Перейти до вмісту

Сюзанна Веґа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сюзанна Надін Веґа
Suzanne Nadine Vega
Веґа на ток-шоу в Оломоуці, Чехія. 4 жовтня 2006
Основна інформація
Повне ім'яангл. Suzanne Nadine Vega
Дата народження11 липня 1959(1959-07-11)[1][2][…] (65 років)
Місце народженняСанта-Моніка, Каліфорнія, США
Роки активності1982 — тепер. час
Громадянство США
Професіїавторка-виконавиця, співачка, гітаристка, драматургиня, письменниця, студійна виконавиця
ОсвітаБернард-коледж і Вища школа Фіорелло Г. Лаґуардіяd
Інструментивокал, гітара
Моваанглійська
Жанральтернативний рок, фолк-рок
ЛейблA&M Records
Blue Note
Capitol
EMI Records
У шлюбі зMitchell Froomd
Автограф
suzannevega.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Сюзанна Надін Веґа (англ. Suzanne Nadine Vega, нар. 11 липня, 1959, Санта-Моніка, Каліфорнія, США) — американська співачка, авторка пісень та музична продюсерка.[4][5]

Музичну кар'єру розвиває вже понад 30 років, ставши відомою в середині 1980-х. Випустила чотири сингли, які були в топ-40 чартів Великої Британії протягом 1980-х і 1990-х: «Marlene on the Wall», «Left of Center», «Luka» та «No Cheap Thrill».

На пісню «Tom's Diner» з другого альбому «Solitude Standing» в 1990 році англійський електродует «DNA» створив танцювальний ремікс, випустивши його пізніше разом з Веґа. Він потрапив в топ-10 хіт-парадів у понад п'яти країнах. Оригінальну акапельну версію пісні використовували для тестування при розробці формату MP3, за що Сюзанну Веґа часто називають «Матір'ю MP3».[6][7]

Веґа випустила дев'ять студійних альбомів, останній з яких «Lover, Beloved: Songs from an Evening with Carson McCullers» вийшов у 2016 році.

11 вересня 2020 року світ побачив новий концертний альбом співачки «An Evening of New York Songs and Stories».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Юність

[ред. | ред. код]

Сюзанна Веґа народилася 11 липня 1969 року в місті Санта-Моніка, штат Каліфорнія. Батьки розлучились невдовзі після її народження.[8] Її матір, Пат Веґа (англ. Pat Vega), до шлюбу Шумахер (англ. Schumacher) — комп'ютерна системна аналітикиня з німецько-шведським корінням. Батько, Річард Пек (англ. Richard Peck), був шотландсько-англійсько-ірландського походження.[9] Її вітчим, Едгардо Вега Юнке (англ. Edgardo Vega Yunqué), також знаний як Ед Веґа, був письменником та викладачем з Пуерто-Рико.[10] Коли Сюзанн було 2,5 роки, сім'я переїхала до Нью-Йорка. Вони жили в Східному Гарлемі та Верхньому Вест-Сайді.[11] Сюзанн не знала, що Ед не був її рідним батьком, до 9 років. Зі справжнім батьком вона вперше побачилась у майже 30 років, відтоді вони підтримували зв'язок.[12]

В 1977 році Веґа закінчила Вищу школу театрального мистецтва (англ. High School of Performing Arts),[13] пізніше перейменовану в Вищу школу Фіорелло Г. ЛаГуардія (англ. Fiorello H. LaGuardia High School), в якій вивчала танець модерн.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1980-ті

[ред. | ред. код]

Вступивши до Барнард-коледжу на напрямок «англійська література»,[14] вона виступала в невеликих клубах Гринвіч-Віллиджа, де постійно брала участь в понеділкових вечірніх зібраннях поетів-піснярів, які організовував Джек Гарді[en] в Cornelia Street Cafe. Деякі з її перших пісень потрапили в музичний альбом для молодих виконавців Fast Folk.[15] В 1984 році вона підписала солідний контракт з фірмою звукозапису A&M Records, ставши однією з перших серед виконавців з Fast Folk, які вийшли на серйозні лейбли.

