PZL.23 Karaś

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
PZL.23 Karaś
PZL.23 Karaś
Призначення:Бомбардувальник
Перший політ:1 квітня 1934
Прийнятий на озброєння:1936
Знятий з озброєння:1939 ВПС Польщі
1965 ВПС Іспанії
На озброєнні у: ВПС Польщі
ВПС Болгарії
Королівські ПС Румунії
Розробник:PZLd
Виробник:PZL
Всього збудовано:253
Конструктор:Станіслав Праус
Екіпаж:3 особи
Максимальна швидкість (МШ):304 — 320 км/год
Довжина:9.68 м
Висота:3.3 м
Розмах крила:13.95 м
Площа крила:26.8 м²
Споряджений:2813 кг
Двигуни:1 × PZL Bristol Pegasus IIM2 9-циліндровий радіальний двигун потужністю 670 к.с. (500 кВт)
Кулеметне озброєння:3 кулеметні кулемети

PZL.23 Karaś у Вікісховищі

PZL.23 Karaś (Карась)  — польський легкий бомбардувальник та розвідувальний літак, розробленим на початку 1930-х років компанією PZL у Варшаві. Він був основним польським бомбардувальником і розвідувальником під час вторгнення у Польщу.

Історія створення

[ред. | ред. код]
PZL-23

Розробка нового тактичного розвідника і легкого бомбардувальника почалась 1931 року під керівництвом Станіслава Прауса, на базі проєкту швидкісного пасажирського літака PZL.13 (який так і не був побудований). Специфікації вимагали швидкості в 300 км/год. з бомбовим навантаженням в 600 кг, окрім цього вимагалось пристосувати літак до зльоту з коротких польових аеродромів. В ролі силової установки мав слугувати радіальний двигун Bristol Pegasus, який виготовлявся за ліцензією в Варшаві. В початковому проєкті пропонувалось встановлювати внутрішній бомбовий відсік, але від цієї ідеї відмовились на користь зовнішніх підвісів. Це дозволило збільшити кількість членів екіпажу з двох до трьох.

Перший прототип P.23/I оснащений 9-и циліндровим двигуном повітряного охолодження Bristol Pegasus IIM2 потужністю 590 к.с. піднявся в повітря літом 1934 року. Тестові польоти виявили велику кількість недоліків, зокрема поганий огляд з місця пілота, тісні кабіни і бафтинг хвостових поверхонь. Більшість з них вдалось виправити в наступному прототипі P.23/II, який був готовий до весни 1935 року. Під час тестових польотів 27 червня, цей літак розбився і тільки наступний прототип P.23/III був готовий до прийняття на озброєння під назвою PZL.23 «Karaś».

З 1936 року почалось серійне виробництво, і до 1939 року було виготовлено 250 літаків PZL.23 і ще 54 PZL.43 (експортний варіант PZL.23).[1]

Основні модифікації

[ред. | ред. код]
  • PZL.23A — оснащувався двигуном Bristol Pegasus IIM2 потужністю 590 к.с. Стрілецьке озброєння складалось з одного 7,7 мм курсового синхронного кулемета KM Wz.33, і двох 7,7 мм кулеметів Vickers F в верхній і нижній турелях. Максимальне бомбове навантаження — 700 кг. (40 екз.)
  • PZL.23B — оснащувались двигунами Bristol Pegasus VIIIA потужністю 670 к.с. Оснащувався аналогічно до PZL.23A. (210 екз.)
  • PZL.43 — експортний варіант з 14-ти циліндровим двигуном Gnome-Rhône 14Kirs потужністю 930 к.с. До озброєння додався ще один курсовий кулемет. (12 екз.)
  • PZL.43A — оснащувався двигуном Gnome-Rhône 14N01 потужністю 980 к.с. До озброєння додався ще один курсовий кулемет. (42 екз.)


Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
PZL.23B

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[2]

PZL.23A PZL.23B PZL.43A
Довжина 9,68 м 9,95 м
Висота 3,3 м
Розмах крил 13,95 м
Площа крил 26,8 м²
Маса пустого 1928 кг 1980 кг 2200 кг
Маса спорядженого 2813 кг 2893 кг 3100 кг
Максимальна злітна маса 3428 кг 3525 кг 3535 кг
Потужність двигунів 590 к. с. 670 к.с. 980 к.с.
Максимальна швидкість 304 км/год 319 км/год 265 км/год
Операційна дальність 1300 км 1260 км 1250 км
Практична стеля 5800 м 7300 м 9500 м
Швидкість підйому 6,5 м/с 6,7 м/с 7,5 м/с

Історія використання

[ред. | ред. код]

ВПС Польщі

[ред. | ред. код]
PZL.23A ВПС Польщі на варшавському аеродромі.
Підбитий PZL.23. 20 вересня 1939 року.

1 вересня 1939 року на озброєнні польських ВПС знаходилось 114 літаків PZL.23, після початку бойових дій було додано ще 21 літаків (6 PZL.23B було відремонтовано, 10 PZL.23A забрано зі льотних шкіл, і 5 PZL.43A, які не було експортовано в Болгарію). Вони входили в 5 бомбардувальних ескадр, що складали Бомбардувальну бригаду, і в 7 розвідувальних ескадр, що підпорядковувались армії.

Перший бойовий виліт літаків Бомбардувальної бригади відбувся вранці 2 вересня, коли літак 1-ї ескадри здійснив розвідувальний виліт і скинув бомбу на завод в Олаві. В той же день 18 «Карасів» бомбардували німецькі колони поблизу Ченстохови, але через сильний зенітний вогонь було втрачено 6 літаків. Надалі бомбардування німецьких військ продовжувались, але втрати були високими 10 вересня три з п'яти ескадр було розформовано. 12 вересня літаки двох останніх ескадр проводили бомбардування німецьких військ поблизу ріки Бзура, а останній бомбардувальний виліт відбувся 14 вересня, нальотом на позиції поблизу Рави-Руської. Загалом «Карасі» здійснили 181 бойовий виліт, скинувши 52 т. бомб.

Літаки розвідувальних ескадр окрім своєї основної ролі виконували і бомбардувальні місії. 2-3 вересня 41-а розвідувальна ескадра вели розвідку паралельно скидаючи бомби на об'єкти інфраструктури. 12 вересня літаки 31-ї розвідувальної ескадри бомбили німецьку колону поблизу Краковця, а останній виліт польських «Карасів» відбувся 16 вересня.

Загалом за кампанію було втрачено 117 літаків PZL.23 з 135 наявних. Всі вцілілі літаки були евакуйовані в Румунію.[1]

Інші країни

[ред. | ред. код]

ВПС Болгарії купила 45 літаків PZL.43 до початку війни, ще 5 PZL.43A було повернуто Німеччиною в 1940 році. Літаками, що отримали свою назву «Czajka» (Чайка), було оснащено 1-й лінійний полк, а в 1942 році їх було розподілено між 1-им розвідувальним і 2-м лінійними полками. В 1943-44 роках вони здебільшого залучались для протипартизанських дій на Балканах. 30 серпня 1944 року в строю було 13 справних PZL.43, але до кінця вересня вони були зняті з озброєння.

Після капітуляції Польщі в Румунії опинилось близько 30 PZL.23. Більшість з них потребувало суттєвого ремонту і тому частину довелось розібрати на запчастини. На службу в ВПС попало тільки 19 PZL.23 якими озброїли 73-ю ескадрилью, яка входила в 6-ту бомбардувальну групу. В серпні-вересні 1941 року вони залучались до бомбардування позицій радянських військ поблизу Одеси. В жовтні ескадрилью було повернено в Румунію, де вона залучалась до розвідувальних польотів над Чорним морем. Восени 1942 року 73-тя ескадрилья була перекинута під Сталінград, де вона перебувала до січня 1943, після чого її відправили на переозброєння сучаснішими Ju 87. Останні «Карасі» використовувались Румунськими ВПС в якості навчальних аж до 1946 року.[1]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: PZL.23 Karaś

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Харук, 2012, с. 170-172.
  2. Харук, 2012, с. 171.