Перегляд вихідного коду сторінки Американо-ізраїльські відносини

{{Міжнародні відносини|Назва=Американо-ізраїльські відносини|Зображення=Usa Israel Locator.PNG|Країна1=США|Країна2=Ізраїль|Колір1=orange|Колір2=blue}}'''Американо-ізраїльські відносини''' — двосторонні [[Дипломатія|дипломатичні]], [[Культура|культурні]], [[Господарство|економічні]] відносини між [[Сполучені Штати Америки|США]] та [[Ізраїль|Ізраїлем]].

== Передісторія ==
Після закінчення Другої світової війни США стали активним учасником близькосхідної політики. Так, влада США і Великої Британії створили спільну англо-американську комісію з питання про майбутнє Палестини. З американський сторони у комісію входили, зокрема, Джеймс Макдональд, майбутній перший посол США в Ізраїлі і адвокат Бартлі Крам. Висновки комісії складалися в реченні принципів та етапів створення двохнаціональної держави на території Ерец-Ісраель і в якнайшвидшому вирішенні на [[Алія (репатріація євреїв)|репатріацію]] 100 000 [[Єврейські біженці|єврейських біженців]] з Європи до Палестини. Невдоволений таким рішенням Британія зажадала скликати ще одну комісію, отримала назву комісії Моррісона-Грейді (за іменами британського міністра Герберта Моррісона і спеціального посланника [[Гаррі Трумен|Гаррі Трумена]] Генрі Грейді). Рішенням комісії став план про розділ Палестини, але із збереженням британського мандата. Це рішення не задовольнило ні євреїв, ні арабів, а в жовтні [[1946|1946 року]] і американська адміністрація, зажадала негайної репатріації європейських євреїв в Ерец-Ісраель.

== Роль США у створенні Держави Ізраїль ==
[[Організація Об'єднаних Націй]] на Другій сесії своєї [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральної Асамблеї]] [[29 листопада|від 29 листопада]] [[1947|1947 року]] прийняла [[План ООН по розділенню Палестини|план розділу Палестини]] ([[План ООН по розділенню Палестини|резолюція Генеральної асамблеї ООН № 181]]) на дві держави: єврейську та арабську. Прийняття цього плану стало можливим завдяки його підтримці з боку найбільших держав — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і США.

Серед політичної еліти США з цього питання існували серйозні розбіжності, і в підсумку вирішальну роль зіграла особиста позиція президента [[Гаррі Трумен|Гаррі Трумена]], який заради прийняття рішення про створення Ізраїлю пішов на прямий конфлікт з керівництвом [[Державний департамент США|Держдепартаменту]].

Ще в березні 1947 року Трумен в приватному порядку пообіцяв [[Хаїм Вейцман|Хаиму Вейцману]]  (майбутнього президента Ізраїлю) підтримку ідеї розділу Палестини, але на наступний день американський посол в ООН проголосувала за передачу Палестини під опіку ООН. Трумен прийшов в лють і звинуватив у події чиновників Держдепартаменту.
[[Файл:Recognition-telegram-l.jpg|праворуч|міні|Секретна телеграма Держдепартаменту США, розіслана американським дипломатам на Близькому Сході про фактичне визнання Держави Ізраїль]]
Однак за цим голосуванням стояла група високопоставлених осіб, включаючи держсекретаря [[Джордж Маршалл|Джорджа Маршалла]] та міністра оборони [[Джеймс Форрестол|Джеймса Форрестола]]. Багато співробітників Держдепартаменту на чолі з держсекретарем Джорджем Маршаллом побоювалися того, що явна підтримка єврейській державі призведе до того, що СРСР виступить в якості союзника арабським країнам і отримає широкий доступ в регіон. Як заявляв перший міністр оборони Джеймс Форрестол президенту Трумену: «Ви просто не усвідомлюєте, що існує 40 млн арабів і 400 тис. євреїв. Мільйони арабів візьмуть верх над тисячами євреїв. Нафта — ось та сторона, на якій ми повинні перебувати». З іншого боку, як вважав радник президента Кларк Кліффорд, «демократична держава на Близькому Сході, стане довгостроковою гарантією безпеки не тільки нашої країни, але і всього світу»<ref>{{Cite web|url=http://www.inosmi.ru/panorama/20080508/241250.html|title=Вашингтонская битва за рождение Израиля|last=Холбрук Р.|authorlink1=Холбрук, Ричард|date=7 мая 2008|publisher=[[The Washington Post]]|archiveurl=https://www.webcitation.org/67sT2nD9O?url=http://www.inosmi.ru/panorama/20080508/241250.html|archivedate=2012-05-23|accessdate=2012-4-5}}</ref><ref>{{Стаття|автор=[[Злобин, Николай Васильевич|Злобин Н. В.]]|Автор=[[Злобин, Николай Васильевич|Злобин Н. В.]]|тип=журнал}}</ref>.

