Соціал-демократична партія Австрії
 | |
| Країна |  Австрія |
| Голова партії | Андреас Баблер |
| Засновник | Віктор Адлер |
| Дата заснування | 1 січня 1884 |
| Штаб-квартира | Відень |
| Ідеологія | Соціал-демократія |
| Молодіжна організація | Соціалістична молодь Австрії |
| Членство в міжнародних організаціях | Прогресивний альянс |
| Кількість членів (2023) | 140,000 |
| Місць у Національраті | 40 / 183 |
| Місць у Бундесраті | 19 / 61 |
| Місць у Європарламенті | 5 / 19 |
| Офіційний колір (кольори) | Червоний |
| Офіційний сайт | spoe.at |
«Соціал-демократична партія Австрії» (нім. Sozialdemokratische Partei Österreichs, SPÖ, до 1934 Соціал-демократична робітнича партія Австрії, нім. Sozialdemokratische Arbeiterpartei Österreichs; у 1945–1991 — Соціалістична партія Австрії, нім. Sozialistische Partei Österreichs) — соціал-демократична[1][2] лівоцентристська[3][4][5] політична партія в Австрії. Заснована в 1889 році, це найстаріша політична партія Австрії. Разом з Австрійською народною партією (ÖVP) це одна з двох традиційних провідних партій країни.
СДПА підтримує членство Австрії в Європейському Союзі[6] і є членом Соціалістичного інтернаціоналу, Прогресивного альянсу[en] та Партії європейських соціалістів. У Європарламенті входить до фракції Прогресивного альянсу соціалістів і демократів. Партія має тісні зв’язки з Австрійською федерацією профспілок[en] (ÖGB) і Австрійською палатою праці[en] (AK).
З 5 червня 2023 року партію очолює Андреас Баблер[en].
СДРПА була другою за величиною партією в Імперській раді Австро-Угорської імперії в 1890-х—1910-ті рр. Після Першої світової війни партія недовго керувала Першою Австрійською Республікою, але згодом повернулась до опозиції. У 1934 році СДРПА була заборонена після громадянської війни в Австрії та придушена впродовж австрофашистського та нацистського періодів. Партію було відновлено як Соціалістичну партію Австрії в 1945 році. До 1966 року в урядах АНП була молодшим партнером по коаліці. В 1970 році СПА стала найбільшою партією вперше в післявоєнній історії, а Бруно Крайський став канцлером, перемігши три послідовні більшості на виборах 1971, 1975 і 1979 років. З 1987 по 2000 рік С(Д)ПА очолювала велику коаліцію з АНП, перш ніж повернутися до опозиції вперше за 30 років. Партія знову очолювала уряд в 2007—2017 рр. З 2017 року СДПА була основною опозицією до урядів АНП Себастьяна Курца, Александeра Шалленберга та Карла Негаммера.
