Перейти до вмісту

Наталі Портман

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наталі Портман
івр. נטלי פורטמן
англ. Natalie Portman
Ім'я при народженніНета-Лі Гершлаг
נטע-לי הרשלג
Народилася9 червня 1981(1981-06-09) (43 роки)
Єрусалим Ізраїль Ізраїль
НаціональністьЄврейка
ГромадянствоСША США
Ізраїль Ізраїль
Релігіяюдаїзм
Діяльністькіноакторка, кінопродюсерка, кінорежисерка, сценаристка, акторка театру, телеакторка, акторка
Alma materГарвардський університет (2003), Charles E. Smith Jewish Day Schoold, Syosset High Schoold (1999) і Єврейський університет
Роки діяльності1994 — досі
ПартіяДемократична партія США
ЧоловікБенджамін Мільп’є
Дітисин Алеф (нар. 2011 р.), донька Амалія (нар. 2017 р.)
ЧленствоOneVoice Movementd
Провідні роліМатильда Ландо
Падме Амідала Наберріє
Еліс Айрес
IMDbID 0000204
Автограф
Нагороди та премії
Золотий глобус (2005, 2010)
Оскар (2010), BAFTA (2011)
CMNS: Наталі Портман у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Натал́і По́ртман (англ. Natalie Portman, справжнє ім'я Нета-Лі Гершлаг[5][6], івр. נטע-לי הרשלג; нар. 9 червня 1981(19810609), Єрусалим) —американська акторка театру й кіно ізраїльського походження, сценаристка, кінорежисерка, кінопродюсерка, громадська активістка, захисниця прав тварин, феміністка. Володарка премій «Оскар» та БАФТА, а також двох «Золотих глобусів».

Найвідоміші ролі в кар'єрі: Матильда у «Леоні» (1994, дебютна роль), Еліс у «Близькості» (2004, «Золотий глобус»), Ніна Сеєрс у «Чорному лебеді» (2010, «Оскар», «Золотий глобус», БАФТА), Падме Амідала в трилогії приквелів франшизи «Зоряні війни» (1999, 2002, 2005). У подальшому акторська кар'єра Портман продовжувала розвиватися ролями у різноманітних кінострічках: Іві Хаммонд у фільмі «V означає Вендетта» знятий за однойменною серією коміксів, Анна Болейн в історичній драмі «Ще одна з роду Болейн», Жаклін Кеннеді у біографічно-драматичному фільмі «Джекі», Джейн Фостер у «Тор» (2011), «Тор: Царство темряви» (2013) та «Тор: Любов і грім» (2022).

Окрім акторської кар'єри, Наталі Портман також стала режисеркою короткометражного романтично-комедійного фільму «Єва» (2008) та біографічної драми «Оповідь про любов та пітьму» (2015), знятої за мотивами однойменного автобіографічного роману Амоса Оза.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Наталі Гершлаг[7][8] народилася 9 червня 1981 року в Єрусалимі[9], в сім'ї гінеколога Авнера Гершлага та колишньої домогосподарки Шеллі Стівенс (нині мати — агентка Наталі), родом з штату Огайо. Предки акторки за материнською лінією — євреї з Російської імперії й Австро-Угорщини, які емігрували до США з села Кавського (Львівська область, Україна) та замінили прізвище Едельштейн на Стівенс[10][11], а за батьківською — з Румунії та Польщі[9][12][8][13][14]. Сценічний псевдонім «Портман» — дошлюбне прізвище бабусі акторки за материнською лінією Берніс Стівенс (дівоче прізвище Гурвич, 1924—2014). Батьки по материнській лінії були американськими євреями, у той час як батьки по батьківській лінії були євреями, що емігрували до Ізраїлю[8]. Таким чином, Наталі Портман має подвійне громадянство: Ізраїлю та США[15].

Освіта

[ред. | ред. код]

Коли Наталі було 3 роки, сім'я переїхала з Ізраїлю до США, де батько міг підвищити кваліфікацію. Спершу вони жили у Вашингтоні, де Наталі відвідувала Єврейську денну школу Чарльза Е. Сміта (англ. Charles E.[16] Smith Jewish Day School) в Роквіллі, Меріленд[8], а 1988 року переїхали до Коннектикуту й остаточно влаштувалися в Лонг-Айленді, штат Нью-Йорк, у 1990 році.

Іврит був її рідною мовою[12]. З чотирьох років Наталі займалася танцями і виступала з місцевими трупами. Живучи в Лонг-Айленді, вона відвідувала єврейську денну початкову школу Соломона Шехтера (англ. Solomon Schechter Day School) в містечку Глен Коув, штат Нью-Йорк, і закінчила середню школу Сіоссет (англ. Syosset High School). Розповідаючи про свої ранні роки, акторка описала себе як ту, що «відрізнялась від інших дітей»:

«Я була більш амбіційною. Я знала, що мені подобається і чого я хотіла, і я дуже тяжко над цим працювала. Я була серйозною дитиною» — заявляла акторка[17].

Кінокар'єра

[ред. | ред. код]

1994—2001: перші ролі

[ред. | ред. код]

1994 року Портман пройшла кастинг до фільму Люка Бессона «Леон» (фр. «Leon»), де зіграла свою першу головну роль: підлітка-сироту Матильду, яка дружить з найманим вбивцею Леоном (Жан Рено). Невдовзі після цієї ролі акторка взяла псевдонім «Портман»[12][18], проте на DVD-диску з режисерською версією фільму вона згадується в титрах як Наталі Гершлаг. Її батьки неохоче дозволили їй виконати роль через відверто сексуальний та насильницький характер сценарію, але погодилися після того, як Бессон прибрав сцени оголення та вбивств Матильди, які вона вчинила[19]. Попри це, її мати досі була незадоволена деякими сценами з сексуальним підтекстом у фінальному варіанті фільму, які не були прописані в сценарії. Американський кінокритик Гал Гінсон у Washington Post хвалив Портман за передані відчуття трагедії її персонажки, тоді як Петер Райнер із Los Angeles Time, сказав, що вона не була достатньо професійною акторкою, аби передати біль Матильди та критикував Бессона за сексуалізацію її персонажки[20]. Тим не менш, фільм вийшов у прокат 18 листопада 1994 року і став класикою кінематографу. Того ж року Портман з'явилася в короткометражному телевізійному фільмі «Developing» в ролі Ніни, дочки хворої на рак легень Брі (Лоурен Кон).