Конфлікт між Труменом і Маршаллом з цього питання загрожував перерости в урядову кризу. Однак розростання скандалу вдалося уникнути. Трумен наполіг на своєму рішенні підтримати створення Ізраїлю. Істотну роль тут зіграло і вплив єврейської громади в США, голосами якої хотів заручитися Трумен напередодні президентських виборів 1948 року. Крім того, як пише Е. Е. Епштейн у статті «Утворення держави Ізраїль і близькосхідна дипломатія США»: «Р. Трумен був південним баптистом і мав деяку релігійну симпатію до євреїв»<ref name="epsteinee">''Эпштейн Е. Е.'' [http://www.politex.info/content/view/193/30/ Образование государства Израиль и ближневосточная дипломатия США] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180509031855/http://www.politex.info/content/view/193/30 |date=9 травня 2018 }}. Политическая экспертиза: ПОЛИТЭКС. 2006. Т. 2. № 1. С. 173—185</ref>.

== Визнання і встановлення дипломатичних відносин ==
[[Файл:Truman-bengurion.jpg|праворуч|міні|Президент [[Гаррі Трумен]] і прем'єр-міністр [[Давид Бен-Гуріон]] на зустрічі 8 травня 1951 року. Варто [[Абба Евен]].]]
Після проголошення незалежності держави Ізраїль, США визнало це [[де-факто]], а [[30 січня]] [[1949|1949 року]] підтвердило це [[де-юре]]. У ході [[Арабо-ізраїльська війна (1948—1949)|першої арабо-ізраїльської війни]] влада США підтримували [[ембарго]] на постачання зброї воюючим сторонам і створювало труднощі американським добровольцям, які бажали взяти участь у цій війні. Незважаючи на це майже 1000 американських добровольців брали участь у війні на боці Ізраїлю, в тому числі і в
[[Повітряні сили Ізраїлю|ВПС Ізраїлю]] в рамках МАХАЛь (מתנדבי חוץ לארץ) .<ref>http://www.7kanal.com/article.php3?id=261799 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304133831/http://www.7kanal.com/article.php3?id=261799 |date=4 березень 2016 }} Ирландец Джо и другие</ref>

Адміністрація США побоювалася просоциалистического курсу керівництва Ізраїлю, але після підтримки Ізраїлем американців в [[Корейська війна|Корейській війні]], ці побоювання відійшли на другий план. У [[1950|1950 році]], США, спільно з Великою Британією і [[Франція|Францією]] підписали резолюцію про територіальний статус-кво, що склалося після арабо-ізраїльської війни 1947-1949 рр. і зупинки [[Перегони озброєнь|гонки озброєнь]] на Близькому Сході. На початку 50-х років американська адміністрація починає фінансово допомагати Ізраїлю у малих масштабах (десятки мільйонів доларів у рік). У [[1953|1953 році]], спеціальний посланник Трумена Ерік Джонстон намагається врегулювати забір води з [[Йордан (річка)|Йордану]] між Ізраїлем, [[Йорданія|Йорданією]], [[Сирія|Сирією]] та [[Ліван|Ліваном]]. Хоча договір і не був підписаний, де-факто ворогуючі країни продовжували діяти по ньому аж до кінця 80-х рр.

