Суперобкладинка

Частково розгорнута суперобкладинка

Суперобкладинка (від лат. super — укр. над) — паперова обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. Для підвищення міцності часто покривається лаком чи синтетичною плівкою. Якщо книга в обкладинці, то суперобкладинка може бути приклеєна до корінця, щоб не зісковзувала. Використовується як елемент зовнішнього оформлення, оберігає від пошкоджень і забруднень основну обкладинку. На ній може розміщуватися анотація до видання, інформація про автора, реклама.

Історія

Перші суперобкладинки з'явилися у першій половині XIX ст. Найдавніша з тих, що зберіглись до нашого часу, дадується 1830 роком і нагадує конверт. Такі обкладинки служили виключно для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Оскільки на таких обкладинках найчастіше була відсутня будь-яка інформація про книгу, зберігати книжки у них було незручно, тому після купівлі власник книги їх зазвичай позбавлявся. Ті, хто хотів залишити додатковий захист, наклеювали на корінці етикетки з пояснювальним текстом (назва книжки, номер тому, прізвище автора).

Поступово, з розвитком технологій друкарства, суперобкладинки перетворились на популярний і майже обов'язковий структурний елемент зовнішнього оформлення книги. Оскільки на шкіряних палітурках ще не було можливості зображувати складні композиції, видавці робили книги привабливими для покупців за допомогою яскравих паперових обкладинок.

Сучасність

Треба відзначити, що зараз можливості текстильної промисловості дозволяють робити на обкладинках візерунки довільної складності, тому суперобкладинки робляться і з тканини. Такі обкладинки приємніше використовувати і можна прати.

Посилання

• Суперобкладинка // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 445.
• «Книжкові дощовики»: від несприйняття до збочення