Свобода, що веде народ

Ежен Делакруа

Свобода, що веде народ, 1830

La Liberté guidant le peuple

Полотно, олія. 260 × 325

Лувр, Париж

«Свобода, що веде народ» (фр. La Liberté guidant le peuple) — картина французького художника Ежена Делакруа. Картина присвячена липневій революції 1830 року, яка повалила уряд короля Карла X. Жінка, зображена в центрі картини, має втілювати Свободу, яка веде за собою людей через тіла загиблих. Вона також тримає прапор-триколор Французької революції в одній руці і рушницю в іншій. Ця картина і образ Свободи створений Делакруа став культовим і зайняв провідне місце у французькій та інших культурах.

Історичні дані

Делакруа створив цю картину восени 1830 року, а вперше її експонували на виставці у травні 1831. Центральним образом картини змальована Свобода, втілення Маріанни — своєрідний символ Французької нації, а також як алегорична фігура богині та привабливої жінки з оголеними грудьми. Мистецькі критики — сучасники Делакруа, однак, віднеслися до такого зображення Маріанни не зовсім схвально. Для Свободи насип трупів загиблих революціонерів служить свого роду п'єдесталом, з якого вона босоніж крокує вперед. Маріанна також носить фригійський ковпак — символ свободи під час Французької революції 1789 року. На картині також присутні інші персонажі — представники різних соціальних класів. Деякі критики, зокрема, вказують на образ молодого чоловіка в циліндрі — представника буржуазії, який як вважалось був автопортретом Делакруа. Поруч є також інший відомий образ хлопчика, який тримає пістолети — цей образ перекликається з образом Гавроша з роману Віктора Гюго «Знедолені».

Свого часу французький уряд придбав живопис за 3 000 франків з наміром показу його в тронному залі резиденції короля Луї-Філіппа, щоб нагадувати йому про Липневу революцію, за допомоги якої він прийшов до влади. Цей план, однак не був здійснений — картину вивісили спочатку в музеї палацу, а пізніше зовсім зняли. Делакруа дозволили відправити живопис на певний час до своєї тітки на збереження. Картину також експонували певний час у 1848 році а пізніше в мистецькому салоні 1855 року. У 1874 році картину помістили в Луврі, де вона перебуває й на сьогодні.

У 1999 році «Свобода» здійснила переліт на борту Ейрбас Білуга з Парижа на виставку в Токіо через Бахрейн та Калькутти за 20 годин. Розміри полотна — 2,99 метрів у висоту на 3,62 метрів в довжину — були занадто великі для Боїнга 747. Транспортування здійснювалося у вертикальному положенні в ізотермічної барокамері, захищеної від вібрації.

7 лютого 2013 року відвідувачка музею перед його закриттям списала нижню частину полотна маркером, після чого була затримана. 8 лютого експозицію музею закрили для відвідування і реставратори відновили картину, на що знадобилося менше двох годин.

Література

• Prideaux, Tom, etc. (1972). The World of Delacroix. United States: Time Life. (англ.)
• Toussaint, Hélene, (1982). La Liberté guidant le peuple de Delacroix. Paris: Editions de la Réunion des Musées Nationaux. (фр.)