міфопоетика

СИМВОЛІКА ОБРАЗУ МІСЯЦЯ В ПОЕЗІЇ НЕОКЛАСИКІВ У статті подається інтерпретація образу місяця в поезії М.Зерова, М.Рильського, М.Драй-Хмари, П.Филиповича, Юрія Клена (О.Бургардта) відповідно до прадавнього світогляду та етноментальних засад українського народу. Визначається символічний підтекст лунарного образу в руслі міфологічної традиції та вплив світової культури на його художню реалізацію у творчості українських неокласиків. Ключові слова: образ місяця, міфологема, символ, світобачення, культура. В статье подается интерпретация образа луны в поэзии Н.Зерова, М.Рыльского, М.Драй-Хмары, П.Филиповича, Юрия Клена (О.Бургардта) согласно древнего мировоззрения и этноментальных основ украинского народа. Определяется символический подтекст лунарного образа в русле мифологической традиции и влияние мировой культуры на его реализацию художественную в творчестве украинских неоклассиков. Ключевые слова: образ луны, мифологема, символ, мировидение, культура. The article deals with the interpretation of the image of the moon in poetry by M.Zerov, M.Rylskyi, M.Dray-Hmara, P.Fylypovych, Jurij Klen (O.Burhardt) according to the ancient worldview and ethnomental principles of Ukrainian people. The symbolic subtext of image of the moon keeping with the mythological tradition and the impact of world culture on its implementation in the works of neoclassics of Kyiv is determined. Художній твір як суб'єктивне відображення світобудови втілює в собі авторську концепцію світу, що в реінтерпретаціях підводить читача до розуміння індивідуальності письменника. Віддзеркалення автором власного світосприйняття та загальнокультурних мотивів відбувається опосередковано через використання образних конструкцій, що постають засобом утілення міфу у художній літературі та мають важливе значення для творчого акту літератора. Усі ці конструкції є стрижневими для поетики художнього твору та складають основу міфотворчості, котра сприймається нами у вигляді логічних, завуальованих, іноді зумисно прихованих елементів та структур, значення яких підсилюється їх символічною природою. Символи – це теж частина позамовного вираження міфу у художньому тексті, тому вони складають своєрідну систему міфосвітогляду. Актуальність нашого дослідження зумовлена важливістю декодування символічного підтексту для розкриття світоглядної позиції українських

This article analyzes the lunar mythologem's features in the poetic works of the Ukrainian poet Ihor Kalynets in terms of traditional Slavonic concepts and world mythological traditions. This work also explores the myth poetics of the writer, his ideological continuum and specificity of individual author's myth creation based on the image of the Moon. This also includes an explanation of the said mythological concept as well as its role in the formative process of the myths. The mythologem of the Moon in Ihor Kalynets' poetry embodies the author's philosophical and social views via metamorphic manifestations. The relevance of the topic derives both from the lack of thorough analysis and the necessity for systematic study of the Moon's mythologem in Ukrainian literature in general and in poetry in particular. Synthesis of pagan and Christian thoughts is inextricably intertwined in the author's artistic models of the universe and is peculiar to individual aesthetic system, so that understanding and interpretation of the author's approach to depict the archetypal image of the Moon is one of the major issues of the modern Ukrainian literature.

Висновок. Дослідження лімінальних об’єктів дому в поетичній збірці Василя Стуса «Палімпсести» продемонструвало,
що найчастіше автор звертається до поняття «вікно»: це було розтлумачено як єдина можливість ув’язненої
людини побачити світ свободи зі своєї тюремної кімнати. Зауважено, що у призмі художнього мислення ліричний
герой будує світ за зразком будинку відповідно до параметрів фізичного світу та ідейних домінант. Житло
парадоксально представляє сімейний затишок, батьківське тепло, особисте щастя, з одного боку, та несвободу,
реальне й духовне ув’язнення, з другого боку. У поезії суттєво переосмислено значення лімінальних частин
житла, які стали репрезентантами метафізичних кордонів між дитинством і зрілістю, свободою та неволею,
життям і смертю, Батьківщиною і чужиною тощо. Крім цієї розмежувальної ролі, концепти «поріг»,
«вікно» / «шиба», «двері», «стіна» / «мури», «дзеркало» набувають статусу індикаторів настроєвого ладу і
переживань ліричних персонажів, філософських понять, актуалізують свої хтонічні й мартирологічні властивості.
Очевидно, що, конституюючи художній простір з лімінальних елементів, автор творить та естетизує особливий
межовий суперпростір, у якому почувається найкомфортніше зі всіх можливих.

У статті проаналізовано міфоархетипну репрезентацію Єврейського в малій прозі Катрі Гриневичевої, зібрану в циклах «По дорозі в Сихем» і «Непоборні». З'ясовано, що авторка зображує міфоархетипне Єврейське як Екзотичне й Орієнтальне (змішування інокультурних досвідів внаслідок незнання), як реалістичне Єврейське. Підкреслено, що поодинокі реалії співіснування українців із євреями в воєнну добу («Непоборні») мають негативну конотацію внаслідок впливу стереотипів і скрутного соціального становища. Натомість, у рецепції євангельських подій віддзеркалено імперсько-колоніальний зріз суспільства, де лапідарно змальовано імперське Римське і Єврейське колоніальне. Наголошено, що імідж Єврейського включає численні коди, тож образи рослинного і тваринного світу, мистецьких явищ, соціально-політичної реальності, релігійних і культурних об'єктів і традицій сприяють формуванню об'ємної перспективи Єврейського. Доведено, що Єврейське нерідко постає дзеркалом, у якому відображається Своє, тобто Українське.
Ключові слова: імагологія, Єврейське, міф, архетип, Біблія, апокриф.

Стаття  присвячена  аналізові  поетичної  збірки  сучасної української  поетеси  С. Кирилюк  «Сад  земних насолод». Поезія збірки вписується в контекст метафізичної традиції у світовій літературі. Для неї характерні символіко-алегоричний спосіб творення образів, що зображають духовне через посередництво матеріального; багаторівнева  система  інтертекстуальних  відсилань;  наявність  особливого  типу  метафори  –  консепту  та  ін.  Базові для метафізичної поезії мотиви часу та проминання є у збірці С. Кирилюк наскрізними, вони реалізовані через  розлогу  систему  різних  типів  метафоричного  мовлення,  які  детально  аналізуються,  насамперед,  на ідейно-змістовому рівні.
The article is devoted to the analysis of poetry collection of modern Ukrainian poet S. Kyryliuk “Garden of Peace Pleasures”. The poetry of the collection fits into the context of metaphysical tradition in world literature. The article analyzes such features of the collection as a symbolic-allegorical way of creating images depicting the spiritual through the mediation of the material; multilevel system of intertextual references; the presence of a special type of metaphor – the concept and others. The motives of time and evanescence, which are basic for metaphysical poetry, are shown throughout in S. Kyryliuk’s poetry collection. They are realized through the multifaceted system of metaphorical speech, which are analyzed in detail, first of all, at the
ideological content level.