {{не перекладено|Черокі (заповідник)|Черокі||Cherokee National Forest||1}}, {{не перекладено|Пісга (заповідник)|Пісга||Pisgah National Forest||1}} та {{не перекладено|Нантахала|Нантахала||Nantahala National Forest||1}}. На південному сході Грейт-Смокі-Маунтінс межує з індіанською резервацією [[Квалла-Боундарі|Квалла]], центром якої вважається місто Черокі. Інші примітні населені пункти в околицях парку&nbsp;— міста Гетлінбург, [[Піджен-Фордж (Теннессі)|Піджон-Фордж]], [[Сев'єрвілл (Теннессі)|Севьєрвілл]], [[Таунсенд (Теннессі)|Таунсенд]], [[Брайсон-Сіті (Північна Кароліна)|Брайсон-Сіті]] та [[Силва (Північна Кароліна)|Силва]].

Перепад висот&nbsp;— від 256 м (840 [[фут]]ів) над [[Рівень моря|рівнем моря]] в районі струмка Абрамс-Крик («Abrams Creek») до 2025 м (6643 фута) на вершині гори [[Клінгменс-Дом]] («Clingman's Dome»){{sfn|Brewer, Jenkins|1998|p=84}}. Інші значущі вершини парку&nbsp;— [[Гюйо (Грейт-Смокі-Маунтінс)|Гюйо]] («Mount Guyot», 2018 м), [[ЛеКонт (гора)|ЛеКонт]] («Mount Le Conte», 2010 м), [[Кефарт (гора)|Кефарт]] («Mount Kephart», 1895 м), [[Коллінз (гора)|Коллінз]] («Mount Collins», 1886 м).

У парку беруть початок декілька річок і струмків, більшість яких є частиною [[Басейн водойми|басейну]] річки [[Теннессі (річка)|Теннессі]]. Найбільші потоки&nbsp;— річка [[Оконалуфті]] («Oconaluftee»), струмки Гейзл-Крик («Hazel Creek»), Ігл-Крик («Eagle Creek»), Форні-Крик («Forney Creek») на півдні, річки Літл-Піджн-Рівер («Little Pigeon River»), Літтл-Ривер («Little River») та струмок Абрамс-Крик на півночі.

[[Файл:Smoky Mtn View.jpg|center|thumb|650px|Панорама гір з боку Гетлінбурга. На світлині&nbsp;— гора [[ЛеКонт (гора)|ЛеКонт]] («Mount Le Conte»)]]

=== Геологія ===
{{також|Аппалачі}}
Парк Грейт-Смокі-Маунтінс розташований на схилах південної частини [[Аппалачі|Аппалач]], що є [[вододіл]]ом між [[Атлантичний океан|Атлантичним океаном]] та басейном [[Міссісіпі (річка)|Міссісіпі]].

[[Файл:Alum-cave-bluffs-tn1.jpg|thumb|left|200px|Скельний грот біля стежки «Alum Cave Trail». Формація «Anakeesta», геологічна епоха&nbsp;— [[докембрій]]. Гірські породи&nbsp;— мусковитовые [[кварцит]]и, [[филлит]]и, [[копиапит]], [[галотрихит]], [[гіпс]] та ін<ref>{{стаття|автор=Flohr, M. J. K.; Dillenburg, R. G.; Plumlee, G. S.|заголовок=Characterization of secondary minerals formed as the result of weathering of the Anakeesta Formation, Alum Cave, Great Smoky Mountains National Park, Tennessee|видання=USGS Open File Report|volume=95-477|pages=24}}</ref><ref>{{cite web|url=http://geology.er.usgs.gov/eespteam/smoky/ResearchAreas/smokys/MountLeConte/trails1.htm|title=Trails|work=Appalachian Blue Ridge Project|publisher=Служба національних парків США|accessdate=2011-11-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/64FKaYcNv?url=http://geology.er.usgs.gov/eespteam/smoky/ResearchAreas/smokys/MountLeConte/trails1.htm|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref>]]

У кінці [[докембрій|докембрію]] в процесі тривалого [[Тектоніка плит|зіткнення плит]] земля в цьому місці почала підніматися, й з часом виникло доісторичне нагір'я, що складалося зі скельних порід&nbsp;— [[граніт]]у та [[гнейс]]у. Нині залишки цих порід можна побачити в південно-східній частині парку в районі долини річки Ревен-Форк («Raven Fork») та у верхній течії річки Тукасіджи («Tuckasegee») між містами Черокі та Брайсон-Сіті{{sfn|Moore|1988|p=32}}<ref name="geology">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/geology.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Geology (U. S. National Park Service)|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-07-31|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110925204549/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/geology.htm|archivedate=2011-09-25|deadurl=yes}}</ref>. З плином часу в результаті [[Ерозія (геологія)|ерозії]] ця височина почала руйнуватися, й скупчення [[Осадові гірські породи|осадових порід]], утворених сумішшю [[Глина|глини]], [[мул]]истих відкладень, [[Пісок|піску]], [[Галька|гальки]] та невеликої кількості [[карбонат кальцію|карбонату кальцію]], стали вимиватися на дно прилеглих улоговин, утворивши декілька шарів загальною товщиною понад 14 км (9 [[Миля|миль]]){{sfn|Fodor's|2007|pp=15-16}}. Вік найдавнішого шару осадових відкладень у парку датується близько 545—800&nbsp;млн років, пізнішого&nbsp;— в епоху [[Палеозой|палеозою]] 450—545&nbsp;млн років тому<ref name="geology" />{{sfn|Fodor's|2007|pp=15-16}}.

[[Файл:Chimney-tops-lowpeak1.jpg|thumb|right|200px|Оголені скелі на вершині гори [[Чімні-Топсі]] («Chimney Tops»)]]
[[Файл:Clingmans Dome 2.jpg|thumb|right|200px|Об'ємна мапа гори Клінгменс-Дом]]
[[Файл:Great Smoky Mountains Cades Cove View.jpg|thumb|right|200px|Гори отримали назву «димчасті» завдяки серпанку, який утворюється в результаті охолодження теплого вологого повітря, що приходить з боку [[Мексиканська затока|Мексиканської затоки]]]]

Під дією тепла й тиску скупчення пухких порід зазнало [[Метаморфізм|метаморфозу]]&nbsp;— мінеральних та структурних змін, утворивши неоднорідну за своїм складом формацію, що отримала назву «Ocoee Supergroup». Різниця в типах порід, що характеризують цю формацію, пояснюється відмінностями кліматичних та топографічних умов, під впливом яких проходило їхнє утворення. В покладах [[пісковик]]а [[Сланці (гірські породи)|глинистого сланцю]] у північно-західній частині парку можна знайти нори й сліди [[Черв'яки|черв'яків]], а також раковини [[Ракоподібні|ракоподібних]], що жили колись на мілководді праморя. У відкладеннях [[вапняк]]а в долині Кейдс-Коув знаходять [[Фоссілії|скам'янілості]], вік яких оцінюється в 450&nbsp;млн років<ref name="geology" />.

У періодж між 310 та 245&nbsp;млн років тому східний край [[Північно-Американська плита|Північно-Американської тектонічної плити]] зіткнувся з [[Африканська плита|Африканською плитою]], в результаті чого виник новий [[суперконтинент]], описаний під назвою [[Пангея]]. Це зіткнення, яке супроводжується землетрусами, призвело до виникнення гірської системи [[Аппалачі]], що простяглася вздовж східного узбережжя Північної Америки від [[Алабама|Алабами]] до [[Нова Шотландія|Нової Шотландії]]. Початкові пласти осадових порід зазнали деформації, утворивши складки, стиснення або розриви. Величезні маси найдавніших скельних порід, похованих на великій глибині, були зрушені в північно-західному напрямку вздовж новоствореного горизонтального [[Зрушення (геологія)|зсуву]], що отримав назву «Great Smoky Fault», було винесено поверхпізніших осадових утворень. Згодом плити знову розійшлися, а Пангея розпалася на окремі континенти, що поступово набули сучасних обрисів<ref name="geology" />.

Молоді Аппалачі були значно вищими, ніж зараз: за висотою їх можна було порівняти зі [[Скелясті гори|Скелястими горами]] на заході Америки. Як і в першому випадку, дія льоду, вітру й води призвела до поступового руйнування гір. Найстійкіші до ерозії кристалічні породи, такі як [[метапісковик]], утворили сильно порізані вершини, а пухкіші метаморфізований [[алеврит]] і [[Сланці (гірські породи)|сланці]] вимивалися в бік [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]] й [[Мексиканська затока|Мексиканської затоки]]. З часом вони стали основним компонентом нинішніх приморських пляжів<ref name="geology" />.

=== Клімат ===
Клімат в околицях національного парку помірний, загалом характеризується м'якою зимою та жарким вологим літом<ref name="homepage">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/index.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Home page|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-08-01|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150706210155/http://www.nps.gov/grsm/index.htm|archivedate=2015-07-06|deadurl=yes}}</ref>. У середньому, найтеплішим місяцем вважається липень, найхолоднішим&nbsp;— січень. За спостереженнями в районі Гетлінбурга (нижня частина парку), максимальна температура&nbsp;— +41,1&nbsp;°C&nbsp;— була зареєстрована 29 червня 1936 року, мінімальна&nbsp;— -27,8&nbsp;°C&nbsp;— 21 січня 1985 року<ref name="USTN0196">{{cite web|url=http://www.weather.com/outlook/health/fitness/wxclimatology/monthly/graph/USTN0196|title=Monthly Averages for Gatlinburg, TN|publisher=The Weather Channel, LLC|accessdate=2011-09-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101006215451/http://www.weather.com/outlook/health/fitness/wxclimatology/monthly/graph/USTN0196|archivedate=2010-10-06|deadurl=yes}}</ref>.

