перен. бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]◆ Голова горить, і тіло болить. Марко Вовчок, І, 1955, 353 ◆ Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали. Антон Хижняк, Тамара, 1955, 189).
перен. червоніти від приливу крові; ставати гарячим. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]◆ Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку… Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314 ◆ Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха. Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 171
перен., звичайно чим пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5]◆ Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле українського театру, 1953, 96) . ◆ Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням. Іван І. Волошин, Дні…, 1958, 9
перен. виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6]◆ Широке, розрум'янене обличчя Варивопа горіло захватом і силою. Михайло Стельмах, На… землі, 1949, 409)
сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7]◆ На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392 ◆ На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі. Іван Цюпа, «Україна…, 1960, 252)»
блищати(про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8]◆ Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям. Ю. О. Збанацький, «Єдина, 1959, 164)»
пересихати на стеблі. [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9]◆ Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки Іван Ле, «Вспопі…, 1960, 4» ◆ Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним. П. Й. Панч, «В дорозі, 1959, 46»
розм. швидко зношуватися, рватися◆ — Позалатувала [ватянку] трохи… Але чи надовго… — Ну, просто горить усе на ньому! (Андрій Головко II, 1957, 576 ◆ Взуття на хлопцях так і горить. Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 158)
перен., розм.зазнавати невдачі в якій-небудь справі. [≈ 11][≠ 11][▲ 11][▼ 11]◆ З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горітиЮ. К. Смолич, «Театр…, 1940, 212)» ◆ — Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі. В. М. Собко, «Матв. затока, 1962, 298)»
перен., розм. не виконуватися, не здійснюватися. [≈ 12][≠ 12][▲ 12][▼ 12]◆ [Валя:] Нам просто не щастить!… У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера… План горить… Юрій Мокрієв, «П'єси, 1959, 208)»
перен., фам. бути виявленим, викритим у чому-небудь. [≈ 13][≠ 13][▲ 13][▼ 13]◆ Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знові!… — Ти партач. Удруге через тебе горю. Іван Микитенко, «II, 1957, 339»
прослухати вимову?, файл