Яковлеве
| село Яковлеве | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Запорізька область |
| Район | Вільнянський |
| Рада | Купріянівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA23060130110054310 |
| Облікова картка | Яковлеве |
| Основні дані | |
| Засноване | 1890 |
| Населення | 146 |
| Територія | 0.467 км² |
| Густота населення | 312.63 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 70054 |
| Телефонний код | +380 6143 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°53′52″ пн. ш. 35°26′16″ сх. д. / 47.89778° пн. ш. 35.43778° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 70054, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с.Купріянівка, пров.Парковий, 1 |
| Карта | |
  Яковлеве | |
 Яковлеве | |
| Мапа | |
| |
Яковлеве — село в Україні, Вільнянському районі Запорізької області. Орган місцевого самоврядування — Купріянівська сільська рада.
Площа села — 46,7 га. Кількість дворів — 57, кількість населення на 01.01.2007 р. — 126 чол.
Село Яковлеве знаходиться за 1,5 км від села Вишневе та за 2,5 км від села Новософіївка.
Село розташоване за 7 км від районного центру, за 32 км від обласного центра.
Найближча залізнична станція — Вільнянськ — знаходиться за 7 км від села.
Село утворилось в 1881 р. як колонія німців-переселенців на придбаній землі, назва походить від прізвища колишнього власника землі поміщика Яковлєва 1).
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
В 1932-1933 селяни пережили сталінський геноцид.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
День села відзначається 23 вересня; в цей день 1943 р. село було захоплено Червоною Армією.
В центрі села знаходиться братська могила вояків Червоної Армії.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 17 осіб, з яких 8 чоловіків та 9 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]
В радгоспі Яковлеве жив і працював Герой Соціалістичної Праці Максименко Костянтин Іванович.
У 2000-х роках село газифіковане коштом Вадима Вікторовича Кривохатька — бізнесмена і громадсько-політичного діяча Вільнянщини.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- Князьков Ю. П. Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник. Запоріжжя. — 2006.
- Матеріали Вільнянського районного краєзнавчого музею
- Перш за все — інтереси громади // Вільнянські вісті № 12/1, 16 жовтня 2010. С.2.