[[Файл:Meigs-mountain-curry-mountain-jct1.jpg|thumb|left|200px|Початок березня. Дороговкази стежок]]

Зима триває з середини листопада до лютого, при цьому приблизно в половині днів температура сягає +10&nbsp;°C і вище. У нічний час типові приморозки. В окремі періоди можливі екстремальні зниження температури аж до -29&nbsp;°C, особливо у верхній частині парку, при цьому густі снігопади на верхніх схилах нерідко контрастують з теплою погодою біля підніжжя гір. Сніговий покрив у горах типовий у січні&nbsp;— лютому, його товщина на вершині Клінгменс-Дом може досягати 660 мм<ref name="weather">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/weather.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Weather (U. S. National Park Service)|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-09-19|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110902065540/http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/weather.htm|archivedate=2011-09-02|deadurl=yes}}</ref>.

Весна з березня по травень, характеризується частими й різкими перепадами погоди, особливо в березні: безхмарне небо протягом декількох годин може змінитися густим снігопадом. Середній максимум у першій половині весни в долинах досягає 16&nbsp;°C, середній мінімум 6&nbsp;°C. При цьому вночі температура нерідко опускається нижче нуля. Починаючи з середини квітня, середні денні температури підвищуються до 20 і вище градусів, приморозки в пониззі стають нечастим явищем, хоча на вершинах трапляються частіше. У квітні стають звичайними післяполуденні дощі, норма опадів при цьому досягає 135 мм У травні температура стає ще теплішою: денні максимуми варіюють в межах 20-30&nbsp;°C, мінімуми в межах 5-15&nbsp;°C. Середній рівень опадів у травні порівняємо з квітневим<ref name="weather" />.

Літо дуже жарке, вологе триває з червня по серпень. Влітку над горами можна часто побачити серпанкову завісу, що утворюється в результаті охолодження теплого вологого повітря, яке приходить з боку [[Мексиканська затока|Мексиканської затоки]], саме цей серпанок і дав назву горам «димчасті». У другій половині дня звичайними є зливові дощі й грози, щомісячна норма опадів у долинах досягає 145, а на вершинах 211&nbsp;мм. Температура в нижній частині парку нерідко перевищує 30&nbsp;°C, однак у верхній вона помітно нижче і більш сприятлива для людини. Так, на вершині гори ЛеКонт (2010&nbsp;м над рівнем моря) ніколи не було зареєстровано температур вище 26&nbsp;°C<ref name="weather" />.

Осінь&nbsp;— з вересня по середину листопада, характеризується ясною погодою та пониженням температури. Теплі дні змінюються прохолодними ночами, середні максимуми варіюють від 24-28&nbsp;°C у вересні до 13-18&nbsp;°C в листопаді<ref name="USTN0196" />. Перші приморозки найчастіше настають в кінці вересня, а в кінці листопада середня нічна температура зазвичай опускається до нуля. Осінь&nbsp;— найсухіша пора року, опади випадають рідко. Постійний сніговий покрив на вершинах можливий з початку листопада<ref name="weather" />.

== Історія ==
[[Файл:Stickballdance1897eastern.png|thumb|right|upright|200px|Корінні жителі Грейт-Смокі-Маунтінс&nbsp;— індіанці [[черокі]]]]

На відміну від [[Захід США|західної частини США]], де перші в історії країни (і світу) національні парки на кшталт [[Йеллоустон]]а були створені на незаселених землях, що були під контролем федеральної влади, створення парку Грейт-Смокі-Маунтінс спочатку вимагало значних капіталовкладень для викупу приватизованих ділянок у численних фермерів та комерційних підприємств<ref name="stories" />.

До приходу європейців землі, на яких нині розташований парк Грейт-Смокі-Маунтінс, населяли північноамериканські індіанці, що належать до народу [[черокі]]. Першими з європейців південну частину Аппалачів досліджувала експедиція іспанського мореплавця і [[конкістадор]] [[Ернандо де Сото (мореплавець)|Ернандо де Сото]], який 1540 року шукав у цих місцях золото. Хоча учасники експедиції, очевидно, не були власне на території теперішнього парку, вони, безперечно, могли бачити його найпомітніші вершини&nbsp;— [[Клінгменс-Дом]], [[Гюйо (Грейт-Смокі-Маунтінс)|Гюйо]], [[ЛеКонт (гора)|ЛеКонт]] та [[Каммерер (гора)|Каммерер]]. Європейці принесли з собою [[Натуральна віспа|віспу]], яка виявилася смертельною для незнайомих з нею місцевих жителів{{sfn|Brewer, Jenkins|1998|p=17}}.

З [[1775]] року вивченням природи південних Аппалачів почав займатися відомий натураліст [[Вільям Бартрам]], а ще через 20 років у долині річки {{не перекладено |Оконалуфти|Оконалуфти||Oconaluftee||1}} з'явилося перше [[фермер]]ське господарство. Перше неіндіанське поселення було засновано приблизно в 1818—1821 роках у внутрішній долині Кейдс-Коув («Cades Cove»); окремі хати й церкви XIX&nbsp;— першої половини XX століть збереглися і користуються популярністю у туристів<ref name="timeline">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/historyculture/timeline.htm|title=Smoky Mountain Timeline|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-07-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111010045005/http://www.nps.gov/grsm/historyculture/timeline.htm|archivedate=2011-10-10|deadurl=yes}}</ref>.

[[Файл:Daniel-cook-cabin-cataloochee.jpg|thumb|left|upright|200px|Хатина на території парку, побудована в середині XIX століття білими переселенцями]]

[[1830]] року президент США [[Ендрю Джексон]] підписав [[закон про переселення індіанців]] ({{lang-en|Indian Removal Act}}), яким було покладено початок насильницького [[Переселення індіанців|виселення корінних жителів]] у необжиті райони країни на захід від річки [[Міссісіпі (річка)|Міссісіпі]] (туди, де нині штат [[Оклахома]]). Більша частина індіанців погодилася на запропонований владою «обмін землями», проте декілька сотень людей, що відкололися від них, воліли сховатися в печерах та на важкодоступних гірських схилах, де згодом і був створений парк<ref>{{книга|автор=Brown, John P.|заголовок=Old Frontiers: The Story of the Cherokee Indians from Earliest Times to the Date of Their Removal to the West, 1838|місце=Kingsport|видавництво=Southern Publishers|рік=1938}}</ref>. Згодом цим індіанцям було дозволено залишитися в Північній Кароліні, а їхні нащадки утворили східну гілку черокі й донині живуть у [[Індіанська резервація|індіанській резервації]] Квалла-Боундарі («Qualla Boundary»), створеній на південний схід від межі заповідної зони{{sfn|Woodward|1982|p=12}}.

З появою європейського населення в гірських лісах почала швидко розвиватися індустрія заготовки [[Деревина|деревини]]&nbsp;— спочатку її сплавляли річкою з бурхливою течією «Little River», а починаючи з [[1901]] року транспортували невеликою [[Залізничний транспорт|залізницею]], що отримала назву «Little River Railroad». Ця гілка залізниці між містечком Елкмонт («Elkmont», в даний час тут розташовуються паркова єгерська станція і [[кемпінг]]) і розташованим біля підніжжя гір містечком [[Мерівілл (Теннессі)|Меривилл]] діяла аж до [[1939]] року<ref>{{книга|автор=Weals, Vic.|заголовок=Last Train to Elkmont: A Look Back at Life on Little River in the Great Smoky Mountains|видавництво=Olden Press|рік=1993|pages=27-28|allpages=160|isbn=0962915610}}</ref>.

[[Файл:Horace Kephart cooking.jpg|thumb|upright|200px|Горацій Кефарт (Horace Kephart)&nbsp;— письменник і громадський діяч, який зіграв ключову роль в утворенні парку. Одну з вершин в парку названо на його честь]]

Інтенсивна вирубка лісів порушила незайману красу краю, тож ще в 1890-ті роки з'явилися перші пропозиції про створення в цих місцях природоохоронної зони. У [[Законодавчі збори штату (США)|Легіслатуру]] Північної Кароліни навіть був внесений відповідний законопроєкт, який, щоправда, не пройшов голосування депутатів. Найбільші ініціативні групи громадських діячів були організовані в містах [[Ноксвілл]] (Теннессі) та [[Ешвілл (Північна Кароліна)]]; кожна з цих груп виступала за створення парку в межах свого рідного штату. Запити активістів були направлені до [[Вашингтон (округ Колумбія)|Вашингтона]], при цьому найактивнішими в реалізації всієї ідеї були зовсім не екологи або рибалки, а численні автомобільні клуби, зацікавлені в будівництві доріг вздовж мальовничих місць. Справа зрушила з мертвої точки в травні [[1926]] року, коли Конгрес схвалив, а президент [[Джон Кулідж]] підписав законопроєкт про викуп необхідних ділянок землі під два майбутніх парки, обидва на схилах Аппалачів&nbsp;— Грейт-Смокі-Маунтінс та [[Шенандоа (національний парк)|Шенандоа]]. Незважаючи на це рішення, основні турботи зі збору коштів лягали на владу штатів та приватних збирачів, оскільки федеральний уряд не мав для цього достатніх повноважень<ref name="stories" />.

