Ніл Штраус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніл Штраус
англ. Neil Strauss
Ім'я при народженніангл. Neil Darrow Strauss
Народився13 жовтня 1973(1973-10-13) (51 рік)
Чикаго
Країна США
Діяльністьписьменник, біограф, музичний журналіст
Alma materКоледж Вассара, Колумбійський університет і Latin School of Chicagod
Знання мованглійська[1]
Сайтneilstrauss.com

Ніл Штраус  (англ. Neil Strauss, також відомий під псевдонімами Chris Powles і Style, нар. 13 жовтня 1973)  – американський письменник, журналіст і блогер. Багатьом відомий як автор книги «Гра: проникнення в таємне товариство художників-пікаперів» - науково-популярного видання, у якому він пише про власну подорож до спільноти спокусників та становлення як гуру спокушання. Є одним з авторів журналів «New York Times» і «Rolling Stone».[2]

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення приватної школи в Чикаго[3], Штраусс навчався в коледжі Вассар (приватний університет в місті Поукіпзі, штат Нью-Йорк, США).

Першим кар’єрним кроком Ніла стала робота в авангардному журналі «Ear». Дещо пізніше Штраус влаштувався до журналу «Village Voice», де працював на посаді асистента редактора, а також спеціаліста з перевірки фактів[4]. Після цього був запрошений Джоном Парельсом (Jon Pareles) на посаду музичного критика до «The New York Times», де мав вести дописи щодо поп-культури[5]. Пізніше працював помічником редактора в «Rolling Stone», з яким пов’язано його перші значні здобутки. Штраус був удостоєний премії ASCAP Deems Taylor Award за статтю про самогубство Курта Кобейна та публікацію про Еріка Клептона в «The New York Times». Крім того, він знявся у відеоролику «Beck» до пісні «Sexx Laws».[6]

Авторська діяльність

[ред. | ред. код]

4 березня 2009 року Штраус разом із рок-біографом Ентоні Боззою заснували власну видавничу компанію «Igniter». Першою книгою стала «The Man Behind the Nose», опублікована в 2010 році. В 2012 році було видано «Satan Is Real: The Ballad of the Louvin Brothers».

Ніл Штраус є одним з авторів ряду бестселерів про відомих знаменитостей, зокрема Мерилін Менсон, Дженну Джеймсон, Дейва Наварро, а також групу «Mötley Crüe» та її засновників.

У вересні 2005 року вийшла його книга «The Game: Penetrating the Secret Society of Pickup Artists», котра стала лідером книжкових чартів, та посіла перше місце в ТОПі Amazon в США.

Інші популярні публікації:

2009 р. - «Emergency: This Book Will Save Your Life» (книга увійшла до списку бестселерів «The New York Times»)[7];

15 березня 2011 р. - «Everyone Loves You When You're Dead: Journeys Into Fame and Madness»[8];

13 жовтня 2015 р. - «The Truth: An Uncomfortable Book About Relationships»/ Гірка правда про стосунки (Наш Формат, 2019);

Червень 2017 р. - «I Can't Make This Up: Life Lessons».

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У 2010 році Штраус отримав нагороду Джеймса Джойса від Літературно-історичного товариства Університетського коледжу Дубліна[9].

Був відзначений Волонтерською службою президента. І брав участь у зйомках кліпу гурту «30 Seconds To Mars» на композицію «Up in the air».

Переклад українською

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Neil Strauss. The New York Times (амер.). 16 квітня 2009. ISSN 0362-4331. Процитовано 29 квітня 2019.
  3. Latin School of Chicago - magazine FALL 11-2. latinschool.uberflip.com. Процитовано 29 квітня 2019.
  4. McKenzie, Scott (7 листопада 2005). Interview: Neil Strauss, Author. Slushpile (амер.). Процитовано 29 квітня 2019.
  5. Career Advice Articles | Career Tips & Job Search Help. Mediabistro (амер.). Процитовано 29 квітня 2019.
  6. Neil Strauss (Style). Dating Skills Review (брит.). Процитовано 29 квітня 2019.
  7. Carpenter> > >, By Susan. Neil Strauss is ready for any emergency. latimes.com. Процитовано 29 квітня 2019.
  8. Paperback Advice & Misc. Books - Best Sellers - The New York Times. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 29 квітня 2019.
  9. HugeDomains.com - Kulone.com is for sale (Kulone). www.hugedomains.com. Процитовано 29 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]