== При президентові Ейзенхауері ==
У 50-і рр. стосунки між Ізраїлем і США все ще залишалися прохолодними. США відмовили в постачанні зброї Ізраїлю напередодні Синайській компанії, усвідомлюючи, що підтримка цієї компанії стане загрозою дипломатичним відносинам з іншими країнами регіону. На початку [[1956|1956 року]], спеціальний посланник президента [[Дуайт Ейзенхауер|Дуайта Ейзенхауера]] Роберт Андерсон безуспішно намагався врегулювати конфлікт між Ізраїлем і [[Єгипет|Єгиптом]]. У розпочатій [[Суецька криза|другій арабо-ізраїльській війні]], американська адміністрація спільно з керівництвом [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] зажадали від Ізраїлю відвести війська із захопленого [[Синайський півострів|Синайського півострова]]. Ізраїль був змушений підкоритися цій вимозі.

Після [[Революція 14 липня|революції в Іраку]] в 1958 році і фактичного розпаду [[Багдадський пакт|Багдадського пакту]], адміністрація Дуайта Ейзенхауера приймає стратегічне рішення про перегляд відносин з Ізраїлем, роблячи ставку на єврейську державу як основного партнера США на Близькому Сході. Це виражається в посиленні військового та політичного співробітництва між країнами. Почалися відроджуватися відносини затьмарилися доповіддю [[Державний департамент США|Держдепу США]] про наявність в Ізраїлі ядерного дослідницького центру в [[Дімона|Дімоні]], побудованого з допомогою Франції. Аж до початку 70-х рр. американські спостерігачі неодноразово відвідували ядерний центр, поки з американської сторони не було фактичного визнання Ізраїлю ядерного потенціалу.

== При президентах Кеннеді і Джонсоні ==
У травні [[1961|1961 року]] відбулася перша зустріч нового американського президента з ізраїльським прем'єр-міністром, відповідно [[Джон Фіцджеральд Кеннеді|Джона Кеннеді]] і [[Давид Бен-Гуріон|Давида Бен-Гуріона]]. На початку [[1962|1962 року]] країни підписали договір про [[Екстрадиція|екстрадицію злочинців]], а 27 грудня того ж року президент Кеннеді заявив про «особливі відносини» США з Ізраїлем на Близькому Сході і про постачання військового обладнання Ізраїлю.<ref>http://www.dipiz.tk/usa.html Отношения Израиля и США</ref>

Наступник Кеннеді президент [[Ліндон Джонсон]] неухильно підтримував курс попереднього президента. У [[1964|1964 році]] відбувся перший офіційний візит ізраїльського прем'єр-міністра ([[Леві Ешкол]]) в [[Білий дім]]. Аж до початку [[Шестиденна війна|Шестиденної війни]] Франція була основним постачальником зброї для Ізраїлю, але з початку 60-х рр. США все більше витісняє французів на ізраїльському ринку зброї. Починаючи з поставок виключно оборонного озброєння, наприклад MIM-23 Хок, до середини 60-х рр. США починає поставляти і наступальні види зброї. До того ж США сприяє отриманню західнонімецького озброєння, що поставляється до Ізраїлю в рамках договору про компенсації.

Американські спроби врегулювати конфлікт між Єгиптом і Ізраїлем в [[Тиранські протоки|Тиранском протоці]] ні до чого не призвели, що вилилося в Шестиденну війну 1967 року. На третій день війни ізраїльські ВВС ( за офіційною версією, помилково ) атакували американський розвідувальний корабель «Liberty», що призвело до загибелі 34 і поранення 171 американських моряків. Після закінчення війни американська адміністрація підтримує резолюцію 242 РБ ООН. На фоні покращення стосунків між Францією та арабськими країнами, США все більше стають основним постачальником озброєння в Ізраїль, а після оголошення Францією ембарго на продаж зброї Ізраїлю, США постачають єврейській державі літаки [[McDonnell Douglas F-4 Phantom II|Фантом F-4]].