В 1985 році вийшов дебютний альбом співачки під однойменною назвою «Suzanne Vega». Він був добре сприйнятий критикою в США[11] і досягнув платинового статусу в Великій Британії. Працювати над альбомом допомагав колишній гітарист співачки та композиторки Патті Сміт — Ленні Кей і продюсер Стів Аббаддо. Композиції альбому Веґа виконувала під акустичну гітару з нескладним аранжуванням. На пісню «Marlene on the Wall» з цього альбому був відзнятий відеокліп, який потрапив в ротацію на MTV та VH1. В цей час Веґа написала ще дві свої пісні («Lightning» та «Freezing») на музику Songs from Liquid Days композитора Філіпа Ґласса.[16]

Пісня «Left of Center», яку Веґа написала спільно з Стівом Аббаддо для фільму Джона Г'юза «Красуня у рожевому», зайняла 32 сходинку в UK Singles Chart 1986 року.[17]

Її наступний альбом Solitude Standing (1987) отримав схвальні відгуки та розійшовся тиражем в мільйон примірників в США.[18] До нього увійшов хіт «Luka[en]», написаний від імені хлопчика, що страждає від насильства батьків — на той час незвична тема для синглів з вершини хіт-парадів.[13] Тримаючи акцент на акустичній гітарі, пісні Веґа стають дедалі більше поп-орієнтованими зі все складнішим аранжуванням. Після успіху альбому в 1989 році Вега стала першою жінкою-хедлайнеркою на Ґластонберському фестивалі.[19] Фестиваль відзначився тим, що їй довелось виступати в бронежилеті, тому що напередодні її гурт отримував смертні погрози від одержимого фаната.[19]

Виконана акапельно пісня «Tom's Diner» з альбому Solitude Standing стала хітом в 1990 році, після того як два британських танцювальних продюсери під назвою «DNA» створили на неї ремікс.[13] Трек спочатку розповсюджувався несанкціоновано, доки Веґа не дозволила зробити реліз через її звукозаписну компанію. В результаті він став її найбільшим хітом.

1990-ті

[ред. | ред. код]

Третій альбом Веґа, Days of Open Hand (1990) зберіг музичний стиль двох попередніх.

В 1992 році світ побачив новий альбом співачки 99.9F°. Він поєднував мотиви народної музики, танцювальних бітів і індастріал стилю. Платівка здобула золотий статус RIAA розійшовшись тиражем в понад 500 000 копій в США.[18] Сингл «Blood Makes Noise» з цього альбому посів перше місце в чарті Alternative Songs.

В 1996 році Веґа випустила свій п'ятий альбом, Nine Objects of Desire.[13] Пісня «Caramel» з цього альбому з'явилась у фільмі Правда про кішок і собак, а також у трейлері фільму Близькість. Пісня «Woman on the Tier», що не потрапила до альбому, стала саундтреком фільму «Мрець іде».

В 1997 році Веґа взяла участь у записі вокальної частини концептуального альбому Джо Джексона Heaven & Hell — музичної інтерпретації семи смертних гріхів.[20]

В 1999 році компанія Avon видала книгу Веґа The Passionate Eye: The Collected Writings of Suzanne Vega — збірник віршів, текстів, нарисів та публіцистичних творів.[21]

2000-ті

[ред. | ред. код]
Веґа на сцені. Барселона, 2008 рік

У вересні 2001 року Веґа випустила новий альбом Songs in Red and Gray. Три пісні з нього стосувались розлучення з першим чоловіком, Мітчелом Фрумом.

На концерті, присвяченому пам'яті свого брата Тіма, у грудні 2002 року Веґа почала зніматися в документальному фільмі «Some Journey» з режисером Крістофером Сойфертом від компанії «Mooncusser Films». Однак роботу не було завершено.

Андеґраундний хіп-хоп дует Felt в 2002 році випустив альбом «Felt: A Tribute to Christina Ricci», один з треків в якому мав назву «Suzanne Vega».[22]

У 2003 році Веґа випустила збірку своїх найкращих хітів Retrospective: The Best of Suzanne Vega, до складу якої увійшла 21 пісня (до складу британської версії збірки увійшов DVD-диск, що містив 12 пісень та бонусний CD-диск з іще 8-ма піснями). У цьому ж році володар Греммі джаз-гітарист Білл Фрізелл запросив її зіграти на концертах Century of Song у знаменитому Рурському Трієнале в Німеччині.

