Sleze
| Sleze | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр | Глем-метал |
| Роки | 1984-1987 |
| Країна |  США |
| Місто | Сіетл, Вашингтон |
Sleze — недовготривалий американський глем-метал-гурт із Сіетла, штат Вашингтон, що був заснований у 1984 році. Хоча Sleze були переважно кавер-групою і пережили кілька змін у складі, перш ніж змінили назву на Alice N' Chains у 1986 році і розпалися роком пізніше, їхні колишні учасники згодом створили інші гурти, зокрема, впливовий грандж-гурт Alice in Chains.
Гурт Sleze був заснований у 1984 році гітаристами Джонні Баколасом і Золі Семанате, барабанщиком Джеймсом Бергстромом і басистом Байроном Хансеном, які навчалися у Shorewood High School[1]. Одного разу, прогулюючись між уроками, Бергстром зустрів Кена Елмера, друга зі шкільного маршового оркестру[1]. Елмер знав, що Бергстром і його товариші по оркестру шукають вокаліста, і запропонував їм прослухати свого зведеного брата Лейна Стейлі, який на той час носив ім'я Лейн Елмер[1]. Елмер сказав, що Стейлі грає на барабанах, але «хоче бути співаком». Бергстром погодився, і Елмер відвідав Стейлі, щоб заохотити його спробувати себе у гурті[2]. Незважаючи на те, що Елмер сказав Бергстрому, мати Стейлі, Ненсі МакКаллум, стверджує, що її син вагався і сказав: «Ну, я не співак», але його зведений брат відповів: «Чому б тобі все одно не спробувати?»[2]. Стейлі погодився, і прослуховування відбулося у Бергстрома вдома, де в підвалі гурту була обладнана кімната для репетицій[1][2].
Джонні Баколас давав різні інтерв'ю, згадуючи, як він та інші інструменталісти були «просто вражені» Стейлі, незважаючи на те, що він був «дуже сором'язливим, дуже боязким»[1][2], оскільки дивився вниз, коли співав, але «він вкладував душу в свій голос»[2]. Баколас та інші троє інструменталістів - Бергстром, Семанате і Хансен - кажуть, що вони абсолютно впевнені, що першою піснею, яку вони зіграли зі Стейлі, була Looks That Kill Mötley Crüe, і саме в той момент вони зрозуміли, що натрапили на щось особливе[1].
«Коли він дійшов до частини «Now she's a cool cool black», він справді зміг попасти в ті ноти. Ми такі: «Боже мій! Це неймовірно!» зі сміхом згадує Бергстром. Тож у нас було таке відчуття: «Ось цей хлопець. У нього чудовий голос. Він класний. Він може співати по нотах. А ще у нього був хороший діапазон і він був душевним, хоча він був лише початківцем». Тож ми знали, що у нас є щось особливе, і з того моменту ми були наче на небесах, чувак. Ми стали гуртом»[1].
Золі Семанате мав схоже враження про Стейлі, додавши: «У нього був дуже високий голос, як у Вінса Ніла, він міг дуже добре його виконувати. Так що я був щасливий»[1]. Баколас також висловив своє задоволення від того, що знайшов Стейлі, сказавши: «У Лейна була своя фішка, і я думаю, що саме це було найпривабливішим у ньому. У нього був дуже характерний голос. Я не хотів ще одного Моррісона або ще одного Роба Халфорда. Ми не шукали цього. Я не знаю, що ми шукали. Ми просто знайшли це».
Sleze пережили кілька змін у складі, перш ніж виникли дискусії про зміну назви на Alice in Chains. Першою пішов Золі Семанате, якого замінив гітарист Кріс Маркхем. Деякий час гурт продовжував виступати у складі квінтету, після чого Маркхем і Гансен також покинули гурт, а місце бас-гітариста зайняв Джим Шеппард. У якийсь момент Баколас тимчасово покинув Sleze, щоб грати на бас-гітарі в іншій групі під назвою Ascendant, яка стане його основним інструментом протягом усієї подальшої кар'єри, а Стейлі запросив свого друга Ніка Поллока грати на гітарі. Згодом Шеппард повернувся до свого іншого гурту Sanctuary, а Майк Мітчелл зайняв місце бас-гітариста до повернення Баколаса.
У 1985 році в ефірі телепрограми «Town Meeting» (укр. Міські збори) на каналі KOMO 4 Seattle, Стейлі та Баколас були присутні в студії, протестуючи проти цензури з боку PMRC (Parents Music Resource Center). Френк Заппа був запрошеним спікером, який виступав проти PMRC. У якийсь момент під час програми ведучий, Кен Шрам, дає Стейлі можливість говорити в мікрофон, і Стейлі робить наступну заяву, адресовану одній із співзасновниць PMRC і гостьовій спікерці програми, Саллі Невіус: «Я граю в рок-гурті під назвою Sleze, і навколо нашої назви існує достатньо суперечок, більше або менше, ніж навколо наших пісень. Ми щойно підписали контракт з місцевою звукозаписною компанією. Я не бачу нічого поганого в жодній з наших пісень, але я не вважаю, що хтось інший має право оцінювати наші пісні, я маю на увазі, що я єдиний, хто має право оцінювати мій альбом, у вас такого права немає»[3].
У 1986 році, невдовзі після повернення Баколаса до гурту, вони змінили назву на Alice N' Chains через розмову Баколаса з Рассом Клаттом, який співав у іншій групі під назвою Slaughterhouse Five, про перепустки за лаштунки[2].
Через два дні після виходу зі Sleze гітарист Золі Семанате приєднався до панк-рок-гурту, який згодом став відомим під назвою The Dehumanizers, що привернув значну увагу всього Сіетла у 1986 році своєю піснею Kill Lou Guzzo[4], Джим Шеппард продовжував грати на бас-гітарі у Sanctuary аж до їхнього розпаду у 1992 році, і разом з кількома іншими учасниками цього гурту згодом заснував гурт Nevermore.
Тим часом останній відомий склад Sleze - Стейлі, Поллок, Баколас, Бергстром - продовжував існувати як Alice N' Chains, перш ніж розпався на дружніх умовах у 1987 році і перейшов до інших проектів, насамперед Alice in Chains.
|
|
- ↑ а б в г д е ж и Sola, David de (5 квітня 2012). How Alice in Chains Found the Most Memorable Voice in Grunge. The Atlantic (амер.). Процитовано 14 грудня 2023.
- ↑ а б в г д е Prato, Greg (2009). Dark, black, and blue: Soundgarden, Alice in Chains. с. 214. ISBN 978-1-55022-877-9.
- ↑ Layne Staley VS. PMRC - Obtained by Nehi Stripes Seattle (укр.), процитовано 14 грудня 2023
- ↑ Barbrick, Greg (5 березня 2011). Music Review – The Dehumanizers/Deep Throat – A New World Odor; Various Artists – Retro As Hell: A Tribute To The Dehumanizers; The Dehumanizers – The First Five Years (Of Drug Use). Blogcritics (амер.). Процитовано 14 грудня 2023.