== При президентах Ніксоні і Форді ==
[[Файл:Nixons_with_Golda_Meir.gif|ліворуч|міні|326x326пкс|Президент [[Річард Ніксон]] з дружиною [[Пет Ніксон]] на зустрічі з прем'єр-міністром Ізраїлю [[Голда Меїр|Ґолдою Меїр]]]]
Після Шестиденної війни адміністрація Ніксона зробила ставку на Ізраїль як « головного стратегічного союзника на Близькому Сході» . Розмір тільки економічної допомоги миттєво збільшився в 5-6 разів, а після закінчення Війни на виснаження 1967-1970 р. вона відразу ж підскочила до $2.6 млрд в рік.

Однак [[27 червня]] [[1969|1969 року]] ізраїльський уряд ухвалив рішення про приєднання східної частини Єрусалиму, викликавши різко негативну оцінку адміністрації [[Річард Ніксон|Річарда Ніксона]]. [[1 липня]] 1969 року американський посол при ООН заявив, що американський уряд бачить в Східному Єрусалимі окупованої Ізраїлем територію. У тому ж році [[Державний секретар Сполучених Штатів Америки|державний секретар США]] [[Вільям Пірс Роджерс|Вільям Роджерс]] робить спробу залагодити [[арабо-ізраїльський конфлікт]], пропонуючи так званий «План Роджерса». У [[1970|1970 році]] Ізраїль на прохання адміністрації США допоміг [[Хусейн бен Талал|королю Хусейну]] вигнати сирійців з території Йорданії, провівши навчальну бомбардування сирійських танкових колон, тим самим загрожуючи втрутитися в конфлікт палестинців і йорданських влади.

У  [[Війна Судного дня|війні Судного дня]], коли [[Збройні сили Ізраїлю|ЦАХАЛ]] страждав від відсутності необхідного озброєння, США організували повітряний міст через [[Європа|Європу]], з метою швидко поставити Ізраїлю американську зброю. Але слідом за війною [[Нафтова криза 1973 року|нафтове ембарго]] арабських країн, змусило никсоновскую адміністрацію відкоригувати «особливе ставлення» до Ізраїлю, що виразилося у військових постачання американського озброєння деяким арабським країнам.

У [[1974|1974 році]], американський конгрес приймає [[Поправка Джексона–Вейніка|поправку Джексона-Веніка]], а [[3 січня]] [[1975|1975 року]] її підписує президент [[Джеральд Форд]]. У березні того ж року вибухнув дипломатичний конфлікт між США та Ізраїлем з приводу знаходження ізраїльських солдатів на території [[Синайський півострів|Синая]]. Після інтенсивної серії зустрічей між держсекретарем [[Генрі Кіссинджер|Генрі Кіссінджером]] з керівниками Ізраїлю і Єгипту, сторони підписують тимчасову угоду про відвід військ і перемир'я. Крім цього, президент Форд направляє секретний лист прем'єр-міністру [[Іцхак Рабин|Іцхаку Рабину]], в якому зобов'язується поставляти сучасне озброєння та не допускати військового переваги арабських країн.

== При президенті Картері ==
[[Файл:Carter_-_Begin_19-07-1977.png|міні|367x367пкс|Президент [[Джиммі Картер]] і прем'єр-міністр [[Менахем Бегін]] з подружжям. 19 липня 1977 року]]
У [[1977|1977 році]], конгрес ухвалює закон про заборону американським компаніям брати участь в арабському ембарго Ізраїлю. У тому ж році в [[Женева|Женеві]] проходить міжнародна мирна конференція по врегулюванню арабо-ізраїльського конфлікту під патронажем США і СРСР. Американська адміністрація була ініціатором ізраїльсько-єгипетського [[Кемп-девідські угоди|саміту в Кемп-Девіді]], що в кінцевому підсумку призвело до укладення мирного договору між країнами у [[1979|1979 році]] у [[Вашингтон|Вашингтоні]]. Разом з цим президент [[Джиммі Картер]] зобов'язався надати фінансову і військову допомогу як Ізраїлю, так і Єгипту. До того ж, США профінансували переклад бази ВПС Ізраїлю з Синаю на територію Ізраїлю. На початку [[1980|1980 року]] картеровская адміністрація підтримала Резолюцію 465 РБ ООН, заявляє про дотримання принципів [[Женевські конвенції про захист жертв війни|Женевської конвенції]] на окупованих Ізраїлем палестинських територіях, включаючи Східний Єрусалим.