У 2003 році вона вела радіопередачу «American Mavericks» про американських композиторів ХХ століття, яка отримала премію Пібоді у галузі суспільного мовлення.[23][24]

3 серпня 2006 року Веґа стала першою відомою музичною виконавицею, яка виступала у прямому інтернет-ефірі віртуального світу Second Life. Організатором заходу виступив Джон Гокенберрі з громадського радіо The Infinite Mind.

Весною 2006 року вона підписала новий контракт з лейблом Blue Note Records, а 17 липня 2007 року випустила альбом «Beauty & Crime». Продюсер Джиммі Гоґарт отримав Греммі за цей альбом в номінації «Найкращий дизайн альбому, не класичного» (англ. Best Engineered Album, Non-Classical). Її контракт не було продовжено, і вона припинила працювати з лейблом в червні 2008 року[25].

У 2007 році Веґа, наслідуючи приклад багатьох інших популярних виконавців, випустила свій трек «Pornographer's Dream» з podsafe ліцензією. Пісня два тижні знаходилась на першому місці рейтингу PMC Top10 annual countdown, до кінця року опустившись на 11 позицію[26]. 2015 року Веґа входила в журі 14-ї щорічної музичної премії Independent Music Awards з метою сприяння просуванню незалежних музикантів.[27][28][29] Вона також була в журі на 6-ій, 7-ій, 8-ій, 9-ій, 10-ій, 11-ій, 12-ій і 13-ій церемоніях нагородження цієї премії.[30]

2010-ті

[ред. | ред. код]
Веґа в каплиці Юніон, Лондон, 2015 рік, імпровізація на амвоні

Часткова версія кавер-версії її пісні «Tom's Diner» була використана для презентації британського фільму 2010 року 4.3.2.1, текст пісні був значно перероблений задля відповідності сюжету фільму. Цей кавер вийшов як окрема пісня під назвою «Keep Moving». Разом з Danger Mouse, Sparklehorse, Девідом Лінчем Веґа брала участь у записі альбому «Dark Night of the Soul». Надихнувшись біографією Пабло Пікассо, вона написала мелодію та текст пісні «The Man Who Played God» (укр. Людина, що грала Бога). 2011 року Веґа спільно зі співаком-виконавцем Джонатаном Коултоном записала пісню «Now I Am Arsonist» для його альбому 2011 року Artificial Heart.

На своїх живих виступах Веґа та її багаторічний співвиконавець Джеррі Леонард почали виконувати низку нових пісень у своїй програмі, зокрема улюблену фанатами «I Never Wear White». Протягом року пісні записувались у живій студії за допомогою запрошених гостей. Спродюсований Джеррі Леонардом восьмий альбом співачки Tales from the Realm of the Queen of Pentacles вийшов у лютому 2014 року[31]. Це був перший її альбом з новим матеріалом за сім років. Він також став її першим студійним альбомом і вперше з 1992 року альбом Веґи потрапив в топ-40 альбомів Великої Британії зайнявши 37 місце.

14 жовтня 2016 року вийшов новий альбом співачки «Lover, Beloved: Songs from an Evening with Carson McCullers».[32][33]

25 червня 2019 року The New York Times Magazine заніс Сюзанну Веґа до списку сотень артистів, чиї матеріали були пошкоджені під час пожежі 2008 року на студії Universal Studios.[34]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

17 березня 1995 року Веґа одружилася з Мітчелом Фрумом, музичним продюсером її альбомів 99.9F° і Nine Objects of Desire. 8 липня 1994 року народила дочку Рубі Фрум. Гурт Soul Coughing назвав свій альбом Ruby Vroom на її честь.[35] Розлучилась із чоловіком в 1998 році.

11 лютого 2006 року одружилася з Полом Міллсом, юристою та поетом, «через 22 роки після його першої пропозиції»[36].

