Оленеві

родина ссавців

О́леневі (Cervidae) — родина ссавців з підряду жуйних ряду оленеподібних, що складається з 55 сучасних видів[1]. Оленеві є місцевими в Євразії, Америці й крайній північно-західній Африці, де є лише один підвид місцевих оленів, берберійський благородний олень[2]. Багато представників родини взяті під охорону (статуси МСОП: 16 видів — LC, 10 — DD, 4 — NT, 10 — VU, 6 — EN, 2 — CR, 1 — EW, 1 — EX)[3]. Найбільший з оленевих, лось може сягати ваги 800 кг, а найменший вид, північний пуду важить до 9 кг. Зазвичай оленеві мають компактний тулуб і потужні подовжені ноги. Окрім китайського водяного оленя, усі самці оленевих мають розлогі роги, а карибу є єдиним видом, у якого і самці, і самки мають роги. Усі оленеві живляться травою, невеликими кущами та листям[2].

Оленеві
Період існування: ранній міоценнаш час
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Інфраряд: Pecora
Родина: Оленеві (Cervidae)
Goldfuss, 1820
Підродини
Об'єднані ареали всіх видів оленів.
Вікісховище: Cervidae

У фауні України родина представлена 5 видами — Cervinae: олень благородний, інтродуцент олень японський, інтродуцент лань; Capreolinae: сарна європейська, лось звичайний.

Опис

ред.

Величина оленевих може коливатись в межах від 7–10 кг, (Pudu mephistophiles) до 800 кг (Alces alces)[4]. Однією з характерних рис оленевих є роги, які присутні, як правило, лише в самця у зрілому віці, однак у самиць північних оленів є роги[4]. Олені вкриті густою та короткою шерстю, переважно чорного, білого, сірого, коричневого кольору. У багатьох видів є хвости малої довжини (1–10 см). Ступні завжди чотирипалі, але бічний палець часто сильно редукований. Зубна формула: 0/3, 0–1/1, 3/3, 3/3[2].

Оленеві добре бігають. При невдалому нападі хижака на оленя, хижак часто може постраждати від рогів. У темний період доби оленеві погано бачать, через що часто стають здобиччю хижаків.

Полювання на оленів окремих, поширених, видів дозволяється під час сезону полювання. Вбивство більшості оленевих суворо заборонене.

Спосіб життя

ред.

Один самець живе з багатьма самками. У період розмноження самець захищає самку, часто жертвуючи своїм життям. Коли народжуються дитинчата, батьки піклуються про них. Часто малі дитинчата стають здобиччю для хижаків, коли поблизу немає матері. Якщо самка зачула небезпеку, вона в першу чергу дбає про збереження життя дитинчаті.

Розповсюдження

ред.

Оленеві поширені на території Євразії, Північної та Південної Америки. Оленеві живуть у різних середовищах, починаючи від мерзлої тундри північної Канади та Гренландії до екваторіальних дощових лісів Індії, де є найбільша кількість видів оленів у світі. Найчастіше селяться у лісах, чагарниках, але також населяють заболочені угіддя, луки, навіть урбанізовані місцевості. Олені були завезені до Австралії та Нової Зеландії[2].

За свідченнями вчених, перші оленеві з'явились на території Азії. Пізніше вони розселились по всій Євразії.

Класифікація

ред.
Внутрішня систематика жуйних (Ruminantia)[5]
Ruminantia
Tragulina

Tragulidae  

Pecora

Antilocapridae  

Giraffidae  

Cervidae  

Bovidae  

Moschidae  

 
Олень у своєму середовищі прожиття
 
Пуду — найменший представник родини

Родина Cervidae — Оленеві (містить 55 живих видів)

Підродина Capreolinae — сарнові (= Odocoileinae)

Підродина Cervinae — Оленеві

Примітки

ред.
  1. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 24.04.2022.
  2. а б в г Holmes, K.; J. Jenkins; P. Mahalin and J. Berini (2011). Cervidae. Animal Diversity Web. Процитовано 24.04.2022. (англ.)
  3. IUCN Red List of Threatened Species. American Society of Mammalogists. Процитовано 24.04.2022.
  4. а б Vaughan T., Ryan J., Czaplewski N. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 351, 352. — ISBN 0763762997. (англ.)
  5. Hassanin, A.; Douzery, E. J. P. (2003). Molecular and morphological phylogenies of Ruminantia and the alternative position of the Moschidae. Systematic Biology. 52 (2): 206—28. doi:10.1080/10635150390192726. PMID 12746147.

Джерела

ред.