== При президенті Рейгані ==
На початку президентства [[Рональд Рейган|Рональда Рейгана]] Ізраїль і США підписують договір про стратегічне співробітництво між країнами, правда після прийняття в [[Кнесет|Кнесеті]] Закону про Голанські висоти цей договір анулюється американською стороною. [[Операція «Опера»|Бомбардування]] іракського реактора «Осірак» і продаж США [[Саудівська Аравія|Саудівської Аравії]] розвідувальних літаків [[Boeing E-3 Sentry]] призвели до різкого охолодження відносин між Ізраїлем і США. Почалася в [[1982|1982 році]] [[Ліванська війна (1982)|перша Ліванська війна]] і різанина в Сабрі і Шатілі ще більше зіпсували відносини між країнами. До того ж ізраїльське керівництво не підтримало план мирного врегулювання, запропонованого спеціальним посланником президента Філіпом Хабібом. В кінці [[1983|1983 року]] відносини починають налагоджуватися і в листопаді того ж року країни підписують договір про стратегічне діалозі. Наступного року проводяться перші спільні навчання ВПС і ВМС США та Ізраїлю, а американська армія розміщує на території Ізраїлю склади військового обладнання, покликані допомогти ЦАХАЛу швидше отримати потрібну зброю під час військового конфлікту. З [[1985|1985 року]] американська допомога Ізраїлю становить 3 мільярди доларів США в рік, що виділяються конгресом на військові і цивільні потреби Ізраїлю. У тому ж році рейганівська адміністрація виділила спеціальну одноразову субсидію в розмірі 1,5 мільярда доларів на підтримку економічного плану уряду Ізраїлю. [[22 квітня]] [[1985|1985 року]] США і Ізраїль підписують договір про [[Зона вільної торгівлі|вільну торгівлю]] між державами.

В кінці 1985 року настає чергове охолодження відносин між країнами на тлі скандалу з ізраїльським шпигуном [[Джонатан Поллард|Джонатаном Полларда]]. В наступному році розгорається новий скандал, відомий як [[Іран-контрас]]. За деякими відомостями, уряд Ізраїлю брали участь в поставках американської зброї в Іран.<ref>[http://www.iimes.ru/rus/stat/2006/04-05-06a.htm Ирано-израильские отношения в свете развития иранской ядерной программы] iimes.ru</ref>

У [[1986|1986 році]] Ізраїль починає брати участь в американській програмі [[Стратегічна оборонна ініціатива|«Зоряних воєн»]], розробляючи протиракетний комплекс Хец-2. У червні [[1987|1987 року]] ізраїльський уряд дає згоду на будівництво в районі [[Ваді-ель-Араба|Аравы]] [[Ретранслятор|ретранслятора]] [[Радіостанція|радіостанції]] [[Голос Америки]], що віщає на радянську територію. Цей план викликав гнів ізраїльських захисників [[Екологія|екології]] і в кінцевому підсумку був скасований.
У 80-х рр. ізраїльська авіапромисловість розробляла власний літак Лаві, покликаний скласти конкуренцію американському літаку [[General Dynamics F-16 Fighting Falcon|F-16]]. Під тиском американського уряду проект був закритий у [[1987|1987 році]].<ref>http://mnenia.zahav.ru/ArticlePage.aspx?articleID=9908{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} Как в Израиле «похоронили» самый лучший самолет в мире</ref>

Запропонований держсекретарем [[Джордж Шульц|Шульцом]] у [[1988|1988 році]] мирний план врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту ні до чого не привів.

== При президентові Буші-старшому ==
У [[1989|1989 році]] Ізраїль став першою країною, визнаної [[Основний союзник поза НАТО|основним союзником поза НАТО]], що дозволило ЦАХАЛу брати участь в американських військових проектах. У тому ж році адміністрація президента [[Джордж Герберт Вокер Буш|Джорджа Буша-старшого]] пропонує новий план мирного врегулювання, названий по імені держсекретаря [[Джеймс Бейкер|Джеймса Бейкера]] «П'ять пунктів Бейкера». Він також не був реалізований, а [[3 березня]] [[1990|1990 року]] Буш-старший заявляє, що Східний Єрусалим не належить Ізраїлю.