Починаючи з 2010 року Рубі час від часу виступала на сцені разом з матір'ю під час турів.[37][38][39][40]

Веґа практикує Нітірен-сю буддизм і є членкинею американського відділення всесвітньої буддистської асоціації Soka Gakkai International.[41]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Альбоми

[ред. | ред. код]

Сингли

[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Нагороди Робота Категорія Результат
1985 Billboard Music Awards - «Billboard Top 200 співачок»[42][43] Номінація
1987 Номінація
«Billboard Top 200 виконавців» Номінація
«Billboard Hot 100» Номінація
«Billboard Hot 100 співачок» Номінація
Solitude Standing «Billboard Top 200 альбомів» Номінація
«Top Pop компакт-дисків» Номінація
«Luka» «Top Hot 100 пісень» Номінація
Нагорода журналу New Musical Express - «Найкраща співачка» Перемога
1988 Pollstar Concert Industry Awards «Small Hall Tour of the Year» Номінація
MTV Video Music Awards «Luka» «Найкраще відео співачки» Перемога
«Відео-прорив року» Номінація
«Найкраща операторська робота» Номінація
Нагорода Греммі «Пісня року» Номінація
«Запис року» Номінація
«Найкраще жіноче вокальне поп виконання» Номінація
1990 «Days of Open Hand» «Найкращий альбом сучасного фольку» Номінація
«Найкраща обкладинка альбому» Перемога
1992 Billboard Music Video Awards «Blood Makes Noise» «Найкраще поп/рок-відео співачки» Номінація
1993 New York Music Awards «99.9F°» «Найкращий рок-альбом» Перемога
2003 Glamour Awards - «Жінка року» Перемога
2004 Премія Пібоді «Entertainment» Перемога
2008 Нагорода Греммі 2008 «Beauty & Crime» «Найкраща звукорежисура альбому» Перемога
2010 New York Music Awards «Close-Up Vol. 1, Love Songs» «Найкраща поп/рок збірка» Перемога
2012 Drama Desk Awards «Carson McCullers Talks About Love» «Видатна музика в постановці п'єси» Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #131999087 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Suzanne Vega | Biography & History. AllMusic.
  5. ↑ BBC Four - Songwriters' Circle, Richard Thompson, Suzanne Vega, Loudon Wainwright. BBC.
  6. ↑ Sveriges Television, Hitlåtens historia: Tom's Diner — Suzanne Vega. Aired February 6, 2010. Archived copy. Архів оригіналу за 26 лютого 2010. Процитовано 23 лютого 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Vega, Suzanne. Tom;'s Essay. New York Times. NY Times. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 29 березня 2020.
  8. ↑ Reading Eagle - Пошук в архіві Новин Google. news.google.com. Процитовано 27 листопада 2020.
  9. ↑ Huey, Steve, Suzanne Vega Biography, AllMusic, Rovi Corporation, процитовано 30 квітня 2010
  10. ↑ [1] [Архівовано 6 травня 2006 у Archive.is]
  11. ↑ а б Suzanne Vega: A Life in Music. Official Community of Suzanne Vega. Архів оригіналу за 19 квітня 2008. Процитовано 26 травня 2008. [Архівовано 19 квітня 2008 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Anthony, Andrew. Suzanne Vega: 'It's taken me a while to say, You are what you are, it's fine'. The Guardian. Процитовано 18 жовтня 2016.
  13. ↑ а б в г Colin Larkin, ред. (1997). The Virgin Encyclopedia of Popular Music (вид. Concise). Virgin Books. с. 1215. ISBN 1-85227-745-9.
  14. ↑ Biography. Official Community of Suzanne Vega. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 26 травня 2008. [Архівовано 2008-04-30 у Archive.is]
  15. ↑ Fricke, David. Suzanne Vega Album Review[недоступне посилання з 01.08.2019], Rolling Stone, July 4, 1985. Accessed June 5, 2009.
  16. ↑ Holden, Stephen (20 квітня 1986). Philip Glass Turns to the Song. The New York Times. New York, NY. Процитовано 12 липня 2016.
  17. ↑ Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums (19th ed.). London: Guinness World Records Limited. p. 584. ISBN 1-904994-10-5.