Розвиток кар'єри

[ред. | ред. код]

1995 року Портман зіграла у фільмі «Протистояння» з Аль Пачино і Робертом Де Ніро в ролі Лорен Густафсон, прийомної дочки протагоніста. Хоча фільм не одержав ніяких нагород, він був відзначений критикою і став комерційно успішним. Через рік Портман зіграла ролі у трьох фільмах: Марті в мелодрамі «Красиві дівчата», Лору Дендрідж у мюзиклі Вуді Аллена «Всі кажуть, я тебе кохаю» та в науково-фантастичній комедії Тіма Бертона «Марс атакує!» як Теффі Дейл, дочка президента США. Того ж року Портман отримала роль у фільмі База Лурманна «Ромео + Джульєтта», однак вона була відкликана з фільму під час репетицій, коли керівники студії дізнались про її надто юний вік для цієї ролі[21]. Режисер заявляв, що «Наталі була чудовою під час зйомок, однак це було надто велике навантаження для її віку»[22]. Вона також отримувала пропозицію зіграти роль у фільмі Адріана Лайна «Лоліта», створеному за мотивами однойменного роману за авторством Володимира Набокова, однак акторка відхилила пропозицію через відверто сексуальний характер сценарію[21][19].

Наталі Портман виконала головну роль у бродвейській постановці «Щоденник Анни Франк» (1997) за реальним щоденником єврейської дівчинки, який та вела в період нацистської окупації Нідерландів. Під час підготовки до ролі вона двічі відвідувала будинок Анни Франк в Амстердамі та спілкувалась з Міп Гіс, яка зберігала щоденник дівчини; Наталі знайшла багато спільного з історією Анни Франк, згадуючи історію власної родини, пов'язану з Голокостом[23].

1997 року почала виконувати роль Падме Амідали в трилогії приквелів «Зоряних війн», що стала значною частиною її акторської кар'єри. Коли перший фільм трилогії, «Прихована загроза», вийшов у 1999 році, акторка ще навчалась у середній школі[24]. Зйомки багатьох сцен фільму проходили в Алжирі, що виявилось неабияким випробовуванням для акторки[25]. 1998 року Портман стала співавторкою дослідницької роботи «Ферментативне вироблення водню», яка дала їй можливість брати участь у наукових змаганнях «Intel». Портман пропустила прем'єру фільму «Прихована загроза», щоб підготуватися до випускних іспитів[26]. Після виходу «Прихованої загрози», акторка спочатку відмовилась від головної ролі у фільмі «Де завгодно, тільки не тут», після того, як дізналась про сцену сексу за участі її головної героїні. Тоді режисер Вейн Ванг та акторка Сьюзен Серендон, яка зіграла одну з головних ролей у фільмі, вимагали переписати сценарій, оскільки Портман на той момент було 16 років, і після того, як їй показали перероблений сценарій, вона взяла участь у стрічці[27]. За роль Портман була номінована на премії «Молода акторка» і «Золотий глобус» (найкраща жіноча роль другого плану). Критикиня Мері Елізабет Вільямс назвала акторку «дивовижною» і відзначила, що вона «на відміну від інших акторок її віку, не дуже сентиментальна і не дуже мужня».

1999 року Портман закінчила вищу школу міста Сьоссет штату Нью-Йорк[28][29][30].

Академічна кар'єра

[ред. | ред. код]

2000 року Портман виконала головну роль у драмі «Там, де серце» — її героїня, вагітна в 17 років Новалі Нейшн, залишається одна в чужому місті без коштів і людей, які можуть їй допомогти, і вирішує почати життя наново. За цю роль Портман була номінована на премії «Молода акторка» і Teen Choice Awards — і виграла премію Young Star Awards. Після закінчення зйомок акторка вступила на психологічний факультет Гарвардського університету, суттєво знизивши участь у фільмах у наступні кілька років. В університеті вона вивчала єврейську літературу та нейронауку, була асистенткою професора Алана Дершовіца[31][32]. В одному з інтерв'ю вона сказала, що протягом наступних 4 років не зніматиметься ніде, окрім «Зоряних війн», щоб сконцентруватися на навчанні.

У червні-вересні 2000 року брала участь у зйомках фільму «Зоряні війни. Епізод II. Атака клонів», що проходили в Сіднеї і Лондоні. Вийшовши в прокат 16 травня 2002 року, фільм, як і попередній в серії, не здобув широкого визнання у критики, а Портман номінувалась на «Золоту малину» (найгірша жіноча роль другого плану і найгірша екранна пара).

У липні 2001 року Портман зіграла Ніну в спектаклі за п'єсою А. П. Чехова «Чайка» в театрі Делакорт. У постановці Майка Ніколса також були задіяні Меріл Стріп, Кевін Клайн і Філіп Сеймур Гоффман[33]. Того ж року Наталі Портман стала однією з багатьох знаменитостей, що з'явилися в незначних ролях у комедії Бена Стиллера «Зразковий самець»[34]. Портман також зіграла невелику роль у військовій драмі Ентоні Мінгелли «Холодна гора» з Ніколь Кідман і Джудом Лоу.

2004—2007: наступні роботи

[ред. | ред. код]
Наталі Портман на Каннському МКФ, 2015

2004 року Портман з'явилася у двох незалежних фільмах. Драма Зака Браффа «Країна садів», де вона зіграла патологічну брехуху на ім'я Сем була широко визнана критикою, а Портман — номінована на дві премії MTV Movie Awards і чотири премії Teen Choice Awards. Натан Рабін описав її роль у фільмі, як основний приклад архетипу маніакальної дівчини мрії піксі — стереотипної героїні, яка створена для допомоги головному герою[35]. Роль Еліс у фільмі Майка Ніколса «Близькість», молодої стриптизерки, що приїхала до Лондона зі США, і історія її стосунків із Деном Вульфом (Джуд Лоу), принесла Портман премію «Золотий глобус», а також низку номінацій на інші премії, зокрема «Оскар» і BAFTA. У цьому фільмі вона вперше погодилась на дорослу роль відверто-сексуального характеру після кількох відмов від таких образів у минулому, відзначивши, що це відображає її зрілість[36]. У цьому фільмі вона також вперше зіграла в сценах з оголенням, які пізніше були видалені з фінальної версії стрічки, коли акторка наполягла, що вони були несуттєвими для сюжету[36]. Кінокритик Пітер Треверс відзначив її «запальну акторську гру», додавши, що вона «вкрай глибоко занурилась у надломлену серцевину своєї героїні»[37].

