Цитидиндезаміназа
Зовнішній вигляд
Цитидиндезаміназа (англ. Cytidine deaminase) — білок, який кодується геном CDA, розташованим у людей на короткому плечі 1-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 146 амінокислот, а молекулярна маса — 16 185[4].
Послідовність амінокислот
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MAQKRPACTL | KPECVQQLLV | CSQEAKKSAY | CPYSHFPVGA | ALLTQEGRIF | ||||
KGCNIENACY | PLGICAERTA | IQKAVSEGYK | DFRAIAIASD | MQDDFISPCG | ||||
ACRQVMREFG | TNWPVYMTKP | DGTYIVMTVQ | ELLPSSFGPE | DLQKTQ |
Кодований геном білок за функцією належить до підгрупи гідролаз — дезаміназ. Цей фермент каталізує реакцію відщеплення аміногрупи від нуклеотиду цитидину. Білок має сайт для зв'язування з іоном цинку.
У геномі реброплавів наявні 2 ізоформи цитидиндезамінази: CDA1 та CDA2.[5]
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
- Kuhn K., Bertling W.M., Emmrich F. (1993). Cloning of a functional cDNA for human cytidine deaminase (CDD) and its use as a marker of monocyte/macrophage differentiation. Biochem. Biophys. Res. Commun. 190: 1—7. PMID 8422236 DOI:10.1006/bbrc.1993.1001
- Chung S.J., Fromme J.C., Verdine G.L. (2005). Structure of human cytidine deaminase bound to a potent inhibitor. J. Med. Chem. 48: 658—660. PMID 15689149 DOI:10.1021/jm0496279
- Laliberte J., Momparler R.L. (1994). Human cytidine deaminase: purification of enzyme, cloning, and expression of its complementary DNA. Cancer Res. 54: 5401—5407. PMID 7923172
- Gran C., Boyum A., Johansen R.F., Lovhaug D., Seeberg E.C. (1998). Growth inhibition of granulocyte-macrophage colony forming cells by human cytidine deaminase requires the catalytic function of the protein. Blood. 91: 4127—4135. PMID 9596658
- ↑ Human PubMed Reference:.
- ↑ Mouse PubMed Reference:.
- ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:1712 (англ.) . Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 25 серпня 2017. [Архівовано 2018-02-13 у Wayback Machine.]
- ↑ UniProt, P32320 (англ.) . Процитовано 25 серпня 2017.
- ↑ Moroz, Leonid L.; Kocot, Kevin M.; Citarella, Mathew R.; Dosung, Sohn; Norekian, Tigran P.; Povolotskaya, Inna S.; Grigorenko, Anastasia P.; Dailey, Christopher; Berezikov, Eugene; Buckley, Katherine M.; Ptitsyn, Andrey; Reshetov, Denis; Mukherjee, Krishanu; Moroz, Tatiana P.; Bobkova, Yelena; Yu, Fahong; Kapitonov, Vladimir V.; Jurka, Jerzy; Bobkov, Yuri V.; Swore, Joshua J.; Girardo, David O.; Fodor, Alexander; Gusev, Fedor; Sanford, Rachel; Bruders, Rebecca; Kittler, Ellen; Mills, Claudia E.; Rast, Jonathan P.; Derelle, Romain; Solovyev, Victor V.; Kondrashov, Fyodor A.; Swalla, Billie J.; Sweedler, Jonathan V.; Rogaev, Evgeny I.; Halanych, Kenneth M.; Kohn, Andrea B. (2014). The ctenophore genome and the evolutionary origins of neural systems. Nature. 510 (7503): 109—114. doi:10.1038/nature13400. ISSN 0028-0836.
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |