Яванська мова
| Яванська мова | |
|---|---|
| Basa Jawa, Basa Jawi | |
 Поширення яванської мови в світі | |
| Поширена в |  Індонезія |
| Регіон | Ява (острів) |
| Носії | 85 млн. |
| Місце | 12 |
| Писемність | яванська, пегон, латиниця |
| Класифікація | Австронезійські мови
|
| Офіційний статус | |
| Державна | - |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | jv |
| ISO 639-2 | jav |
| ISO 639-3 | jav — загальний jvn — карибська яванська jas — новокаледонська яванська osi — діалект осинг tes — тенгерський діалект |
Яванська мова (яван. basa jawa) — мова, що належить до родини австронезійських мов (малайсько-полінезійської родини), а тому споріднена з індонезійською та іншими діалектами малайських мов[1].
Яванською мовою розмовляє населення центральної та східної частини острова Ява, який входить до складу Індонезії. Яванською розмовляють також у деяких місцях північно-західної Яви. Загальне число людей (чоловіків і жінок), що спілкуються яванською мовою перевищує 75 млн. Багато тих, хто розмовляє яванською, спілкується також індонезійською. За межами Індонезії існують значні громади яванськомовного населення в Східному Тиморі, Малайзії, Сінгапурі, Австралії, Гонконгу та на Тайвані. Яванська зустрічається також у Суринамі та Новій Каледонії.
Яванська мова має давню історію літератури, що простягається на 12 століть у давнину. Найдавніший напис датується 732 роком[2], а найдавніша писемна пам'ятка яванської мови — 809 роком[1]. Історично розрізняють[1]:
- давньояванську (до 12—13 сторіч),
- середньояванську (з 13 до 17 сторіччя),
- сучасну яванську мову (з 17 сторіччя).
Існують функціональні варіанти яванської мови: нгоко — «проста мова», кромо — «ввічлива мова» тощо. Характерні риси мови: у фонетиці — регулярне чергування приголосних і голосних, слабо виражений словесний наголос; у граматиці переважають аналітичні форми, основні засоби словотвору — афіксація й повтор[1]. Досить багато запозичень із індійських мов, арабської, голландської, португальської, англійської, а також малайської мови[2].
Для запису яванської використовується яванське письмо чаракан, споріднене із брахмі, арабо-яванське письмо, модифіковане арабське письмо та латиниця. Для сучасної яванської мови використовують латинське письмо, рідше — складове яванське письмо[1].
Література на яванській мові — найдавніша і найбільш розвинена серед літератур Індонезії. Яванці, до завоювання голландцями мали власні держави й королів, будували величні храми (Боробудур). Вона достеменно виникла не пізніше 8 століття на сильно санскритизованій давньо-яванській мові каві[1]. На ранньому етапі представлена переказами індійських релегійних та повчальних трактатів і поемами-какавінами (на сюжети «Рамаяни», а особливо «Махабхарати») придворних поетів Йогісвари, Канви, Трігуни, Панулуха та ін[1]. Першим твором, зверненим до реальності, була лірична поема-хроніка «Нагаракертагама» («Країна благоденства», 1365 рік) Прапанчі[1]. В 14—15 століттях поряд з мовою каві з'явиляється так звана середньояванська мова (нею написані поеми про принца Панджі). З утвердженням на Яві ісламу в 16—17 століттях виникли перекази про мусульманських героїв і подвижників та поеми-сулуки в дусі суфізму[1]. В 17 столітті створено (новояванською мовою) «Хроніку яванських земель» і сатиричну поему «Барон Сакендар», де відображено початковий етап голландського колоніального панування. Друга половина 18 — перша 19 століть відзначається період розквіту класичної яванської літератури (Яванське Відродження), вершиною якої була творчість батька й сина Ясодіпуро, а також Ронгговарсіто[1]. Велике значення для демократизації літератури кінця 19 — початку 20 століття мала творчість педагога й просвітителя Падмосусастро. На 1920-1930-ті роки припадає зародження жанру роману (Б. Суларді, Йосовідагдо), перші спроби створення сучасної поезії (Інтойо та ін.). Від 1950-х років у яванській літературі розвиваються поезія й коротке оповідання, а також «популярні», «масові» романи, позбавлені соціального змісту[1].
Наразі яванська мова не є офіційною в жодній державі, але вона рідна для найбільшого числа людей, що розмовляють австронезійськими мовами. Принаймні 45 % усього населення Індонезії або яванського походження, або проживає в областях, де панує яванська.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Яванский язык // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- (англ.) Elinor C. Horne. 1961. Beginning Javanese. New Haven: Yale University Press.
- (нід.) W. van der Molen. 1993. Javaans schrift. Leiden: Vakgroep Talen en Culturen van Zuidoost-Azië en Oceanië. ISBN 90-73084-09-1
- (англ.) S. A. Wurm and Shiro Hattori, eds. 1983. Language Atlas of the Pacific Area, Part II. (Insular South-east Asia). Canberra.
- (англ.) P. J. Zoetmulder. 1982. Old Javanese-English Dictionary. 's-Gravenhage: Martinus Nijhoff. ISBN 90-247-6178-6
- (рос.) Тесёлкин А. С. Яванский язык. М., 1961.
- (рос.) Тесёлкин А. С. Древнеяванский язык (кави). М., 1963.
- (рос.) Сикорский В. В. Индонезийская литература. М., 1965.
- Панджі // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 175.
- Яванська мова на сайті Ethnologue: Javanese. A language of Indonesia (англ.)
- Яванська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Javanese (англ.)
- Яванська мова на сайті WALS Online: Language Javanese (англ.)