Кршти йшли з різноманітних джерел: по 2 мільйони доларів виділила влада штатів Північна Кароліна та Теннессі, мільйон зібрали приватні особи (включаючи школярів, які влаштували на базі навчальних закладів збір одноцентових монет) та громадські організації. Ще 5 мільйонів, які були необхідні, пожертвував Фонд пам'яті Лаури Спелман Рокфеллер (Laura Spellman Rockefeller Memorial Fund), підпорядкований нафтовому магнату та філантропу [[Джон Девісон Рокфеллер (молодший)|Джоном Д. Рокфеллером-молодшим]]<ref name="stories" />{{sfn|Fodor's|2007|p=14}}. Значний внесок у створення заповідника внесли автор книг про життя в умовах дикої природи Горацій Кефарт («Horace Kephart», 1862—1931) та відомий фотограф Джордж Маса («George Masa», 1881—1933). На честь них названо вершини «Mount Kephart» та «Masa Knob»<ref name="Idea">{{cite web|url=http://www.pbs.org/nationalparks/|title=Відео: The National Parks: america's Best Idea|author=Burns, Ken.|publisher=Телевізійний канал PBS|accessdate=2011-07-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110717083753/http://www.pbs.org/nationalparks/|archivedate=2011-07-17|deadurl=yes}}</ref>. Поступово гірські поселенці, власники ферм, паперових фабрик, рудників та лісозаготівники були витіснені за межі парку, при цьому в багатьох випадках господарі завищували ціну землі або зверталися до суду<ref name="stories" />.

[[Файл:NPS Preliminary Survey Personnel GSNP.jpg|thumb|left|250px|Попередній огляд майбутньої території парку комісією [[Служба національних парків США|Служби національних парків США]]. 20 листопада 1931 року]]

Наступним кроком стала юридична заборона на обробіток землі та заготівлю деревини, а [[1931]] року було призначено першого управителя. Днем народження парку вважається 15 червня 1934 року, коли штати передали 300 тис. [[акр]]ів викупленої землі федеральному уряду, а Конгрес виніс законодавчий акт, за яким було розпочато облаштування парку<ref>{{книга|автор=Pierce, Daniel S.|заголовок=The Great Smokies: from natural habitat to national park|видавництво=University Tennessee Press|рік=2000|pages=148|isbn=1572330791}}</ref>. У роки [[Велика депресія|Великої депресії]] робітники, найняті [[Громадянський корпус охорони навколишнього середовища|Громадянським корпусом охорони навколишнього середовища]], [[Управління громадських робіт США|Управлінням громадських робіт]], {{iw|Works Progress Administration|«WPA»|en|Works Progress Administration}} та іншими федеральними агентствами в рамках проголошеного президентом [[Новий курс Рузвельта|Нового курсу]], працювали на прокладці туристичних маршрутів та будівництві об'єктів інфраструктури парку. 2 вересня 1940 року президент [[Франклін Делано Рузвельт]], виступаючи біля нового пам'ятника Рокфеллерові, спорудженого якраз на кордоні штатів, урочисто оголосив про офіційне відкриття парку «на вічну радість людям» ({{lang-en|for the permanent enjoyment of the people}})<ref name="stories" />.

Чималу роль в популяризації парку зіграла [[ЮНЕСКО]]. У червні [[1976]] року в рамках програми ЮНЕСКО «[[Людина і біосфера]]» цій природній зоні було надано статус [[Всесвітня мережа біосферних резерватів|міжнародного біосферного резервату]]<ref>{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/index.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Nature & Science|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-12-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111227102931/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/index.htm|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://travel.nationalgeographic.com/travel/national-parks/great-smoky-mountains-national-park/|title=Great Smoky Mountains National Park|publisher=National Geographic Traveller|accessdate=2011-12-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111228034226/http://travel.nationalgeographic.com/travel/national-parks/great-smoky-mountains-national-park|archivedate=2011-12-28|deadurl=yes}}</ref> [[1983]] року парк було занесено до списку [[Світова спадщина|Світової спадщини]]<ref>{{cite web|url=http://whc.unesco.org/en/list/259|title=Great Smoky Mountains National Park|work=World Heritage List|publisher=Центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО|accessdate=2011-07-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110805112436/http://whc.unesco.org/en/list/259|archivedate=2011-08-05|deadurl=yes}}</ref>. [[1988]] року Грейт-Смокі-Маунтінс став частиною більшого Південно-Аппалачського біосферного резервату ({{lang-en|The Southern Appalachian Man and the Biosphere Reserve}}), до якого, крім власне парку, були включені Гідрологічна лабораторія Ковіта ({{lang-en|Coweeta Hydrologic Laboratory}}), гора {{не перекладено|Грандфазер-Маунтін|Грандфазер-Маунтін||Grandfather Mountain||1}}, парк штату {{не перекладено|Маунт-Мітчелл|Маунт-Мітчелл||Mount Mitchell State Park||1}}, Національний дослідницький парк Оук-Ридж ({{lang-en|Oak Ridge National Environmental Research Park}}) та долина річки [[Теннессі (річка)|Теннессі]] ({{lang-en|Tennessee River Gorge}})<ref>{{cite web|url=http://www.samab.org/About/reserve.html|title=The SAMAB Reserve|publisher=The Southern Appalachian Man and the Biosphere Reserve|accessdate=2011-07-29|archiveurl=https://www.webcitation.org/64FcnzjE2?url=http://www.samab.org/About/reserve.html|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref>.

== Рослинний покрив ==
Майже 95&nbsp;% парку покрито лісами{{sfn|Fodor's|2009|p=16}}, при цьому близько 80&nbsp;% території охоплюють різні варіації [[Широколистяні ліси|широколистяного лісу]]. За різними оцінками, від 20 до 36&nbsp;% території займають реліктові лиси, майже не заторкнуті господарською діяльністю людини<ref name="Davis">{{книга|автор=Davis, Mary B.|заголовок=Old Growth in the East: A Survey|посилання=http://primalnature.org/ogeast/nc.pdf|видавництво=Cenozic Society|рік=1993|pages=2|allpages=150|isbn=0963840207|archivedate=2011-09-28|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110928120515/http://primalnature.org/ogeast/nc.pdf}}</ref>. За видовою різноманітністю [[Екологія|екологи]] вирізняють 5 основних лісових [[Екосистема|екосистем]]: аппалачський ліс, північний змішаний ліс, ялиново-ялицевий ліс, [[тсуга|тсуговий]] ліс та дубово-сосновий ліс. Кожна з цих екосистем характерна для певного типу ландшафту й висотності{{sfn|Fodor's|2009|p=16}}<ref name="forests">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/forests.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Forests|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-09-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110927080823/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/forests.htm|archivedate=2011-09-27|deadurl=yes}}</ref>. На території парку зустрічається майже 1600 [[Біологічний вид|видів]] [[Квіткові рослини|квіткових рослин]], 2250 видів [[Гриби|грибів]], 284 виду [[Мохи|мохів]], 305 видів [[Лишайники|лишайників]] та 150 видів [[Печіночники|печінкових мохів]]. Тут росте 142 види дерев&nbsp;— більше, ніж в будь-якому іншому парку Північної Америки{{sfn|Brewer, Jenkins|1998|p=101}}. Безлісі ділянки парку вкриті луговою трав'янистою рослинністю, виноградником та [[Вересова пустку|вересом]]. Лише невелика частина хребта між перевалом Ньюфаунд-Геп («Newfound Gap») і Гатлінбургом являє собою оголену скелясту поверхню{{sfn|Brewer, Jenkins|1998|p=101}}.

=== Аппалачський ліс ===
Цей різновид широколистяного лісу, також відомий як змішаний мезофітний ліс, зустрічається виключно в Південних Аппалачах і серед інших твердолистяних [[Тип лісу|типів лісу]] видрізняється надзвичайно великою різноманітністю лісотвірних порід.

[[Файл:Cosby-creek-cove-hardwood-tn1.jpg|thumb|left|250px|Незайманий аппалачський ліс на березі струмка «Cosby Creek»]]

Таке різноманіття пояснюється насамперед тим, що за часів останнього [[Льодовиковий період|льодовикового періоду]], який не зачепив цю частину гір, тут відбулося змішання місцевої флори з більш північною, що відступала на південь слідом за похолоданням. Біорізноманість завдячує також сприятливим умовам: поєднання більш прохолодного у порівнянні з рівнинними ділянками клімату, висока вологість, наявність багатих родючих ґрунтів та відгородженість від зовнішніх ландшафтів, беззахисних перед впливом екстремально високих або низьких температур. Також зіграв роль слабкий розвиток сільського господарства та відсутність пасовищних тварин. Типові місця зростання класичного аппалачського лісу&nbsp;— річкові долини, закриті улоговини та пологі схили в нижній частині гір, найчастіше в північній частині хребта, на висоті до 760—1220 м (2500-4000 [[фут]]ів) над рівнем моря{{sfn|Williams|2010|p=97}}<ref name="forestsofgreatsmokymountains">{{cite web|url=http://forestsofgreatsmokymountains.com/2010/09/classic-cove-hardwood-forest/|title=Great Smoky Mountains National Park, Classic Cove Hardwood Forest|author=Williams, Dan D.|publisher=forestsofgreatsmokymountains.com|accessdate=2011-09-22|archiveurl=https://www.webcitation.org/64Fd1e4J2?url=http://forestsofgreatsmokymountains.com/2010/09/classic-cove-hardwood-forest/|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref>. На висоті 1220—1370&nbsp;м над рівнем моря для аппалачського лісу характерні окремі елементи північного змішаного лісу{{sfn|Williams|2010|pp=102-103}}.
[[Файл:Liriodendron tulipifera flower.jpg|thumb|right|150px|Квітка [[Ліріодендрон тюльпановий|тюльпанового дерева]]]]
Рослинність верхнього ярусу представлена численними [[Мезофіти|мезофітами]]&nbsp;— [[Липа американська|липою американською]], [[Клен цукровий|кленом цукровим]], [[Клен червоний|кленом червоним]], [[Кінський каштан жовтий|кінським каштаном жовтим]], [[Бук великолистковий|буком великолистковим]], [[Ліріодендрон тюльпановий|тюльпановим деревом]], [[Халезія каролінська|халезією каролінською]] («Halesia carolina»), [[Береза вишнева|березою вишневою]], [[Магнолія довгозагострена|магнолією довгозагостренною]], [[Ясен американський|ясеном американським]], [[Черемха пізня|черемхою пізньою]]. Нижній деревний ярус розріджений, тут, зокрема, можна зустріти [[кизил квітучий]] («Cornus florida»), [[граб каролінський]], [[магнолія трипелюсткова|магнолію трипелюсткову]], [[магнолія Фразера|магнолію Фразера]] («Magnolia fraseri»), [[хмелеграб віргінський]], [[клен колосистий]], [[клен пенсильванський]], [[Азиміна трилопатева|азиміну трилопатеву]]{{sfn|Williams|2010|p=97}}<ref name="forestsofgreatsmokymountains" />{{sfn|Schafale, Weakley|1990|p=33}}.

Чагарниковий ярус представлений нерівномірно, окремими «плямами». Найхарактерніші види цього поясу&nbsp;— [[гортензія деревоподібна]] («Hydrangea arborescens»), [[калікант квітучий]], [[кизил супротивнолистий]], «{{iw|Lindera benzoin}}». Однією з особливостей аппалачського лісу є пишний та багатий за видовим складом трав'яний покрив, що включає різноманітні [[Папоротеподібні|папороті]]. Серед великої кількості видів найчастіше зустрічаються [[воронець кистевидний]] («Actaea racemosa»), трав'янисті рослини «{{iw|Trillium erectum}}», «{{iw|Caulophyllum thalictroides}}», «{{iw|Impatiens pallida}}», «{{iw|Impatiens capensis}}», «{{iw|Laportea canadensis}}», «{{iw|Adiantum pedatum}}», «{{iw|Polystichum acrostichoides}}», «{{iw|Ageratina altissima}}», «{{iw|Asarum canadense}}» і багато інших{{sfn|Williams|2010|p=97}}<ref name="forestsofgreatsmokymountains" />{{sfn|Schafale, Weakley|1990|p=33}}.

=== Північний змішаний ліс ===
[[Файл:Jakescreekfull2.jpg|thumb|right|250px|Північний змішаний ліс вздовж струмка Джейкс-Крик («Jakes Creek»)]]

Північний змішаний, або північний твердолистяний ліс ({{lang-en|northern hardwood forest}}) характерний для більшої частини північного сходу США та південної Канади, включаючи [[Нова Англія|Нову Англію]], штат [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], область [[Великі озера|Великих озер]] та [[Міннесота|Міннесоту]]. В межах парку він росте в улоговинах водотоків, на вершинах і схилах гір між 1220 та 1520 м (4000 і 5000 футів) над рівнем моря, здебільшого в Північній Кароліні{{sfn|Williams|2010|p=125}}. Як і у випадку аппалачського, у цьому різновиді лісу домінують мезофіти, насамперед бук крупнолистий, різновид берези «[[Betula alleghaniensis]]» та кінський каштан жовтий. Останній відсутній у класичних змішаних лісах півночі, проте там домінує [[сосна веймутова]], не характерна для цього типу лісу в Грейт-Смокі-Маунтінс. На прохолодніших північних схилах Теннессі до типових порід додається [[ялина червона]]{{sfn|Williams|2010|pp=125-127}}.

Інші широколистяні породи цього лісу&nbsp;— липа американська, цукровий клен, ясен американський, черемха пізня, невелике дерево «{{iw|Halesia tetraptera}}». Часто зустрічається чагарниковий різновид [[Калина|калини]] «[[Viburnum lantanoides]]», проте повністю відсутні або зустрічаються дуже рідко вид [[Горобина|горобини]] «{{iw|Sorbus americana}}» та липа американська{{sfn|Schafale, Weakley|1990|p=33}}{{sfn|Williams|2010|pp=125-127}}. Підлісок представлений кленом американським, [[Магнолія довгозагострена|магнолією довгозагостреною]], [[Хмелеграб звичайний|хмелеграбом звичайним]], [[Клен колосистий|кленом колосистым]], горобиною «Pyrus americana» [[ірга гладка|іргою гладкою]] («Amelanchier laevis»). Трав'яний покрив, переважно густий і різноманітний{{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=26-27}}.

=== Ялиново-ялицевий ліс ===
[[Файл:Clingmans-dome-spruce-fir-tn1.jpg|thumb|right|250px|Ялиновий ліс на схилах гори Клінгменс-Дом. Частина [[Ялиця Фразера|ялиць Фразера]] загинула внаслідок нашестя рослинної попелиці «[[Adelges piceae]]», завезеної зі Старого Світу]]

Цей тип хвойного лісу ({{lang-en|spruce-fir forest}}) зустрічається лише у верхній частині гір на висоті 1520—1830 м (5000-6000 футів) над рівнем моря{{sfn|Williams|2010|p=135}}. Місцевий відносно прохолодний клімат порівнянний з кліматом в американському штаті [[Мен (штат)|Мен]] і канадській провінції [[Квебек]]&nbsp;— тож з цієї причини рослинність має північний, бореальний характер. Інші особливості цього лісу&nbsp;— часто тонкий, але багатий [[гумус]]ом шар ґрунту і ще більша, у порівнянні з іншими екосистемами, кількість опадів. Головні деревні породи&nbsp;— ялина червона та [[ялиця Фразера]] («Abies fraseri»), проте співвідношення між ними неоднорідне: якщо на нижній межі лісу ялиця Фразера зустрічається лише епізодично, то на верхній займає близько 75&nbsp;% всього верхнього ярусу. З цієї причини деякі автори виділяють особливий підтип лісу, що росте на найвищих вершинах понад 1800&nbsp;м,&nbsp;— ялицевий ліс ({{lang-en|fraser fir forest}}). У верхньому ярусі лісу можна зустріти також [[Береза паперова|березу паперову]] та «Betula alleghaniensis», [[клен колосистий]], [[Черемха пенсильванська|черемху пенсильванську]] («Prunus pensylvanica») і горобину «Sorbus americana»{{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=9-12}}{{sfn|Williams|2010|pp=135-141}}.

Чагарникова рослинність рідкісна, але подеколи утворює густі зарості. Найтиповіші представники цього ярусу: калина «Viburnum lantanoides», чагарниковий різновид [[Журавлина|журавлини]] [[вакциниум красноплодной]], [[бузина червона]], гостролист «{{iw|Ilex montana||en}}», [[рододендрон кетевбинський]] («Rhododendron catawbiense»). Трав'яний шар, переважно пишний; серед численних видів переважають «Oxalis montana», [[безщитник жіночий]], «{{iw|Dryopteris campyloptera||en|}}», «Cacalia (Senecio) rugelia». Фахівці відзначають, що ялиново-ялицевий ліс не завжди відновлюється після вирубки: на обернених на південь схилах заготівля деревини призвела до значного вимивання ґрунту, необхідного для його відтворення{{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=9-12}}{{sfn|Williams|2010|pp=135-141}}.

