Перейти до вмісту

Свен-Йоран Ерікссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ерікссон.
Ф
Свен-Йоран Ерікссон
Свен-Йоран Ерікссон
Свен-Йоран Ерікссон
Особисті дані
Народження 5 травня 1948(1948-05-05)
  Турсбю, Швеція
Смерть 26 серпня 2024(2024-08-26)[1][2] (76 років)
  Сунне, лен Вермланд, Швеція[3]
Зріст 178 см
Громадянство  Швеція
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966–1971 Швеція «Турсбю» 109 (23)
1971–1972 Швеція «Сіфхелла» 22 (1)
1972–1973 Швеція «Карлскога» 19 (4)
1973–1975 Швеція «Вестра Фрелунда» 50 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1976–1977 Швеція «Дегерфорс» (помічник)
1977–1978 Швеція «Дегерфорс»
1979–1982 Швеція «Гетеборг»
1982–1984 Португалія «Бенфіка»
1984–1987 Італія «Рома»
1987–1989 Італія «Фіорентина»
1989–1992 Португалія «Бенфіка»
1992–1997 Італія «Сампдорія»
1997–2001 Італія «Лаціо»
2001–2006 Англія Англія
2007–2008 Англія «Манчестер Сіті»
2008–2009 Мексика Мексика
2010 Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар
2010–2011 Англія «Лестер Сіті»
2013–2014 КНР «Гуанчжоу Фулі»
2014–2016 КНР «Шанхай СІПГ»
2016–2017 КНР «Шеньчжень»
2018–2019 Філіппіни Філіппіни
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Свен-Йоран Ерікссон (швед. Sven-Göran Eriksson, швед. вимова: [svɛnˈjœ̂ːran ˈêːrɪkˌsɔn] ( прослухати), нар. 5 лютого 1948, Турсбю, Швеція — 26 серпня 2024, Сунне, Вермланд, Швеція) — шведський футболіст, захисник. Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду клубу «Турсбю», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 109 матчах чемпіонату.

Згодом, з 1971 по 1973 рік грав у складі команд клубів «Сіфхелла» та «Карлскога».

1973 року перейшов до клубу «Вестра Фрелунда», за який відіграв 2 сезони. Більшість часу, проведеного у складі «Вестра Фрелунди», був основним гравцем захисту команди. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Вестра Фрелунда» у 1975 році.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Перший свій клуб Свен-Йоран Ерікссон отримав у віці 28 років. Їм був «Дегерфорс», який представляв на момент початку роботи Ерікссона третій дивізіон чемпіонату Швеції. Через три роки тренер привів його в елітну шведську лігу. Помітивши подібні досягнення Ерікссона провідний клуб країни «Гетеборг» запросив його до себе. За два роки Ерікссон двічі зробив «Гетеборг» чемпіоном країни, завоював два Кубки Швеції та Кубок УЄФА.

Виграш єврокубка звернув на Ерікссона увагу зарубіжних колективів. Період з 1982 по 1984 швед провів в Португалії, де знову-таки двічі став чемпіоном країни й взяв один Кубок з «Бенфікою». Після цього фахівця помітили італійці. Тому 1985 року Ерікссон приступив до роботи в цій країні. Першим його клубом на Апеннінах була «Рома». З нею він претендував на чемпіонство, але програв в останньому турі й, поступившись скудетто «Ювентусу» змушений був задовольнятися Кубком Італії.

Пішовши з «Роми» в 1987 році, він провів два посередніх сезони з «Фіорентиною», після чого повернувся в «Бенфіку», яку (крім чемпіонства в Португалії) вивів до фіналу Ліги чемпіонів 1990 року.

Італійці розуміють, що Ерікссону необхідно надавати більше довіри, і «Сампдорія» дає йому карт-бланш на цілих п'ять років (з 1992 по 1997 роки). А за цей період генуезький клуб завойовує лише один Кубок країни. Зате його перший же сезон в римському «Лаціо» (1997/98) завершується завоюванням того ж трофея. У чемпіонаті країни «Лаціо» знову бореться за чемпіонство, а в Кубку УЄФА доходить до фіналу, в якому поступається «Інтернаціонале» 0:3. Проте вже через рік «Лаціо» бере свій перший європейський трофей. Їм стає останній в історії Кубок володарів кубків, у фіналі якого римляни обіграють іспанську «Мальорку». Навесні «Лаціо» знову був близький до чемпіонства, але знову-таки титул був упущений в останньому турі, цього разу, «Мілану». У сезоні Ерікссон 1999/00 нарешті таки заробляє скудетто, разом з Кубком Італії, після чого покинув клуб.

