Перейти до вмісту

Миколай Коперник

Матеріал з Вікіцитат
Миколай Коперник
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Микола́й Копе́рник (пол. Mikołaj Kopernik, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; 19 лютого 1473, Торунь, Польща — 24 травня 1543, Фромборк, Польща) — польський астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік, лікар і астролог. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.

Цитати

[ред.]
  •  

І був Аристарх судимий за те, що зрушив з місця святий центр світу[1].

  •  

Я віддаю перевагу задовольнятися тим, за вірність чого можу поручитися[1].

  •  

І чому нам не вважати, що добове обертання для неба є видимістю, а для Землі дійсністю[1].

  •  

Обов'язок філософа полягає в пошуках істини всюди і наскільки провидіння це тільки дозволяє людському розуму[1].

  •  

Складні рухи нелегко досить добре пояснити словами, тим більше що на слух сприймається гірше, якщо не бачать очі[1].

  •  

Щоб Твоїй Святості не здавалося, що щодо користі цієї праці я обіцяю більше, ніж можу дати, я переходжу до викладу[1].

  •  

Якщо вже видавати трактат — треба в передмові сказати все, що я думаю про право вченого шукати істину! І про право невігласів судити вченого[1].

  •  

Відкидаючи геоцентризм, ми опиняємося перед вибором — або шукати інший центр руху, до якого відноситься порядок розподілу планет, або допустити, що взагалі не було ніякого принципу розподілу[1].

  •  

Осуд може принести лише помірну користь, та й мало пристойного, бо тільки безсоромним умам властиві бажання бути скоріше насмішником Момом, ніж поетом-творцем. Крім того, я боюся, що хто-небудь може розсердитися на мене за те, що я інших лаю, а сам кращого не даю[1].

  •  

Я думаю, що важкість є не що інше, як деяке прагнення, яким божественний Зодчий обдарував частинки матерії, щоб вони з'єднувалися у формі кулі. Цією властивістю, ймовірно, володіють Сонце, Місяць і планети; йому ці світила зобов'язані своєю кулястою формою[1].

  •  

Філософи, зважаючи на незвичайну досконалість неба, називали його видимим божеством. Тому, якщо оцінювати переваги наук залежно від того предмета, який вони досліджують, найбільш видатною буде астрономія. Сама вона, що є безперечно главою благородних наук і найбільш гідним заняттям вільної людини, спирається майже на всі математичні науки[1].

  •  

Я довго вагався, чи публікувати свої коментарі про рух небесних тіл або наслідувати приклад деяких піфагорійців, які передавали філософські таємниці посвяченим і друзям, не письмово, а усно. Для того щоб найважливіші питання, з великою старанністю досліджувані знаменитими людьми, що не сплямовані людьми дозвільними, які не люблять віддаватися ніякій серйозній праці, крім прибуткових занять, або людьми обмеженими, які, займаючись науками з одного марнославства, втиралися між філософами. Як трутні між бджіл[1].

  •  

Я перечитав усі філософські книги, які тільки міг дістати; мені хотілося переконатися, не висловлював чи хто-небудь іншої думки про рух небесних сфер, крім того, якому вчили в школах. Я побачив у Цицерона, а потім у Плутарха, що «Земля обертається коло вогню». Втім, головні послідовники Піфагора, якими є Архітас Тарентський, Гераклід Понтійський та інші, вчили того ж — що «Земля не нерухома, але коло вогню обертається і не належить ні до найважливіших, ні до перших частин світу[1].

  •  

Багато інших вчених і чудових людей стверджували, що страх не повинен утримувати мене від видання книги на користь всіх математиків. Чим безглуздіше здається більшості моє вчення про рух Землі в цю хвилину, тим сильніше буде здивування і подяка, коли внаслідок видання моєї книги побачать, як всяка тінь безглуздості усувається найяснішими обставинами. Отже, здавшись на умовляння, я дозволив моїм друзям приступити до видання, якого вони так довго домагалися[1].

  •  

Що ж стосується порядку планет, то древні філософи побажали його встановити на підставі тривалості їх обертань, вважаючи, що з тіл, що мають однакову швидкість, здаватимуться рухомими повільніше ті, які знаходяться на більшій відстані, як це доводиться у Евкліда в «Оптиці». Тому вони вважають, що Місяць здійснює своє кругове обертання в найкоротший час, так як вона обертається найближче до Землі за найменшим колу. Найвищим є Сатурн, який у найбільший час обходить довжелезне коло. Нижче знаходиться Юпітер. Після нього йде Марс. Щодо Венери і Меркурія є різні думки внаслідок того, що вони не можуть віддалитися від Сонця на будь-яку відстань, як наведені вище планети[1].

Примітки

[ред.]