Франц Голер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Голер
Народився1 березня 1943(1943-03-01)[1][2][…] (81 рік)
Біль, Швейцарія[4][5][…]
Країна Швейцарія[7][8][9]
Діяльністьсценарист, поет, письменник, актор, Liedermacher, артист кабаре, музикант
Галузьгерманістика[9] і романістика[9]
Alma materЦюрихський університет
Знання мовнімецька[10][11]
Роки активності1965 — тепер. час
У шлюбі зUrsula Hohlerd[9]
Нагороди
IMDbID 0002443
Сайтfranzhohler.ch

Франц Голер (нім. Franz Hohler; нар. 1 квітня 1943) — швейцарський поет, прозаїк, драматург, артист кабаре та автор пісень. Лауреат багатьох літературних та художніх премій Швейцарії та Німеччини, почесний доктор Фрібурзького університету, член Швейцарського товариства письменників та міжнародного ПЕН-клубу [12].

Біографія

[ред. | ред. код]

Франц Голер народився в Білі, його дитинство пройшло в Північній Швейцарії, в Ольтені, в 1963 році він закінчив кантональну школу в Аарау. Вивчав германістику і романістику в Цюрихському університеті. Визнаний непридатним для несення військової служби[13]. У 1965 році, ще бувши студентом, пробує свої сили на сцені зі своєю першою соло-програмою pizzicato. Після ряду успішних виступів Голер кидає університет, щоб повністю присвятити себе мистецтву. До теперішнього часу він є автором численних кабаре-постановок, п'єс для театру, романів і збірок оповідань для дорослих і дітей, кіно- і телефільмів.

Для створених Францом Голером творів притаманні поєднання політичної, актуальної тематики з гумористичною, часом гротескною фабулою. Найчастіше автор починає розповідь зі звичайних, щоденних життєвих замальовок, які переходять раптово в якусь абсурдну картину. При виконанні на сцені своїх монологів автор іноді супроводжує їх грою на віолончелі. Часто при своїх сценічних виступах і на телебаченні — в тандемі з іншими артистами, наприклад з пантомімістами Рене Квелле.

Франц Голер — лауреат численних літературних і мистецьких премій Швейцарії та Німеччини, почесний доктор Фрібурзького університету. Член Швейцарського товариства письменників (Autorinnen und Autoren der Schweiz) і міжнародного ПЕН-клубу.

Одружений з 1969 року з філологинею та психологинею Урсулою Нагель, в цьому шлюбі має двох синів. Проживає в Орліконі, передмісті Цюриха[14]

Франц Голер з Емілем Штайнберґером.

Твори

[ред. | ред. код]

Літературні твори

[ред. | ред. код]
  • Ідилії (Idyllen). Luchterhand, Neuwied und Berlin 1970
  • Питання до інших (Fragen an andere). інтерв'ю, Zytglogge, Gümligen 1973
  • Можна, я вам почитаю? (Darf ich Ihnen etwas vorlesen?) Pfaffenweiler Presse, Badenweiler тисячі дев'ятсот сімдесят вісім
  • Особливий день (Ein eigenartiger Tag). Luchterhand, Darmstadt 1979
  • Третя колона (Die dritte Kolonne). П'єса для двох жінок і автоматичного розмовного пристрою, Stiftung Pro Mente Sana, Weinfelden 1984
  • Книга кабарретіста (Das Kabarettbuch). Luchterhand, Darmstadt тисячі дев'ятсот вісімдесят сім
  • Продавець і лось. Вірші, пісні, сцени (Der Verkäufer und der Elch. Geschichten, Lieder, Szenen) Henschel, Berlin 1987
  • Минуло сорок. Вірші. Luchterhand, Darmstadt 1988, ISBN 3-630-86676-X
  • Нова вершина (Der neue Berg). Роман. Luchterhand, Frankfurt 1989, ISBN 3-630-86710-3
  • Полювання на драконів. Нова книга кабаретіста (Drachenjagen. Das neue Kabarettbuch). Luchterhand, München +1996
  • З'їдена книга (Das verspeiste Buch). Schöffling, Frankfurt 1996 року, ISBN 3-89561-051-8
  • Кам'яний потоп (Die Steinflut). Новела. Luchterhand, München 1998 ISBN 3-630-86994-7
  • До гирла (Zur Mündung). 37 історій про життя і смерті. Luchterhand, München 2000, ISBN 3-630-87067-8
  • Про правильне використання часу (Vom richtigen Gebrauch der Zeit). Вірші. Luchterhand, München 2006, ISBN 978-3-630-62083-1
  • Стукають (Es klopft). Роман. Luchterhand, München 2007, ISBN 978-3-630-87266-7
  • Камінь (Der Stein). Розповіді. Luchterhand, München 2011, ISBN 978-3-630-87361-9
  • Платформа 4 (Gleis 4). Роман. Luchterhand, München 2013, ISBN 978-3-630-87420-3
  • Все вище (Immer höher). Розповіді. AS Verlag, Zürich 2014 року, ISBN 978-3-906055-19-0

