Legionario
| Ескадрений міноносець «Леджонаріо» | ||
|---|---|---|
| Legionario | ||
 | ||
| Ескадрений міноносець «Леджонаріо» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрений міноносець типу «Сольдаті» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія Франція
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії] Військово-морські сили Франції
| |
| Закладено | 21 жовтня 1940 року | |
| Спущено на воду | 16 квітня 1941 року | |
| Введено в експлуатацію | 1 березня 1942 року | |
| Переданий | 15 серпня 1948 року переданий ВМС Франції, як репарація, та перейменований на «Duchaffault» | |
| Статус | 12 червня 1954 року зданий на злам | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1850 тонн (стандартна) 2580 тонн (повна) | |
| Довжина | 106,7 м | |
| Ширина | 10,2 м | |
| Висота | 4,35 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Beluzzo 3 × парових котли Yarrow | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 50 000 к. с. | |
| Швидкість | 34 вузли (63 км/год) | |
| Дальність плавання | 2200 миль (3540 км) на швидкості 20 вузлів | |
| Екіпаж | 215 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo 1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 64 міни | |
| Зенітне озброєння | 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935 | |
«Леджонаріо» (італ. Legionario) — ескадрений міноносець типу «Сольдаті» (2-га серія) Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
Ескадрений міноносець «Леджонаріо» був закладений 21 жовтня 1940 року на верфі Odero-Terni-Orlando в Ліворно. Спущений на воду 16 квітня 1941 року, вступив у стрій 1 березня 1942 року.
Під час будівництва на есмінці був вставлений радар[1]. силами.
Завдяки наявності радару «Леджонаріо» став флагманським кораблем командувача торпедними силами під час операції проти конвою «Вігорос» 12-16 червня 1942 року. Есмінець перебував в ескорті 9-ї дивізії лінкорів та допоміг вчасно помітити літаки противника[2].
13 серпня «Леджонаріо» входив до складу есмінців, які супроводжували 3-тю дивізію крейсерів, яка вийшла в море на перехоплення конвою «П'єдестал». Після провалу операції «Леджонаріо» прикривав буксирування в Мессіну крейсера «Муціо Аттендоло», торпедованого британським підводним човном «Анброукен».
22 серпня «Леджонаріо» супроводжував перехід щойно збудованого лінкора «Рома» з Трієста в Таранто. 20 листопада у складі ескорту супроводжував конвой до Бізерти. На зворотному шляху був торпедований есмінець «Веліте».
17 січня 1943 року «Бомбардьєре» та «Леджонаріо» вийшли з Бізерти, супроводжуючи в Палермо теплохід «Маріо Розеллі»[3].
Незабаром після заходу сонця, коли конвой перебував за 24 милі на південний захід від острова Мареттімо (Егадські острови), в «Бомбардьєре» влучила торпеда, випущена підводним човном «Юнайтед». За декілька хвилин «Бомбардьєре» затонув. «Леджіонаріо» взяв участь у порятунку вцілілих членів екіпажу.
У наступні місяці «Леджонаріо» брав участь у доставці підкріплень для туніської групи військ та постановці мін.
9 серпня 1943 року, після капітуляції Італії, «Леджонаріо» разом з італійським флотом перейшов на Мальту.
Загалом у складі ВМС Італії корабель здійснив лише 5 походів та пройшов 5 000 миль.
Вже 14 серпня «Леджонаріо» та «Альфредо Оріані» у складі флоту союзників вийшли в море, щоб доставити вантажі і боєприпаси на Корсику для італійських військ, які воювали проти німців. 18 серпня есмінці доставили 30 т боєприпасів та 200 британських командос в Аяччо.
У 1944 році есмінець пройшов серйозний ремонт.
У 1945 році взяв на борт 2 малі торпедні катери MTSM і 2 людино-торпеди «Черіот», а також на буксир — торпедний катер «MS-74», і вирушив до Генуї. Метою операції було потоплення авіаносця «Аквіла». Повністю виконати задачу не вдалось, авіаносець залишився на плаву. Але він не міг більше використовуватись.
у 1946 році есмінець здійснив декілька походів у Східне Середземномор'я, в тому числі, в Александрію.
На початку 1947 року «Веліте» та «Леджонаріо» супроводжували інтерновані в Александрії італійські лінкори «Вітторіо Венето» та «Італія» під час їх повернення в Італію.
У вересні 1947 року есмінець був виведений в резерв. За рішенням Паризької мирної конференції він разом з трьома іншими есмінцями був переданий Франції як репарація. 9 серпня 1948 року корабель був виключений зі складу флоту, йому було присвоєна тимчасова назва «L6».
15 серпня 1948 року в Тулоні есмінець був переданий ВМС Франції. Він отримав назву «Дющаффо» (фр. Duchaffault)[2].
Корабель практично не був введений у стрій. У 1954 році він був виведений в резерв, і у 1956 році зданий на злам.
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
- Патянин С. В. Эскадренные миноносцы типов «Маэстрале», «Ориани» и «Сольдати» // Морская кампания: журнал. — 2015. — № 2 (51).(рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Legionario- Ескадрений міноносець «Веліте» на сайті www.marina.difesa.it(італ.)
- ↑ Piero Baroni (2007). GRECO & GRECO Editori (ред.). La guerra dei radar: il suicidio dell'Italia : 1935/1943. с. 152. ISBN 978-88-7980-431-8. Процитовано 29 novembre 2011.
- ↑ а б Trentoincina. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
- ↑ Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella seconda guerra mondiale, p. 273