=== Тсуговий ліс ===
[[Файл:Old-hyatt-ridge-trail-nc1.jpg|thumb|right|250px|Тсуговая гай. На передньому плані&nbsp;— квітучий чагарник, різновид калини «Viburnum lantanoides»]]

[[тсуга|Тсуговий]] ліс ({{lang-en|hemlock forest}}) росте на [[Кислотність ґрунту|кислих ґрунтах]] на берегах струмків, на вологих, тінистих і часто крутих схилах в нижньому та середньому поясі гір на висоті до 460—1370 м (1500-4500 футів) над рівнем моря{{sfn|Williams|2010|p=90}}. За оцінками фахівців, на території парку до теперішнього часу збереглося близько 3000 [[акр]]ів (~1200 [[га]]ів) реліктового тсугового лісу. Його основну утворює порода&nbsp;— [[тсуга канадська]] з гігантськими, до 45&nbsp;м заввишки, стовбурами. У нижній частині парку деревна рослинність лісу більш різноманітна, поряд з тсугою тут можна зустріти [[платан західний]] та деякі інші види. В лісі середнього віку в його кроні можуть домінувати також [[Ліріодендрон тюльпановий|тюльпанове дерево]], клен червоний та [[береза вишнева]], проте з віком тсуга у зв'язку з вищою тіньовитривалістю і довговічністю поступово витісняє інші види верхнього ярусу. Окремі дерева тсуги канадської зустрічаються також у більш різноманітному аппалачському лісі<ref>{{cite web|url=http://forestsofgreatsmokymountains.com/2010/08/mountain-tree-of-the-month-eastern-hemlock/|title=GSMNP Eastern Hemlock|author=Williams, Dan D.|accessdate=2011-10-02|archiveurl=https://www.webcitation.org/64Fd81cxb?url=http://forestsofgreatsmokymountains.com/2010/08/mountain-tree-of-the-month-eastern-hemlock/|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref>{{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=38-39}}{{sfn|Williams|2010|pp=90-95}}.

[[Підлісок]] представлений густими заростями [[Рододендрон найбільший|рододендрона найбільшого]] («Rhododendron maximum»), іноді в поєднанні з [[Кальмія широколиста|кальмією широколистою]] («Kalmia latifolia») або [[леукотое Дефонтена]] («Leucothoë fontanesiana»). Флора нижнього ярусу небагата; у місцях, де вищезазначені рослини відступають, ґрунт вкривають [[чагарник]]и: [[гамамеліс вірджинський]], «Euonymus americana», [[чорниця тичинкова]] («Vaccinium stamineum»), «Viburnum lantanoides», «{{iw|Stewartia ovata}}». Типовими для лісу травами є такі види, як «{{iw|Mitchella repens}}», «Viola rotundifolia», {{iw|Tiarella cordifolia}}, «Aster cordifolius», «Medeola virginica» та інші{{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=38-39}}.

=== Дубово-сосновий ліс ===
[[Файл:Oak-pine forest - Abrams Creek.jpg|thumb|right|250px|Дубово-сосновий ліс на стежці «Abrams Creek Trail»]]
Дубово-сосновий ліс ({{lang-en|oak-pine forest}}) переважає на відносно сухих відкритих схилах і хребтах, найчастіше в західній частині парку. Незважаючи на велику кількість опадів, внаслідок невеликої глибини ґрунтів волога швидко зникає, що призводить до періодичних пожеж, необхідних для відтворення цього лісу. Рослинність ксерична (посухостійка); типові лісотвірні породи&nbsp;— дуби [[Дуб червоний|червоний]], [[Дуб шарлаховий|шарлаховий]] («Quercus coccinea»), [[Дуб оксамитовий|оксамитовий]] («Quercus velutina») і [[Дуб гірський|гірський]] («Quercus montana»), а також сосни&nbsp;— [[Сосна колюча|колюча]] («Pinus pungens»), [[Сосна жорстка|жорстка]] («Pinus rigida») і [[Сосна веймутова|веймутова]]. Місцями до перерахованих порід додаються [[гікорі]]: [[Карія серцеподібна|гіркий]] («Carya cordiformis»), [[Карія повстяна|повстяний]] («Carya tomentosa») і [[Карія гола|голий]] («Carya glabra»)<ref name="forests" />{{sfn|Williams|2010|pp=180-182}}. Інші супутні види деревної рослинності верхнього і другого ярусів&nbsp;— [[каштан низькорослий]], [[каштан американський]], [[сассафрас білуватий]] («Sassafras albidum»), [[нісса лісова]] («Nyssa sylvatica»), клен червоний, [[тсуга каролінська]] («Tsuga caroliniana») і [[оксидендрум деревовидний]] («Oxydendrum arboreum»){{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=55-56}}.

[[Файл:Mountain Laurel Kalmia latifolia 'Olympic Wedding' Young Old Flowers 3264px.jpg|thumb|left|150px|Квітуча [[кальмія широколиста]]]]
Чагарниковий ярус, як правило, добре розвинений; в ньому переважає [[Вересові|вересова]] флора: кальмія широколиста, гейлюссакії [[гейлюссакія ягідна|ягідна]] («Gaylussacia baccata») і [[Гейлюссакія ведмежа|ведмежа]] («Gaylussacia ursina»), [[чорниця бліда]] («Vaccinium pallidum»). Інші поширені чагарники: [[чорниця тичинкова]] («Vaccinium stamineum»), рододендрони [[Рододендрон катевбинський|катевбинський]] і [[Рододендрон найбільший|найбільший]], [[симплокос фарбувальний]] («Symplocos tinctoria»), комптонія («Comptonia peregrina») і вид «Leucothoë recurva». Місцями рясні [[сассапаріль сиза]] («Smilax glauca») і [[сассапаріль круглолиста]] («Smilax rotundifolia»). Найпоширеніші трав'янисті рослини: «{{iw|Epigaea repens}}», [[Зимолюбка волотиста]] («Chimaphila maculata»), «{{iw|Galax|Galax urceolata|en|Galax}}», {{iw|Schizachyrium scoparium|схизахіріум волотистий|en|Schizachyrium scoparium}} («Schizachyrium scoparium»), «{{iw|Melampyrum lineare}}», «{{iw|Coreopsis major}}», [[орляк звичайний]], «{{iw|Tephrosia virginiana}}» і деякі інші види{{sfn|Schafale, Weakley|1990|pp=55-56}}.

Крім власне дубово-соснового лісу, деякі автори описують ще низку категорій змішаних лісів з участю різних видів дуба. Так, американський [[Лісівництво|лісівник]] і викладач Ден Вільямс виділяє змішаний дубово-гікорево-червоно-кленовий ({{lang-en|mixed oak-hickory-marple red forest}}), гірничо-дубовий-гікорево-червоно-кленовий (mixed {{lang-en|chestnut oak-hickory-marple red forest}}), червоно-дубовий-гікорево-червоно-кленовий (mixed {{lang-en|northern red oak-hickory-marple red forest}}), висотний червоно-дубовий ({{lang-en|high elevation northern red oak}}) і висотний біло-дубовий ({{lang-en|high elevation white oak}}) ліси{{sfn|Williams|2010|p=82}}.

{{Фоторяд|Penstemon canescens (homeredwardprice) 001.jpg|Cypripedium pubescens MLA.jpg|White Trillium (Trillium grandiflorum).png|Eupatorium fistulosum (homeredwardprice) 002.jpg|Dicentra eximia3.jpg|ш1=100|ш2=130|ш3=130|ш4=130|ш5=130|текст=Весняні квіти — "Penstemon canescens", "Cypripedium pubescens", "Lilium superbum", "Eupatorium fistulosum", "Dicentra eximia"|color=lightgray}}

== Фауна ==

=== Ссавці ===
[[Файл:Ober-gatlinburg-black-bear-tn2.jpg|thumb|right|upright|250px|[[Барибал]] або чорний ведмідь&nbsp;— один із символів Грейт-Смокі-Маунтінс]]

Нині в національному парку Грейт-Смокі-Маунтінс зустрічаються 66 видів [[ссавці]]в, найбільшим з яких вважається олень [[вапіті]] (залежно від класифікації, самостійний вид або [[підвид]] [[Благородний олень|благородного оленя]]). Маса самців сягає до 315 кг<ref>{{cite web|url=http://www.rmef.org/AllAboutElk/FastFacts/|title=Fast Facts|publisher=Rocky Mountain Elk Foundation, Inc|accessdate=2011-11-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111123091504/http://www.rmef.org/AllAboutElk/FastFacts|archivedate=2011-11-23|deadurl=yes}}</ref>. Це тварина була повністю винищена в східній частині США ще в XIX столітті (останнім повідомлення про вбитого в Південних Аппалачах оленя датується [[1865]] роком<ref>{{cite web|url=http://www.tn.gov/twra/elkquestions.html|title=Elk Reintroduction Questions & Answers|author=Carter, Ed. (Tennessee Wildlife Resources Agency).|publisher=Офіційний сайт уряду Теннессі|accessdate=2011-11-14|archiveurl=https://www.webcitation.org/64FdGvYZB?url=http://www.tn.gov/twra/elkquestions.html|archivedate=2011-12-27|deadurl=yes}}</ref>). Проте в 2000—2008 роках в вигляді експерименту близько 200 особин були [[Реінтродукція|завезені]] й випущені на волю в різних частинах штату Теннессі, зокрема понад 50&nbsp;— на території власне національного парку. Найменшим ссавцем є рідкісний вид [[мідиця|мідиць]]&nbsp;— [[Sorex hoyi|мідиця американська карликова]] («Sorex hoyi»)&nbsp;— вага цього крихітного створення близька до ваги американської [[Дайм|десятицентовой монети]]<ref name="mammals">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/mammals.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Mammals|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111126205754/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/mammals.htm|archivedate=2011-11-26|deadurl=yes}}</ref>.

