Фармакологія

Фармакол́огія (грец. pharmakon — ліки, отрута; грец. logos — поняття, вчення)  — наука про ліки та їхню дію на живий організм. Це одна з найдавніших наук, яка виникла разом з медициною, але саме слово фармакологія згадується в медичній літературі лише з кінця 17 століття.

Фармакологія поділяється на теоретичну, експериментальну, клінічну; теоретична — на загальну, яка вивчає механізми впливу ліків на живий організм, і спеціальну, що вивчає вплив окремих лікувальних препаратів на людину чи тварину.

Історія

Історія в Україні

Здавна в Україні ліки виготовляли народні знахарі, головним чином з трав, а іноді з тканин тварин, передаючи рецепти на їх виготовлення з роду в рід. З поширенням християнства виготовлення ліків поступово перейшло до монастирів, зокрема ченці Києво-Печерської Лаври лікували хворих та забезпечували їх ліками власного виробництва. Ліки виготовлювали також кустарі; їх завозили з чужоземних країн, де їх продавали в так званих «зелених» крамницях, разом з горілкою та різними спеціями. Відомо, що в 16 і 17 ст. вже існували рукописні книги про ліки, що їх називали «травниками», «зелейниками» або «вертоградами». Перші аптеки Лівобережної України були утворені на початку 18 століття, коли Петро І наказав відкрити по великих містах «казенні» та дозволив засновувати приватні аптеки, якими здебільша керували чужоземні аптекарі;^{[джерело?]} працювали та вчилися у них також особи з місцевого населення. Курс фармацевтичного навчання тривав 5 — 6 років, після чого аптекарські учні складали іспити на звання «ґезель» та відряджалися до польових аптек на 2 — 3 роки. По відбутті служби вони мали право складати іспити на звання провізора і самостійно працювали фармацевтами. За Катерини II у 1787 був виданий перший аптекарський указ, який регламентував всю аптекарську справу в Російській імперії, у тому числі й в Україні.^{[джерело?]} Приблизно тоді ж вийшов у світ перший підручник з фармакології «Врачебное веществословие или описание целительных растений» (4 томи, 1783 — 89), що його написав лікар Н. Максимович-Амбодик. У 19 ст. при університетах були відкриті фармацевтичні відділи, а на медичних та ветеринарних факультетах почалося викладання курсів фармакології. Відповідно до встановленого 1845 порядку, аптеки набирали учнів з осіб, які мали освіту не менше 6 класів класичної гімназії. Після трирічного навчання та іспитів вони отримували звання аптекарських помічників. Далі, після трирічної практики в аптеці та продовження дворічного провізорського курсу при університеті і державних іспитів, вони здобували дипломи провізорів. Згодом вони могли там також складати іспити і захищати дисертації на звання маґістра фармації. Завідувати аптеками дозволялося тільки провізорам або магістрам. Лише в земських аптеках винятково могли працювати фельдшери під наглядом лікарів.

У період 15 — 18 ст., коли українські землі входили до складу Речі Посполитої, аптекарі мусили відбути відповідний вишкіл і мати апробату Краківської Академії; у Львові вони створили професійну корпорацію.

У Західній Україні з кінця 18 ст. діяли австрійські закони, в 1920 — 30-х роки польські. Аптекарські студії за Австрії тривали 2 роки, за Польщі — 4 роки, на фармацевтичних відділах Львівського університету, по закінченні яких студент одержував титул магістра. У 1868 — 93 роках у Галичині діяло Галицьке товариство аптекарів (видавало 1871 — 1939 журнал «Czasopismo Towarzystwa Aptekarsikiego»).

ХХ сторіччя

По революції 1917 р. підготову фармацевтів при аптеках скасовано. 1920 у Харкові засновано А. Розенфельдом Інститут Експериментальної Фармації. Фармацевтична та фармакологічна освіта мінялася багато разів; 1921 були засновані фармацевтичні навчальні інститути з 4річним курсом навчання (у Харкові й Одесі) та фармацевтичні технікуми з 3-річним навчанням (у Києві, Вінниці та Харкові); 1923 засновано хім.фармацевтичні фак. при Харківському та Одеському університетах; 1930 укр. фармацевтичні навчальні заклади перейшли з системи наркомату освіти до наркомату охорони здоров'я, після чого Одеський Інститут був перетворений на мед.аналітичний, а фармацевтичні технікуми на інститути з п'ятирічним терміном навчання. 1940 створено фармацевтичні фак. при Львівському Мед. Інституті та Київському Інституті для удосконалення провізорів. 1937 були введені звання кандидатів та докторів фармацевтичних наук. Після воєнного занепаду і відновлення (з деякими змінами) фармацевтичних інститутів 1954 створено курси удосконалення і спеціалізації фармацевтів та заочну підготову провізорів з осіб, які мають середню фармацевтичну освіту та стаж понад 5 pp. При Одеському Фармацевтичному Інституті утворено фак. заочної освіти.

