G20

Група двадцяти
Група двадцяти
	Країни-члени G-20 Члени Європейського союзу, не представлені окремо Постійний гість
Абревіатура	G-20 або G20
Тип	геополітична групаd; міжнародна організація; міжурядова організація
Засновник	G7; Пол Мартін
Засновано	1999; 2008 (саміти голів держав)
Мета	Зібрати разом системно важливі промислово розвинені країни для обговорення ключових питань у світовій економіці.
Членство	20 Аргентина ; Австралія ; Бразилія ; Канада ; КНР ; Європейський Союз ; Франція ; Німеччина ; Індія ; Індонезія ; Італія ; Японія ; Мексика ; Росія ; Саудівська Аравія ; ПАР ; Південна Корея ; Туреччина ; Велика Британія ; США ;
Нинішній голова	Нарендра Моді
Членів	20 член організації
	Вебсайт: g20.org
	G20 у Вікісховищі

Група двадцяти, або G20 (в пострадянських країнах інколи використовують викривлену назву — Велика Двадцятка) — група міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік: 19 з найбільших економік світу, Європейського Союзу та Африканського Союзу. Загалом, економіки G-20 становлять 90 % світового ВНП, 80 % світової торгівлі (включаючи внутрішню торгівлю у ЄС) та дві третини населення світу.

Історія

Рішення про організацію міжнародного форуму «Група двадцяти» (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн «Групи семи» у Вашингтоні 25 вересня 1999 року.

Ідея створення «Групи двадцяти» обумовлена прийнятим на зустрічі лідерів «Групи семи» в Кельні в червні 1999 року рішенням встановити «неформальний механізм для діалогу з ключових питань економічної та фінансової політики між системно утворюючими країнами світу з метою досягнення стабільного і стійкого зростання світової економіки на благо всіх країн».

Засновницька конференція міністрів фінансів і керівників центральними банками «Великої двадцятки» відбулася 15-16 грудня 1999 року в Берліні. Конференція визначила, що «Група двадцяти» є неформальною організацією, що об'єднує країни з різних регіонів світу і з різним рівнем господарського розвитку, а також провідні міжнародні фінансові організації на основі зацікавленості в колективному вирішенні найважливіших світових економічних і фінансових проблем.

Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Південна Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія і Європейський Союз. Постійними учасниками зустрічей «двадцятки» є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.

Загалом на країни «двадцятки» припадає понад 85 % світового ВВП. У них живе понад 60 % населення світу, причому 66 % бідного населення також припадає на ці країни.

Основна форма діяльності G20 — щорічні зустрічі на рівні міністрів фінансів і голів центробанків. Зустрічі проходять в країні, яка є головою групи.

Країна-голова G20 міняється щорічно за принципом ротації. При цьому щороку країни, що головують, повинні бути з різних регіонів (наприклад, у 2007 році головувала ПАР, у 2008 році — Бразилія, у 2009 році — Велика Британія). Тимчасовий секретаріат розташовується в країні, що головує.

Посилення ролі форуму під час світової кризи

14-16 листопада 2008 року у Вашингтоні відбувся саміт «двадцятки», в рамках якого обговорювалися наслідки світової фінансової кризи та заходи, необхідні для його подолання. Учасники саміту в спільній декларації затвердили п'ять принципів реформ для зміцнення фінансових ринків і режимів регуляцій для запобігання майбутнім кризам, а також домовилися провести наступну зустріч «двадцятки» до 30 квітня 2009 року. У роботі вашингтонського форуму брали участь лідери держав-членів G20, ЄС, ООН, МВФ, Світового банку і Форуму фінансової стабільності.

Саміт «двадцятки» в Лондоні 2 квітня 2009 року продовжив обговорення шляхів подолання кризи, і водночас зібрав значні виступи антиглобалістів.

25 вересня 2009 на саміті G20 в Піттсбурзі лідери країн G20 домовилися про перерозподіл квот в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку на користь країн, що розвиваються. На користь динамічних ринків країн, що розвиваються, буде перерозподілено не менше трьох відсотків голосів у СБ і щонайменше п'ять відсотків голосів у МВФ. Крім того, вирішено, що з 2011 року саміти G20 проходитимуть щорічно, а не двічі в рік, як раніше. У 2010 році зустрічі «двадцятки» пройшли в червні в Канаді та в листопаді в Південній Кореї. У 2011 році саміт відбувся у Франції. Згідно з рішеннями саміту, G20 стане головним форумом для вирішення питань глобальної економіки замість «Групи семи», а Світовий банк візьме на себе вирішення таких глобальних проблем, як продовольча безпека і зміна клімату.

Структура

Саміти

Докладніше: Список самітів G-20

Саміти G-20 були створені як відповідь на глобальну фінансову кризу 2007—2010 років і на зростаюче визнання того, що ключові розвиткові економіки не були належним чином включені до основної глобальної економічної дискусії й управління. Саміти глав держав та урядів G-20 проводяться на додаток до засідань міністрів фінансів і керівників центральних банків. Після дебюту в 2008 році на найвищому рівні у Вашингтоні, лідери G-20 зустрічалися двічі на рік в Лондоні і Піттсбурзі в 2009, Торонто і Сеулі в 2010 році. Також саміти було проведено у Франції (2011), Мексиці (2012), Росії (2013), Австралії (2014), Туреччина (2015), Китайська Народна Республіка (2016), Німеччина (2017), Аргентина (2018), Японія (2019), Італія (2021), Індонезії (2022), Індії (2023). Саміт 2023 року — перший в історії саміт G20, який відбувся в Індії, а також у Південній Азії загалом.

Дата	Держава	Місто
Листопад 2008	США	Вашингтон
Квітень 2009	Велика Британія	Лондон
Вересень 2009	США	Пітсбург
Червень 2010	Канада	Торонто
Листопад 2010	Південна Корея	Сеул
Листопад 2011	Франція	Канни
Червень 2012	Мексика	Лос Кабос^[en]
Вересень 2013	Росія	Санкт Петербург
Листопад 2014	Австралія	Брисбен
Листопад 2015	Туреччина	Анталія
Вересень 2016	КНР	Ханчжоу^[1]
Липень 2017	Німеччина	Гамбург
Листопад 2018	Аргентина	Буенос-Айрес
Червень 2019	Японія	Осака^[2]
Листопад 2020	Саудівська Аравія
Жовтень 2021	Італія	Рим^[3]
Листопад 2022	Індонезія	Балі
Вересень 2023	Індія	Нью-Делі