Ян Куновський
Ян Куновський | |
---|---|
Народився | кінець XVI століття |
Помер | після 1654 р. |
Підданство | Річ Посполита, Велике Князівство Литовське |
Діяльність | чернігівський староста (1622 - 1653 рр.), королівський секретар (1638 р.), військовий, дипломат, поет, історик |
Посада | Королівський секретар і Q66190089? |
Конфесія | кальвініст, глава синоду кальвіністів Литовської Спільноти( 1654 р. ) |
Рід | Q110429533? |
Ян Куновський гербу Лодзя (кін. XVI ст. — 1654) — польський шляхтич, урядник в українських землях, чернігівський староста (1622—1653), королівський секретар (1638 р.), поет, воїн, політик і дипломат.
Першим документально підтвердженим фактом його життя є згадки про участь у визволенні Смоленська упродовж 1615—1616 рр. в елітарному гусарському загоні, який очолював ротмістр Александр-Корвін Госєвський (поема «Odsiecz Smoleńska» («Звільнення Смоленська») 1617). Походив зі знатного роду Куновських гербу Лодзя[2], що бере свій початок у Познанському воєводстві[3]. Пов'язуючи свої надії на суспільний розвиток зі східними територіями Речі Посполитої, Куновські в другій половині XVI століття переселилися в Плоцьке воєводство. Частина роду залишилася там, на теренах Королівства Польського, а інша — емігрувала в Мозирський повіт Мінського воєводства, що у Великому князівстві Литовському. Ян Куновський належав до другої гілки, про що свідчить факт, що 1621 р. був обраним від Мозирського повіту депутатом до Головного трибуналу Великого князівства Литовського[4]. За іншою версією
Куновські гербу Лодзя вийшли або з Кунова в Косцянськім повіті, або з Кунова з-під Квєцішева в Гнєзненськім повіті. Правитель округи Анджей з Кунова продав в 1365 році Ришево братам з Студенця, а в 1366 році – солтиство в Ришеві якомусь Фалькові. Вінцентій, що був господарем Кунова, притягнений до суду в 1417 році місцевим священиком з Дзвонова за недопоставку двох коней через посередництво міщанина з Квєцішева. Куновські гербу Лодзя раніше виїхали на Литву, на думку Кояловича, який називає Єжи, мозирського підчашого, військового суддю, його синів: Кіпріяна-Єзуїта, Ієроніма-Домініканина, Міхала-Ієроніма. Єжи за військові заслуги отримав в 1658 році на праві васальної залежності Кротів в Мозирськім повіті, а як мозирський підчаший, підписав з Віленським воєводством вибори короля Міхала. Ян – королівський секретар в 1638 році. (...)син Тома, що народився в 1818 році (метрикальний запис в Топільниці), греко-католицький священик в Бистриці, з Домінікою Ільницькою, дочкою Василя Ільницького і Вікторії Топольницької, мав синів: Ієроніма-Василя, що народився в 1847 році (метрикальний запис в Ластівці) і Маркилія-Миколу, що народився в 1853 році (метрикальний запис в Бистриці), що підтверджені в дворянстві в 1866 році в Галицькому Крайовому Відділі[5] |
Відомості про життя й військово-дипломатичну кар'єру, а також про поетичну й релігійну діяльність Яна Куновського знаходимо в його рукописах, які разом з іншими манускриптами й книжками вивіз фельдмаршал Карл-Густав Врангел під час шведської навали на польські землі (1655—1660 рр.) й зберіг у замку Скоклостер біля Стокгольма. Зараз вони в Державному архіві Швеції[6].
1621—1622 брав участь у війні за Ліфляндію (поема «Ekspedycyja infantska 1621 roku» («Інфлянська експедиція 1621 року»). За мужність і героїзм воїна-поета посадою старости й капітана чернігівського нагородив 1622 р. королевич Владислав — керівник Смоленської землі. Також отримав від короля маєток «Wolyntiki» («Волинтікі») над річкою Волинкою в Чернігівському князівстві (1626 р.)[7].
Цим періодом (1628 р.) датується смоленський енкомій «Zacny Smoleńsk» («Смоленськ чудовий»), а в остаточній авторській редакції 1640 р. перейменований в «Smoleńska zacność» («Шляхетність Смоленська»):
Пізнає часто світ безмежний, Що Божий помисел є вічний, Що досконалі є Його творіння, З Божого веління. Хоч світ оманливий нічого вічного немає, З маленького начала все велике вироста, Та марнота, що до вершин його діймає Пропасти мусить. Славні Афіни і героїчна Спарта – Господь нам каже, що звернуть увагу варто, Бо світ тривалого чогось в собі немає, Вічність у Небі...[8] |
1632—1634 рр. брав участь у Смоленській війні. З'явилися певні твори:
- «Fragmenta oblężenia smoleńskiego» («Фрагмент облоги Смоленська»);
- «Na angaryją oblężenia smoleńskiego uskarżanie» («На посилення облоги Смоленська скарга»);
- «Na moskiewskie manubije czasu odsieczy» («На московські військові завоювання часів звільнення»);
- «Na tryumf krylewski z odsieczy smoleńskiej» («На королівський тріумф у звільненні Смоленська»).
1634 р. польський король Владислав IV присвоїв Яну Куновському титул королівського секретаря.
1636 р. взяв участь у делегації до Москви, де обговорювали реалізацію положень Поляновського миру.
Протягом 1636—1637 рр. брав участь у комісії, що визначала проходження кордону між Річчю Посполитою та Московією.
1636 р. обрали депутатом до Головного трибуналу Великого князівства Литовського від Смоленської області[9].
1639 р. брав участь у комісії, яка встановлювала межі Смоленського й Чернігівського воєводств.