2001 року швед отримує запрошення від Англійської Федерації Футболу очолити місцеву збірну. Збірну Англії Ерікссон прийняв, коли та перебувала в дуже складному становищі, і зумів вивести її до фінальної частини чемпіонату світу 2002 року. Після цього з командою виходить і на наступні два форуми — Євро-2004 та ЧС-2006 та був оцінений ФА, як другий найуспішніший тренер збірної Англії після Альфа Ремзі[5].

З липня 2007 року по 2 червня 2008 року очолював англійський «Манчестер Сіті», після чого з 3 червня 2008 року по 2 квітня 2009 року очолював збірну Мексики.

З липня 2009 по лютий 2010 року був спортивним директором клубу «Ноттс Каунті», що виступав у четвертому за силою дивізіоні Англії й покинув цей пост після зміни керівництва клубу.

Протягом березня-червня 2010 року був тренером збірної Кот-д'Івуару, якою керував на чемпіонаті світу 2010 року, проте не зміг вивести команду з групи та покинув африканську збірну.

Свен-Йоран Ерікссон у 2014 році.

1 жовтня 2010 року призначений головним тренером «Лестер Сіті». Контракт був підписаний на два роки[6][7][8]. 24 жовтня 2011 року Ерікссон був звільнений з поста наставника «лисиць»[9][10].

У грудні 2012 року вів переговори з Федерацією футболу України щодо вакантного місця на посаду головного тренера збірної цієї країни, які не завершилися успіхом[11]. В цей же період був технічним директором таїландського клубу «БЕК Теро Сасана» (2012) та еміратського «Аль-Насра» (Дубай) (2013).

4 червня 2013 року очолив китайський клуб «Гуанчжоу Фулі», після чого працював у Китаї з клубами «Шанхай СІПГ» та «Шеньчжень».

27 жовтня 2018 року погодився очолити тренерський штаб збірної Філіппін, яка саме готувалася до участі у своєму першому великому міжнародному турнірі — Кубку Азії з футболу 2019[12][13][14]. Вони програли свій перший матч Південній Кореї з рахунком 0:1[15]. За цим послідувала поразка з рахунком 0:3 від Китаю, який тренував друг Ерікссона Марчелло Ліппі[16][17]. Філіппіни завершили свою кампанію на Кубку Азії, програвши Киргизстану з рахунком 1:3, де втішний гол Штефана Шрека став першим і єдиним голом Філіппін на турнірі[18]. Після невдалого дебюту Філіппін на Кубку Азії Ерікссон завершив свою роботу на посаді головного тренера національної збірної, однак продовжив працювати консультантом[19][20].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Гетеборг»: 1979, 1982
«Гетеборг»: 1982
«Бенфіка»: 1982-83, 1983-84, 1990-91
«Бенфіка»: 1982-83
«Бенфіка»: 1989
«Рома»: 1985-86: «Сампдорія»: 1993-94
«Лаціо»: 1997-98, 1999-00
«Лаціо»: 1998, 2000
«Лаціо»: 1999-00
«Гетеборг»: 1981-82
«Лаціо»: 1998-99
«Лаціо»: 1999

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
Футбольний тренер року в Італії: 2000

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Ерікссон одружився з Анн-Крістін Петтерссон у липні 1977 року. У 1994 році вони подали на розлучення. У них двоє дітей[21].

У травні 1998 року познайомився з Ненсі Делл'Оліо[en] і через півроку вони почали стосунки. У 2001 році вони переїхали до Лондона. На початку 2002 року у Ерікссона був роман із телеведучою Ульрікою Йонссон[en][22], але згодом він повернувся до Делл'Оліо. У серпні 2004 року Ерікссон закрутив роман із секретаркою Фарією Алам[en][23]. Делл'Оліо була засмучена, але вирішила залишитися з Ерікссоном. Втім у серпні 2007 року пара остаточно розлучилася.

Автобіографія Ерікссона «My Story» була опублікована в листопаді 2013 року[24].

У жовтні 2016 року Ерікссон оголосив, що буде подавати позов проти Маджера Махмуда на підставі того, що історія News of the World у січні 2006 року коштувала йому роботи в Англії[25].