15 травня 2005 року на Каннському кінофестивалі відбулася прем'єра третього приквелу до «Зоряних воєн» — «Зоряні війни. Епізод III. Помста Ситхів». Епізод був прийнятий критикою і публікою набагато тепліше, аніж попередні два. Гра Портман відзначена номінаціями на премії «Сатурн» і Teen Choice Awards. Тоді ж вийшла картина «Вільна зона» від ізраїльського режисера Амоса Гітая, де вона зіграла роль дівчини американсько-єврейського походження. На зйомках фільму в Єрусалимі Портман готувалася до сцени поцілунку. Перехожі помітили, що в кадр потрапляє Стіна плачу, і прогнали акторку та знімальну групу. У кінці року відбулася прем'єра фільму «V означає Вендетта» з Портман у головній ролі, для якої акторці довелося голити голову налисо. Стрічка поставлена за однойменним антиутопічним графічним романом Алана Мура. Дія відбувається у 2038 році, де Велика Британія — тоталітарна держава, якою керують неофашисти, а героїню Портман, Іві Геммонд, заарештовують за антиурядову діяльність. З приводу зачіски акторка сказала: «Різкі необоротні зміни завжди цікаві, і саме це додало мені сміливості». За роль Іві Портман була номінована на премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль та Teen Choice Awards[38].

У кіноальманаху «Париж, я люблю тебе» (2006) Портман зіграла у фрагменті «Faubourg Saint-Denis», знятому Томом Тиквером. Її героїня, дівчина на ім'я Франсін, майбутня акторка, закохується в сліпого Томаса (Мельхіор Беслон)[39]. Наприкінці 2006 року вийшла стрічка Мілоша Формана «Примари Гої», де Портман з'явилася в ролі Інес Бельбатуа, музи Франсіско Гої. До цього режисер не бачив жодної роботи Портман, але помітив її схожість з героїнею картини Гої «Молочниця з Бордо» і запросив на зйомки[40]. Вона наполягала на використанні дублерки для сцен з оголенням, які початково не були прописані у сценарії[41]. Фільм отримав переважно негативні відгуки, однак кінокритик Роджер Еберт похвалив Портман за виконання подвійної ролі «з безстрашним переконанням»[42][43].

Наталі Портман на 83-тій церемонії вручення премії Оскар

У травні 2007 року фільм Вонга Кари Вая «Мої чорничні ночі» з Портман у ролі другого плану відкрив конкурсну програму 60-х Канн. Героїня Портман — Леслі, гравчиня, звикла блефувати і тому вважала повідомлення про швидку смерть батька черговою брехнею. Коли ж виявляється, що батько дійсно помер, вона картається провиною, що не повірила. 3 вересня того ж року вийшло відразу два фільми з участю Портман: пригодницька комедія «Потяг на Дарджілінг» і короткометражка «Готель „Шевальє“», пролог до цього фільму. В обох картинах акторка виконала епізодичну роль подруги молодшого з трьох братів Джека. У листопаді побачив світ фільм Зака Хельма «Лавка чудес». Портман з'явилася в ролі Моллі Магоні, юної піаністки, яка працює в магазині іграшок містера Магоріума (Дастін Гоффман).

2008—2015: розширення кар'єри

[ред. | ред. код]

Лютий 2008 року ознаменувався виходом у прокат історичної драми «Ще одна з роду Болейн» про епоху правління короля Генріха VIII і суперництво сестер Анни (Наталі Портман) і Марії (Скарлетт Йоганссон) Болейн за його серце. Акторка брала участь в Каннському кінофестивалі 2008 року в якості членкині журі та запустила власну продюсерську компанію[44]. Для Портман це і режисерський дебют — 1 вересня вийшла короткометражка «Єва», вперше представлена на 65-му Венеційському кінофестивалі[45], а 6 вересня — кіноальманах «Нью-Йорк, я люблю тебе», де Портман виконала й акторську роботу.

2009 року йшли зйомки драми з робочою назвою «17 фотографій Ізабель» з Портман у головній ролі. Її героїня — молода адвокатка Емілія Грінліф, що пережила жахливу трагедію: її новонароджена дочка Ізабель померла, проживши всього один день. Емілія впадає в глибоку депресію. Знов знайти смак до життя героїні допомагає спілкування з 5-річним сином чоловіка від першого шлюбу. Портман також є продюсеркою цієї картини. Фільм вийшов на екрани в Україні з назвою «Кохання та інші обставини». У жовтні того ж року відбулася прем'єра військової драми «Брати» за участю Джейка Джилленгола, Тобі Магвайра і Портман. Фільм розповідає про почуття, що раптово спалахнули між Грейс Кехілл і Томмі, молодшим братом її чоловіка Сема, що пішов на війну в Афганістані.

Акторка знялась у чорній комедії «Хешер» (2010) разом з Джозефом Гордоном-Левіттом. Портман зіграла роль балерини, яка готується до ролі у «Лебединому озері», у фільмі Даррена Аронофскі «Чорний лебідь». Акторка займалась балетними танцями у професійної балерини Мері Боверс для виконання ролі у фільмі — вона тренувалась від п'яти до восьми годин на день протягом шести місяців та схуднула на 9 кілограмів[46][47][48]. Фільм зібрав 329 мільйонів доларів у світовому прокаті, а Наталі Портман здобула декілька кінонагород, в тому числі «Оскар» за найкращу жіночу роль[49][50][51].