[[Файл:Big brown bat.jpg|thumb|left|200px|[[Eptesicus fuscus|Пергач бурий (''Eptesicus fuscus'')]]]]

Найбільший хижак&nbsp;— [[барибал|чорний ведмідь]], що зустрічається у всіх висотних поясах та в будь-якому куточку парку, включно з населеними людьми [[кемпінг]]ами. Загальна чисельність цих звірів у межах парку оцінюється в 1500 особин, тобто приблизно одна пара на квадратну милю. Тварини не впадають в типову зимову [[Сплячка|сплячку]] (процес, відомий під назвою гібернації), однак у холодну пору року вони малорухливі й довго сплять. Нерідко як «барліг» вибирається місце високо над землею, наприклад, дупла в стовбурах дерев<ref name="bears">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/black-bears.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Black bears|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111128230102/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/black-bears.htm|archivedate=2011-11-28|deadurl=yes}}</ref>. Інші поширені й численні представники ссавців&nbsp;— [[білохвостий олень]], [[Звичайна лисиця|звичайна]] та [[Сіра лисиця|сіра]] лисиці, [[ракун звичайний]], [[опосум віргінський]], [[скунс смугастий]], [[бурундук східний]], вивірки [[вивірка сіра|сіра]] та [[Tamiasciurus hudsonicus|червона]]. Потайний спосіб життя ведуть [[койот]] та [[руда рись]]. Колись в навколишніх лісах мешкали [[пума|пуми]], однак починаючи з середини 1970-х років сліди цього хижака виявити не вдається, незважаючи на часті повідомлення від відвідувачів<ref name="mammals" /><ref>{{стаття|автор=Culbertson, Nicole.|заголовок=Status and history of the mountain lion in the Great Smoky Mountains National Park.|видання=Research/Resources Management Report|місце=Gatlinburg, TN|видавництво=National Park Service Southeast Region, Uplands Field Research Laboratory, Great Smoky Mountains National Park|рік=1976|volume=15|pages=51}}</ref>.

[[Файл:Striped Skunk Big Bend NP.jpg|thumb|right|upright|200px|[[Скунс смугастий]]]]

Фауна парку представлена 11 видами [[Кажани|кажанів]], чотири з яких є перелітними, а інші впадають у зимову сплячку. Найчисленніші з них [[великий бурий кажан]] («Eptesicus fuscus»), [[Lasiurus borealis|червоний волохатохвіст]] («Lasiurus borealis») та «Pipistrellus subflavus». У парку мешкає найбільша колонія [[Myotis sodalis|індіанської нічниці]] («Myotis sodalis»)&nbsp;— виду [[Червона книга|Міжнародної Червоної книги]], що отримав статус [[таксон]]а і перебуває під загрозою зникнення (категорія «EN»). Численні [[Печера|печери]] парку&nbsp;— основні місця проживання деяких видів кажанів&nbsp;— закриті для відвідування. Найчисленніший загін ссавців, представлений 27 видами,&nbsp;— [[гризуни]]. З них частіше інших зустрічаються [[Оленячий хом'ячок|оленячий]] («Peromyscus maniculatus») та [[Білоногий хом'ячок|білоногий]] («Peromyscus leucopus») хом'яки, проте зазвичай на них можна натрапити лише вночі, у час їхньої найбільшої активності. У лісах звичними є білки й бурундуки, на лугах та вздовж доріг нерідко можна зустріти [[бабак лісовий|лісового бабака]]. У хвойних лісах у верхній частині гір проживає відносно рідкісна «крилата» білка&nbsp;— [[літяга північна]] («Glaucomys sabrinus»), на річках будують загати [[Канадський бобер|канадські бобри]]<ref name="mammals" />.

=== Птахи ===
[[Файл:Dendroica-fusca-001.jpg|thumb|right|250px|Ялиновий лісовий співун гніздиться в ялинових та тсугових лісах]]

Значний перепад висот, різноманітність ландшафтів та [[Місцепроживання|біотопів]] у Грейт-Смокі-Маунтінс (як загалом в регіоні Південних Аппалачів) сприяють в цьому регіоні великому [[Орнітологія|орнітологічному]] різноманіттю. Загалом в різні періоди року на території парку зафіксовано понад 240 видів птахів, з яких майже 120 (зокрема 52 переважно [[Неотропіка|неотропічних]]) гніздиться. Шістдесят видів зустрічаються у парку цілий рік. Парк також є важливою точкою під час міграції багатьох перелітних видів<ref name="birds">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/birds.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Birds|publisher=[[Служба національних парків США]]|lang=en|accessdate=2011-09-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110927082148/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/birds.htm|archivedate=2011-09-27|deadurl=yes}}</ref>.

[[Файл:Yellow-throated Vireo by Dan Pancamo 1.jpg|thumb|left|250px|Місце проживання Сіроголового віреона&nbsp;— світлі листопадні ліси]]

Частина видів дуже гнучка у виборі місць проживання й пристосовується до різних типів ландшафтів, інша&nbsp;— зустрічається лише в певному гірському поясі та у відповідності з необхідними їм мікрокліматом і типом рослинності. Хвойні ялицево-ялинові ліси, що ростуть на висоті понад 1200&nbsp;м над рівнем моря, населяють птахи, основні ділянки [[ареал]]а яких характерні для північних широт: [[синиця чороношапочка]], [[Regulus satrapa|золотоголовий корольок]], [[повзик червоногрудий]], [[північноамериканський мохноногий сич]], [[ялиновий лісовий співун]], [[канадська вільсонія]], [[бурий короткоклювий дрозд]] та [[волове очко]]. У заростях [[Ожина|ожини]], поширеної в нижній частині парку, часто трапляється [[жовтошапковий лісовий співун]]; у хвойних та змішаних лісах середнього й верхнього поясу широко поширений [[юнко сірий]]<ref name="birds" />.

[[Файл:Picoides borealis USFWS.jpg|thumb|right|200px|upright|Один з видів під охороною&nbsp;— [[кокардовий дятел]]]]

Аппалачський та північний твердолистий ліс&nbsp;— екосистеми, в яких відбулося змішання переважно північних та тропічних видів птахів, при цьому і ті, й ті гніздяться тут на периферії (відповідно південної та північної) свого гніздового ареалу. До першої категорії з цієї групи відносяться [[сіроголовий віреон]], [[червоногрудий кардинал]], [[синьоспинний лісовий співун]], до другої&nbsp;— [[червоноокий віреон]] («Vireo olivaceus»), [[червоний кардинал]], [[капюшонна вільсонія]] («Wilsonia citrina») та деякі інші види. Найбільша різноманітність видів&nbsp;— в широколистяних лісах середнього й нижнього поясу гір з жаркішим та вологішим кліматом. Серед найпоширеніших видів тут зустрічаються &nbsp;— [[пухнастий дятел]] («Picoides pubescens»), [[північноамериканська совка]], рибалочка [[Megaceryle alcyon]], [[каролінська гаїчка]], [[каролінський чагарниковий кропивник]] («Thryothorus ludovicianus»), [[співоча зонотрихія]], [[американський чиж]]. Влітку тут гніздяться також [[жовтодзьоба зозуля]] («Coccyzus americanus»), [[східний емпідонакс]] («Empidonax virescens»), [[лісової дрізд]] («Hylocichla mustelina»), [[жовтогорлий віреон]] («Vireo flavifrons»), [[рябий співун]] («Mniotilta varia»), [[золотоголовий дроздовий співун]], «Parkesia motacilla», [[червоно-чорна піранга]], [[індиговий вівсянковий кардинал]]. Серед типових зимових мешканців парку&nbsp;— [[миртовий лісовий співун]] та [[Zonotrichia albicollis|білогорлий горобець]] («Zonotrichia albicollis»)<ref name="birds" />.

Безлісі трав'янисті ділянки парку займають менше одного відсотка всієї території, проте деяких птахів можна зустріти лише тут. Серед типових представників відкритих ландшафтів [[канюк червонохвостий]], [[боривітер американський]], [[віргінська перепілка]], [[індичка дика]], [[пісочник галасливий]] («Charadrius vociferus»), [[східна сіалія]], [[польова вівсянка]] («Spizella pusilla»), [[східний луговий трупіал]] («Sturnella magna»). Влітку тут гніздяться [[королівський тиран]] («Tyrannus tyrannus»), [[сільська ластівка]], [[золотистий лісовий співун]] і [[садовий кольоровий трупіал]] («Icterus spurius»)<ref name="birds" />.

=== Риби ===
[[Файл:Salvelinus fontinalis.jpg|thumb|right|250px|[[Палія американська]]&nbsp;— єдиний місцевий вид форелі у водоймах Грейт-Смокі-Маунтінс]]

Сукупна довжина водотоків у національному парку перевищує 3400&nbsp;км, з яких близько 1300 км (800 миль) населяють більше 60 видів [[Риби|риб]] дванадцяти родин, зокрема [[міноги]], [[окуневі]], [[центрархові]], [[коропові]], [[чукучанові]] та [[лососеві]]. Останні представлені трьома рибальськими видами, проте тільки один з них&nbsp;— [[палія американська]] («Salvelinus fontinalis»)&nbsp;— є корінним жителем цих місць, а два інших ([[пструг струмковий]] та [[пструг райдужний]]) інтродуковані з [[Євразія|Євразії]] та річок, що впадають у [[Тихий океан]]. Починаючи з першої половини XX століття, наслідок конкуренції з більш продуктивним пстругом райдужним район поширення палії в парку скоротилося майже вчетверо<ref name="fishes">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/fish.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Fishes|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111126165419/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/fish.htm|archivedate=2011-11-26|deadurl=yes}}</ref>.

