Хим'яр

Хим'яр (Хім'яр, араб. حِمير‎) — стародавня семітська держава хим'яритів, яка існувала протягом ~110 до н. е. — 520 років на півдні Аравійського півострова (сучасний Ємен).

Хим'яр
110 до н. е. – 520-ті
Хим'яр: історичні кордони на карті Аксум та Південна Аравія близько 230 року
Столиця	Зафар Сана
Мови	хим'яритська мова
Релігії	Язичництво Юдаїзм Християнство
Форма правління	монархія
Історія
- Засновано	110 до н. е.
- Ліквідовано	520-ті
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хим'яр

У IV столітті хим'ярити заволоділи державою Хадрамаут і включили її до складу Хим'яритського царства. У 4 — 6 століттях її влада (через васалів) поширювалася на значну частину центральної Аравії. У 5 — 6 століттях деякі з правителів Хим'яру (і, очевидно, частина еліти) сповідували юдаїзм, найвідомішим з яких є Зу Навас.

Історія

Заснування

Перші згадки про хим'яритів стосуються 2 — 1 століть до н. е. Хим'яр займав південно-західну частину сучасного Ємену, прилеглу до важливої протоки Баб-ель-Мандеб. У 4-2 ст. до н.е. Хим'яр був частиною держави Катабан. Близько 120-115 рр. до н.е. Хим'яр на чолі з плем'ям Зу-Райдан відокремився від Катабану, ставши окремою державою. Очевидно цьому сприяла жвава морська торгівля через протоку між грецьким та єгипетським світом та Індією і Персією. Пліній Старший локалізував їх землі (з центром у Зафарі) біля Сабейського царства. Контроль над протокою забезпечив правителям Хим'яру матеріяльне збагачення.

Перше Хим'яритське царство

У 25 р. до н. е. Хим'яр приєднав до себе Сабейське царство, скористашись тим, що воно було ослаблене походом на нього римських військ намісника Єгипту Елія Галла. Після цьго Хим'яр перетворився в найсильнішу державу півдня Аравії. Його царі носили титул «царів Саби і Зу-Райдана». У 1 ст. н. е. було приєднане царство Катабан і західні райони Хадрамауту. Водночас Хим'яр підпав під культурний вплив сабейців, запозичив сабейський різновид письма. На початку 2 ст. Хим'ярська держава ослабла, Саба і Катабан знову стали незалежні.

Друге Хим'ярське царство

З початку 3 ст. розпочалося нове піднесення Хим'яру. У другій половині цього століття до нього остаточно були приєднані Сабейське царство і Катабан. На початку 4 ст. був завойований Хадрамаут. Таким чином весь Ємен був об'єднаний під хим'ярською владою. 340 року Аксум, скориставшись внутрішнім послабленням Хим'яру захопив його. Лише 375 року Маліккаріб Яхамін зумів відновити незалежність.

У другій половині 4 ст. хим'ярські царі почали приймати юдаїзм, напевно під впливом місцевих євреїв. Крім того, південні аравійці мали конфлікт за контроль над морською торгівлею з Аксумом, який прийняв християнство. Збільшення опадів спричинило у 450 р. перший прорив Марібської греблі, яка забезпечувала сільське господарство країни. Але могутність хим'ярських царів дала можливість відновити іригаційні споруди. Також тривала боротьба місцевих християн (за підтримки Аксуму і Візантії) з місцевими юдаїстами. 517 р. до влади прийшов юдаїст Зу Навас, який вчинив террор проти християн. В результаті в Ємен вторглись війська Аксуму і посадили свого ставленика на престіл.

Правителі

• Ілшарах Яхдаб I (110—125)
• Ясір Юханім (267—287)
• Шаммар Яхар'іш (275—310)
• Абу Каріб Асад (383—435)
• Зу Навас (517—527)

Джерела

• В.А.Рубель. Історія середньовічного Сходу: Підручник. Київ. Либідь. 2002. - 736с. с.334-339.