У тому ж році розгорівся скандал щодо участі Наталі Портман у зйомках «Чорного лебедя»[52]. Сара Лейн, одна з дублерок акторки, заявляла, що у фільмі присутні лише 5 % сцен із Портман, додавши, що продюсер попросив Наталі не розголошувати це під час «сезону нагород»[53]. Даррен Аронофскі, у свою чергу, став на захист Портман, наполягаючи на тому, що вона виконувала 80 % екранних танців[53]. Останнім фільмом з її участю в 2011 році став «Тор», перша частина трилогії кіновсесвіту Marvel, де вона зіграла роль науковиці та коханки головного героя, Джейн Фостер[54][55][56].

У 2012 році журнал Forbes заніс Наталі Портман у список найоплачуваніших зірок в Голлівуді[57]. Тоді ж вона з'явилась у музичному кліпі Пола Маккартні My Valentine разом із Джонні Деппом[58].

У 2013 році вона знову зіграла роль Джейн Фостер у фільмі «Тор 2: Царство темряви». Через рік журнал Forbes заніс акторку до списку Celebrity 100[59]. У 2015 році вона зіграла разом із Крістіаном Бейлом та Кейт Бланшетт у фільмі «Лицар кубків» Терренса Маліка. Акторка казала, що спільна праця з Маліком допомогла розвинути її режисерські здібності у фільмі «Оповідання про кохання та пітьму», який вийшов в тому ж році[60]. Фільм був створений за мотивами однойменного автобіографічного роману Амоса Оза, історія якого розгортається у Єрусалимі в останні роки існування Підмандатної Палестини. Портман виступила режисеркою, продюсеркою та сценаристкою фільму[61][62]. Вона особисто співпрацювала з автором першоджерела та демонструвала йому чернетки сценарію до фільму[63][64].

У тому ж році вона продюсувала та зіграла головну роль у фільмі «Джейн береться до зброї» — історію молодої жінки, що жадає помсти. Першопочатково фільм мав зніматися під керівництвом Лінн Ремсі, однак через величезну кількість складнощів під час виробництва режисером став Гевін О'Коннор.

2016-теперішні дні

[ред. | ред. код]

У 2016 році Портман зіграла роль Жаклін Кеннеді у фільмі «Джекі» режисера Пабло Ларраїна. Фільм розповідає про життя колишньої першої леді США одразу після вбивства її чоловіка у 1963. Для втілення ролі акторка дивилась відеоматеріали, слухала записи інтерв'ю Жаклін[65][66] та намагалась перейняти її особливий голос[67]. За цю роль вона виграла кінопремію «Вибір критиків» та була номінована на премію «Оскар» як найкраща акторка року[68][69]. У тому ж році вона стала продюсеркою комедійного фільму жахів «Гордість і упередження і зомбі» режисера Бюра Стірса та зіграла у французько-бельгійському драматичному фільмі Ребекки Злотовськи «Планетаруім»[70][71].

У 2018 році Портман знялась у британсько-американському фантастичному трилері «Анігіляція», знятого за однойменним романом Джеффа Вандермеєра. Портман зіграла головну роль біолога та колишнього солдата, що досліджує загадкову карантинну зону з мутуючими організмами[72]. Спеціально для екшн-сцен вона навчалась рухам у танцюристки Боббі Джин Сміт[73]. Фільм мав обмежений кінопрокат та пізніше був викуплений стрімінговим сервісом Netflix[74]. Її наступна роль була у фільмі «Смерть і життя Джона Ф. Донована» режисера Ксав'є Долана, який також став його першим англомовним фільмом[75].

Акторка мала коротку появу у супергеройському фільмі «Месники: Завершення» — сцени за її участі були змонтовані з невикористаних кадрів з фільму «Тор: Царство темряви»[76]. У 2022 році вона повернулась до ролі Джейн Фостер у фільмі «Тор: Любов і грім»[77][78]. Для фільму акторка брала реквізит молота Тора додому для тренування своїх трюків[79]. Портман отримала номінацію кінопремії «Вибір критиків» за найкращу жіночу роль у супергеройському фільмі[80]. За підсумками читацького опитування журналу Empire, Портман увійшла до списку 50 найкращих акторів усіх часів[81].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Наталі Портман з Бенджаміном Мільп'є

Мала стосунки з акторами Гаелем Гарсією Берналем і Джейком Джилленголом. У травневому номері журналу «Vogue» за 2002 рік назвала Лукаса Гааса[en] і Мобі своїми близькими друзями. Інформацію про стосунки з вокалістом «Maroon 5» Адамом Левіном сам він спростовував. За інформацією деяких ЗМІ[82][83], у 2006 або 2007[84] році Портман зустрічалася з Нетом Ротшильдом. Мала стосунки з венесуельським фолк-співаком Девендрою Банхартом.

Під час зйомок фільму «Чорний лебідь» почала стосунки з хореографом фільму — танцюристом Нью-Йоркського театру балету Бенджаміном Мільп'є[85]. У грудні 2010 року представники акторки повідомили про заручини та вагітність Портман.

14 червня 2011 року Наталі народила сина Алефа Портман-Мільп'є[86][87]. 4 серпня 2012 одружилася з Мільп'є, провівши єврейську церемонію весілля у Біґ-Сурі, Каліфорнія[88]. У 2014 році пара переїхала до Парижу,[89] де чоловік посів посаду балетмейстера театру Паризької опери[90]. Портман навіть заявляла про своє бажання залишитися в Парижі та отримати французьке громадянство[91]. Тоді ж Мільп'є розповів, що він разом з дружиною проводив процес Гіюра[92]. 2016 року пара повернулася до Лос-Анджелесу. 22 лютого 2017 року Портман народила дочку Амалію[93][94]. На початку 2023 року ЗМІ повідомляли про загострення стосунків між Портман та Мільп'є. Пара довгий час ніяк не коментувала цю тему.[95] 8 березня 2024 року Наталі Портман та Бенджамін Мільп'є офіційно оголосили про розлучення після 11 років шлюбу[96][97].

Має академічне минуле (психологія), розмовляє п'ятьма мовами: англійською, німецькою, французькою, японською та івритом[98].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Портман з дитинства є вегетаріанкою і захищає права тварин і довкілля, була членкинею трупи World Patrol Kids, не вживає продукти тваринного походження, не носить хутро, пера і шкіру. 2007 року запустила власну лінію взуття зі штучних матеріалів[99], а також їздила до Руанди разом з Джеком Ганною знімати документальний фільм «Горили на межі» (англ. Gorillas on Brink). 2009 року взяла участь у рекламній кампанії PETA проти використовування натурального хутра. Тоді ж стала веган-активісткою після прочитання книги «Поїдання тварин» автора Джонатана Сафрана Фоера та пізніше спродюсувала документальний фільм з однойменною назвою[100].

