Перейти до вмісту

Плата за страх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Плата за страх
Le salaire de la peur
Жанрпригодницький / трилер
РежисерАнрі-Жорж Клузо
ПродюсерРаймон Бордері,
Анрі-Жорж Клузо
СценаристЖером Геронімі,
Анрі-Жорж Клузо
На основіПлата за страх Жоржа Арно
У головних
ролях		Ів Монтан
Шарль Ванель
ОператорАрман Тірар
КомпозиторЖорж Орік
ХудожникRené Renouxd Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяCICC • Filmsonor,
Vera Films • Fono Roma
Дистриб'юторDistributors Corporation of Americad Редагувати інформацію у Вікіданих і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість131 хв.
Мовафранцузька, іспанська
англійська, німецька
італійська, російська
КраїнаІталія Італія
Франція Франція
Рік1953
Дата виходу22 квітня 1953 (Франція)
Касові збори6 944 306 (переглядів у Франції)
IMDbID 0046268
РейтингIMDb: 8.2/10 stars
CMNS: Плата за страх у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Золота пальмова гілка«Плата за страх» (фр. Le salaire de la peur) — класичний трилер французького режисера Анрі-Жоржа Клузо, поставлений у 1953 року за однойменним романом Жоржа Арно. Фільм здобув головні нагороди Берлінського і Каннського кінофестивалів, а також премію BAFTA за найкращий фільм . Визнаний однією з вершин жанру[1]. Наприкінці 1980-х років стрічку однією з перших було кольоризовано. На 1 березня 2024 року фільм займав 205-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається в 1947 році у Гватемалі, в районі, де добувають нафту. Початкові сцени розгортаються в одному з жебрацьких, глухих поселень. Окрім метисів та індіанців, в селі влаштувався білий набрід: пройдисвіти й бродяги усіх мастей. Немає серйозної роботи, немає грошей, щоб звідси поїхати. Усім заправляє американська нафтова компанія, єдине велике підприємство в регіоні.

Головний герой — Маріо (Ів Монтан), чоловік 30 років, безробітний. Єдина цінність у його будинку — квиток паризького метрополітену, що дбайливо зберігається під склом. Його сусід Луїджі — «типовий італієць», працює на будівництві. Лікарі повідомляють Луїджі, що якщо він не змінить клімату й роботу, то його чекає неминуча смерть: в його легенях величезна кількість цементного пилу. У місто приїжджає колишній гангстер Джо, що купив «квиток за п'ятдесят доларів», навіть не запитуючи пункту призначення. Він зав'язує дружбу з Маріо. Майже відразу Джо розуміє, що потрапив в діру, покинути яку можна лише дивом.

Перші сорок хвилин фільму герої переважно знайомляться між собою, нидіють через неробство і провокують один одного на бійки. Проте монотонна течія стрічки різко змінюється при першій згадці нітрогліцерину. Сталася катастрофа: одна з далеких бурових злетіла у повітря. Загинули люди. Загасити велетенський факел, що реве, можна тільки спрямованим вибухом. Нафтова компанія пропонує роботу для чотирьох добровольців: доставити дві вантажівки на аварійну свердловину. На старих вантажівках поганими дорогами належить везти рідкий нітрогліцерин в каністрах: один поштовх — і на місці вибуху залишиться тільки величезна яма. Попри небезпеку, багато хто зголошується добровольцем, але в результаті в рейс вирушили четверо — Маріо, Джо, Луїджі та колишній підривник Хуан Бімба — за книгою, учасник іспанської війни.

Маріо і Джо знайомляться з перших хвилин. Щоб отримати місце за кермом, Джо намагається шантажувати керівника місцевого відділення нафтової компанії О'Брайєна. Коли це не вдається, Джо напиває одного з шоферів, вибраних для поїздки, щоб їхати замість нього (сцени вбивства Смерлоффа немає у фільмі Клузо. У рімейку — фільм «Чаклун» Вільяма Фрідкіна — показують труп убитого).

По дорозі обидва екіпажі чекає безліч випробувань, головна з яких, — постійний, гнітючий страх.

В ролях

[ред. | ред. код]
Ів Монтан ···· Маріо
Шарль Ванель ···· Джо
Фолько Луллі ···· Луїджі
Петер ван Ейк ···· Бімба
Вера Клузо ···· Лінда
Вільям Таббс ···· Білл О'Брайєн
Даріо Морено ···· Ернандес

Робота над фільмом

[ред. | ред. код]

Зйомки фільму проходили на півдні Франції. Цвинтар, побудований для фільмування біля Марселя (повз нього проїжджають вантажівки), існує й досі. У фільмі використовуються дві вантажівки — «Додж» T110 вантажністю 3 тонни, що випускався канадським відділенням фірми «Крайслер», і тривісний «Вайт-666» (також випускався під марками «Броквей», «Корбітт», FWD, «Ворд ля Франс») вантажністю 6 тонн (а не 10, як згадується у фільмі).

Рімейки

[ред. | ред. код]

Під враженням від міжнародного успіху «Плати за страх» було знято два американських рімейки: «Пекельна дорога» (Violent Road, 1958, режисер Говард Кох) і «Чаклун» (Sorcerer, 1977, режисер Вільям Фрідкін)[2]. У фільмі 1958 року шофери везуть на трьох машинах компоненти ракетного палива — азотну кислоту, пероксид водню та гідразин. Одним з водіїв є винахідник нового складу палива. У фільмі «Чаклун» небезпечним вантажем є зада́внені динамітні шашки, з яких виділяється нітрогліцерин, скупчуючись на дні паперових пакувальних пакетів.

Додаткові факти

[ред. | ред. код]

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації фільму «Плата за страх»[5]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1953 Берлінський кінофестиваль Золотий ведмідь Плата за страх Перемога
6-й Каннський міжнародний кінофестиваль Гран-прі Перемога
1954 Премія Синдикату французьких кінокритиків Найкращий фільм Перемога
1954 Блакитна стрічка Найкращий фільм іноземною мовою Перемога
1955 Премія BAFTA Найкращий фільм з будь-якої країни Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Wages of Fear — Cast, Reviews, Summary, and Awards — AllMovie
  2. ↑ Le Salaire de la peur (1953) / Les Remakes на сайті JPBox-Office
  3. ↑ Charts — LES ENTREES EN FRANCE [Архівовано 2015-07-08 у Wayback Machine.] на сайті JPBox-Office
  4. ↑ The 100 Best Films Of World Cinema: 9. The Wages of Fear. Empire. 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
  5. ↑ Нагороди та номінації фільму «Плата за страх» на сайті IMDb

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плата_за_страх&oldid=43181882