Очікує на перевірку

Поль Клодель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клодель.
Поль Клодель
Paul Claudel
Поль Клодель в 1927 році
Ім'я при народженніфр. Paul Louis Charles Claudel
ПсевдонімDelachapelle
Народився6 серпня 1868(1868-08-06)
Вільнев-сюр-Фер
Помер23 лютого 1955(1955-02-23) (86 років)
Париж
ПохованняChâteau de Branguesd
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьпоет, драматург, есеїст, дипломат
Alma materліцей Людовика Великого і École Libre des Sciences Politiques[d]
Мова творівфранцузька
Роки активності1890[1] — 1955[1]
Жанртеатр, поезія і есей
Magnum opusDivision of Middayd, The Satin Slipperd і The Story of Tobie and Sarad
ЧленствоФранцузька академія (23 лютого 1955)[2], Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія витончених мистецтв і Q2867254?
Конфесіякатолицька церква
БатькоLouis Prosper Claudeld[3]
МатиLouise-Athanaïse Cécile Amelie CERVEAUXd[3]
Брати, сестриКаміла Клодель
У шлюбі зReine Claudeld
ДітиLouise Vetchd, Pierre Claudeld, Henri Claudeld, Renée Nantetd, Marie Frégnac-Claudeld і Reine Parisd
Автограф
Нагороди
Сайт: paul-claudel.net
CMNS: Поль Клодель у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Поль Клодель (фр. Paul Claudel, 6 серпня 1868, Вільнев-сюр-Фер, департамент Ена — 23 лютого 1955, Париж) — французький поет, драматург, есеїст, дипломат.

Біографія

[ред. | ред. код]

Молодший брат скульпторки Камілли Клодель, моделі і коханої Родена. 1886 року, на Різдвяній месі в соборі Паризької Богоматері, пережив релігійне откровення, 1890 року прийняв католицизм. Під час навчання в Інституті політичних досліджень почав писати вірші й увійшов до кола письменників, що гуртувалися навколо Стефана Малларме. По закінченні інституту планував зайнятись вивченням далекосхідних мов та все-таки вирішив піти на дипломатичну службу, на якій залишався до виходу на пенсію. 1894—1895 роки провів на дипломатичній роботі у США. З 1895 по 1909 рік працював у французьких представництвах в Китаї (Шанхай, Фучжоу, Пекін, Тяньцзінь). Певний час працював у Чехословаччині, Німеччині, Бразилії та Данії. У 1921—1927 роках працював у Японії, потім ще раз у США (1927—1933) і нарешті у Бельгії.

Клоделя зараховують до прихильників руху «Католицьке оновлення» (Renouveau catholique). Його високо цінували у католицьких колах особливо у 1920-1940-і роки. 1946 року Клоделя було обрано до Французької академії.

Незважаючи на часті переїзди й постійну роботу, не пов'язану з літературою, доробок Клоделя дуже великий. Клодель проягом багатьох років перші години свого робочого дня присвячував літературі. Його доробок складають поезії, філософські есе та п'єси. На творчість Клоделя великий вплив мала філософська концепція Анрі Бергсона.

Визнання

[ред. | ред. код]

Клодель був удостоєний Великого Хреста ордена Почесного легіону. У 1946 році його обрали членом Французької академії. Драма Клоделя «Жанна д'Арк на вогнищі» (1939) стала основою для ораторії А. Онеггера, фільм за нею зняв у 1954 Роберто Росселліні, в головній ролі — Інгрід Бергман. Даріус Мійо написав оперу «Христофор Колумб» на сюжет Клоделя. За п'єсою «Атласний черевичок» (1929) знятий фільм Маноель ді Олівейри (1985).

Твори

[ред. | ред. код]

Драми

[ред. | ред. код]
  • Tête d'or (1890, перший варіант)
  • La Jeune Fille Violaine (1892, перший варіант)
  • La Ville (1893, перший варіант)
  • L'Échange; Tête d'Or (1894, перший варіант)
  • La Jeune Fille Violaine (1901, другий вариант)
  • Le Repos du septième jour (1901)
  • L'Otage (1911)
  • L'Annonce faite à Marie (1912)
  • L'Ours et la Lune (1917)
  • Le Pain dur (1918)
  • Les Choéphores d'Eschyle (1919)
  • Le Père humilié (1920)
  • Les Euménides d'Eschyle (1920)
  • Protée (1920, перший варіант)
  • Le Soulier de satin (1929)
  • Le Livre de Christophe Colomb (1933)
  • Jeanne d'Arc au bûcher (1939)
  • La Sagesse ou la Parabole du destin (1939)
  • L'Histoire de Tobie et de Sara (1942)
  • Le Partage de midi (1948)
  • Protée (1949, другий варіант)

