Сичуг

	Сичуг
	Сичуг у Вікісховищі

Сичу́г^[1] (полов. suzug «кишка, нутрощі», кипч. чаг. sučuk «ковбаса, начинені кишки», тур. sucuk «ковбаса»), або ґляґ^[2], — один із 4 відділів шлунка в жуйних. Шлунок жуйних тварин складається із 4 відділів: рубець, сітка, книжка, сичуг. Перші три відділи називають передшлунками, а сичуг «власне шлунок». Сичуг — це камера шлунка, в якій відбувається основне всмоктування поживних речовин.

Бактерії та інфузорії, що потрапили сюди, перетравлюються і дають організму велику кількість повноцінного білка. В сичузі відбувається дійсно шлункове травлення, що пояснюється наявністю залоз внутрішньої секреції. Але білкові речовини хімусу перетравлюються в невеликій кількості (є пепсин).

Із сичуга перетравлений корм окремими порціями надходить до тонкого відділу кишечника, де на корм діють секрети підшлункової залози, кишкового соку і жовчі. Відбувається розщеплення білків, жирів та вуглеводів, які в розчинному стані всмоктуються в кров і лімфу.

Словом «сичуг» також називають молокозсідний фермент тваринного походження для виготовлення сирів, зокрема бринзи.

Примітки

↑ Сичуг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Ґляґ // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

Підпала Т. В. Скотарство та технологія виробництва молока і яловичини: Навч. посібник, — Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2007 ISBN 978-966-8205-40-8 с.23-24

Посилання

Ґляґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

[1] Сичуг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Ґляґ // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[1]

[2]