У січні 2024 року Ерікссон оголосив, що у нього діагностовано рак підшлункової залози в термінальній стадії, і «залишилося жити в кращому випадку близько року»[26][27].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Sven-Goran Eriksson dies: Former England manager passes away aged 76 — BBC, 2024.
  2. ↑ а б Sven-Goran Eriksson: Former England boss dies aged 76 after a long illness
  3. ↑ Ratsit — Ratsit, 2006.
  4. ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  5. ↑ England's Coaches/Managers by Points Percentage in Major Tournament Matches. England Football Online. Архів оригіналу за 8 червня 2007. Процитовано 24 червня 2007.
  6. ↑ Eriksson ersetzt Ex-Dortmunder Sousa in Leicester (нім.). transfermarkt.de. 2.10.2010. Архів оригіналу за 04.10.2010. Процитовано 2 жовтня 2010.
  7. ↑ Sven-Goran Eriksson signs two-year to deal boss Leicester (англ.). Premier League Football. 2.10.2010. Архів оригіналу за 07.09.2012. Процитовано 2 жовтня 2010.
  8. ↑ Eriksson Named As Leicester Manager (англ.). Leicester City FC Official Website. 3.10.2010. Архів оригіналу за 27.11.2011. Процитовано 3 жовтня 2010.
  9. ↑ Sven-Goran Eriksson sacked as Leicester City manager. BBC Sport. 24 жовтня 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.(англ.)
  10. ↑ Official Club Statement (англ.). Leicester City FC Official Website. 24.10.2011. Архів оригіналу за 25.10.2011. Процитовано 27 жовтня 2011.
  11. ↑ Ерікссон задоволений переговорами з українською стороною. Vesti.Ru/publisher= «Вести» інтернет-газета» («VESTI.RU»). 20 грудня 2012. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 16 листопада 2016.
  12. ↑ Go, Beatrice (5 січня 2019). Azkals look to 'get out' of 2019 Asian Cup group stage. Rappler. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  13. ↑ AFC Asian Cup: Azkals reveal lineup for 2019 Asian Cup. ABS-CBN Sports. 27 грудня 2018. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  14. ↑ Sriram, Arvind (30 грудня 2018). AFC Asian Cup 2019: 5 coaches with a point to prove. Fox Sports Asia. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 28 лютого 2019. [Архівовано 2019-01-05 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Tupas, Cedelf (7 січня 2019). Asian Cup: Azkals impress in loss to South Korea. Philippine Daily Inquirer. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  16. ↑ AFC Asian Cup 2019: My friendship with Marcello Lippi will take a backseat – Philippines coach Sven-Goran Eriksson. Fox Sports Asia. 11 січня 2019. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019. [Архівовано 2019-02-03 у Wayback Machine.]
  17. ↑ 2019 Asian Cup: Azkals have no answer for China in 3-0 loss. ABS-CBN News. 11 січня 2019. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  18. ↑ Morales, Luisa (17 січня 2019). Azkals bow out of Asian Cup after loss to Kyrgyzstan. The Philippine Star. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  19. ↑ Eriksson ends brief stint as Azkals coach. GMA News. Agence France-Presse. 25 січня 2019. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  20. ↑ AFC Asian Cup 2019: Coach Sven-Goran Eriksson still with Philippines – Azkals team manager Dan Palami. Fox Sports. 26 січня 2019. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 26 січня 2019. [Архівовано 2019-02-03 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Eriksson та Lovgren, 2013, с. 30
  22. ↑ Ulrika admits Sven 'relationship'. news.bbc.co.uk. 24 квітня 2002. Процитовано 28 вересня 2017.
  23. ↑ Roy, Amit (9 серпня 2004). Faria drags Salman into Sven sleaze fest. The Telegraph. Calcutta, India. Архів оригіналу за 3 лютого 2013.
  24. ↑ Leo Benedictus (4 листопада 2013). Sven-Göran Eriksson: five surprises from his autobiography. The Guardian.
  25. ↑ Rayner, Gordon (6 жовтня 2016). Sven-Goran Eriksson plans to sue over 'Fake Sheikh' sting that 'cost biggest job of my life'. The Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 6 жовтня 2016.
  26. ↑ Christenson, Marcus (11 січня 2024). Sven-Göran Eriksson reveals he has cancer and 'at best' about a year to live. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 11 січня 2024.
  27. ↑ Aro, Emilia (11 січня 2024). "Svennis" svårt sjuk i cancer: "Har i bästa fall ett år". Sveriges Radio (швед.).

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свен-Йоран_Ерікссон&oldid=43722834