| Вибори | Голосів | % | Місць | +/– | Уряд |
|---|---|---|---|---|---|
| 1920 | 1,072,709 | 36.0 (#2) | 69 / 183
|
▼ 3 | Опозиція |
| 1923 | 1,311,870 | 39.6 (#2) | 68 / 165
|
▼ 1 | Опозиція |
| 1927 | 1,539,635 | 43.3 (#2) | 71 / 165
|
▲ 3 | Опозиція |
| 1930 | 1,517,146 | 41.1 (#1) | 72 / 165
|
▲ 1 | Опозиція |
| 1945 | 1,434,898 | 44.6 (#2) | 76 / 165
|
▲ 4 | АНП-СПА-КПА |
| 1949 | 1,623,524 | 38.7 (#2) | 67 / 165
|
▼ 9 | АНП-СПА |
| 1953 | 1,818,517 | 42.1 (#1) | 73 / 165
|
▲ 6 | АНП-СПА |
| 1956 | 1,873,295 | 43.0 (#2) | 74 / 165
|
▲ 1 | АНП-СПА |
| 1959 | 1,953,935 | 44.8 (#1) | 78 / 165
|
▲ 4 | АНП-СПА |
| 1962 | 1,960,685 | 44.0 (#2) | 76 / 165
|
▼ 2 | АНП-СПА |
| 1966 | 1,928,985 | 42.6 (#2) | 74 / 165
|
▼ 2 | Опозиція |
| 1970 | 2,221,981 | 48.4 (#1) | 81 / 165
|
▲ 7 | Меншість СПА з підтримкою АПС |
| 1971 | 2,280,168 | 50.0 (#1) | 93 / 183
|
▲ 12 | СПА |
| 1975 | 2,326,201 | 50.1 (#1) | 93 / 183
|
▬ | СПА |
| 1979 | 2,413,226 | 51.0 (#1) | 95 / 183
|
▲ 2 | СПА |
| 1983 | 2,312,529 | 47.6 (#1) | 90 / 183
|
▼ 5 | СПА–АПС |
| 1986 | 2,092,024 | 43.1 (#1) | 80 / 183
|
▼ 10 | СПА–АНП |
| 1990 | 2,012,787 | 42.8 (#1) | 80 / 183
|
▬ | СПА–АНП |
| 1994 | 1,617,804 | 34.9 (#1) | 65 / 183
|
▼ 15 | СПА–АНП |
| 1995 | 1,843,474 | 38.1 (#1) | 71 / 183
|
▲ 6 | СПА–АНП |
| 1999 | 1,532,448 | 33.2 (#1) | 65 / 183
|
▼ 6 | Опозиція |
| 2002 | 1,792,499 | 36.5 (#2) | 69 / 183
|
▲ 4 | Опозиція |
| 2006 | 1,663,986 | 35.3 (#1) | 68 / 183
|
▼ 1 | СПА–АНП |
| 2008 | 1,430,206 | 29.3 (#1) | 57 / 183
|
▼ 9 | СПА–АНП |
| 2013 | 1,258,605 | 26.8 (#1) | 52 / 183
|
▼ 5 | СПА–АНП |
| 2017 | 1,351,918 | 26.9 (#2) | 52 / 183
|
▬ | Опозиція |
| 2019 | 1,011,868 | 21.2 (#2) | 40 / 183
|
▼ 12 | Опозиція |
- ↑ Dimitri Almeida (27 квітня 2012). The Impact of European Integration on Political Parties: Beyond the Permissive Consensus. CRC Press. с. 71. ISBN 978-1-136-34039-0. Процитовано 14 липня 2013.
- ↑ Parties and Elections in Europe: The database about parliamentary elections and political parties in Europe, by Wolfram Nordsieck
- ↑ Connolly, Kate; Oltermann, Philip; Henley, Jon (23 травня 2016). Austria elects Green candidate as president in narrow defeat for far right. The Guardian. Процитовано 10 квітня 2018.
- ↑ The Latest: Election tally shows Austria turning right. The Washington Times. Associated Press. 15 жовтня 2017. Процитовано 24 квітня 2018.
- ↑ Oliphant, Roland; Csekö, Balazs (5 грудня 2016). Austrian far-right defiant as Freedom Party claims 'pole position' for general election: 'Our time comes'. The Telegraph. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2018.
- ↑ SPOE Partei Programm (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2012. (458 KiB) Party platform, see articles I.(1) and III.7.(1): "strive for a society that overcomes class antagonisms", "only the advancement of political to economic, and therefore social, democracy establishes the precondition for the realization of our basic principles".[недоступне посилання з 01.06.2017]
|
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 13026004 · BNF: 12290465b · Freebase: /m/01_4s4 · GND: 5060450-8 · ISNI: 0000000121510307 · J9U: 987007528229105171 · LCCN: no98087891, n80009671 · NKC: ko2003186614, ko2003186615 · SUDOC: 027247910 · VIAF: 124868449, 292812264 |