У 2004 і 2005 роках відвідувала Уганду, Гватемалу і Еквадор як посолка організації FINCA International, яка допомагає жінкам бідних країн одержати мікрокредити на власний бізнес. У березні 2006 року виступила з лекцією в Колумбійському університеті на курсі тероризму і контртероризму, розказавши про фільм «V означає вендета». Восени 2007 року відвідала кілька університетів, зокрема Гарвард, Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі та в Берклі, Стенфорд, Принстон, Нью-Йоркський та Колумбійський університети, щоб розказати студентству про силу мікрофінансування і переконати їх вступати у FINCA.

Акторка брала участь і в передвиборчих президентських кампаніях різних років, є прибічницею Демократичної партії США. 2004 року підтримувала кандидата від Демократичної партії Джона Керрі, а на виборах 2008 року — сенаторку Гілларі Клінтон. У 2011 році акторка разом зі своїм чоловіком стала однією з підписанток петиції до Барака Обами в підтримку одностатевих стосунків[101]. Підтримувала Обаму на президентських виборах 2012 року.

2009 року Портман підписала петицію у підтримку Романа Поланського, якого звинувачували у зґвалтуванні 13-річної дівчини Саманти Геймер у 1997 році. 10 років потому акторка сказала, що шкодує про цей вчинок[102][103][104].

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у своєму Instagram підтримала українців, закликавши допомагати біженцям, і додала до свого звернення декілька онлайн-ресурсів для цього[105].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Акторка

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1994 кф Розвиток Developing Ніна
1994 ф Леон Leon Матильда
1995 ф Протистояння Heat Лорен Густафсон
1996 ф Красиві дівчата Beautiful Girls Марті
1996 ф Всі кажуть, я тебе кохаю Everyone Says I Love You Лора
1996 ф Марс атакує! Mars Attacks! Таффі Дейл
1999 ф Зоряні війни. Епізод I. Прихована загроза Star Wars Episode І: The Phantom Menace Падме Амідала Наберріє
1999 ф Де завгодно, тільки не тут Anywhere But Here Енн Огуст
2000 ф Там, де серце Where the Heart Is Новалі Нейшн
2001 ф Зразковий самець Zoolander Наталі Портман
2002 ф Зоряні війни. Епізод II. Атака клонів Star Wars: Episode II — Attack of the Clones Падме Амідала Наберріє
2003 ф Холодна гора Cold Mountain Сара
2004 кф Правда True Франсін
2004 с Вулиця Сезам Sesame Street Наталі
2004 ф Країна садів Garden State Сем
2004 ф Близькість Closer Еліс
2005 ф Зоряні війни. Епізод III: Помста ситхів Star Wars: Episode III — Revenge of the Sith Падме Амідала Наберріє
2005 ф Вільна зона Free Zone Ребекка
2005 ф V означає Вендетта V for Vendetta Іві Хаммонд
2006 ф Париже, я люблю тебе Paris, je t'aime (Faubourg Saint-Denis) Франсін
2006 ф Привид Гойї Goya's Ghosts Інес / Алісія
2007 ф Мої чорничні ночі My Blueberry Nights Леслі
2007—2012 мс Сімпсони The Simpsons Дарсі
2007 кф Готель «Шевальє» Hotel Chevalier подруга Джека
2007 ф Поїзд на Дарджилінг The Darjeeling Limited колишня подруга Джека
2007 ф Лавка чудес Mr. Magorium's Wonder Emporium Моллі Махоуні, композитор
2008 ф Ще одна з роду Болейн The Other Boleyn Girl Анна Болейн
2008 ф Нью-Йорку, я люблю тебе New York, I Love You Ріфка Мелоун
2009 ф Кохання та інші обставини Love and Other Impossible Pursuits Емілія Грінліф
2009 ф Брати Brothers Грейс Качілл
2010 ф Гешер Hesher Ніколь
2010 ф Чорний лебідь Black Swan Ніна
2010 ф Я все ще тут I'm Still Here Наталі Портман
2011 ф Більше, ніж секс No Strings Attached Емма
2011 ф Хоробрі перцем Your Highness Ізабель
2011 ф Тор Thor Джейн Фостер
2013 ф Тор 2: Царство темряви Thor: The Dark World Джейн Фостер
2015 ф Розквіт байдужих покидьків The Heyday of the Insensitive Bastards Лора
2015 ф Лицар кубків Knight of Cups Елізабет
2015 ф Повість про любов і пітьму A Tale of Love and Darkness Фаня Оз
2016 ф Джейн береться до зброї Jane Got a Gun Джейн Геммонд
2016 ф Джекі Jackie Жаклін Кеннеді
2016 ф Планетаріум Planetarium Лаура Барлоу
2017 ф Пісня за піснею Song to Song Ронда
2018 ф Анігіляція Annihilation Ліна
2018 ф Голос люкс Vox Lux Селеста
2018 ф Смерть і життя Джона Ф. Донована The Death & Life of John F. Donovan Сем Тернер
2019 ф Люсі в космосі Lucy in the Sky Люсі Кола
2020 док Dolphin Reef оповідач
2021 с Що як…? What If...? Джейн Фостер (Епізод: "А що як... Тор був би єдиною дитиною?")
2021 мс Блуї Bluey Кит Доко (Епізод: "Whale Watching")
2022 ф Тор: Кохання та грім Thor: Love and Thunder Джейн Фостер
2023 ф Травень, грудень May December Елізабет Беррі
2024 с Леді в озері Lady in the Lake Медді Шварц (7 епізодів)
ф Фонтан молодості Fountain of Youth