Чотири види, що мешкають або раніше мешкали в нижній течії струмка Абрамс-Крик, знаходяться під охороною федеральної влади США та Міжнародної [[Червона книга|Червоної книги]]. Види «Erimonax monacha» та «Noturus flavipinnis» мають статус вразливого виду (категорія «VU»), «Noturus baileyi» і «Etheostoma percnurum»&nbsp;— знаходиться під загрозою зникнення (категорія «EN»). Адміністрація парку планує реінтродукувати ці види в корінні місця їхнього проживання<ref name="fishes" />.

=== Плазуни і земноводні ===
[[Файл:Crotalus horridus (5).jpg|thumb|right|250px|[[Гримучник лісовий]]&nbsp;— одна з двох отруйних змій, що мешкають у парку]]

В описах [[Герпетологія|герпетофауни]] парку насамперед наголошують на надзвичайно великому біорізноманітті [[Саламандри|саламандр]]<ref name="Amphibians">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/amphibians.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Amphibians|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111124125436/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/amphibians.htm|archivedate=2011-11-24|deadurl=yes}}</ref>. Будь-якої пори року кількість цих тварин у Грейт-Смокі перевищує сумарну кількість всіх інших хребетних, зокрема і людей&nbsp;— працівників та відвідувачів парку<ref name="Amphibians" />. Відомо, що Південні Аппалачі є світовим центром еволюційної диверсифікації [[Безлегеневі саламандри|безлегеневих саламандр]]; завдяки цьому на території парку зустрічається 24 види земноводних тільки з цього сімейства<ref>{{стаття|автор=Ruben, John A.; Boucot, J. Arthur|заголовок=The origin of the lungless salamanders (Amphibia: Plethodontidae).|видання=American Naturalist|рік=1989|volume=134|pages=161-169}}</ref>. Крім безлегеневих, у парку можна зустріти саламандр з чотирьох інших родин: [[Амбістомові|амбістомових]], [[Критозябрецеві|критозябрецевих]], [[протеї]]в і [[саламандрові|справжніх саламандр]]. У парку мешкає 13 видів жаб<ref name="Amphibians" />.

Рептилії представлені вісьмома видами [[Черепахи|черепах]], дев'ятьма видами [[Ящірки|ящірок]] та 21 видом [[Змії|змій]]. Переважна більшість змій не становить небезпеки для людини, отруйними вважаються тільки [[Мокасинова змія мідноголова]] і [[гримучник лісовий]] («Crotalus horridus»). Ймовірність нападу надзвичайно мала; за всю історію парку не зареєстровано жодного смертельного випадку, пов'язаного з укусом змії<ref name="Reptiles">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/naturescience/reptiles.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Amphibians|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111126165454/http://www.nps.gov/grsm/naturescience/reptiles.htm|archivedate=2011-11-26|deadurl=yes}}</ref>.

{{Фоторяд|Desmognathus aeneus.jpg|Desmognathus imitator.jpg|Desmognathus mo.jpg|Eurycea junaluska.jpg|Eurycea longica(1).jpg|ш1=130|ш2=130|ш3=112|ш4=130|ш5=114|текст=[[Безлегеневі саламандри]] — [[Підстилкова саламандра|підстилкова]], [[Саламандра-імітатор|імітатор]], [[Тюленяча саламандра|тюленяча]], [[Eurycea junaluska|пунктирна]] та [[Довгохвоста саламандра|довгохвоста]]|color=lightgray}}

== Туризм ==

=== Піші маршрути ===

[[Файл:At-crossingguyot1.jpg|thumb|right|250px|[[Аппалачська стежка]] в ялицево-ялиновому лісі на північних схилах гори [[Гюйо]] («Mount Guyot»)]]
Національний парк налічує понад 150 піших туристичних стежок різного ступеня складності, загальна протяжність яких перевищує 1300 км (800 миль), а також близько 885 км (550 миль) маршрутів для верхової їзди. Більшість цих маршрутів була прокладена робітниками з Громадянського корпусу охорони навколишнього середовища у часи [[Велика депресія|Великої депресії]]{{sfn|Koontz|2009|p=186}}.

Один з найвідоміших і популярніших у США маршрутів, що проходить через території 14 штатів, й зокрема через Грейт-Смокі-Маунтінс,&nbsp;— [[Аппалачська стежка]] ({{lang-en|Appalachian Trail}}). Протяжність «стежки» в межах парку становить близько 114 км (71 миля); вона починається в районі греблі [[Гідроелектростанція|ГЕС]] Фонтану ({{lang-en|Fontana Dam}}) в південно-східній частині парку й закінчується в ущелині Девенпорт ({{lang-en|Davenport Gap}}) на північному заході<ref>{{cite web|url=http://www.hikinginthesmokys.com/appalachiantrail.htm|title=Appalachian Trail guide through Great Smoky Mountains National Park|publisher=HikingintheSmokys.com/accessdate=2011-11-17/archiveurl=http://www.webcitation.org/64FquYbmB/archivedate=2011-12-28|accessdate=1 квітня 2016|archive-date=18 грудня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20111218191658/http://www.hikinginthesmokys.com/appalachiantrail.htm}}</ref>. Ще одна велика туристична стежка, що виходить далеко за межі парку,&nbsp;— «Маунтінс-Ту-Сі» ({{lang-en|Mountains-to-Sea Trail}}, в дослівному перекладі «з гір до моря»)&nbsp;— починається в найвищій точці парку горі [[Клінгменс-Дом]] і закінчується на атлантичному узбережжі Північної Кароліни в районі мису [[Гаттерас (мис)|Гаттерас]]<ref>{{книга|автор=de Hart, Allen.|заголовок=Hiking North Carolina's Mountains-to-Sea Trail|видавництво=The University of North Carolina Press|рік=2000|pages=1|isbn=0807848875}}</ref>.

Найпопулярніші маршрути пов'язані або зі сходженням на вершини («Clingmans Dome», «Mount LeConte», «Andrews Bald», «Chimney Tops», «Alum Cave»), або ведуть до водоспадів («Abrams Falls», «Rainbow Falls», «Laurel Falls», «Ramsay Cascades»). З весняним цвітінням різноманітних квітів найбільше пов'язані стежки «Albright Grove», «Boogerman Loop», «Brushy Mountain», «Chestnut Top», «Cucumber Gap Loop», «Deep Creek Loop», «Fork Ridge Trail», «Gregory Bald», «Huskey Gap», «Kanati Fork Trail», «Little River Trail», «Porters Creek Trail», «Rich Mountain Loop», «Schoolhouse Gap», «Shuckstack Fire Tower» і «Smokemont Loop». Велика кількість стежок веде до панорамних видів гір та прилеглих долин, серед них можна згадати «Alum Cave», «Andrews Bald», «Bullhead Trail», «Chestnut Top», «Chimney Tops», «Gregory Bald», «Mount Cammerer», «Mount Sterling», «Rich Mountain Loop» і «Rocky Top». Частина маршрутів проходить уздовж водотоків, найвідоміші з них «Cucumber Gap Loop», «Huskey Gap», «Kephart Prong Trail», «Little River Trail», «Oconaluftee River Trail» і «Smokemont Loop»<ref>{{cite web|url=http://www.hikinginthesmokys.com/feature.htm|title=Directory of Trails by Trail Feature|publisher=hikinginthesmokys.com|accessdate=2011-11-20|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111122112713/http://www.hikinginthesmokys.com/feature.htm|archivedate=2011-11-22|deadurl=yes}}</ref>.

З класичним аппалачським лісом можна познайомитися на стежках «Cucumber Gap Loop» і «Porters Creek Trail», а також в околицях хатини Кука («Cook cabin») на березі струмка Літл-Каталучі-Крік («Little Cataloochee Creeck»){{sfn|Williams|2010|pp=99-101}}. В долині річки Околануфти та на берегах струмка Діп-Крік («Deep Creeck») зустрічаються рослини, характерні для північного змішаного лісу{{sfn|Williams|2010|p=104}}.