Вірші

[ред. | ред. код]
  • Connaissance de l'Est (1896)
  • Poèmes de la Sexagésime (1905)
  • Processionnal pour saluer le siècle nouveau (1907)
  • Corona benignitatis anni dei (1915)
  • La Messe là-bas (1919)
  • Poèmes de guerre (1914—1916) (1922)
  • Feuilles de saints (1925)
  • Cent phrases pour éventails (1942)
  • Visages radieux (1945)
  • Accompagnements (1949)

Есе

[ред. | ред. код]
  • Positions et propositions, tome I—II (1928, 1934)
  • L'Oiseau noir dans le soleil levant (1929)
  • Conversations dans le Loir-et-Cher (1935)
  • Figures et paraboles (1936)
  • Contacts et circonstances (1940)
  • Seigneur, apprenez-nous à prier (1942)
  • L'Œoeil écoute (1946)
  • Emmaüs (1949)
  • Une voix sur Israël (1950)
  • L'Évangile d'Isaïe (1951)
  • Paul Claudel interroge l'Apocalypse (1952)
  • Paul Claudel interroge le Cantique des Cantiques (1954)
  • Conversation sur Jean Racine (1956)
  • Sous le signe du dragon (1957)
  • Qui ne souffre pas… Réflexions sur le problème social (1958)
  • Présence et prophétie (1958)
  • La Rose et le rosaire (1959)
  • Trois figures saintes pour le temps actuel (1959)

Спогади, щоденники

[ред. | ред. код]
  • Mémoires improvisés. Quarante et un entretiens avec Jean Amrouche (1954)
  • Journal. Tome I : 1904—1932 (1968)
  • Journal. Tome II : 1933—1955 (1969)

Листування

[ред. | ред. код]
  • Correspondance de Paul Claudel et André Gide (1899—1926) (1949)
  • Correspondance de Paul Claudel et André Suarès (1904—1938) (1951)
  • Correspondance de Paul Claudel avec Gabriel Frizeau et Francis Jammes (1897—1938) (1952)
  • Correspondance Paul Claudel et Darius Milhaud (1912—1953) (1961)
  • Correspondance de Paul Claudel et Aurélien Lugné-Poë (1910—1928) (1964)
  • Correspondances avec Copeau, Dullin, Jouvet (1966)
  • Correspondance de Jean-Louis Barrault et Paul Claudel (1974)
  • Correspondance de Paul Claudel et Jacques Rivière (1907—1924) (1984)
  • Lettres de Paul Claudel à Élisabeth Sainte-Marie Perrin et à Audrey Parr (1990)
  • Correspondance diplomatique. Tokyo (1921—1927) (1995)
  • Correspondance de Paul Claudel et Gaston Gallimard (1911—1954) (1995)
  • Le Poète et la Bible, volume 1, 1910—1946 (1998)
  • Le Poète et la Bible, volume 2, 1945—1955 (2002)
  • Correspondance de Paul Claudel avec les ecclésiastiques de son temps. Volume I, Le sacrement du monde et l'intention de gloire (2005)
  • Une amitié perdue et retrouvée: correspondance de Paul Claudel et Romain Rolland (2005)

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Клоделя українською перекладали Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен, Анатоль Перепадя, Михайло Москаленко, Ганна Малець, Юрій Косач. Переклад книги «Атласний черевичок» був відзначений Премією Григорія Сковороди.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ Французька академія — 1635.
  3. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б BeWeB

Література

[ред. | ред. код]
  • Brunel P. Paul Claudel. Paris: L'Herne, 1997
  • Pérez C.-P. Paul Claudel. Paris: Ellipses, 2000
  • Autran M. Paul Claudel. Paris: Association pour la diffusion de la pensée française, Ministère des affaires étrangères, 2005.
  • Волошин М. Поль Клодель// Он же. Лики творчества. Л.: Наука, 1988, с.70-95
  • Гальцова Е. Д. Достоевский в автобиографических произведениях и переписке Поля Клоделя // Наваждения: к истории «русской идеи» во французской литературе XX в.: материалы российско-французского коллоквиума (С.-Петерб., 2-3 июля 2001 г.)/отв. ред. С. Л. Фокин. М.: Наука, 2005. С.76-113.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поль_Клодель&oldid=43778990