Напередодні [[Війна в Перській затоці|війни в Перській затоці]] американська адміністрація чинила шалений тиск на ізраїльській уряд не відповідати на можливі обстріл Іраком території Ізраїлю, побоюючись розвалу антисадамівської коаліції. Разом з цим, США поставила Ізраїлю зенітно-ракетні комплекси" [[MIM-104 Patriot|Петріот]], що обслуговуються американськими солдатами. Після закінчення війни американо-ізраїльські відносини пережили ще одну хвилю охолодження, викликану триваючим будівництвом [[Ізраїльські поселення|єврейських поселень]]. При кожному відвідуванні Ізраїлю держсекретарем Бейкером будувалося одне поселення. Пік кризи припав на [[12 вересня]] [[1991|1991 року]], коли президент Буш-старший у своїй промові прямо звинуватив прем'єр-міністра [[Іцхак Шамір|Іцхака Шаміра]] підтримки будівництва поселень, а керівників [[Американсько-ізраїльський комітет громадських зв'язків|ЭЙПАК]] в лобіюванні ізраїльських інтересів на шкоду американським. На цьому тлі у жовтні 1991 року пройшла [[Мадридська конференція (1991)|Мадридська мирна конференція]], яка не привела до зсуву в арабо-ізраїльському конфлікті і ще більше ускладнила американо-ізраїльські відносини. Тільки при новому прем'єр-міністрові Ізраїлю [[Іцхак Рабин|Ицхаке Рабине]] відносини між країнами почали поліпшуватися.

== При президенті Клінтоні ==
[[Файл:Bill_Clinton,_Yitzhak_Rabin,_Yasser_Arafat_at_the_White_House_1993-09-13.jpg|міні|250x250пкс|[[Іцхак Рабин|Іцхак Рабін]], [[Білл Клінтон]] і [[Ясір Арафат|Ясер Арафат]] під час підписання Угод в Осло]]
Американська адміністрація не брала активної участі в мирних переговорах в [[Осло]], але ізраїльтяни і палестинці домовилися, що підписання [[Угоди в Осло|ословських угод]] пройде в Білому Домі за участю президента
[[Білл Клінтон|Білла Клінтона]]. До того ж підписання мирного договору з Йорданією і Каїрської угоди в [[1994|1994 році]] пройшло під патронажем США і в присутності Білла Клінтона. В жовтні [[1995|1995 року]] конгрес США приймає закон, що оголошує Єрусалим столицею Ізраїлю і зобов'язує уряд до [[1999|1999 року]] перевести посольство США з [[Тель-Авів-Яфо|Тель-Авіва]] до Єрусалиму. Цей закон не виконано досі. Двоїсте ставлення клінтонською адміністрації проявилося в ставленні до проблеми Orient House, будинки в Східному Єрусалимі, який служив неформальним штабом [[Організація визволення Палестини|ООП]].

Після [[Вбивство Іцхака Рабина|вбивства Рабина]], Білл Клінтон приїхав на похорон ізраїльського прем'єр-міністра і зумів викликати любов ізраїльтян своєю мовою і словами «Прощай, друже» (שלום, חבר), сказаними на івриті.<ref>http://www.il4u.org.il/Israel/AboutIsrael/History/Israel/Murder_of_Itzhak_Rabin.htm {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110101005727/http://www.il4u.org.il/israel/aboutisrael/history/israel/murder_of_itzhak_rabin.htm |date=1 січень 2011 }} Убийство Ицхака Рабина</ref>