Дитячі книги

[ред. | ред. код]
  • Чіпо (Tschipo). Дитячий роман. Luchterhand, Darmstadt 1 978
  • Маленький привид з шотландського замку (In einem Schloss in Schottland lebte einmal ein junges Gespenst). ілюстрації Werner Maurer. Sauerländer, Aarau 1979
  • Доктор Стоянка (Dr. Parkplatz). Walter, Olten 1980
  • Нічна гавань (Der Nachthafen). Benziger, Zürich 1984
  • Чіпо і пінгвіни (Tschipo und die Pinguine). Дитячий роман. Luchterhand, Darmstadt 1985
  • Розбійник Бум (Der Räuber Bum). Sauerländer, Aarau 1987
  • Велетень і полуничне варення (Der Riese und die Erdbeerkonfitüre), та інші історії. Ravensburger, Ravensburg 1993
  • Письмовий стіл з Дрімучого лісу (Der Urwaldschreibtisch). Sauerländer, Aarau 1994
  • Чіпо в кам'яному столітті (Tschipo in der Steinzeit). Ravensburger, Ravensburg 1 995
  • Три садівники (Die drei Gärtner). Berliner Handpresse, Berlin 1994
  • Великий гном і інші історії (Der grosse Zwerg und andere Geschichten). Dtv, München 2003
  • Танець в затонулому селі (Der Tanz im versunkenen Dorf). Hanser, München 2005
  • Жив-був їжачок (Es war einmal ein Igel). Вірші для дітей. Hanser, München 2011

Кабаре-програми

[ред. | ред. код]
  • Pizzicato (1965)
  • Економна арфа (Die Sparharfe), 9. Oktober 1967 192 виступи
  • Кабаре на 8 мовах (Kabarett in 8 Sprachen), UA 23. Juni 1969 Базель
  • Нічні заняття (Die Nachtübung), 30. Oktober 1973 Люцерн, 217 виступів
  • Шубертівський вечір (Schubert-Abend), 6. März 1979 Берн, 139 виступів
  • Пісні без музики (Lieder ohne Musik), 28. März 1981 Берн
  • Політ в Мілан (Der Flug nach Milano), 26. Januar 1985 Баден (Ааргау), 159 виступів
  • Вечір з Францем холери (Ein Abend mit Franz Hohler), 1990 (змінюється програма)
  • Полювання на драконів (Drachenjagd), 1994 148 постановок
  • Звідки у Швейцарії гори.. (Wie die Berge in die Schweiz kamen), 1995
  • Крокодил-вегетаріанець (Das vegetarische Krokodil), 1999

П'єси для театру

[ред. | ред. код]
  • Боско мовчить (Bosco schweigt). Гротеск. 13. November 1968 Цюріх
  • Добрий день, пане Мейєр! (Grüss Gott, Herr Meier!) Одноактна. 6. Dezember 1968 Баден-Баден
  • Про страхи, сварки і їжі (Vom Angsthaben, Streiten und Essen). 1974
  • Велетень (Der Riese). одноактна. 10. April одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість Нюрнберг
  • Давид і Голіаф (David und Goliath). П'єса для дітей. 19. Februar 1977 Базель
  • Чи не ті двері (Die falsche Türe). 31. Oktober 1995 Санкт-Галлен
  • Три мови (Die drei Sprachen). П'єса для дітей, 1997 у Дитячому театрі, Сараєво
  • На щастя (Zum Glück). Комедія. 2002 Вінтертур