Режисерка, продюсерка, сценаристка

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2008 кф Єва Eve режисерка, сценаристка
2008 ф Нью-Йорку, я люблю тебе New York, I Love You режисерка, сценаристка
2009 ф Кохання та інші обставини Love and Other Impossible Pursuits виконавча продюсерка
2010 ф Гешер Hesher продюсерка
2011 ф Більше, ніж секс No Strings Attached виконавча продюсерка
2012 тф Scruples виконавча продюсерка
2015 док Сьомий вогонь The Seventh Fire виконавча продюсерка
2015 ф Повість про любов і пітьму A Tale of Love and Darkness режисерка, продюсерка, сценаристка
2016 ф Джейн бере рушницю Jane Got a Gun продюсерка
2016 ф Гордість і упередження і зомбі Pride and Prejudice and Zombies продюсерка
2017 док М'ясо Eating Animals продюсерка
2018 ф Голос люкс Vox Lux виконавча продюсерка
2023 ф Травень, грудень May December продюсерка
2024 с Леді в озері Lady in the Lake виконавча продюсерка (7 епізодів)

Ролі в театральних виставах

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Нагорода Рік Категорія Фільм Результат
Оскар 2004 Найкраща жіноча роль Близкість Номінація
2010 Найкраща жіноча роль другого плану Чорний лебідь Перемога
2016 Джекі Номінація
BAFTA Film Awards 2004 Найкраща жіноча роль другого плану Близкість Номінація
2010 Найкраща жіноча роль Чорний лебідь Перемога
2016 Джекі Номінація
Золотий глобус 1999 Найкраща жіноча роль другого плану (кінофільм) Де завгодно, тільки не тут Номінація
2004 Близькість Перемога
2010 Найкраща жіноча роль (драма) Чорний лебідь Перемога
2016 Джекі Номінація
2023 Найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл) Травень, грудень Номінація
Премія Гільдії кіноакторів 2010 Найкраща жіноча роль Чорний лебідь Перемога
Найкращий акторський склад в ігровому кіно Номінація
2017 Найкраща жіноча роль Джекі Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123844509 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. ↑ Collins, Andrew (2 січня 2011). Natalie Portman: The prodigy comes of age. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 грудня 2024.
  6. ↑ Natalie Portman: Queen of Hearts. ECW Press, 2002. с. 32. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  7. ↑ Feinberg, Scott (1 грудня 2016). ‘Awards Chatter’ Podcast — Natalie Portman (‘Jackie’). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 21 листопада 2024.
  8. ↑ а б в г https://web.archive.org/web/20140824040914/http://salempress.com/store/pdfs/jewish_lives.pdf
  9. ↑ а б A 'Garden State' Of Mind - CBS News. web.archive.org. 6 жовтня 2014. Процитовано 12 грудня 2024.
  10. ↑ Yanover, Yori (6 серпня 2012). Anatomy of a Jewish Wedding with Natalie Portman and a French Guy (амер.). Процитовано 27 листопада 2024.
  11. ↑ Natalie Portman - Ethnicity of Celebs | EthniCelebs.com. web.archive.org. 22 жовтня 2022. Процитовано 12 грудня 2024.
  12. ↑ а б в Collins, Andrew (2 січня 2011). Natalie Portman: The prodigy comes of age. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 21 листопада 2024.
  13. ↑ Gross, Max (19 липня 2007). Why Jewish guys dig Natalie Portman. Jewish Telegraphic Agency (амер.). Процитовано 21 листопада 2024.
  14. ↑ Natalie Portman names son Alef. The Standard (англ.). 11 квітня 2012. Процитовано 21 листопада 2024.
  15. ↑ Natalie Portman addresses snub of 'Jewish Nobel,' backlash. AP News (англ.). 20 квітня 2018. Процитовано 21 листопада 2024.
  16. ↑ Charles E. Smith = Charles Emil Smith
  17. ↑ Blender :: guide. web.archive.org. 23 грудня 2005. Процитовано 21 листопада 2024.
  18. ↑ News, Ned Zeman published in (15 жовтня 2013). Natalie's Next Moves. Marie Claire Magazine (англ.). Процитовано 21 листопада 2024.
  19. ↑ а б McKenna, Kristine (11 лютого 1996). MOVIES : Young and Restless : Natalie Portman is Hollywood's favorite 14-year-old. But wouldn't med school be as much fun?. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 21 листопада 2024.
  20. ↑ Rainer, Peter (18 листопада 1994). Movie Review : 'The Professional' Goes for Hollywood-Style Smarm. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 21 листопада 2024.
  21. ↑ а б James Ryan (25 лютого 1996). UP AND COMING: Natalie Portman;Natalie Portman (Not Her Real Name).
  22. ↑ Maureen Dowd. Baz Luhrmann Is Ready for Rhinestones, Cadillacs, Dr. Feelgood and a Svengali. 21 травня 2022.
  23. ↑ Harry Haun (11 червня 2015). Remembering Natalie Portman's Teenage Broadway Debut in The Diary of Anne Frank.
  24. ↑ Дікерсон, Джеймс (2002). Natalie Portman: Queen of Hearts. ECW Press. с. 130.
  25. ↑ Heath, Chris (21 січня 2011). The Private Life of Natalie Portman: Rolling Stone's 2002 Cover Story. Rolling Stone (амер.). Процитовано 27 листопада 2024.
  26. ↑ BBC - Movies - interview - Natalie Portman. www.bbc.co.uk. Процитовано 27 листопада 2024.
  27. ↑ Anywhere but Here. EW.com (англ.). Процитовано 27 листопада 2024.
  28. ↑ News, Gaby Wood published in (2 грудня 2009). Naturally Natalie. Marie Claire Magazine (англ.). Процитовано 27 листопада 2024.
  29. ↑ School of Stars: Judd Apatow, Elaine Chao, Michael Isikoff, W.Va. First Lady?. web.archive.org. 24 липня 2010. Процитовано 27 листопада 2024.
  30. ↑ Challenges of the Coming Century. web.archive.org. 15 травня 2002. Процитовано 27 листопада 2024.
