Публіцистичний переклад
Публіцистичний переклад - це тип перекладу, використовується в засобах масової інформації. Дослідження публіцистичного перекладу, відоме як переклад новин - це новий напрям дослідження в галузі перекладознавства.[1]Перше дослідження було проведено в середині 2000-х років, але переклади почали з'являтися в газетах ще в 17 столітті.[2]
Перші новини поширювалися в рукописній формі, невелика частина яких, збереглася до наших днів.[3] Перші «газети» називалися <i id="mwEA">avvisi</i>, слово італійського походження. [1] Переклад був і залишається невід’ємною частиною журналістики, завдяки якому, громадськості відомо про важливі події у світі. Наприклад, під час Першої та Другої світової війни публіцистичний переклад був способом інформування людей про військові операції в Європі та на Близькому Сході . [3]
Першими перекладами газет в Англії були переклади з латинської, німецької та французької мов . [4] Газета Corante - це переклад текстів, опублікований в країнах Європи, схожий на голландські газети, оскільки вони здебільшого виходили в Амстердамі, Алкмарі та Гаазі. Існує думка, що це перша газета, надрукована в Англії. [4]
Наприкінці 17 століття The London Gazette публікувала новини про війни в Іспанії, а також про шлюб королеви Іспанії . [5] Наприклад, у 1693 році, в газеті було опубліковано репортаж про Бій у Неєрвіндена та Фландрії, в якому йшлося про трагічні долі людей, втрачених на війні. [5]
У 1698 і 1699 роках The London Gazette публікувала інформацію про папістів ; (розбіжність між імператором і Папою в 1698 р. і призначення Великого інквізитора в Іспанії в 1699 р.). [5]
Іншим прикладом публіцистичного перекладу стала газета The Swedish Intelligencer, написана Вільямом Вотсом. Стаття, опублікована в Лондоні між 1632 і 1633 роками, посилається на джерела перекладу. Наприклад, автор новин чітко визнав свої джерела інформації, які були здебільшого походили з Голландії.[1] Відомо, що для того, щоб заощадити кошти на виробництві, тексти перекладали невелика кількість редакторів.
Деякі з перекладачів континентальних памфлетів були релігійними біженцями, які прибули переважно з Франції.[6] Перекладачами були французькі гугеноти, які втікали від переслідувань. [6]
11 березня 1702 року перший номер The Daily Courant складався з перекладів однієї французької газети з двома голландськими газетами. [6] Зміст текстів чітко зображувався як антикатолицький . [1]
- ↑ а б в г Valdeón, Roberto A. (2015). Fifteen Years of Journalistic Translation Research and More. Perspectives. 23 (4): 634—632. doi:10.1080/0907676X.2015.1057187.
- ↑ Espejo, Cala (2011). European communication networks in the early modern age. A new framework of interpretation for the birth of journalism. Media History. 17 (2): 189—202. doi:10.1080/13688804.2011.554730.
{{cite journal}}:|hdl-access=вимагає|hdl=(довідка) See page 192. - ↑ а б Espejo, Cala (2011). European communication networks in the early modern age. A new framework of interpretation for the birth of journalism. Media History. 17 (2): 189—202. doi:10.1080/13688804.2011.554730.
{{cite journal}}:|hdl-access=вимагає|hdl=(довідка) See page 189. - ↑ а б Beller, Elmer A. (1 січня 1927). Contemporary English Printed Sources for the Thirty Years' War. The American Historical Review. 32 (2): 276—282. doi:10.1086/ahr/32.2.276. JSTOR 1843383.
- ↑ а б в Early English Books Online.
- ↑ а б в Clarke, Bob (2004). From Grub Street to Fleet Street. An illustrated history of English newspapers to 1899. London: Routledge. ISBN 978-0-7546-5007-2. Reviewed in Read, D. (2007). From Grub Street to Fleet Street: An Illustrated History of English Newspapers to 1899. The English Historical Review (495): 258—259. doi:10.1093/ehr/cel443.