Публій Корнелій Долабелла (консул-суффект 44 року до н. е.)
| Публій Корнелій Долабелла Publius Cornelius Dolabella | |
| Консул-суффект 44 до н. е. | |
|---|---|
| Народження: |
69 до н. е.[1] Стародавній Рим |
| Смерть: |
липень 43 до н. е.[1] Laodicead |
| Причина смерті: | загиблий у бою |
| Країна: | Стародавній Рим |
| Рід: | Корнелії Долабелли |
| Батько: | Публій Корнелій Долабелла |
| Мати: | невідомо або Liviad |
| Шлюб: |
1. Фабія 2. Тулія Ціцероніс |
| Діти: |
1. Публій Корнелій Долабелла (претор) 2. Корнелій (? Долабелла) 3. Корнелій Лентул |
Публій Корнелій Долабелла (лат. Publius Cornelius Dolabella) — римський воєначальник, консул-суффект 44 до н. е.. Найвідоміший представник плебейської гілки Долабелла патриціанського роду Корнеліїв. Близько 49 року до н.е. ймовірно всиновлений Неєм Корнелієм Лентулом Ватіаном).
Від першого шлюбу, з Фабією, яка була значно старша за нього[2], мав сина Публія Корнелія Долабелли[3][4], претора близько 25 року до н. е.; в 50 році до н. е. розлучився з нею[5]. Вдруге був одружений з дочкою оратора Цицерона Туллією Цицероніс, від якої мав двох синів, які померли в дитинстві: Корнелія Долабеллу, який народився семимісячним 19 травня 49 до н. е.[6], і Корнелія Лентула, який народився в січні 45 року до н. е.[7] Розлучився з Туллією Ціцероніс в 46 році до н. е.
У громадянську війну він спочатку був на боці Помпея, але згодом перейшов на бік Юлія Цезаря, і брав участь в битві при Фарсалі.
На посаді народного трибуна він намагався провести конституційні зміни, однією з яких (для уникнення термінових виплат його кредиторам) був законопроєкт, що передбачає списання всіх боргів. Він намагався заручитися підтримкою Марка Антонія, але його колеги-трибуни Гай Азіній Полліон і Луцій Требеллій Фідес порадили Антонію не підтримали його. Антоній, якому, мабуть, зраджувала дружина з Долабеллою, взявся за зброю, коли Долабелла захопив форум у спробі використати силу, щоб провести закон. Сенат проголосував за його підтримку, у результаті чого було зіткнення, що призвело до втрат з обох сторін. Цезар після свого повернення з Олександрії, бачачи необхідність усунення Долабелла з Риму, простив його і взяв його на посаді генерала в експедицію в Африки і Іспанію.
Після повернення Цезаря в Рим і обрання консулом у п'яте, Цезар запропонував Сенату передати свій консулат Долабеллі. Антоній протестував, викликавши величезні заворушення, які змусили Цезаря зняти з соромом свою пропозицію. Пізніше Цезар, будучи диктатором, призначив Долабеллу консулом. Але Антоній оголосив про несприятливі провісники, і Цезар знову змушений був відступити і відмовитися від призначення Долабелли.
Після смерті Цезаря Долабелла скористався знаком консула (який був вже обіцяний йому), і дружить з Брутом та іншими змовниками, отримав цю посаду. Коли Марк Антоній запропонував йому очолити експедицію проти парфян і Сирії, він перейшов на бік Антонія. Його подорож у Сирію була відзначена грабунком, здирництвом, і вбивством Гая Требонія, проконсула провінції Азії, який відмовив йому у вході в Смірну.
У зв'язку з цим він був оголошений ворогом держави і замінений Кассієм (вбивцею Цезаря), який напав на нього в Латакії. Коли війська Касія захопили місто в 43 до н. е., Долабелла наказав одному зі своїх солдатів вбити його. Протягом всього свого життя він був великим розпусником, що дозволило Плутарху написати про його схожість з Цезарем.
- ↑ а б Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Quintil. Inst. VI 3, 73
- ↑ Plut. Ant. 84
- ↑ Corpus Inscriptionum Latinarum I 2 , стор 29 Fasti Cap .
- ↑ Cic. Fam. VIII 6, 2
- ↑ Cic. Att. X 18, 1
- ↑ Cic. Fam. VI 18, 5; Att. XII 18a, 2, 28, 3; 30, 1
- Біографія на сайті ancientrome.ru (російською) .
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