  31. ↑ Peretz, Evgenia. WHAT NATALIE KNOWS | Vanity Fair. Vanity Fair | The Complete Archive (амер.). Процитовано 27 листопада 2024.
  32. ↑ Professors Reflect on Natalie Portman | News | The Harvard Crimson. web.archive.org. 11 серпня 2011. Процитовано 27 листопада 2024.
  33. ↑ Kenneth Jones, 12 серпня 2001. The Seagull Opens Its Wings in Central Park Aug. 12.
  34. ↑ Garcia, Patricia (15 січня 2016). 18 Celebrity Cameos in Zoolander You Probably Forgot About. Vogue (амер.). Процитовано 27 листопада 2024.
  35. ↑ The Bataan Death March of Whimsy Case File #1: Elizabethtown. AV Club (амер.). Процитовано 27 листопада 2024.
  36. ↑ а б Allardice, Lisa (7 січня 2005). Dangerous liaisons. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 27 листопада 2024.
  37. ↑ Travers, Peter (3 грудня 2004). Closer. Rolling Stone (амер.). Процитовано 27 листопада 2024.
  38. ↑ ‘Superman’ tops Saturns. Variety (амер.). 11 травня 2007. Процитовано 27 листопада 2024.
  39. ↑ Staff, Lisa Nesselson,Variety (18 травня 2006). Paris je t’aime. Variety (амер.). Процитовано 28 листопада 2024.
  40. ↑ Madrid (11 листопада 2006). Goya's ghosts. The Age (англ.). Процитовано 28 листопада 2024.
  41. ↑ McLean, Craig (25 листопада 2007). More than meets the eye. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 28 листопада 2024.
  42. ↑ Goya's Ghosts | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 28 листопада 2024.
  43. ↑ Expecting the Spanish Inquisition movie review (2007) | Roger Ebert. www.rogerebert.com (амер.). Процитовано 28 листопада 2024.
  44. ↑ Corliss, Richard Corliss and Mary (14 травня 2008). Can Cannes Still Do It?. TIME (англ.). Процитовано 30 листопада 2024.
  45. ↑ Venice festival all about 'Eve' on Monday. web.archive.org. 6 вересня 2008. Процитовано 30 листопада 2024.
  46. ↑ Natalie Portman: Spreading Her Wings - Culture - Vogue. web.archive.org. 6 січня 2011. Процитовано 30 листопада 2024.
  47. ↑ WebCite query result. webcitation.org. Процитовано 30 листопада 2024.
  48. ↑ Codinha, Alessandra (12 червня 2012). Mary Helen Bowers on ‘Ballet Beautiful’. WWD (амер.). Процитовано 30 листопада 2024.
  49. ↑ 'Black Swan's' risks pay off. Los Angeles Times (амер.). 16 січня 2011. Процитовано 30 листопада 2024.
  50. ↑ Black Swan. Box Office Mojo. Процитовано 30 листопада 2024.
  51. ↑ 'King's Speech' rules at the 83rd Oscars - CNN.com. web.archive.org. 28 лютого 2011. Процитовано 30 листопада 2024.
  52. ↑ 'Black Swan' double claims Natalie Portman only did '5 percent' of full-body dance shots in the movie | Inside Movies | EW.com. web.archive.org. 1 квітня 2011. Процитовано 2 грудня 2024.
  53. ↑ а б Darren Aronofsky defends Natalie Portman in 'Black Swan' controversy | Inside Movies | EW.com. web.archive.org. 31 березня 2011. Процитовано 2 грудня 2024.
  54. ↑ Natalie Portman's "Weird" Reason for Hooking Up With Thor. E! Online. 23 листопада 2009. Процитовано 2 грудня 2024.
  55. ↑ Team, The Deadline (25 липня 2010). MARVEL-OUS STAR WATTAGE: Actors Assemble For Comic-Con Panel Including 'The Avengers', 'Captain America', & 'Thor'. Deadline (амер.). Процитовано 2 грудня 2024.
  56. ↑ Natalie Portman says ‘Thor’ role hammers away at ‘cute’ stereotypes | Hero Complex – movies, comics, fanboy fare – latimes.com. web.archive.org. 25 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2024.
  57. ↑ Pomerantz, Dorothy. Natalie Portman, Kristen Stewart Top Forbes List Of Hollywood's Best Actors For The Buck. Forbes (англ.). Процитовано 2 грудня 2024.
  58. ↑ X (13 квітня 2012). Johnny Depp, Natalie Portman star in 3 new Paul McCartney videos. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 2 грудня 2024.
  59. ↑ Natalie Portman. Forbes (англ.). Процитовано 2 грудня 2024.
  60. ↑ Siegel, Miranda (9 лютого 2015). Christian Bale and Natalie Portman on ‘Embracing the Unknown’ in Terrence Malick’s Knight of Cups. Vulture (англ.). Процитовано 7 грудня 2024.
  61. ↑ Israel Hayom | Natalie Portman heads to Israel to scout film locations. web.archive.org. 20 серпня 2013. Процитовано 12 грудня 2024.
  62. ↑ Tartaglione, Ali Jaafar,Nancy (16 квітня 2015). Cannes Film Festival 2015 Lineup – Full List: Gus Van Sant’s ‘Sea Of Trees’, Todd Haynes’ ‘Carol’, Pixar’s ‘Inside Out’. Deadline (амер.). Процитовано 12 грудня 2024.
  63. ↑ Natalie Portman on Directing Her First Film, Nearly 10 Years in the Making. W Magazine (англ.). 18 серпня 2016. Процитовано 12 грудня 2024.
  64. ↑ It Took A Decade, But Portman 'Just Had To Make' Her Latest Film. 18 серпня 2016.
  65. ↑ Miller, Julie (11 вересня 2016). Natalie Portman on Unlocking the Mystery of Jackie Kennedy. Vanity Fair (амер.). Процитовано 14 грудня 2024.
  66. ↑ How Natalie Portman prepared for her Oscar-worthy performance as Jackie Kennedy | Business Insider India. Business Insider (англ.). Процитовано 14 грудня 2024.
  67. ↑ Lee, Ashley (13 жовтня 2016). How Natalie Portman Adopted That “Very Particular” Voice for ‘Jackie’. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 грудня 2024.
  68. ↑ Critics' Choice Awards 2017: The Complete Winner's List | Entertainment Tonight. web.archive.org. 6 серпня 2019. Процитовано 14 грудня 2024.
  69. ↑ 2017 Oscar Nominations List: All of the Academy Award Nominees | Variety. web.archive.org. 24 січня 2017. Процитовано 14 грудня 2024.