Після хвилі терористичних актів проти ізраїльтян, США організували міжнародну антитерористичну конференцію в [[Шарм-еш-Шейх|Шарм-еш-Шейху]], яка, на думку ізраїльської парламентської опозиції, служила метою підтримати кандидатуру [[Шимон Перес|Шимона Переса]] на прийдешніх виборах. Після обрання [[Беньямін Нетаньягу|Біньяміна Нетаньяху]] на пост прем'єр-міністра Ізраїлю спалахнули масові палестинські заворушення в Єрусалимі, спричинені відкриттям підземного туристичного тунелю, між [[Стіна плачу|Стіною плачу]] і [[Віа Долороза]]. Американський уряд скористалося ситуацією для тиску на Ізраїль, що в кінцевому підсумку призвело до підписання Хевронського договору та фактичного розділу міста [[Хеврон]] на палестинську і ізраїльську зони. Триваючий тиск адміністрації Клінтона на Біньяміна Нетаньяху змусило останнього підписати договір Уай-плантен, що призвело до розвалу правлячої коаліції та обрання [[Егуд Барак|Ехуда Барака]] прем'єр-міністром Ізраїлю. Під час переговорів, за твердженням спеціального посланника Денніса Росса, Клінтон назвав Нетаньяху «сучим сином» і звинуватив його у намірі зірвати підписання угоди.<ref>http://news.narod.co.il/news/3463 Откровения Дениса Росса</ref>

Поліпшення відносин між країнами сталося в роки правління Ехуда Барака. Барак був готовий на підписання мирного договору не тільки з палестинцями, але і з Сирією. Перші неофіційні переговори між сирійськими та ізраїльськими представниками пройшли в [[Західна Вірджинія|Західній Вірджинії]] в містечку Шепердстоун, але вони ні до чого не привели. У липні [[2000|2000 року]] в [[Кемп-Девід|Кемп-Девіді]] проходять палестино-ізраїльські переговори, також закінчилися нічим і призвели до початку інтифади Аль-Акса. Незважаючи на це, президент Клінтон пропонує новий план врегулювання, названий його ім'ям.

Економічні зв'язки між США і Ізраїлем досягають свого піку на початку 2000-х рр. і на фондових ринках США, включаючи [[Нью-Йоркська фондова біржа|біржу Нью-Йорка]] представлені сотні ізраїльських компаній, в основному займаються [[Високі технології|хай-теком]].

Чергова криза у відносинах викликав факт продажу Ізраїлем [[Китайська Народна Республіка|Китаю]] чотирьох систем Phalcon. Під тиском США Ізраїль був змушений скасувати угоду на мільярд доларів, що призвело до кризи у відносинах з Китаєм і виплати великий неустойки. Пізніше Ізраїль, також під тиском американської адміністрації, скасував військові угоди з [[Індія|Індією]] і [[Туреччина|Туреччиною]].<ref>http://www.ko.ru/document.php?id=17317{{Недоступне посилання|date=лютий 2019 |bot=InternetArchiveBot }} Ястреб, который так и не взлетел</ref>

== При президенті Буші-молодшому ==
[[Файл:Sharon_Bush_20040414_3.jpg|міні|250x250пкс|[[Джордж Буш]] і [[Аріель Шарон]]]]
Після обрання президентом [[Джордж Вокер Буш|Джорджа Буша-молодшого]], американська зацікавленість у просуванні мирного процесу на Близькому Сході практично припинилася. Після [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|терактів 11 вересня]], США приймає на озброєння ізраїльські методи боротьби з терором і охорони громадських будівель і аеропортів. Незважаючи на побоювання ізраїльської влади, що утворюється подвійне ставлення до терактів на території Ізраїлю і до терактом в іншому світі, що навіть призвело до знаменитої «чехословацької мови» прем'єр-міністра [[Аріель Шарон|Шарона]], в якій він заявив, що Ізраїль не стане черговою жертвою наддержав, як [[Чехословаччина]] в [[1938|1938 році]], адміністрація Буша-молодшого стала самої проізраїльської за всю історію відносин між державами. Британська газета" [[Файненшл таймс|Файненшл Таймс"]] писала з цього приводу:{{Цитата|Адміністрація Буша є, мабуть, самою проізраїльською з часу заснування єврейської держави. Вона прислухається до думки Шарона, який стверджує, що палестинцям не можна довіряти. Однак і інтересам США, і інтересам ізраїльтян і арабів пішло б лише на користь, якби американська адміністрація нагадала Шарону те, що на подібні аргументи відповів 10 років тому Рабін: світ укладають зі своїми ворогами, а не зі своїми друзями.}}<ref>http://www.dw-world.de/dw/article/0,,856104,00.html Что сможет самое произраильское правительство в истории США?</ref>

