Перейти до вмісту

Шантарські острови

Координати: 55°00′ пн. ш. 137°45′ сх. д. / 55° пн. ш. 137.75° сх. д. / 55; 137.75
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шантарські острови
Зображення
Країна  Росія[1]
Адміністративна одиниця Хабаровський край
Розташовується на водоймі Охотське море
Висота над рівнем моря 720 ± 1 м
Спільний кордон із Shantar Sead
Площа 2500 км²
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Шантарські острови у Вікісховищі

55°00′ пн. ш. 137°45′ сх. д. / 55° пн. ш. 137.75° сх. д. / 55; 137.75

Шанта́рські острови (від нів. ч'андьар, č’and'ar — тобто, білі[2]) — архіпелаг в Охотському морі біля входу в Удську губу, Тугурську затоку і затоку Академії, відокремлений від материка Шантарським морем і протокою Ліндгольма. Відносяться до районів Крайньої Півночі Росії[3]. Адміністративно належать до Тугуро-Чуміканського району Хабаровського краю Російської Федерації. З 2013 року — у складі національного парку[4].

Включає 15 островів: Великий Шантар, Феклістова, Малий Шантар, Біличий, Ведмежий, Пташиний, Качиний, Цукрова Голова, Кусова, Прокоф'єва, Сивучі Камені, Сухотина, Північний, Середній, Південний і Камені Діоміда. Загальна площа архіпелагу близько 2,5 тисяч км².

Ландшафт островів переважно гористий, максимальна висота — 720 м (гора Весела на Великому Шантарі). Складені пісковиками і глинистими сланцями, прорваними гранітами й ультраосновними інтрузіями. Клімат помірний мусонний, за температурним режимом із рисами субарктичного. Взимку в тилу охотських циклонів йде винос холодного повітря з Сибіру. Влітку позначається охолоджувальний вплив моря[3].

Схили гір покриті модриновими і темно-хвойними лісами, на вершинах — чагарники кедрового сланця. У районі островів сильні припливні течії.

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

Відкриті у середині XVII століття російськими козаками-землепрохідцями. Відкриття приписують Івану Москвітіну (1639), Василю Пояркову (1645), Нагібову (1953)[5].

Експедиції полковника Якова Єльчина у 1718—1719 роках вдалося оглянути острови, перезимувати на острові Великому Шантарі і доставити в Якутську канцелярію у 1721 році донесення про свій похід[6];[7].

Перший опис птахів, що трапляються на островах, було складено російським мандрівником Олександром Міддендорфом у 1851 році. На початку XX століття під час дворічної роботи на островах зоологом Георгієм Дулькейтом було описано 214 видів тварин. Результати його роботи лягли в основу першого списку птахів, який був складений ним спільно з радянським орнітологом Леонідом Шульпіним. У списку було представлено 172 види пернатих. Радянський орнітолог Всеволод Яхонтов у другій половині XX століття доповнив список до 205 видів. Пропрацювавши на архіпелазі в 1978, 1982, 1986, 1991 і 1992 роках, Геннадій Росляков завершив роботу, розпочату його колегами-орнітологами[3].

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

На великих островах мешкає багато ссавців-хижаків: бурий ведмідь, вовк, лисиця звичайна, єнотоподібний собака, росомаха, видра, горностай, ласиця мала, соболь. На островах розташовані лежбища червонокнижних тюленів — сивуча і ларги, поблизу архіпелагу регулярно відзначають появу гренландських китів[8].

На архіпелазі зустрічаються 11 видів морських птахів. Найчисленніший вид — чистун охотський. Число особин і число колоній птахів значно змінюється від року до року. Так у 1971, 1978 і 1982 роках кількість птахів, що гніздяться на архіпелазі, досягала 18000—20000 пар. Найбільші колонії чисельністю 7000 і 3000 пар розташовувалися на островах Качиному і Пташиному. Водночас у 1991—1992 роках тільки на Качиному гніздилося 17500 пар[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Лёвкин Г. Г. Несколько слов о топонимике. — Хабаровск, 2016. — 280 с., С. 141. (Этимология Шантарских островов). (рос.)
  3. а б в г Шантарские острова — острова Охотского моря / Охотское море. (рос.)
  4. Постановление Правительства РФ от 30 декабря 2013 года № 1304 «Об учреждении национального парка „Шантарские острова“» (рос.)
  5. Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 201.
  6. Сгибнев А. С. Большой Камчатский наряд (Экспедиция Ельчина). // Морской сборник, 1868, № 12, С. 131—139 (рос.)
  7. Ефимов А. В. Из истории великих русских географических открытий. АН СССР. Отделение истории. — М.: Наука, 1971. — 300 с., ил., С. 195. (рос.)
  8. На Шантарах восстановят военный аэродром / Охотское море. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]