  70. ↑ 'Pride and Prejudice and Zombies' loses Natalie Portman | News Briefs | EW.com. web.archive.org. 3 вересня 2014. Процитовано 17 грудня 2024.
  71. ↑ Planetarium | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 17 грудня 2024.
  72. ↑ How mother! cost Annihilation an international theatrical release. The Independent (англ.). 15 березня 2018. Процитовано 17 грудня 2024.
  73. ↑ Natalie Portman, Gina Rodriguez, Tessa Thompson and the sci-fi sisterhood behind 'Annihilation'. Los Angeles Times (амер.). 16 лютого 2018. Процитовано 17 грудня 2024.
  74. ↑ Cotter, Padraig (13 грудня 2017). Annihilation Director Disappointed By Netflix Release. ScreenRant (англ.). Процитовано 17 грудня 2024.
  75. ↑ Kohn, Eric (11 вересня 2018). ‘The Death and Life of John F. Donovan’ Review: Xavier Dolan’s Worst Movie Stars Kit Harington as a Depressed TV Star. IndieWire (амер.). Процитовано 17 грудня 2024.
  76. ↑ 'Avengers: Endgame' explained: Does Natalie Portman's Jane Foster return?. EW.com (англ.). Процитовано 17 грудня 2024.
  77. ↑ Gartenberg, Chaim (21 липня 2019). Natalie Portman will take up Thor’s hammer in Thor: Love and Thunder. The Verge (англ.). Процитовано 17 грудня 2024.
  78. ↑ Vary, Adam B. (22 червня 2022). Mighty Natalie Portman: How She Emerged From the Marvel Sidelines to Wield Thor’s Hammer. Variety (амер.). Процитовано 17 грудня 2024.
  79. ↑ News, G. M. A. (1 липня 2022). Natalie Portman talks about holding Mjolnir, Tessa Thompson on working with Chris Hemsworth on ‘Thor: Love and Thunder’. GMA News Online (англ.). Процитовано 17 грудня 2024.
  80. ↑ Vlessing, Etan (16 березня 2023). ‘Everything Everywhere All at Once’ Wins Big at 2023 Critics Choice Super Awards. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 17 грудня 2024.
  81. ↑ Empire’s 50 Greatest Actors Of All Time List, Revealed. Empire (англ.). 20 грудня 2022. Процитовано 17 грудня 2024.
  82. ↑ Celebrity (13 жовтня 2006). Natalie's New Man. POPSUGAR Celebrity (амер.). Процитовано 31 грудня 2021.
  83. ↑ Natalie Portman and Nathan Rothschild. Who's Dated Who?. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.
  84. ↑ Natalie Portman dated Nathaniel Rothschild. Zimbio (англ.). Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.
  85. ↑ Benjamin Millepied: Lord of the Dance: Men of the Moment: Details. web.archive.org. 6 червня 2010. Процитовано 14 грудня 2024.
  86. ↑ Benjamin Millepied, Natalie Portman Welcome Son : People.com. web.archive.org. 16 червня 2011. Процитовано 14 грудня 2024.
  87. ↑ Aleph: Natalie Portman Son's Name | PEOPLE.com. web.archive.org. 27 серпня 2018. Процитовано 14 грудня 2024.
  88. ↑ Natalie Portman Weds Benjamin Millepied. People.com (англ.). Процитовано 14 грудня 2024.
  89. ↑ Jimmy Kimmel Live (26 серпня 2016), Natalie Portman on Etiquette in France, процитовано 14 грудня 2024
  90. ↑ Paris Opera Ballet Picks Outsider for New Director (Published 2013) (англ.). 24 січня 2013. Процитовано 14 грудня 2024.
  91. ↑ Natalie Portman wants French citizenship for Paris move | Daily Dish | an SFGate.com blog. web.archive.org. 16 жовтня 2013. Процитовано 14 грудня 2024.
  92. ↑ Natalie Portman's Husband Is Excited To Convert. HuffPost (англ.). 30 січня 2014. Процитовано 14 грудня 2024.
  93. ↑ Американська акторка Наталі Портман народила дочку. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 4 березня 2017.
  94. ↑ Natalie Portman Gives Birth to Daughter Amalia Millepied. E! Online. 3 березня 2017. Процитовано 14 грудня 2024.
  95. ↑ AFP. Natalie Portman finalizes divorce from French choreographer husband. www.timesofisrael.com (амер.). Процитовано 14 грудня 2024.
  96. ↑ Shafer, Ellise (8 березня 2024). Natalie Portman and Benjamin Millepied Divorce After 11 Years of Marriage. Variety (амер.). Процитовано 21 листопада 2024.
  97. ↑ Наталі Портман після 11 років шлюбу офіційно розлучилася з чоловіком-зрадником. ТСН.ua (укр.). 9 березня 2024. Процитовано 21 листопада 2024.
  98. ↑ Thompson, Eliza (7 серпня 2023). Natalie Portman and Benjamin Millepied Are Separated After Affair. Us Weekly (амер.). Процитовано 18 листопада 2024.
  99. ↑ Portman Kicks Back with Vegan Shoe Line. E! Online. 3 січня 2008. Процитовано 24 листопада 2024.
  100. ↑ Jonathan Safran Foer's Eating Animals Turned Me Vegan. HuffPost (англ.). 18 березня 2010. Процитовано 24 листопада 2024.
  101. ↑ Riley, Jennifer; Reporter, Christian Post (9 червня 2011). Natalie Portman, Fiancé Millepied Push President Obama for Gay Marriage. www.christianpost.com (англ.). Процитовано 24 листопада 2024.
  102. ↑ Desta, Yohana (21 лютого 2018). Natalie Portman Regrets Signing Petition That Defended Roman Polanski: “It Was a Mistake”. Vanity Fair (амер.). Процитовано 24 листопада 2024.
  103. ↑ Kale, Sirin (21 лютого 2018). Natalie Portman Is One of the Few Celebrities to Apologize for Supporting Roman Polanski. VICE (амер.). Процитовано 24 листопада 2024.
  104. ↑ Aurthur, Kate (20 лютого 2018). Natalie Portman Is The Woke Actor We Need Right Now. BuzzFeed News (англ.). Процитовано 24 листопада 2024.
  105. ↑ «My heart is with the people of Ukraine» Natalie Portman supported Ukrainians, adding resources to help refugees

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наталі_Портман&oldid=44183916