2-й Польський корпус (Російська імперія)

2-й Польський корпус у Росії
II Korpus Polski w Rosji
Пам'ятний значок Союзу канівців (пол. Związku Kaniowczyków), виготовлений з латуні (зворотний бік)
На службі	1917–1918
Країна	Російська імперія
Вид	піхота
Тип	сухопутні
Битви	Битва під Каневом
Командування
Перший командувач	Сильвестр Станкевич
Другий командувач	Владислав Глясс
Останній командувач	Юзеф Галлер

2-й Польський корпус у Росії (пол. II Korpus Polski w Rosji) — корпус військ Російської імперії, складений з поляків — вояків Румунського і Південно-Західного (райони Східної Волині і Поділля) фронтів та поляків Бессарабії. Виник 21 грудня 1917 року в Сороках. Формування корпусу започаткувало процес творення польських збройних сил в Україні. За підтримки прихильного до поляків командувача Румунського фронту генерала піхоти Дмитра Щербачова в Сучаві було створено піхотну дивізію, якій передано спорядження і зброю від 29-го російського корпусу.

Організаційний склад

• Командування корпусу
• 4-та стрілецька дивізія
• 5-та стрілецька дивізія
• 5-й полк Заславських уланів
• 6-й полк Канівських уланів
• 4-та артилерійська бригада
• 2-й інженерний полк
• допоміжні підрозділи

До складу корпусу також увійшли вояки 2-ї бригади польських легіонів під командуванням полковника Юзефа Галлера (частина Польського допоміжного корпусу австро-угорської армії), які 15 лютого 1918 перейшли через російсько-австрійський фронт під Раранчею і приєдналися до корпусу в Сороках. Саму бригаду було розпущено.

8 березня 1918 року корпус налічував понад 7 тисяч вояків, із яких близько 1500 бійців 2-ї бригади Легіонів.

Література

• Henryk Bagiński: Wojsko Polskie na Wschodzie 1914-1920. Warszawa: Główna Księgarnia Wojskowa. Zakłady Graficzno-Wydawnicze „Książka”, 1921.  (пол.)
• Mała encyklopedia wojskowa wyd.: MON 1970 (пол.)
• Артем Папакін Польські корпуси на території України 1917-1918 рр.