Кадри фармакологів в Україні формуються в основному з лікарів, ветеринарів, хіміків та фармакологів. Розвитку фармакології сприяли праці О. Черкеса, П. Радіонова, Г. Петровського та ін. У розвитку фармацевтичної освіти в Україні чималу роль відіграли М. Валяшко (1874 — 1955), якого вважають за її засновника, та Я. Фіялков, який упродовж багатьох років завідував катедрою фармацевтичної хімії в Київ. Фармацевтичному Інституті. Укр. фармакологи з 1961 об'єднані в Наук. Фармацевтичне Товариство, яке через Всесоюзне Товариство підтримує зв'язки з Міжнар. організацією фармакологів, заснованою 1966. Див. також Аптеки.

В еміграції 1945 — 51 діяв фармацевтичний факультет при Укр. Техн.-Госп. Інституті в Мюнхені. Українські аптекарі США і Канади є членами Українського Лікарського Товариства Північної Америки, а його журнал «Лікарський Вісник» містить також дослідження з фармакології.

Підрозділи

Фармакологія:

• Загальна фармакологія:
  • фармакокінетика
  • фармакодинаміка
  • лікарська токсикологія
• Спеціальна (інколи приватна) фармакологія

Поділ за напрямками практичного і організаційного відношеннях:

• Хіміко-фармацевтична фармакологія
• Фармакологічний контроль
• Медико-біологічна фармакологія
• Клінічна фармакологія
• Фармакотерапія
• Ветеринарна фармакологія
• Фітофармакологія
• Хронофармакологія
• Вікова фармакологія
  • Геріатрична фармакологія
  • Педіатрична фармакологія
• Біохімічна фармакологія
• Біофізична фармакологія
• Фармакогенетика

• Фармація (аптечна справа):
  • Загальна фармація
  • Фармацевтична хімія
  • Клінічна фармація
  • Промислова фармація

Класифікація ліків

Одне із поточних завдань фармакології — розробляння та підтримування систем класифікації ліків.

Для систематики та ідентифікації ЛП, присутніх на фармацевтичному ринку переважно у вигляді торговельних марок та дженериків, придатною є класифікаційна система Міжнародних Непатентованих Назв (МНН) — англ. International Nonproprietary Nomes (INN).

Більш складнішою є Анатомо-терапевтично-хімічна класифікація (АТХ, англ. ATC).

Освіта

В Україні

В Україні функціонують навчальні заклади:

• Національний фармацевтичний університет
• Одеський національний медичний університет
• Український національний фармацевтичний університет
• Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
• Дніпровський державний медичний університет

Історія фармацевтичної освіти у Львівському університеті налічує більш як 150 років і офіційно розпочалася у 1853 р., коли 8 листопада 1853 р., згідно з Патентом Імператора Австрії Франца Йозефа І, на філософському факультеті Львівського університету було відкрите фармацевтичне відділення.^{[джерело?]}

Упродовж 1853—1925 рр. фармацевтичне відділення функціонувало при філософському факультеті. У цей час відбулося відкриття перших кафедр, які й нині входять до складу фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету, а саме, фармакогнозії (рік заснув. — 1869), лікарської / медичної / біологічної хімії (рік заснув. — 1897).^{[джерело?]}

30 червня 1924 р. за рішенням Вченої Ради філософського факультету фармацевтичне відділення у Львівському університеті було закрите. Однак, завдяки клопотанням аптекарів-фармацевтів Галичини після п'ятирічної перерви, у 1930 р. фармацевтичне відділення було відновлене як відділ у складі медичного факультету. При медичному факультеті фармацевтичний відділ функціонував до 1939 р., після чого був реорганізований у фармацевтичний факультет Львівського державного медичного інституту.^{[джерело?]}