1644 р. був членом польсько-російської комісії з питання Яна Фаустина Люба, нібито сина царя Дмитрія Самозванця.
1648 р. командував приватним загоном піхоти великого литовського гетьмана Януша Кішки.
Під кінець життя переселився в центральні райони Великого князівства Литовського. 1651—1652 рр. був обраний депутатом Литовського трибуналу від Лідської області[9].
Ян Куновський був кальвіністом і брав активну участь у житті Литовської спільноти реформованої євангелістської церкви[10]. Його тричі обирали світським главою провінційного синоду Литовської спільноти (1636, 1649, 1654)[11]. Ян Куновський виступив проти віддавання домініканцям смоленської церкви Бориса й Гліба; тільки безпосереднє розпорядження тодішнього короля Владислава призвело до вирішення суперечки на користь домініканців. Остання відома дата з його життєпису — 1654 рік, коли він був обраний главою синоду кальвіністів
- «Odsiecz smoleńska» (1617);
- «Na starożytne domowstwa Jego Mci Pana Gosiewskiego herby» (1617);
- «Ekspedycyja inflantska» (1621);
- «Smoleńska zacność» (1628);
- «Fragment oblężenia smoleńskiego» (1632);
- «Na angaryją oblężenia smoleńskiego uskarżenie» (1633);
- «Na moskiewskie manubye czasu odsieczy» (1634);
- «Na triumf królewski z odsieczy smoleńskiej» (1634);
- «Pakta moskiewskie i śmierci wojewody smoleńskiego przyczyna» (1640);
- «Lament» (1640);
- «Nagrobek temuż» (1640);
- «Między cudami świata» (1640);
- «Nie masz Gosiewskiego Aleksandra» (1640).
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — T. 13. — S. 195. (пол.)
- ↑ Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego, zebrane i wydane r.p. 1584. Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego — Krakow : nakladem wydawnictwaa biblioteki Polskiej, 1858. — S. 551—555.
- ↑ Herbarz Polski Kaaspra Niesieckiego S.J. wydaany przez J. Nep. Bobrowicza, t V, — W Lipsku: 1845 — s 451
- ↑ red. A. Rahuba, oprac. H. Lulewich, A. Rahuba. Deputaci trybunalu Glownego Wielkiego Ksienstwa Litewskiego 1582—1696. Spis. — Warszawa : 2007 — s 174
- ↑ Boniecki A. Herbarz Polski… — Cz. I. — T. XIII. — S. 194—195.
- ↑ Teodorowicz-Hellman 2006: E. Teodorowicz-Hellman, Z historii i współczesności zbioru Skoklostersamlingen, в: E. Teodorowicz-Hellman, A. Nowicka-Jeżowa, M. Straszewicz, M. Wichowa, Polonika w zbiorach Archiwum Nardowego Szwecji (Riksarkivet) Skoklostersamlingen, Warszawa 2006, c. 10-15.
- ↑ AGAD, Metryka Koronna, Ksiega Wpisow 174, k. 62v.-62bv.
- ↑ Переклад Любомира Куновського (нащадка Яна Куновського)
- ↑ а б red. A. Rahuba, oprac. H. Lulewich, A. Rahuba. Deputaci trybunalu Glownego Wielkiego Ksienstwa Litewskiego 1582—1696. Spis. — Warszawa: 2007
- ↑ M. Liedke. Szlacheckie rody z korony w dialaniah na rzecz ewangelisko-reformowanej Jednoty Litewskej w XVII wieku? (w:) Nad spoleczenstwem staropolskim, t 1: Kultura — Instytucje — Gospodarka w XV—XVIII stuleciu, red K. Lopatecki, W. Walczak, — Bialystok: 2007, s.392, 400
- ↑ AGAD, AR VIII, sygn.713, k. 197,269,315v.;LMAB f.40,sygn. 1136, k.21,135,185.
- Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S.J. wydany przez J. Nep. Bobrowicza. — Lipsk, 1845 — T. V. — S. 451.
- Niesiecki K. Korona Polska przy złotey wolności. — Lwow, 1738. — T. II. — S. 744.
- Paprocki. Herby rycerstwa polskiego, zebrane i wydane r.p. 1584. Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego — Krakow : nakladem wydawnictwaa biblioteki Polskiej, 1858, s 551—555
- red. A. Rahuba, oprac. H. Lulewich, A. Rahuba. Deputaci trybunalu Glownego Wielkiego Ksienstwa Litewskiego 1582—1696. Spis. — Warszawa: 2007
- Teodorowicz-Hellman 2006: E. Teodorowicz-Hellman, Z historii i współczesności zbioru Skoklostersamlingen, в: E. Teodorowicz-Hellman, A. Nowicka-Jeżowa, M. Straszewicz, M. Wichowa, Polonika w zbiorach Archiwum Nardowego Szwecji (Riksarkivet) Skoklostersamlingen, Warszawa 2006, c. 10-15.
- Karol Łopatecki, Wstęp [do:] Ekspedycyja inflancka 1621 roku, oprac. Wojciech Walczak, Karol Łopatecki, Białystok 2007;
- Marta M. Kacprzak, Wstęp [do:] Sprawa smoleńska. Z literatury okolicznościowej pierwszej połowy XVII wieku, wyd. Marta M. Kacprzyk, Warszawa 2006.
- J. Kunowski Smoleńska zacność, 1628
- J. Kunowski, Ekspedycyja inflantska 1621 roku, ред. W. Walczak, K. Łopatecki, введение K. Łopatecki, Białystok 2007.
- Bobrowicz Jan Nepomucen. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. Powiększony dodatkami z późniejszych autorów rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza (Tom V)
- Даріуш Хемпек. Польская поэма XVII века о великолепии Смоленска
- Ekspedycyja inflantska, 1621 [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.]