{{Фоторяд|Meigs Mountain Trail - GSMNP.jpg|Cosby-creek-footbridge-gsmnp1.jpg|Oconaluftee-raven-fork.jpg|Bone-valley-trail.jpg|Gregory-bald-summit-east1.jpg|ш1=130|ш2=130|ш3=130|ш4=130|ш5=130|текст=Різноманітність піших маршрутів|color=lightgray}}

=== Кемпінги ===
[[Файл:Cades Cove Camping Site.jpg|thumb|right|250px|Стандартна ділянку в кемпінгу Кейдс-Коув]]
Безпосередньо на території парку немає готельного або котеджного сервісу, за винятком невеликого котеджного селища «Le Conte Lodge», розташованого на вершині гори ЛеКонт. Натомість для відвідувачів відкриті 10 стаціонарних [[кемпінг]]ів. В них знаходяться понад 940 індивідуальних ділянок, кожна з яких обладнана місцем для установки [[намет]]ів, каміном, столиком для пікніка та асфальтованим під'їздом. Частина майданчиків дозволяє поставити на них [[автодім|будиночок на колесах]], проте електрична мережа та водогін, як правило, відсутні. Вартість оренди індивідуальної (на один намет) ділянки&nbsp;— від 14 до 23, групової&nbsp;— від 26 до 65 доларів за добу<ref name="camping">{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/frontcountry-camping.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Frontcountry Camping|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111126202603/http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/frontcountry-camping.htm|archivedate=2011-11-26|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/groupcamps.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Group Campgrounds|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111107002736/http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/groupcamps.htm|archivedate=2011-11-07|deadurl=yes}}</ref>. У найбільших кемпінгах працюють магазини, в яких можна придбати деякі продукти харчування, похідний інвентар та сувеніри{{sfn|Fodor's|2007|p=27}}. Душових кабін та пралень у парку немає, ці послуги можна отримати в довколишніх містечках. Крім стаціонарних кемпінгів, встановлення наметів дозволено також на спеціально призначених для цього майданчиках в різних частинах парку при наявності відповідного дозволу. Для відвідувачів з кіньми відкриті 5 спеціалізованих таборів, через які проходять верхові маршрути<ref>{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/horsecamps.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Horse Camps|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111024123014/http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/horsecamps.htm|archivedate=2011-10-24|deadurl=yes}}</ref>. Нарешті, у світлий час доби відпочиваючі можуть відвідати 11 зон для пікніка, обладнаних безкоштовними туалетами, [[Гриль|грилями]] й столами<ref name="stat" />.

* «Abrams Creek»&nbsp;— невеликий кемпінг на 16 ділянок у західній частині парку біля однойменного струмка. Відкритий з другої декади березня до кінця жовтня. Розташований на висоті 343 м (1125 футів).
* «Balsam Mountain»&nbsp;— також невеликий кемпінг на 46 ділянок. Знаходиться на висоті 1618 м (5310 футів) у південно-східній частині парку біля індіанської резервації. Працює з середини травня до кінця жовтня.
* «Big Creek»&nbsp;— кемпінг на 12 місць у східній частині парку біля Аппалачской стежки. Висота 518 м (1700 футів) над рівнем моря. Відкритий з другої декади березня до кінця жовтня.
* «Cades Cove»&nbsp;— третій за величиною кемпінг на території парку розташований в однойменній долині. Кількість ділянок&nbsp;— 159, є магазин. Відкритий цілий рік.
* «Cataloochee»&nbsp;— кемпінг на 27 місць на південно-сході парку. Висота 795 м (2610 футів) над рівнем моря. Обов'язкова попередня реєстрація.
* «Cosby»&nbsp;— другий за величиною, на 165 місць, кемпінг на північному сході Грейт-Смокі-Маунтінс. Висота 750 м (2459 футів) над рівнем моря. Відкритий з другої декади березня до кінця жовтня.
* «Deep Creek»&nbsp;— кемпінг на 92 ділянки на півдні парку. Відкритий з квітня по жовтень. Висота 549 м (1800 футів) над рівнем моря.
* «Elkmont»&nbsp;— найбільший кемпінг на території парку, пропонує 220 ділянок. Знаходиться на півночі недалеко від центрального офісу, відкритий з другої декади березня по кінець листопада. Висота 655 м (2150 футів) над рівнем моря.
* «Look Rock»&nbsp;— кемпінг на 68 місць на заході парку. Висота 792 м (2600 футів) над рівнем моря, відкритий з середини травня до кінця жовтня.
* «Smokemont»&nbsp;— кемпінг у південно-східній частині парку, біля індіанської резервації. Кількість ділянок&nbsp;— 142, відкритий цілий рік. Висота 670 м (2198 футів) над рівнем моря.

=== Інформаційні центри ===
[[Файл:Clingman's Dome Tower on a Sunny, Snowy Day.JPG|thumb|right|upright|250px|Оглядовий майданчик на вершині гори Клінгменс-Дом]]

До послуг відвідувачів на території парку відкрито 4 інформаційні центри: Шугарлендс («Sugarlands», тут також працює центральний офіс), Кейдс-Коув («Cades Cove»), Оконалуфті («Oconaluftee») та Клінгменс-Дом («Clingmans Dome»). В цих центрах можна знайти мапи, довідкову літературу, дізнатися про заходи, які проводяться в парку, отримати допомогу співробітників. У Шугарлендсі можна відвідати виставку експонатів місцевої флори й фауни, а також кінозал з 20-хвилинним фільмом. У Околануфті працюють краєзнавчий музей і гірська ферма, що демонструє побут сільських жителів XIX&nbsp;— початку XX століть<ref>{{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/accessibility.htm|title=Great Smoky Mountains National Park - Visitor Centers|publisher=Служба національних парків США|lang=en|accessdate=2011-11-19|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111101170336/http://www.nps.gov/grsm/planyourvisit/accessibility.htm|archivedate=2011-11-01|deadurl=yes}}</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* {{книга|автор=Adams, Kevin.|заголовок=Hiking Great Smoky Mountains National Park|видавництво=Falcon|рік=1998|allpages=304|isbn=0762711108}}
* {{книга|автор=Brewer, Carson; Jenkins, Ken.|заголовок=Great Smoky Mountains National Park|видавництво=Pathways to Nature|рік=1998|allpages=143|isbn=1580270182|ref=Brewer, Jenkins}}
* {{книга|автор=Dunn, Durwood.|заголовок=Cades Cove: The Life and Death of a Southern Appalachian Community 1818-1937|видавництво=University of Tennessee Press|рік=1988|allpages=288|isbn=0870495593|ref=Dunn}}
* {{книга|автор=Fodor's, Mark Sullivan.|заголовок=Fodor's the Carolinas & Georgia|видавництво=Fodor's|рік=2007|allpages=544|isbn=1400017416|ref=Fodor's|url-access=registration|url=https://archive.org/details/fodorscarolinasg00fodo}}
* {{книга|автор=Fodor's, Mark Sullivan.|заголовок=Fodor's In Focus Great Smoky Mountains National Park|видавництво=Fodor's|рік=2009|allpages=224|isbn=1400008921|ref=Fodor's|url-access=registration|url=https://archive.org/details/isbn_9781400008926}}
* {{книга|автор=Koontz, Katy.|заголовок=Insiders' Guide to the Great Smoky Mountains|видавництво=Insiders' Guide|рік=2009|сторінки=186|allpages=264|isbn=0762750383|ref=Koontz}}
* {{книга|автор=Moore, Harry L.|заголовок=A Roadside Guide to the Geology of the Great Smoky Mountains National Park|місце=Knoxville|видавництво=University of Tennessee Press|рік=1988|allpages=192|isbn=0870495577|ref=Moore}}
* {{книга|автор=Ogle, Lucinda Oakley; Wear, Jerry.|заголовок=Sugarlands: A Lost Community of Sevier County, Tennessee|місце=Sevierville, Tennessie|видавництво=Sevierville Heritage Committee|рік=1986|allpages=94|ref=Ogle, Wear}}
* {{книга|автор=Rozema, Vicki.|заголовок=Footsteps of the Cherokees: A Guide to the Eastern Homelands of the Cherokee Nation|видавництво=John F. Blair Publisher|рік=2007|allpages=394|isbn=089587346X|ref=Rozema}}
* {{книга|автор=Schafale, Michael P.; Weakley, Alan S.|заголовок=Classification of the natural communities of North Carolina: Third approximation|посилання=http://www.ncnhp.org/Images/Other%20Publications/class.pdf|видання=North Carolina Natural Heritage Program. Division of Parks and Recreation. Department of Environment and Natural Resources|місце=Raleigh, NC|рік=1990|allpages=325|ref=Schafale, Weakley}}
* {{книга|автор=Strutin, Michal.|заголовок=History Hikes of the Smokies|видавництво=Great Smoky Mountains Association|рік=2003|allpages=352|isbn=0937207403|ref=Strutin}}
* {{книга|автор=Trout, Ed.|заголовок=Historic Buildings of the Smokies|видання=Great Smoky Mountains|рік=1995|allpages=80|isbn=0937207160|ref=Trout}}
* {{книга|автор=Williams, Dan D.|заголовок=The Forests of Great Smoky Mountains National Park: A Naturalist's Guide to Understanding Identifying and Southern Appalachian Forest Types|видавництво=CreateSpace|рік=2010|allpages=254|isbn=1451564988|ref=Williams}}
* {{книга|автор=Woodward, Grace Steele.|заголовок=The Cherokees (Civilization of the American Indian Series)|видання=University of Oklahoma Press|рік=1982|allpages=396|isbn=0806118156|ref=Woodward}}

== Посилання ==
* {{cite web|url=http://www.nps.gov/grsm/|title=Great Smoky Mountains National Park - Офіційний сайт|publisher=[[Служба національних парків США]]|lang=en|accessdate=2011-07-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20101107042427/http://www.nps.gov/grsm|archivedate=2010-11-07|deadurl=yes}}

{{Світова спадщина в США}}
{{Національні парки США}}

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Національні парки США]]
[[Категорія:Світова спадщина в США]]
[[Категорія:Категорія МСОП II]]
[[Категорія:Табори Цивільного корпусу охорони природи Північної Кароліни]]
[[Категорія:Табори Цивільного корпусу охорони природи Теннессі]]
[[Категорія:Новий курс в Північній Кароліні]]
[[Категорія:Новий курс в Теннессі]]