  18. ↑ а б RIAA – Gold & Platinum Searchable Database – June 23, 2015. Riaa.com. RIAA.
  19. ↑ а б A brief history of female headliners at Glastonbury - BBC Music. www.bbc.co.uk. 23 березня 2016.
  20. ↑ Morse, Steve (5 вересня 1997). Stepping Out: Pop star turned classical composer, Joe Jackson takes on the Seven Deadly Sins. Santa Cruz Sentinel. Santa Cruz, CA. Процитовано 12 липня 2016 — через Newspapers.com. публікація знаходиться у відкритому доступі
  21. ↑ Gewertz, Daniel (24 лютого 1999). Vega has 'Eye' for passionate poetry. The Boston Herald. Boston, MA. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 28 червня 2016.  – за допомогою HighBeam Research (необхідна підписка) [Архівовано 2016-09-11 у Wayback Machine.]
  22. ↑ A Tribute To Christina Ricci. Tidal.
  23. ↑ Nuclear weapons, affirmative action works awarded. The Gettysburg Times. Gettysburg, PA. AP. 2 квітня 2004. Процитовано 12 липня 2016 — через Newspapers.com. публікація знаходиться у відкритому доступі
  24. ↑ American Mavericks. Publicradio.org. American Public Media. 2016. Процитовано 12 липня 2016.
  25. ↑ [2] [недоступне посилання з 01.06.2016]
  26. ↑ Doelle, Chris (5 січня 2008). PMC Top10–010408 – Top Hits of 2007!!!. PMC Top10. Архів оригіналу за 25 березня 2008. Процитовано 1 квітня 2007. [Архівовано 25 березня 2008 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Independent Music Awards. Independent Music Awards. Процитовано 18 жовтня 2011.
  28. ↑ Compare & Save on Cheap Hotel Deals. HotelsCombined.com. Архів оригіналу за 9 травня 2015.
  29. ↑ Top40-Charts.com. Top40-Charts.com. Процитовано 18 жовтня 2011.
  30. ↑ Independent Music Awards – Past Judges. Independentmusicawards.com. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 18 жовтня 2011.
  31. ↑ "Ishtar Press-release [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.] Announcement headliner for the Festival Antigel in Geneva, February 15, 2014
  32. ↑ Ayers, Mike (6 липня 2016). Hear Suzanne Vega's New Song 'We of Me' From Her Upcoming Album Inspired by Writer Carson McCullers (Exclusive). The Wall Street Journal. Процитовано 30 липня 2016.
  33. ↑ Suzanne Vega Lover, Beloved: Songs From An Evening With Carson McCullers. Nimbit. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016. [Архівовано 2016-10-01 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Rosen, Jody (25 червня 2019). Here Are Hundreds More Artists Whose Tapes Were Destroyed in the UMG Fire. The New York Times. Процитовано 28 червня 2019.
  35. ↑ Fun Facts Music. Official Community of Suzanne Vega. Архів оригіналу за 15 травня 2008. Процитовано 22 серпня 2008. [Архівовано 15 травня 2008 у Archive.is]
  36. ↑ The Official Suzanne Vega website. Suzanne Vega. 6 травня 2006. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 22 грудня 2010.
  37. ↑ Suzanne Vega and Ruby Froom at the City Winery 06-May-2010. YouTube.
  38. ↑ Mother & Daughter Vega. YouTube.
  39. ↑ Ruby singing with me tonight. Twitter. 8 січня 2011.
  40. ↑ Suzanne Vega and Ruby Froom at Joe's Pub in NYC on November 14, 2014. Suzannevega.com. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 23 листопада 2014. [Архівовано 2015-02-27 у Wayback Machine.]
  41. ↑ SGI-USA Members in New York Celebrate Spring. Soka Gakkai International. February 2008. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
  42. ↑ Inc, Nielsen Business Media (28 грудня 1985). Billboard. Nielsen Business Media, Inc. Процитовано 27 квітня 2020 — через Google Books.
  43. ↑ Inc, Nielsen Business Media (26 грудня 1987). Billboard. Nielsen Business Media, Inc. Процитовано 27 квітня 2020 — через Google Books.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сюзанна_Веґа&oldid=43888939