Науково-дослідні установи:

• ДНЦЛЗ

Див. також

• Фармація
• Фармакокінетіка
• Фармакодинаміка
• Токсикологія
• Фармацевтика

Джерела

• М.П.Скакун; К.А.Посохова (2019). Основи фармакології з рецептурою: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. I—II рівнів акредитації (вид. 3-е). Тернопіль: ТДМУ. с. 608 с. ISBN 978-966-673-257-9.
• Нековаль, І. В.; Казанюк, Т. В. (2022). Зміст. Фармакологія: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ р.а. (вид. 10-е). Київ: ВСВ «Медицина». 552 c. ISBN 978-617-505-910-4. Процитовано 15 грудня 2022.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. (С.?)

Література

• Фармакологія: підручник для студ. мед. ф-тів вищих навч. закл. / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, Л. І. Казак, І. Ф. Бєленічев, В. М. Бобирьов; За ред. І. С. Чекман.– Вид. 3-тє, випр. та доопрац.– Вінниця: Нова книга, 2016.– 783 с. : табл. — ISBN 978-966-382-565-6
• Загальна фармакологія: підруч. / І. С. Чекман [та ін.]. — К.; Запоріжжя: [ЗДМУ], 2016. — 209 с. Ел.джерело [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Фармакологія: навчальний посібник / І. Ю. Висоцький, Р. А. Храмова, Сум. держ. ун-т.– 3-тє вид, перероб. та доп.– Суми: Сум. держ. ун-т, 2015.– 742 с.– 300 пр.– Бібліогр.: с. 725—726 . — ISBN 978-966-657-578-7
• Квантова фармакологія: монографія / І. С. Чекман ; Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. — К. : Наукова думка, 2012. — 180 с. : рис. — Бібліогр.: с. 163—180. — ISBN 978-966-00-1164-9
• Нанофармакологія / І. С. Чекман. — Київ: ПВП «Задруга», 2011. — 424 с.
• Клінічна фармакологія: підручник / ред. О. Я. Бабак, О. М. Біловол, І. С. Чекман. — 2-е вид., перероб. та доп. — К. : Медицина, 2010. — 776 с. — ISBN 978-617-505-034-7
• Артеріальні гіпертензії. Клінічна фармакологія та фармакотерапія / О. О. Сергієнко, М. С. Регеда, Є. В. Плешанов.– Львів: ЛДКФ «Атлас», 2009.– 189 с.– 500 пр.– Бібліогр.: с. 184—185 . — ISBN 966-7275-50-1
• Фармацевтична фармакологія / Климишина С. О., Циснецька А. В., Рачкевич Л. В.— Львів, 2008.— 363 с.
• Клінічна фармакологія: Підручник / О. М. Біловол, О. Ф. Возіанов, І. К. Латогуз, В. Ф. Москаленко, А. Я. Циганенко; За ред. О. М. Біловола, І. К. Латогуза і А. Я. Циганенка: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т.1.- 608 с.; Т.2 — 684 с.
• Фізико-хімічна фармакологія / М. Я. Головенко.– Одеса: Астропринт, 2004.– 720 с.
• Фармакологія: підруч. для студ. вищих мед. навч. закл. III—IV рівнів акредитації / М. П. Скакун, К. А. Посохова. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 739 с. : іл. — Бібліогр.: с. 722—724 (70 назв). — 1000 пр. — ISBN 966-673-035-9
• Фармакологія: Підручник для студ. вищих фармацевт. закл. освіти I—II рівнів акредитації / В. В. Аксакова, І. А. Зупанець, Н. П. Безугла; В.о. Нац. фармацевт. ун-т.– Харків: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003.– 504 с.– 1500 пр.– Бібліогр.: с. 495—496 . — ISBN 966-615-202-9
• Reinhard Larsen wydanie II polskie pod redakcją Andrzeja Kΰblera, Anestezjologia, 2001r
• Фармакологія: підручник / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, В. А. Туманов та ін. ; за ред. І. С. — К. : Вища школа, 2001. — 598 с.
• Клиническая фармакология / Петровский Г. А. — Киев: Госмедиздат УССР, 1954. — 377 с.
• Rombieriński R. Historja farmacji. B. 1963.

Посилання

• Фармакологія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Клінічна фармакологія: головні етапи в світі та в Україні [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] В. О. Павлович.