Переклади українською

[ред. | ред. код]
  • 1986 — оповідання «Реванш». Переклад Аркадія Плюто (журнал «Всесвіт» № 4(688), квітень 1986, с. 127-133)[15]
  • 1988 — оповідання «Околиця Остермундіґена». Переклад Ростислава Нємцева (журнал «Всесвіт» № 10(718), жовтень 1988, с. 190-192)[16]
  • 2017 — «Велика Книжка. Історії для дітей». Переклад Нелі Ваховської (видавництво «Чорні вівці»[17])

Нагороди, премії

[ред. | ред. код]
  • Премія Конрада Фердинанда Мейєра (1968)
  • Deutscher Kleinkunstpreis в категорії кабаре (1973)
  • Премія Ганса Сакса міста Нюрнберга (1976)
  • Ольденбургська дитяча книжкова премія. «Для Чіпо» (1978)
  • Премія літератури в Алеманні (1987)Alemannischer Literaturpreis. Процитовано 11 лютого 2019.
  • Список честі IBBY «Для Чіпо та Пінгвінів» (1988)
  • Cornichon Днів Кабаре Ольтнера (1990)
  • Загальний приз Швейцарського Фонду Шиллера (1991)
  • Швейцарська молодіжна премія для гігантів та полуниці (1994)
  • Premio Mundial Хосе Марті де Література Інфантильний (1995)
  • Пісенна премія SWF (1997)
  • Prix Enfantaisie (2000)
  • Премія мистецтва міста Ольтен (2000)
  • Присвоєння премії за захист природи та навколишнього середовища (2001)
  • Премія культури Ааргау (2002)
  • Kasseler Literaturpreis. «Для гротескного гумору» (2002)
  • Премія мистецтва міста Цюріха (2005)
  • Премія Шіллера Zürcher Kantonalbank для Die Torte (2005)
  • «Зальцбурзький Бик». «Для життєвої роботи» (2008)
  • Почесний доктор університету Фрібурга[18](2009)
  • Гейдельберг Ліндер. «Адже колись був їжак» (2011)
  • Почесна нагорода ktv (Асоціація художників — театр — організатори, Швейцарія) (2013)Ehrenpreis der KTV ATP. Процитовано 11 лютого 2019.
  • Літературна премія Золотурн (2013)
  • Почесна нагорода Держави Рейнланд-Пфальц Німецькій Kleinkunstpreis (2014)Den DEUTSCHEN KLEINKUNSTPREIS 2014. Процитовано 11 лютого 2019.
  • Премія поезії Еліс Саломон (2014)
  • Премія імені Йогана Петера Гебеля (2014)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ http://www.ibna.ir/vdcefe8zojh8wwi.1kbj.html
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119190400 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://muse.jhu.edu/journals/bookbird/v050/50.2.kokkola22.html
  6. ↑ http://www.ibna.ir/vdcbfsb8frhbw5p.4eur.html
  7. ↑ http://web.archive.org/web/20170324033437/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/franz-hohler
  8. ↑ LIBRIS — 2013.
  9. ↑ а б в г Catalog of the German National Library
  10. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  11. ↑ CONOR.Sl
  12. ↑ Франц Голер: «Переклад – це робота зі створення миру». Процитовано 11 лютого 2019.
  13. ↑ Fernsehdokumentation «Hohler, Franz» auf SRF 1 vom 10. März 2013.
  14. ↑ Geschichtenerzähler (Memento des Originals vom 14. März 2013 im Internet Archive))(Zwischen Zwergen und Wölfen (Memento des Originals vom 14. März 2013 im Internet Archive))
  15. ↑ 1986, №04 (688) - «Всесвіт» - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 20 жовтня 2020.
  16. ↑ 1988, №10 (718) - «Всесвіт» - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 20 жовтня 2020.
  17. ↑ Велика Книжка. Історії для дітей [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Чорні вівці»
  18. ↑ Dies Academicus 2009. In: Universität Fribourg.

Література

[ред. | ред. код]
  • Michael Bauer, Klaus Siblewski (вид.): Franz Hohler: Texte, Daten, Bilder. Luchterhand (SL 1038), Darmstadt 1993, ISBN 3-630-71038-7.
  • Roman Bucheli: Der Wiederverwerter: Der Erzähler Franz Hohler. (Neue Zürcher Zeitung, 4. Mai 2013).
  • Martin Hauzenberger: Franz Hohler. Der realistische Fantast. Römerhof, Zürich 2015, ISBN 978-3-905894-33-2.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франц_Голер&oldid=42623836