Crocuta crocuta spelaea
| Crocuta crocuta spelaea | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Crocuta crocuta Crocuta spelaea Goldfuss, 1823 | ||||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду Crocuta crocuta | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Canis crocuta Erxleben, 1777 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Crocuta crocuta spelaea або Печерні гієни — вимерлий підвид сучасної плямистої гієни (Crocuta crocuta), з'явилася в Європі приблизно 500 000 років тому і була широко поширена в плейстоцені Євразії, від Північного Китаю до Іспанії і Британських островів. Печерні гієни почали поступово зникати через зміну природних умов та були витіснені іншими хижаками, а також людьми, приблизно 20 000 років тому, і повністю зникли в Західній Європі близько 14-11 тис. років тому, а в деяких областях і раніше.
Рештки печерної гієни часто знаходять в європейських печерах. У сучасному уявленні печерна гієна є підвидом плямистої гієни названим Crocuta crocuta spelaea. Вперше статус окремого виду для неї запропонували Еренберг (Ehrenberg) тощо (1938), через деяких відмінностей в морфології з плямистою гієною. У недавні часи деякі автори (Markova тощо, 1995; Baryshnikov, 1999) пропонували повернути печерній гієні статус окремого виду, але генетичний аналіз, зроблений Хофрайтером (Hofreiter) тощо (2004), не виявив відмінності в ДНК між цими видами.
Печерні гієни географічно були широко поширені, але морфологічні відмінності між ними невеликі, тому всі євразійські підвиди відносяться до Crocuta crocuta spelaea. Рештки з Африки описані як голотип форми сучасних гієн. Дуже маленька гієна відома з післяльодовикової Палестини[1].
Печерна гієна мала до 1 метра заввишки у плечах. Важила від 80 до 110 кілограмів. Ці тварини були нічними хижаками, жили в печерах і вирощували там же дитинчат.
Зубна формула печерної гієни така ж як у плямистої . Головна відмінність між ними в довжині кісток задніх і передніх конечностей. Різниця в пропорціях кінцівок вказує на кращу пристосованість до бігу, ніж у сучасних плямистих гієн з Африки.
Їх рештки широко поширені в печерах, де вони ймовірно і мешкали. Невідомо, чи був у них виражений статевий диморфізм, як у плямистих гієн. Також невідомо, чи жили печерні гієни великими групами або самотньо, хоча в їх плейстоценовому природному середовищі великі групи малоймовірні.
Знайдені в печерах, де проживали гієни, залишки їжі дозволяють описати їх раціон: олені, кабани, коні, зубри. Зрідка трапляються останки людей: неандертальців і кроманьйонців. Серед печерних гієн відомі і випадки канібалізму. Вони також харчувалися падлом при першій-ліпшій можливості[2].
- ↑ Comparison of Crocuta crocuta crocuta and Crocuta crocuta spelaea through computertomography (PDF). Dockner, Martin. Department of Paleontology, University of Vienna. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2012. Процитовано 20 січня 2008.
- ↑ Prey deposits and den sites of the Upper Pleistocene hyena Crocuta crocuta spelaea (Goldfuss, 1823)in horizontal and vertical caves of the Bohemian Karst (PDF). CAJUSG. DIEDRICH & KARELŽÁK. Архів (PDF) оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 20 січня 2008.