Очікує на перевірку

Рахманін Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рахманін Сергій Іванович
Народився17 квітня 1969(1969-04-17) (55 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянстводо  1991 — СРСР СРСР,
від 1991 — Україна Україна
Місце проживанняКиїв
Діяльністьжурналіст, публіцист, телеведучий
Галузьполітик
Alma materКНУ: факультет журналістики (випуск 1993)
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання
Посаданародний депутат України
ПартіяГолос
НагородиЛюдина року в номінації журналіст року.
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Голос 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Сергі́й Іва́нович Рахма́нін (* 17 квітня 1969, Харків) — народний депутат України IX скликання, фізична особа-підприємець[1], який фактично працював першим заступником головного редактора газети «Дзеркало тижня», член Всеукраїнської комісії з журналістської етики з вересня 2001 року. Ексголова фракції партії «Голос» у Верховній Раді України. Колишній автор і ведучий програми «Гра у класику» на телеканалі ZIK, співпрацю з яким Рахманін припинив після купівлі телеканалу Тарасом Козаком.[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 квітня 1969 року в Харкові. У 1983—1987 роках працював позаштатним кореспондентом київської газети «Молода гвардія», у 1989—1990 — її постійним позаштатним кореспондентом, у 1991—1992 роках — її кореспондентом.

У 1986 році вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка, який закінчив у 1993 році. Служив в армії.

У 1992 році був кореспондентом журналу «Ранок». З 1992 до 1998 року працював репортером, кореспондентом, спецкором, заступником редактора редакції політики, редактором редакції політики, заступником головного редактора газети «Київські відомості».

З жовтня 1998 року — редактор відділу політики газети «Дзеркало тижня».

З 12.10.2001 по 27.06.2019 був фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності — індивідуальна мистецька діяльність (Код КВЕД 90.03)[3].

У 2001 році виступив співзасновником громадської організації «Хартія-4». У 2002—2003 роках був членом журналістського страйкому.

Автор книги «Руки, качающие колыбель демократии» (2002), сценарію документального фільму «Незалежність. Український варіант» (2003).

У липні 2012 року після прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» оголосив голодування. Під час сутичок біля Українського дому в нього стався серцевий напад[4].

З червня 2014 по червень 2019 року веде на телеканалі ZIK програму «Гра у класику»[5].

04.08.2014 разом зі Святославом Вакарчуком та іншими став співзасновником Громадської організації «Люди Майбутнього»[6].

Був помічником на громадських засадах у народних депутатів України: Мусіяки Віктора Лаврентійовича[7] та Філенка Володимира Пилиповича.

Кандидат у народні депутати від партії «Голос» на парламентських виборах 2019 року, № 8 у списку.[8]

Голова депутатської фракції партії «Голос»[9]. Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки[10]. Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина Кіра Юріївна Івашова, дві дочки: Варвара (1996) та Юстина (2005)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Лауреат Всеукраїнського фестивалю журналістики (1997).

Переможець загальнонаціональної програми «Людина року — 99» в номінації «Журналіст року».

Переможець Всеукраїнського фестивалю журналістики (1999).

Лауреат програм «Людина року — 97», «Людина року — 2001».

Переможець конкурсу «Журналістська думка» (2001), лауреат конкурсу «Журналістська думка» (2002).

Лауреат першого загальноукраїнського конкурсу політичної сатири «Золота ратиця» (2002).

Лауреат премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» (2004).

Лауреат премії Телетріумф в номінації «Дебют» (2008).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  2. Журналіст Сергій Рахманін заявив, що припиняє співпрацю з каналом ZIK [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.], Детектор медіа (14 червня 2019)
  3. Безкоштовний запит | МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. usr.minjust.gov.ua. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 30 серпня 2019.
  4. Під Українським домом у голодуючого журналіста стався серцевий напад [Архівовано 7 липня 2012 у Wayback Machine.], УНІАН (4 липня 2012)
  5. Гра У Класику" на ZIKy — політичний ребус від Сергія Рахманіна. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 20 січня 2015.
  6. Відкритий реєстр юридичних осіб, без капчі та реєстрації. Відкритий реєстр юридичних осіб (англ.). Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
  7. Посіпаки: Мусіяка Віктор Лаврентійович, помічники народного депутата України. posipaky.info. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
  8. Журналіст Сергій Рахманін приєднався до партії Вакарчука [Архівовано 8 червня 2019 у Wayback Machine.] Громадське телебачення (8 червня 2019)
  9. Разумков назвав прізвища голів фракцій [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] Depo.ua (29 серпня 2019)
  10. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]