Хлоропрен
| Хлоропрен | |
 | |
 | |
| Маса | 1,5E−25 кг[1] |
|---|---|
| Небезпечність місцевості | chloroprene exposured |
| Є мономером | Неопрен |
| Хімічна формула | C₄H₅Cl[1] |
| Канонічна формула SMILES | C=CC(=C)Cl[1] |
| Енергія іонізації | 8,79 ± 0,01 електронвольт[2] |
| Густина | 0,96 ± 0,01 г/см³[2] |
| Температура плавлення | −153 ± 1 ℉[2] |
| Точка кипіння | 139 ± 0 ℉[2] і 59,4 °C[3] |
| Тиск насиченої пари | 188 ± 1 mm Hg[2] |
| Температура спалаху | −4 ± 1 ℉[2] |
| Нижня межа займання | 1,9 ± 0 % (V/V)[2] |
| Верхня межа займання | 11,3 ± 0,1 % (V/V)[2] |
| Класифікація та маркування безпеки | NFPA 704: Standard System for the Identification of the Hazards of Materials for Emergency Response[d] |
| Ідентифікатор PGCH | 0133 |
| Часове середнє значення межі допустимого впливу | 90 ± 1 mg/m³[2] |
| Гранична порогова концентрація | 3,6 ± 0,1 mg/m³[2] |
| IDLH | 1086 ± 1 mg/m³[2] |
 Хлоропрен у Вікісховищі | |
Хлоропрен ((Хлорбутадієн, 2-хлор-1,3-бутадієн), — безбарвна рідина, tкип 59,4 °C. Сировина для отримання хлорпренових каучуків. Його полімер відомий під назвою неопрен (торгова марка компанії Дюпон).
Починаючи з 60-х років 20-го століття хлоропрен отримують з ацетилену через вінілацетилен
Пізніше більшого поширення набуло отримання хлоропрену з бутадієну.
- ↑ а б в CHLOROPRENE
- ↑ а б в г д е ж и к л м http://www.cdc.gov/niosh/npg/npgd0133.html
- ↑ David R. Lide, Jr. Basic laboratory and industrial chemicals: A CRC quick reference handbook — CRC Press, 1993. — ISBN 978-0-8493-4498-5
- Хлоропрен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Chloroprene(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|