Разом з тим, американський уряд намагався просунути мирний процес і в червні [[2002|2002 року]], Буш-молодший у своїй промові вперше офіційно підтримав створення незалежної [[Палестинська держава|Палестинської держави]]. В наступному році адміністрація Буша представляє новий план мирного араба-ізраїльського врегулювання "Дорожня карта". Одночасно з цим американці все більше віддаляються від підтримки [[Ясір Арафат|Ясіра Арафата]], воліючи [[Махмуд Аббас|Абу Мазена]]. США підтримали [[план одностороннього розмежування]], а після перемоги [[Хамас]] на проведених у 2006 році виборах, стали на позицію Ізраїлю, що виключає будь-який діалог з Хамас до визнання ним держави Ізраїль. Підтримка бушівською адміністрацією Ізраїлю тривала під час [[Лівансько-ізраїльський конфлікт (2006)|Другої Ліванської війни]] і в дні [[Війна в Секторі Гази (2008—2009)|операції «Литий свинець»]].

== При президенті Обамі ==
[[Файл:Barack_Obama_with_Benjamin_Netanyahu_in_the_Oval_Office_5-18-09_2.JPG|ліворуч|міні|250x250пкс| Президент [[Барак Обама]] і прем'єр-міністр [[Беньямін Нетаньягу|Біньямін Нетаньяху]] на зустрічі в Білому домі]]
Ще в часи президентської гонки між [[Барак Обама|Бараком Обамою]] і [[Джон Маккейн|Джоном Маккейном]] багато людей в Ізраїлі задавалися питанням — «Чи Хороший Обама для євреїв?»<ref>[http://www.infox.ru/authority/state/2012/09/12/__SSHA_sdayut_Izrail_print.phtml «США сдают Израиль»: Обама отказался встречаться с Нетаньяху. INFOX.ru 12.09.12]</ref> Початкові кроки адміністрації Обами, різко критикують продовження будівництва ізраїльських поселень на окупованих територій, призвели до кризи у відносинах між державами. Заява про будівництво 1600 нових будинків в поселеннях стали піком у погіршуються відносинах. Підтримка США заяви ООН про знищення [[Ядерна зброя|ядерної зброї]] на Близькому Сході та контроль ядерного арсеналу Ізраїлю (за повідомленнями міжнародних агентств), не поліпшили атмосфери двостороннього співробітництва. [[2 вересня]] [[2010|2010 року]] у Вашингтоні почалися чергові прямі переговори між Біньяміном Нетаньяху і Махмудом Аббасом. На них було вирішено проводити постійні зустрічі між керівниками країн кожні два тижні.<ref>http://lenta.ru/news/2010/09/02/meeting/ В Вашингтоне начались переговоры между Израилем и Палестинской автономией</ref>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==

* {{ЕЄЕ|11733|Внешняя политика Израиля}}(рос.)
* {{Cite web|url=http://www.gloria-center.org/1999/06/lasensky-1999-06-03/|title=Friendly Restraint: U.S.-Israel Relations During the Gulf Crisis of 1990-1991|last=Scott B. Lasensky|date=Volume 3, No. 2 – June 1999|publisher=(MERIA Journal|archiveurl=https://www.webcitation.org/6CMbvghkH?url=http://www.gloria-center.org/1999/06/lasensky-1999-06-03/|archivedate=2012-11-22|accessdate=2012-10-25}}
* {{Cite web|url=http://www.trumanlibrary.org/israel/palestin.htm|title=The United States and the Recognition of Israel: A Chronology|publisher=trumanlibrary.org|archiveurl=https://www.webcitation.org/6CMbxYmkJ?url=http://www.trumanlibrary.org/israel/palestin.htm|archivedate=2012-11-22|accessdate=2012-11-17}}
[[Категорія:Американо-ізраїльські відносини]]